Рішення № 55096741, 13.01.2016, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2016 р. Справа № 923/1875/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М.Б., при секретарі Кулик В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ОСОБА_1, м.Херсон

до відповідача: публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів", м.Херсон

про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оплати за час простою, час переробки

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1, виданий 17.07.1996р. Комсомольським РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області);

від відповідача: Колесник Ю.В. (паспорт серії НОМЕР_2, виданий 15.07.1999р. Суворовським РВ УМВС України в Херсонській області), представник за довіреністю №5 від 04.01.2016р.

22.12.2014 р. позивач ОСОБА_1, м. Херсон, звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів" м. Херсон, про: визнання його працюючим на повну ставку; стягнення з відповідача заробітної плати за простій з 01 березня по 31 грудня 2009р. в сумі 4139,75 грн.; стягнення з відповідача заробітної плати за переробку у серпні 2009р. в сумі 224,64 грн.; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату заробітної плати за час відпустки у серпні - вересні 2009р. з урахуванням оплати простою; стягнення з відповідача заробітної плати за простій у 2011 р. в сумі 4882,60 грн.; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату заробітної плати за час відпустки у квітні - травні 2011р. з урахуванням оплати простою; стягнення з відповідача заробітної плати за простій у 2012р. в сумі 5 399,66 грн.; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату заробітної плати за час відпустки у липні - серпні 2012р. з урахуванням оплати простою; стягнення з відповідача заробітної плати за простій у 2013р. в сумі 12 065,83 грн.; стягнення з відповідача заробітної плати за простій з 01.01.2014р. по 22.10. 2014р. в сумі 12 239,26 грн.; зобов'язання відповідача виплатити компенсацію за затримку заробітної плати ( за час простоїв); зобов'язання відповідача сплатити внески до Пенсійного Фонду України за 2009, 2011, 2012, 2013, 2014 р.р.; зобов'язання відповідача подати уточнені звіти до Пенсійного Фонду України за 2008, 2009, 2011, 2012, 2013, 2014 р.р.; визнання незаконним та скасування наказу від 17.05.2013р. № 97 "Про режим роботи з липня 2013р."; визнання незаконним та скасування наказу від 22.10.2014р. № 82-к про звільнення ОСОБА_1; поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді машиніста компресорних установок; стягнення з відповідача заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 22.10.2014р. по 19.12.2014р.; зобов'язання відповідача сплатити внески до Пенсійного Фонду України за час вимушеного прогулу; зобов'язання відповідача подати звіти до Пенсійного Фонду України для підтвердження повноти трудового стажу ОСОБА_1

Рішенням господарського суду Херсонської області від 26.02.2015р. по справі № 923/1875/14 припинено провадження стосовно позовних вимог про :

- визнання працюючим на повну ставку;

- зобов'язання відповідача сплатити внески до Пенсійного Фонду України;

- зобов'язання відповідача подати уточнені звіти до Пенсійного Фонду України ;

- визнання незаконним та скасування наказу від 17.05.2013р. № 97 "Про режим робіт з липня 2013р." ;

- визнання незаконним та скасування наказу від 22.10.2014р. № 82-к про звільнення ОСОБА_1;

- поновлення на роботі на посаді машиніста компресорних установок ;

- зобов'язання відповідача сплатити внески до Пенсійного Фонду України;

- зобов'язання відповідача подати звіти до Пенсійного Фонду України для підтвердження повноти трудового стажу.

В решті позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.05.2015р. рішення Господарського суду Херсонської області від 26.02.2015р. по справі № 923/1875/14 залишено без змін.

Не погодившись з рішенням господарського суду Херсонської області від 26.02.2015р. та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.05.2015р. позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2015р. касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.05.2015р. та рішення господарського суду Херсонської області від 26.02.2015р. у справі №923/1875/14 в частині відмови в позові про: стягнення з відповідача заробітної плати за простій з 01 березня по 31 грудня 2009р. в сумі 4139,75 грн.; стягнення з відповідача заробітної плати за переробку у серпні 2009р. в сумі 224,64 грн.; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату заробітної плати за час відпустки у серпні - вересні 2009р. з урахуванням оплати простою; стягнення з відповідача заробітної плати за простій у 2011р. в сумі 4882,60 грн.; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату заробітної плати за час відпустки у квітні - травні 2011р. з урахуванням оплати простою; стягнення з відповідача заробітної плати за простій у 2012р. в сумі 5 399,66 грн.; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату заробітної плати за час відпустки у липні - серпні 2012р. з урахуванням оплати простою; стягнення з відповідача заробітної плати за простій у 2013р. в сумі 12 065, 83 грн.; стягнення з відповідача заробітної плати за простій з 01.01.2014р. по 22.10.2014р. в сумі 12 239,26 грн.; зобов'язання відповідача виплатити компенсацію за затримку заробітної плати ( за час простоїв); стягнення з відповідача заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 22.10.2014р. по 19.12.2014р.; та припинення провадження у справі стосовно позовних вимог про: визнання працюючим на повну ставку; зобов'язання відповідача сплатити внески до Пенсійного Фонду України; зобов'язання відповідача подати уточнені звіти до Пенсійного Фонду України; визнання незаконним та скасування наказу від 17.05.2013р. № 97 "Про режим роботи з липня 2013р."; визнання незаконним та скасування наказу від 22.10.2014р. № 82-к про звільнення ОСОБА_1; зобов'язання відповідача подати звіти до Пенсійного Фонду України для підтвердження повноти трудового стажу - скасовано та в цій частині справу передано на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

В решті постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.05.2015р. та рішення господарського суду Херсонської області від 26.02.2015р. у справі № 923/1875/14 залишено без змін.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Херсонської області № 435 від 27.10.2015р., у зв'язку із частковим скасуванням касаційною інстанцією рішення господарського суду Херсонської області та постанови суду апеляційної інстанції, справу №923/1875/14 призначено до повторного автоматичного розподілу, за результатами якого справу передано на розгляд судді Сулімовській М.Б., якою дану справу ухвалою від 29.10.2015р. прийнято до свого провадження.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та Одеського апеляційного господарського суду Вищий господарський суд України зазначив, що при новому розгляді справи суду необхідно дослідити питання щодо існування у визначений позивачем період простою на підприємстві, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін.

Відповідно до положень статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

17.11.2015р. позивачем подано до суду заяву про збільшення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за вимушений прогул, відповідно до якої позивач просить стягнути на його користь 23034,60 грн. середнього заробітку за вимушений прогул.

З метою встановлення факту наявності простою на підприємстві суд, ухвалою від 17.11.2015р. зобов'язав відповідача публічне акціонерне товариство "Херсонський завод карданний валів" надати письмові пояснення, підтверджені належними доказами (доповідні та пояснювальні записки, акти, листування з постачальниками та споживачами продукції підприємства, протоколи виробничих нарад, накази тощо), щодо наявності простою на підприємстві у зазначені позивачем періоди, в тому числі що стосується причин призупинення роботи на підприємстві та неможливості її виконання.

На виконання вимог ухвали суду 04.12.2015р. відповідачем подано додаткові докази, які судом розглянуто та долучено до матеріалів справи.

Також 04.12.2015р. відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності до позовних вимог щодо визнання працюючим на повну ставку, зобов'язання відповідача сплатити внески до Пенсійного Фонду України, зобов'язання відповідача подати уточнені звіти до Пенсійного Фонду України, визнання незаконним та скасування наказу від 17.05.2013р. №97 "Про режим роботи з липня 2013р.", визнання незаконним та скасування наказу від 22.10.2014р. №82-к про звільнення ОСОБА_1, зобов'язання відповідача подати звіти до Пенсійного Фонду України для підтвердження повноти трудового стажу.

29.12.2015р. позивачем ОСОБА_1 подано заяву про уточнення п.2 прохальної частини позову, відповідно до якої останній просить визнати його працюючим на повну ставку (100% робочого часу) за період з березня 2009 року по жовтень 2014 року.

Ухвалою від 25.12.2015р. за клопотанням відповідача розгляд справи продовжено до 13.01.2016р. в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з урахуванням їх уточнення, просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, просить відмовити в його задоволенні.

У судовому засіданні 13.01.2016р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Як встановлено в судовому засіданні та слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1, м. Херсон з 05.12.1988р. працював на Публічному акціонерному товаристві "Херсонський завод карданних валів" м. Херсон машиністом компресорних установок 4 розряду.

Починаючи з листопада 2008р. підприємство почало працювати нестабільно та з простоями, в результаті чого, 26.11.2008р. керівництвом підприємства було видано наказ № 693 "Про режим роботи підприємства", п.3 якого визначено, що для працівників всіх підрозділів дні з 01.12.2008р. по 01.03.2009р. слід рахувати простоєм.

В подальшому наказом від 22.01.2009р. №9 "Про режим роботи з березня 2009р." на Публічному акціонерному товаристві "Херсонський завод карданних валів" м. Херсон встановлений режим роботи 2 робочих дні на тиждень.

20.08.2009р. адміністрацією підприємства видано наказ № 226 "Про переукладення трудових договорів та режим роботи".

Зазначеним наказом встановлено режим роботи з оплатою 0,4 ставки.

Наказом від 22.01.2009р. № 9 встановлений режим роботи 2 дні на тиждень, починаючи з 23.03.2009р., про що позивача було повідомлено.

Наказом від 17.02.2009 р. № 32 внесено зміни в оплату праці, яка встановлювалась в розмірі 0,4 ставки, починаючи з 23.03.2009р.

Позивач з такими умовами праці не погодився, та був звільнений наказом від 01.01.2010р. відповідно до п.6 ст. 36 КЗпП України.

Не погодившись з наведеними діями Публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів" м. Херсон, ОСОБА_1 оскаржив їх до Комсомольського районного суду Херсонської області.

Рішенням Комсомольського районного суду Херсонської області від 09.09.2010р. у задоволенні позову ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення оплати за час простою та середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 16.11.2010р. зазначене рішення Комсомольського районного суду Херсонської області від 09.09.2010р. скасовано, позивача поновлено на посаді машиніста та на його користь стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів" м. Херсон суми за час вимушеного прогулу та за час цілозмінного простою в листопаді 2008 р.

З 01.03.2009р. ОСОБА_1 працював неповний робочий тиждень, оскільки, як зазначає позивач, в інші дні роботодавець на територію підприємства його не допускав.

Відповідно до наказу від 17.05.2013р. № 97 Публічне акціонерне товариство "Херсонський завод карданних валів" з 22.07.2013р. перейшло на режим роботи підрозділів заводу тривалістю 1 день при 5-ти денній робочій неділі (0,2 ставки), у зв'язку з складним фінансовим становищем та відсутністю коштів на оплату обов'язкових платежів.

19.08.2013р. ОСОБА_1 ознайомлено з наведеним наказом про зміну діючих умов організації та оплати праці відповідно до ст.103 КЗпП України.

19.08.2014р. позивача було ознайомлено з наказом від 26.06.2014р. № 19 про скорочення штатних одиниць та про перейменування енерго - силового відділку та бюро головного енергетика у відділ головного енергетика та запропоновано підписати наказ - розпорядження про перевід з енерго - силового відділку у відділ головного енергетика з переходом на режим 0,2 ставки.

Позивач відмовився писати заяву про перехід на інший режим роботи, у зв'язку з чим був попереджений про можливе звільнення по п.6 ст.36 КЗпП України за відмову працювати у зв'язку зі змінами суттєвих умов праці через два місяці.

Наказом від 22.10.2014р. № 82-к ОСОБА_1, машиніста компресорних установок 4 розряду енерго-силового відділку, звільнено на підставі п.6 ст. 36 КЗпП України - за відмову від продовження роботи у зв'язку зі змінами суттєвих умов праці, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

22.12.2014р. ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів", м. Херсон, про:

- визнання його працюючим на повну ставку;

- стягнення з відповідача заробітної плати за простій з 01 березня по 31 грудня 2009р. в сумі 4139,75 грн.;

- стягнення з відповідача заробітної плати за переробку у серпні 2009р. в сумі 224,64 грн.;

- зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату заробітної плати за час відпустки у серпні - вересні 2009р. з урахуванням оплати простою;

- стягнення з відповідача заробітної плати за простій у 2011р. в сумі 4882,60 грн.;

- зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату заробітної плати за час відпустки у квітні - травні 2011р. з урахуванням оплати простою;

- стягнення з відповідача заробітної плати за простій у 2012р. в сумі 5 399,66 грн.;

- зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату заробітної плати за час відпустки у липні - серпні 2012р. з урахуванням оплати простою;

- стягнення з відповідача заробітної плати за простій у 2013р. в сумі 12 065, 83 грн.;

- стягнення з відповідача заробітної плати за простій з 01.01.2014р. по 22.10. 2014р. в сумі 12 239,26 грн.;

- зобов'язання відповідача виплатити компенсацію за затримку заробітної плати (за час простоїв);

- зобов'язання відповідача сплатити внески до Пенсійного Фонду України за 2009, 2011, 2012, 2013, 2014 р.р.;

- зобов'язання відповідача подати уточнені звіти до Пенсійного Фонду України за 2008, 2009, 2011, 2012, 2013, 2014 р.р.;

- визнання незаконним та скасування наказу від 17.05.2013р. № 97 "Про режим роботи з липня 2013р.";

- визнання незаконним та скасування наказу від 22.10.2014р. № 82-к про звільнення ОСОБА_1;

- поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді машиніста компресорних установок;

- стягнення з відповідача заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 22.10.2014р. по 19.12.2014р.;

- зобов'язання відповідача сплатити внески до Пенсійного Фонду України за час вимушеного прогулу;

- зобов'язання відповідача подати звіти до Пенсійного Фонду України для підтвердження повноти трудового стажу ОСОБА_1

Рішенням господарського суду Херсонської області від 26.02.2015р. у справі № 923/1875/14, крім іншого, припинено провадження стосовно позовних вимог в частині поновлення позивача на роботі на посаді машиніста компресорних установок (п.19 прохальної частини позову).

Постановами Одеського апеляційного господарського суду від 20.05.2015р. та Вищого господарського суду України від 06.10.2015р. рішення місцевого господарського суду в цій частині залишено в силі.

Таким чином, з урахуванням уточнення від 22.01.2015р. (т.1 а.с.88-90) та додатково поданих уточнень позивача при новому розгляді справи, судом розглядаються вимоги про:

- визнання ОСОБА_1 працюючим на повну ставку (100% робочого часу) за період з березня 2009р. по жовтень 2014р.;

- стягнення з відповідача заробітної плати за простій з 01 березня по 31 грудня 2009р. в сумі 4139,75 грн.;

- стягнення з відповідача заробітної плати за переробку у серпні 2009р. в сумі 224,64 грн.;

- зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату заробітної плати за час відпустки у серпні - вересні 2009р. з урахуванням оплати простою;

- стягнення з відповідача заробітної плати за простій у 2011 р. в сумі 4970,93 грн.;

- зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату заробітної плати за час відпустки у квітні - травні 2011р. з урахуванням оплати простою;

- стягнення з відповідача заробітної плати за простій у 2012 р. в сумі 5400,66 грн.;

- зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату заробітної плати за час відпустки у липні - серпні 2012 р. з урахуванням оплати простою;

- стягнення з відповідача заробітної плати за простій у 2013р. в сумі 12 020, 83 грн.;

- стягнення з відповідача заробітної плати за простій з 01.01.2014р. по 22.10. 2014р. в сумі 12 454,73 грн.;

- зобов'язання відповідача виплатити компенсацію за затримку заробітної плати ( за час простоїв);

- зобов'язання відповідача сплатити внески до Пенсійного Фонду України за 2009, 2011, 2012, 2013, 2014 р.р.;

- зобов'язання відповідача подати уточнені звіти до Пенсійного Фонду України за 2008, 2009, 2011, 2012, 2013, 2014 р. р.;

- визнання незаконним та скасування наказу від 17.05.2013р. № 97 "Про режим роботи з липня 2013р.";

- визнання незаконним та скасування наказу від 22.10.2014р. № 82-к про звільнення ОСОБА_1;

- стягнення з відповідача заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 22.10.2014р. по 17.11.2015р. в сумі 23034,60 грн.;

- зобов'язання відповідача сплатити внески до Пенсійного Фонду України за час вимушеного прогулу;

- зобов'язання відповідача подати звіти до Пенсійного Фонду України для підтвердження повноти трудового стажу ОСОБА_1

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду" в провадженні господарського суду Херсонської області перебуває справа №923/398/14 про банкрутство публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів", порушена ухвалою від 05.05.2014р.

Згідно ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України № 4212 від 22.12.2011 року з наступними змінами та доповненнями) встановлено особливу підвідомчість, підсудність, підстави для порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначеною статтею встановлено, що справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або місцем проживання боржника - фізичної особи.

Відповідно до п.4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Відповідно до п.9 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013р. №01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011р. №4212-VI), частина четверта статті 10 Закону відносить до підвідомчості господарських судів справи зі спорів, пов'язаних з майновими вимогами до боржника, до яких, крім названих у зазначеній статті Закону, слід відносити також й інші спори з майновими вимогами до боржника, як-от: спори про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння. Дана норма кореспондується з положеннями пункту 7 частини першої статті 12 ГПК (у редакції Закону).

Справи у відповідних спорах відносяться до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (остання частина статті 16 ГПК України).

За приписами ч.7 ст.12 Господарського процесуального кодексу України, зміст якої кореспондується з ч.4 ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Отже, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство юридичної особи, у обов'язковому порядку розглядає спори про стягнення заробітної плати, а також, спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.

Відповідно до статті 15 Цивільного процесуального кодексу України встановлено компетенцію судів щодо розгляду цивільних справ, згідно з якою суди (загальної юрисдикції) розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із трудових відносин.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України наведено вичерпний перелік справ, підвідомчих господарським судам, до яких, крім іншого, належать справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.

Як зазначено в п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011р. (із змінами та доповненнями) "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.

У зв'язку з наведеним суд зазначає, що спори в частині позовних вимог про: визнання ОСОБА_1 працюючим на повну ставку (100% робочого часу) за період з березня 2009р. по жовтень 2014р.; зобов'язання відповідача сплатити внески до Пенсійного Фонду України за 2009, 2011, 2012, 2013, 2014 р. р.; зобов'язання відповідача подати уточнені звіти до Пенсійного Фонду України за 2008, 2009, 2011, 2012, 2013, 2014 р.р.; визнання незаконним та скасування наказу від 17.05.2013р. № 97 "Про режим роботи з липня 2013р."; визнання незаконним та скасування наказу від 22.10.2014р. № 82-к про звільнення ОСОБА_1; зобов'язання відповідача сплатити внески до Пенсійного Фонду України за час вимушеного прогулу; зобов'язання відповідача подати звіти до Пенсійного Фонду України для підтвердження повноти трудового стажу ОСОБА_1, з огляду на положення статті 12 Господарського процесуального кодексу, не підвідомчі господарським судам, оскільки не відносяться до категорії спорів, визначених ч.7 ст.12 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами п.1. ч.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

За викладених обставин провадження у справі в частині вимог про: визнання ОСОБА_1 працюючим на повну ставку (100% робочого часу) за період з березня 2009р. по жовтень 2014р. (п.2 прохальної частини позову); зобов'язання відповідача сплатити внески до Пенсійного Фонду України за 2009, 2011, 2012, 2013, 2014 р.р. (п.13 прохальної частини позову); зобов'язання відповідача подати уточнені звіти до Пенсійного Фонду України за 2008, 2009, 2011, 2012, 2013, 2014 р.р. (п.14 прохальної частини позову); визнання незаконним та скасування наказу від 17.05.2013 р. № 97 "Про режим роботи з липня 2013р." (п.17 прохальної частини позову); визнання незаконним та скасування наказу від 22.10.2014 р. № 82-к про звільнення ОСОБА_1 (п.18 прохальної частини позову); зобов'язання відповідача сплатити внески до Пенсійного Фонду України за час вимушеного прогулу (п.21 прохальної частини позову); зобов'язання відповідача подати звіти до Пенсійного Фонду України для підтвердження повноти трудового стажу ОСОБА_1 (п.п.15, 22 прохальної частини позову) підлягає припиненню.

Щодо решти позовних вимог суд зазначає наступне.

Позивач ОСОБА_1 з 05.12.1988р. працював на Публічному акціонерному товаристві "Херсонський завод карданних валів" м.Херсон машиністом компресорних установок 4 розряду. Ця обставина підтверджується витягом з трудової книжки, належним чином засвідчена копія якої долучена до матеріалів справи (т.1 а.с.9-11).

Починаючи з листопада 2008р. підприємство почало працювати нестабільно та з простоями, в результаті чого, 26.11.2008р. керівництвом підприємства було видано наказ № 693 "Про режим роботи підприємства", п.3 якого визначено, що для працівників всіх підрозділів дні з 01.12.2008р. по 01.03.2009р. слід рахувати простоєм (т.1 а.с.12).

В подальшому наказом від 22.01.2009р. №9 "Про режим роботи з березня 2009р." (т.1 а.с.13) на Публічному акціонерному товаристві "Херсонський завод карданних валів" м. Херсон встановлений режим роботи 2 робочих дні на тиждень. Пунктом 2 вказаного наказу визначено, що оплату праці здійснювати за фактично відпрацьований час працівникам на погодинній оплаті праці, за виготовлену продукцію по діючим нормам виробітку та розцінкам працівникам з відрядною оплатою праці.

Наказом №32 від 17.02.2009р. "Про переукладення трудових договорів з працівниками заводу" (т.1 а.с.85) внесено зміни в оплату праці, яка встановлювалась в розмірі 0,4 ставки, починаючи з 23.03.2009р.

27.02.2009р. на підприємстві було видано наказ №43 "Про режим роботи" (т.1 а.с.86-зворот), відповідно до якого було зобов'язано працівників заводу приступити до роботи з 23.03.2009р.

20.08.2009р. адміністрацією підприємства видано наказ № 226 "Про переукладення трудових договорів та режим роботи" (т.1 а.с.14), яким встановлені робочими першими два дні тижня, час початку та кінець робочої зміни і час обідньої перерви; пунктом 4 наказу визначено, що оплату праці здійснювати за фактично відпрацьований час працівникам на погодинній оплаті праці, відповідно до розрядів (посадових окладів), працівниками з відрядною оплатою праці - за виготовлену продукцію по діючим нормам виробітку та розцінкам.

Крім цього, зазначеним наказом встановлено режим роботи з оплатою 0,4 ставки.

Позивач з такими умовами праці не погодився, та, як свідчить запис в трудовій книжці (т.1 а.с.10), був звільнений на підставі наказу №1 від 05.01.2010р. відповідно до п.6 ст. 36 КЗпП України - відмова працівника від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

Не погодившись з наведеними діями публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів" ОСОБА_1 оскаржив їх до Комсомольського районного суду Херсонської області.

Рішенням Комсомольського районного суду Херсонської області від 09.09.2010р. у задоволенні позову ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення оплати за час простою та середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 16.11.2010 р. (т.1 а.с.33-34) зазначене рішення Комсомольського районного суду Херсонської області від 09.09.2010р. скасовано, позивача поновлено на посаді машиніста та на його користь стягнуто з публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів" м. Херсон суми за час вимушеного прогулу та за час цілозмінного простою в листопаді 2008р.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами про стягнення з відповідача заробітної плати за простій з 01.03.2009р. по 31.12.2009р., стягнення заробітної плати за переробку у серпні 2009р. та зобов'язання ПАТ "Херсонський завод карданних валів" здійснити перерахунок та виплатити заробітну плату за час відпустки у серпні-вересні 2009 року з урахуванням оплати простою, стягнути з відповідача заробітну плату за простій в 2011 році, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити заробітну плату за час відпустки у квітні, травні 2011р. з урахуванням оплати простою, стягнути заробітну плату за простій в 2012р., зобов'язати ПАТ "Херсонський завод карданних валів" здійснити перерахунок та виплатити заробітну плату за час відпустки у липні, серпні 2012р. з урахуванням оплати простою позивач, ОСОБА_1, наполягав, що у визначений ним період з 01.03.2009р. по 31.12.2012р. на підприємстві мав місце саме простій, а тому заробітна плата має бути нарахована з урахуванням приписів статті 113 КЗпП, тобто не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

За приписами статті 34 Кодексу законів про працю простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

У разi простою працiвники можуть бути переведенi за їх згодою з урахуванням спецiальностi i квалiфiкацiї на iншу роботу на тому ж пiдприємствi, в установi, органiзацiї на весь час простою або на iнше пiдприємство, в установу, органiзацiю, але в тiй самiй мiсцевостi на строк до одного мiсяця.

Згiдно зi статтею 113 Кодексу законiв про працю України час простою не з вини працiвника оплачується з розрахунку не нижче вiд двох третин тарифної ставки встановленого працiвниковi розряду (окладу) (колективним договором може бути визначено вищий розмiр).

Про початок простою, крiм простою структурного пiдроздiлу чи всього пiдприємства, працiвник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, iнших посадових осiб (законодавчо не врегульовано порядок такого попередження, тобто попередження можливе й усне, i письмове, головне, щоб своєчасне).

За час простою, коли виникла виробнича ситуацiя, небезпечна для життя чи здоров'я працiвника або для людей, якi його оточують, i навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберiгається середнiй заробiток.

На час простою не з вини працiвника оформлюється акт простою (фiксуються причини, якi зумовили призупинення роботи) та наказ власника або уповноваженого ним органу. Якщо простiй має цiлодобовий (тижневий) характер, власник або уповноважений ним орган повинен у наказi обумовити необхiднiсть присутностi або вiдсутностi працiвника на роботi.

В той же час, з наведених вище наказів публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів" за 2009 рік слідує, що в період з 01.03.2009р. по 31.12.2009р. на підприємстві не мав місце простій, а, фактично, відбулась зміна умов праці у зв'язку із скрутним фінансовим становищем.

З метою встановлення факту наявності простою на підприємстві суд, ухвалою від 17.11.2015р., зобов'язав відповідача публічне акціонерне товариство "Херсонський завод карданний валів" надати письмові пояснення, підтверджені належними доказами (доповідні та пояснювальні записки, акти, листування з постачальниками та споживачами продукції підприємства, протоколи виробничих нарад, накази тощо), щодо наявності простою на підприємстві у зазначені позивачем періоди, в тому числі що стосується причин призупинення роботи на підприємстві та неможливості її виконання.

На виконання вимог ухвали суду 04.12.2015р. відповідачем подано додаткові докази а також пояснення, що протягом 2010-2012 років простій на підприємстві не оголошувався (т.2 а.с.23).

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6 листопада 1992 року № 9 установлено, що зміною в організації виробництва і праці визнається раціоналізація робочих місць, введення нових форм організації праці, у т. ч. перехід на бригадну або на індивідуальну форму, впровадження передових методів, технологій тощо.

Таким чином, при змінах в організації виробництва і праці власник має право без згоди працівника змінювати істотні умови праці, а саме: системи та розміри оплати праці, зменшувати надані пільги, змінювати режим роботи, встановлювати або скасовувати неповний робочий час, суміщення професій, змінювати розряди і найменування посад тощо (частина третя ст. 32 КЗпП України).

Відповідно до статті 29 Закону України "Про оплату праці" при укладанні працівником трудового договору (контракту) власник або уповноважений ним орган доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування. Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніше ніж за два місяці до їх запровадження або зміни.

Установлення режиму роботи є правом підприємства, що реалізується трудовим колективом або власником за узгодженням із профспілковою організацією підприємства за допомогою встановлення робочого часу та часу відпочинку, графіків змінності, введення підсумованого обліку робочого часу, часу початку та закінчення робочого дня, тривалості перерви для відпочинку та харчування, поділу робочого дня на частини.

Установлення або скасування неповного робочого часу для всього підприємства або окремих структурних підрозділів або окремої категорії працівників є правом власника та може реалізовуватися при введенні змін в організацію виробництва і праці.

Власник має право провести зміну щодо встановлення або скасування суміщення професій (посад). Суміщення професій означає інтенсифікацію праці (виконання інших функціональних обов'язків) при незмінній тривалості робочого часу.

У зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці допускається зміна розрядів і найменувань посад.

Зміни згаданих вище істотних умов праці не повинні спричиняти примусу до праці.

Частиною третьої статті 32 КЗпП України на власника покладені обов'язки попередити працівника за два місяці про наступні зміни в організації виробництва і праці, а також зміну істотних умов праці працівника.

Як вже зазначалось, наказом ПАТ "Херсонський завод карданний валів" №9 від 22.01.2009р. було встановлено режим роботи підрозділів заводу тривалістю 2 дні на тиждень, наказом №32 від 17.02.2009р. "Про переукладення трудових договорів з працівниками заводу" внесено зміни в оплату праці, яка встановлювалась в розмірі 0,4 ставки, починаючи з 23.03.2009р.

Скасовуючи рішення районного суду, апеляційний суд Херсонської області у своєму рішенні від 16.11.2010р. встановив, що умови праці змінилися на підприємстві у зв'язку із скрутним фінансовим становищем з 23.03.2009р. згідно наказу від 22.01.2009р., погодженого позивачем письмово 23.01.2009р.; за штатним розписом на підприємстві встановлено 0,4 ставки одного машиніста компресорної установки, яка збережена і штатним розписом з 01.06.2008р.; питання про неправомірність запровадження нових умов праці з 23.03.2009р. ОСОБА_1 не оскаржував; в ході розгляду справи судом не було встановлено факту порушення порядку запровадження змін істотних умов праці та переведення позивача на нові умови роботи без його на те згоди; позивач фактично погодився на роботу за новими умовами праці та весь час з моменту їх встановлення з 23.03.2009 р., працював згідно таких умов.

Отже, рішенням апеляційного суду Херсонської області від 16.11.2010р. було встановлено факт прийняття ОСОБА_1 нових умов праці з переходом на 0,4 ставки.

Згідно з ч. 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, що встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім цього, позивач звертає увагу на те, що при поновленні його на роботі в наказі не було зазначено, що його поновлюють на посаді з оплатою праці 0,4 ставки, тому відповідач повинен виплачувати заробітну плату, виходячи з повного окладу.

Суд зазначає, що 19.01.2011р. на виконання рішення апеляційного суду Херсонської області від 16.11.2010р. ПАТ "Херсонський завод карданних валів" було видано наказ №12-К (т.2 а.с.15) яким було скасовано наказ №1-К від 05.01.2010р. про звільнення ОСОБА_1, поновлено на роботі ОСОБА_1, машиніста компресорних установок 4 розряду Енергосилового цеху з 05.01.2010р. та п.3 визначено, що ОСОБА_1 слід стати до роботи на посаді машиніста компресорних установок 4 розряду з оплатою праці згідно штатного розпису в Енергосиловому цеху.

В той же час, штатним розписом Енергосилового цеху, затвердженого генеральним директором підприємства, який діяв з 01.06.2009р. (т.2 а.с.24-25), передбачено 3 одиниці машиністів компресорних установок 4 розряду - 1,2 ставки, тобто на 1 одиницю - 0,4 ставки.

Таким чином суд констатує, що, наказом від 19.01.2011р. ОСОБА_1 було поновлено на посаді машиніста компресорних установок 4 розрядку Енергосилового цеху з оплатою праці згідно штатного розпису Енергосилового цеху - тобто на 0,4 ставки.

Матеріалами справи, а саме розрахунковими листами за період з березня по грудень 2009 року а також за 2011-2012 роки (т.1 а.с.23-31) підтверджено, що оплата праці позивача за вказаний період здійснювалась за фактично відпрацьований час.

Крім цього, окремо що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача заробітної плати за роботу в надурочний час за серпень 2009 року в сумі 224 грн. 64 коп., суд звертає увагу на наступне.

Так, обґрунтовуючи вимоги в цій частині позивач зазначив, що, згідно графіку-календаря ПАТ "Херсонський завод карданних валів" на 2009 рік (т.1 а.с.17) норма робочого часу на серпень 2009 року складала 160 год. з розрахунку п'ятиденного (40-годинного) робочого тижня та двох вихідних (субота, неділя), тобто за період з 01.08.2009р. по 09.08.2009р., за твердженням ОСОБА_1, норма робочого часу склала 40 годин.

В той же час, зазначає позивач, як слідує з розрахункового листа за серпень 2009 року (т.1 а.с.24), він відпрацював 72 години, які оплачено в одинарному розмірі. У зв'язку з чим позивач, з посиланням на положення статті 106 КЗпП, наполягає на доплаті за 32 години, відпрацьовані в надурочний час, та, виходячи із вартості відпрацьованої години (часової тарифної ставки) - 7,02, просить стягнути на його користь 224 грн. 64 коп. (32 год. х 7,02 = 224,64).

За приписами статті 106 КЗпП України за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

В той же час, графіком роботи по службовим підрозділам Енергосилогово цеху в серпні 2009р. (т.2 а.с.68) було передбачено 72 години робочого часу ОСОБА_1 в серпні 2009 року, які за вказаний період також були відображені в табелі обліку робочого часу позивача (т.1 а.с.15) і оплачені у повному обсязі за фактично відпрацьований час.

Таким чином, фактично відпрацьований ОСОБА_1 час в серпні 2009 року в кількості 72 годин відповідає часу роботи позивача, встановленому в графіку роботи Енергосилового цеху за вказаний період (т.2 а.с.68), а тому твердження позивача про роботу в надурочний час не є обґрунтованими та спростовуються вищенаведеними доказами, у зв'язку з чим вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

За наведених обставин, враховуючи, що з березня 2009р. по грудень 2009р. та протягом 2010-2012 років на підприємстві не мав місце простій, а відбулась зміна істотних умов праці, оплата праці позивача здійснювалась за фактично відпрацьований час, факт прийняття ОСОБА_1 нових умов праці з переходом на 0,4 ставки встановлено рішенням апеляційного суду Херсонської області, підстави для задоволення позовних вимог про: стягнення з відповідача заробітної плати за простій з 01 березня по 31 грудня 2009р. в сумі 4139,75 грн.; стягнення з відповідача заробітної плати за переробку у серпні 2009 р. в сумі 224,64 грн.; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату заробітної плати за час відпустки у серпні - вересні 2009р. з урахуванням оплати простою; стягнення з публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів" заробітної плати за простій в 2011 році в сумі 4970,93грн.; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити заробітну плату за час відпустки у квітні, травні 2011 року з врахуванням оплати простою; стягнення заробітної плати за простій в 2012 році в сумі 5400,66 грн; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити заробітну плату за час відпустки у липні, серпні 2012 року з урахуванням оплати простою (пункти 3-9 прохальної частини позову) - відсутні.

Щодо вимог позивача про стягнення з публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів" заробітної плати за простій в 2013 році в сумі 12020,83 грн. (п.10 прохальної частини позову) та заробітної плати за простій з 01.01.2014р. по 22.10.2014р. в сумі 12454,73 грн. (п.11 прохальної частини позовної заяви) суд зазначає наступне.

Так на виконання вимог суду відповідачем було надано копії наказів про режим роботи підприємства протягом 2013 року, відповідно до яких:

- наказами №1 від 14.01.2013р., №10 від 18.01.2013р. та №42 від 24.01.2013р. (т.2 а.с.28, 31, 32) визначено вихідні дні у січні 2013 року, встановлено тривалість чергувань, порядок оплати праці за час чергувань та зазначено, що працівникам, які не відпрацюють бюджет робочого часу січня місяця на 0,4 ставки, оплату праці здійснити відповідно до ст.113 КЗпП;

- наказом №3 від 14.01.2013р. (т.2 а.с.29) встановлено режим роботи на 2013 рік;

- наказами №47 від 31.01.2013р., №52 від 07.02.2013р., №57 від 15.02.2013р., №60 від 21.02.2013р. (т.2 а.с.33-36) визначено вихідні дні в лютому 2013 року, продовжено графік чергувань та визначено, що працівникам, які не відпрацюють бюджет робочого часу лютого місяця на 0,4 ставки, оплату праці здійснити відповідно до ст.113 КЗпП;

- наказами №64 від 01.03.2013р., №67 від 06.03.2013р., №71 від 20.03.2013р. (т.2 а.с.36-зворот-38) визначено вихідні дні на березень 2013р. та встановлено, що працівникам, які не відпрацюють бюджет робочого часу березня місяця на 0,4 ставки, оплату праці здійснити відповідно до ст.113 КЗпП;

- наказами №74 від 29.03.2013р., №77 від 05.04.2013р., №81 від 12.04.2013р., №86 від 19.04.2013р. (т.2 а.с.38-зворот-39, 40, 40-зворот) визначено вихідні дні на квітень 2013р. та встановлено, що працівникам, які не відпрацюють бюджет робочого часу квітня місяця на 0,4 ставки, оплату праці здійснити відповідно до ст.113 КЗпП;

- наказами №79 від 08.04.2013р., №92 від 29.04.2013р. (т.2 а.с.39-зворот, 41) визначено вихідні дні на травень 2013р. та встановлено, що працівникам, які не відпрацюють бюджет робочого часу травня місяця на 0,4 ставки, оплату праці здійснити відповідно до ст.113 КЗпП.

Проаналізувавши вищенаведені накази публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів" суд дійшов висновку, що, починаючи з 2013 року на підприємстві мав місце простій. При цьому суд звертає увагу на те, що вказані накази не містять посилання на оголошення на підприємстві простою, однак порядок проведення оплати праці працівникам заводу визначається з урахуванням положень статті 113 Кодексу законів про працю України, яка встановлює порядок оплати часу простою.

В подальшому наказом №99 від 17.05.2013р. (т.2 а.с.43) "Про режим роботи в травні 2013 року" було визначено, що для всіх працівників, які не відпрацювали бюджет робочого часу на 0,4 ставки в травні 2013р., робочі дні з 20.05.2013р. по 31.05.2013р. вважати простоєм.

Наказами №107 від 31.05.2013р., №113 від 14.06.2013р., №114 від 20.06.2013р. (т.2 а.с.44-45-зворот) "Про режим роботи в червні 2013 року" встановлено вихідні дні та дні простою в червні місяці.

Наказами №119 від 27.06.2013р., №129 від 05.07.2013р., №125 від 12.07.2013р., №130 від 18.07.2013р. "Про режим роботи в липні місяці 2013 року" (т.2 а.с.46-47-зворот) встановлено вихідні дні та дні простою в липні місяці.

Наказом №146 від 20.08.2013р. "Про режим роботи в серпні 2013 року" (т.2 а.с.49-зворот), визначено, що на підприємстві, крім інших, мають право знаходитись працівники, які очікують закінчення простою. У зв'язку з чим суд констатує, що в серпні 2013 року на заводі також мав місце простій.

Наказом №156 від 12.09.2013р. "Про режим роботи у вересні 2013р." (т.2 а.с.51) визначено дні простою у вересні 2013р.

Наказами №163 від 27.09.2013р. та №167 від 11.10.2013р. "Про режим роботи в жовтні 2013р." (т.2 а.с.51-зворот-52) визначено вихідні дні та дні простою в жовтні 2013 року.

Наказами №174 від 31.10.2013р., №176 від 13.11.2013р. "Про режим роботи в листопаді 2013 року" (т.2 а.с.52-зворот, 53-зворот) встановлено вихідні дні та дні простою в листопаді 2013 року.

Наказом №180 від 02.12.2013р. (т.2 а.с.54) встановлено вихідні дні та дні простою в грудні 2013 року.

В період 2014 року відповідач - ПАТ "Херсонський завод карданних валів" також перебував у стані простою, що підтверджується наказами по підприємству про встановлення вихідних днів та днів простою, а саме:

- наказом № 184 від 19.12.2013р. "Про режим роботи в січні місяці 2014 року" (т.2 а.с.54-зворот);

- наказом №5 від 18.02.2014р. "Про режим роботи в лютому, березні 2014 року" (т.2 а.с.55);

- наказом №10 від 28.03.20145р. "Про режим роботи в квітні 2014 року" (т.2 а.с.55-зворот);

- наказом №12 від 24.04.2014р. "Про режим роботи в травні 2014 року" (т.2 а.с.56);

- наказом №17 від 30.05.2014р. "Про режим роботи в червні 2014 року" (т.2 а.с.56-зворот);

- наказом №21 від 26.06.2014р. "Про режим роботи в липні 2014 року" (т.2 а.с.57);

- наказом №29 від 23.07.2014р. "Про режим роботи заводу в серпні 2014 року" (т.2 а.с.57-зворот);

- наказом №42 від 29.08.2014р. "Про режим роботи у вересні 2014 року" (т.2 а.с.58);

- наказом №60 від 06.10.2014р. "Про режим роботи заводу в жовтні 2014 року" (т.2 а.с.58-зворот).

Таким чином суд констатує, що протягом 2013 року та з січня 2014 року по жовтень 2014 року (в межах заявленого позивачем періоду) на публічному акціонерному товаристві "Херсонський завод карданних валів" мав місце простій.

Як вже зазначалось, відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Відповідно до протоколу зборів трудового колективу Публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів" м. Херсон від 13.05.2010р. № 1 на підприємстві діють Правила внутрішнього трудового розпорядку, затверджені трудовим колективом (т.1 а.с.50-60).

Згідно з п. 1.1 Правила внутрішнього трудового розпорядку розроблені у відповідності до чинного законодавства України з метою забезпечення чіткої організації праці, відповідних безпечних умов праці, підвищення ефективності та раціонального використання робочого часу, зміцнення трудової дисципліни.

За приписами п. 1.3. Правила є обов'язковими для виконання сторонами трудових відносин.

За вказаними Правилами працівник зобов'язаний :

- своєчасно, до початку роботи, прибути на робоче місце та підготуватися до виконання трудових обов'язків;

- почати роботу відповідно до режиму дня;

- бути на робочому місті всю зміну за виключенням перерви на обід та відпочинок, якщо інше не передбачено специфікою роботи;

- дотримуватись Правил внутрішнього трудового розпорядку та колективного договору.

Відповідно до п. 8.7 Правил знаходження працівника підприємства поза робочим місцем розглядається як грубе порушення, та карається, у тому числі, звільненням.

Крім цього, наказом №99 від 17.05.2013р. (т.2 а.с.43) було зобов'язано керівників структурних підрозділів довести до відома підлеглих своїх структурних підрозділів, що оплата простою в розмірі 2/3 тарифної ставки (окладу) здійснюється коли працівник приходить на роботу, але не працює по незалежним від нього причинам. Якщо працівник внаслідок простою самовільно не приходить на роботу або йде з роботи, він не може вимагати оплати відповідного часу у відповідності з частиною першою ст.113 КЗпП, хоча йому було відомо про простій.

Наказом №101 від 22.05.2013р. (т.2 а.с.43-зворот) було доповнено наказ №99 від 17.05.2013р. та визначено, що працівники заводу в очікуванні початку роботи мають знаходитися в актовій залі, дотримуючись встановленого наказом №3 від 14.01.2013р. режиму.

Також наказом №145 від 14.08.2013р. (т.1 а.с.87) було встановлено порядок пропуску на підприємство осіб, що очікують на заводі закінчення простою.

Як пояснив представник відповідача, про простій на підприємстві та режим роботи повідомлялось загальнодоступним оголошенням та виданням відповідних наказів. Позивач не заперечував, що йому було відомо про простій та режим роботи під час простою.

Згідно зі ст.113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб.

За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток. Час простою з вини працівника не оплачується.

На період освоєння нового виробництва (продукції) власник або уповноважений ним орган може провадити робітникам доплату до попереднього середнього заробітку на строк не більш як шість місяців.

Відсутність навантаження на працівникові під час простою в зв'язку з відсутністю сировини чи інших забезпечувальних зайнятість матеріалів, не звільняє його від обов'язку постійного здійснення організаційно-технічного обслуговування та підтримання в готовності свого робочого місця, щоб при закінченні простою та відновлення роботи підприємства, працівник зміг оперативно розпочати здійснення своєї трудової функції, а виконання цих заходів неможливо при відсутності працівника на робочому місці.

Отже, простоєм можуть бути кваліфіковані тільки такі випадки, коли працівник приходить на роботу, але не працює із зазначених вище причин. Якщо працівник через простій самовільно не приходить на роботу чи іде з роботи, він не може вимагати оплати цього часу.

Чинним законодавством не передбачається, що у разі простою працівник не повинен відвідувати підприємство та може порушувати вимоги Правил внутрішнього трудового розпорядку.

В той же час, як слідує з матеріалів справи та підтверджено позивачем в судовому засіданні, він не відвідував підприємство під час простою посилаючись на те, що роботодавець не допускав його на територію підприємства.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що не відвідуючи підприємство під час простою позивач порушував вимоги п. п. 1.3, 3.1, 8.7 Правил внутрішнього трудового розпорядку, в результаті чого він не має права на компенсацію в розмірі 2/3 від тарифної ставки, при цьому позивач, у розумінні ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не надав суду доказів на підтвердження того, що протягом періоду простою він знаходився на робочому місці та того, що йому чинились перешкоди у доступі до робочого місця.

Отже вимоги позивача про стягнення з публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів" заробітної плати за простій в 2013 році в сумі 12020,83 грн. (п.10 прохальної частини позову) та заробітної плати за простій з 01.01.2014р. по 22.10.2014р. в сумі 12454,73 грн. (п.11 прохальної частини позовної заяви) задоволенню не підлягають.

Що стосується вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 22.10.2014р. по 17.11.2015р. в сумі 23034,60 грн. (п.20 прохальної частини позову), суд зазначає наступне.

Як слідує з матеріалів справи, відповідно до наказу від 17.05.2013р. № 97 (т.1 а.с.35) публічне акціонерне товариство "Херсонський завод карданних валів" м. Херсон з 22.07.2013 р. перейшло на режим роботи підрозділів заводу тривалістю 1 день при 5-ти денному робочому тижні (0,2 ставки), у зв'язку з складним фінансовим становищем та відсутністю коштів на оплату обов'язкових платежів.

На підставі наказу №19 від 26.06.2014р. (т.1 а.с.36) було проведено скорочення штатних одиниць та перейменування енергосилового відділку та бюро головного енергетика у відділ головного енергетика.

19.08.2013 р. позивача було ознайомлено з наведеними наказами про зміну діючих умов організації та оплати праці відповідно до ст.103 КЗпП України (т.1 а.с.48-зворот, 49-зворот).

Також ОСОБА_1 було запропоновано підписати наказ - розпорядження про перевід з енергосилового відділку у відділ головного енергетика з переходом на режим 0,2 ставки.

Позивач відмовився писати заяву про перехід на інший режим роботи, у зв'язку з чим був попереджений про можливе звільнення по п.6 ст.36 КЗпП України за відмову працювати у зв'язку зі змінами суттєвих умов праці через два місяці.

Наказом від 22.10.2014р. № 82-к (т.1 а.с.38) ОСОБА_1, м. Херсон, машиніста компресорних установок 4 розряду енергосилового відділку, звільнено на підставі п.6 ст. 36 КЗпП України - за відмову від продовження роботи, у зв'язку зі змінами суттєвих умов праці, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Як вже зазначалось, рішенням господарського суду Херсонської області від 26.02.2015р. у справі № 923/1875/14, крім іншого, припинено провадження стосовно позовних вимог в частині поновлення позивача на роботі на посаді машиніста компресорних установок (п.19 прохальної частини позову), у зв'язку з тим, що господарському суду не підвідомчі спори про поновлення на роботі усіх працівників, окрім посадових та службових осіб, до складу яких ОСОБА_1 - машиніст компресорних установок 4 розряду енергосилового відділку, не відноситься.

Постановами Одеського апеляційного господарського суду від 20.05.2015р. та Вищого господарського суду України від 06.10.2015р. рішення місцевого господарського суду в цій частині залишено в силі.

Відповідно до ч.1 ст.235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Частиною 2 ст. 235 Кодексу законів про працю визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нежчеоплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

Таким чином, стягнення середнього заробітку можливе лише за умови поновлення працівника на роботі і обчислюється саме на момент поновлення працівника на роботі.

В судовому засіданні позивачем зазначено, що він звернувся до суду загальної юрисдикції із позовом про поновлення його на роботі, проте станом на день розгляду справи йому невідомо про порушення провадження у справі за вказаним позовом та підтвердив відсутність рішення про поновлення його на роботі.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Тобто станом на 13.01.2016 року в матеріалах даної справи відсутні докази поновлення позивача на роботі.

Враховуючи відсутність у матеріалах справи підтвердження встановленого у визначеному законом порядку факту звільнення позивача без законної підстави та поновлення позивача на роботі, у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення позову про виплату позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За таких обставин у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 22.10.2014р. по 17.11.2015р. в сумі 23034,60 грн. (п.20 прохальної частини позову) слід відмовити.

Розглянувши позовну вимогу про зобов'язання публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів" виплатити позивачеві компенсацію за затримку заробітної плати у відповідності до Закону України від 19.10.2000р. №2050-ІІІ та Порядку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. №159 по день фактичної виплати заробітної плати, суд дійшов наступних висновків.

Так відповідно до положень ст.ст. 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців

виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.

Згідно п.п.1, 2 Порядку дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Як слідує з матеріалів справи, у доповненні до відзиву від 26.02.2015р. (т.1 а.с.104) відповідач визнав, що, відповідно до довідки №030-197 від 24.02.2015р. (т.1 а.с.105), на момент звільнення ОСОБА_1 існувала заборгованість по заробітній платі за березень, вересень та жовтень 2014 року, яка була погашена 13.11.2014р., 29.10.2014р. та 17.12.2014р. відповідно, тобто з порушенням встановленого терміну оплати.

У зв'язку з чим, враховуючи дату звільнення позивача та момент повного розрахунку по заробітній платі, йому підлягає компенсація в сумі 988,26 грн.

Однак позивач в судовому засіданні зазначив, що ним не заявлялась вимога про сплату компенсації за вказаний відповідачем період, натомість, його вимоги полягають у зобов'язанні сплатити компенсацію за виплату заробітної плати за періоди, визначені ним як періоди простою.

У зв'язку з чим суд зазначає, що, оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату заробітної плати у визначенні позивачем періоди, позовна вимога про зобов'язання публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів" виплатити позивачеві компенсацію за затримку заробітної плати у відповідності до Закону України від 19.10.2000р. №2050-ІІІ та Порядку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. №159 по день фактичної виплати заробітної плати також задоволенню не підлягає.

За викладених вище обставин, з урахуванням наведених норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині вимог про: визнання ОСОБА_1 працюючим на повну ставку (100% робочого часу) за період з березня 2009р. по жовтень 2014р. (п.2 прохальної частини позову); зобов'язання відповідача сплатити внески до Пенсійного Фонду України за 2009, 2011, 2012, 2013, 2014 р.р. (п.13 прохальної частини позову); зобов'язання відповідача подати уточнені звіти до Пенсійного Фонду України за 2008, 2009, 2011, 2012, 2013, 2014 р.р. (п.14 прохальної частини позову); визнання незаконним та скасування наказу від 17.05.2013 р. № 97 "Про режим роботи з липня 2013р." (п.17 прохальної частини позову); визнання незаконним та скасування наказу від 22.10.2014 р. № 82-к про звільнення ОСОБА_1 (п.18 прохальної частини позову); зобов'язання відповідача сплатити внески до Пенсійного Фонду України за час вимушеного прогулу (п.21 прохальної частини позову); зобов'язання відповідача подати звіти до Пенсійного Фонду України для підтвердження повноти трудового стажу ОСОБА_1 (п.п.15, 22 прохальної частини позову) та відмову в задоволенні позовних вимог про: стягнення з відповідача заробітної плати за простій з 01 березня по 31 грудня 2009р. в сумі 4139,75 грн.; стягнення з відповідача заробітної плати за переробку у серпні 2009 р. в сумі 224,64 грн.; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату заробітної плати за час відпустки у серпні - вересні 2009р. з урахуванням оплати простою; стягнення з публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів" заробітної плати за простій в 2011 році в сумі 4970,93грн.; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити заробітну плату за час відпустки у квітні, травні 2011 року з врахуванням оплати простою; стягнення заробітної плати за простій в 2012 році в сумі 5400,66 грн; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити заробітну плату за час відпустки у липні, серпні 2012 року з урахуванням оплати простою (пункти 3-9 прохальної частини позову).

Враховуючи, що провадження у справі в частині окремих позовних вимог припинено, у задоволенні частини вимог відмовлено, а позивач у даній справі, відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", звільнений від сплати судового збору, господарським судом судовий збір не стягується.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 80, 82, 84, 85, 87, 115 ГПК України, суд -

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, м.Херсон про стягнення з відповідача публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів" заробітної плати за простій з 01 березня по 31 грудня 2009р. в сумі 4139,75 грн. (п.3 прохальної частини позову); стягнення з відповідача заробітної плати за переробку у серпні 2009р. в сумі 224,64 грн. (п.4 прохальної частини позову); зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату заробітної плати за час відпустки у серпні - вересні 2009р. з урахуванням оплати простою (п.5 прохальної частини позову); стягнення з публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів" заробітної плати за простій в 2011 році в сумі 4970,93грн. (п.6 прохальної частини позову); зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити заробітну плату за час відпустки у квітні, травні 2011 року з врахуванням оплати простою (п.7 прохальної частини позову); стягнення заробітної плати за простій в 2012 році в сумі 5400,66 грн. (п.8 прохальної частини позову); зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити заробітну плату за час відпустки у липні, серпні 2012 року з урахуванням оплати простою (п.9 прохальної частини позову); стягнення з публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів" заробітної плати за простій в 2013 році в сумі 12020,83 грн. та заробітної плати за простій з 01.01.2014р. по 22.10.2014р. в сумі 12454,73 грн. (п.п.10, 11 прохальної частини позову); зобов'язання публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів" виплатити компенсацію за затримку заробітної плати по день фактичної виплати (п.12 прохальної частини позову); стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 22.10.2014р. по 17.11.2015р. (п. 20 прохальної частини позову) - відмовити.

2. Провадження у справі в частині вимог про: визнання ОСОБА_1 працюючим на повну ставку (100% робочого часу) за період з березня 2009р. по жовтень 2014р. (п.2 прохальної частини позову); зобов'язання відповідача сплатити внески до Пенсійного Фонду України за 2009, 2011, 2012, 2013, 2014 р.р. (п.13 прохальної частини позову); зобов'язання відповідача подати уточнені звіти до Пенсійного Фонду України за 2008, 2009, 2011, 2012, 2013, 2014 р.р. (п.14 прохальної частини позову); визнання незаконним та скасування наказу від 17.05.2013 р. № 97 "Про режим роботи з липня 2013р." (п.17 прохальної частини позову); визнання незаконним та скасування наказу від 22.10.2014 р. № 82-к про звільнення ОСОБА_1 (п.18 прохальної частини позову); зобов'язання відповідача сплатити внески до Пенсійного Фонду України за час вимушеного прогулу (п.21 прохальної частини позову); зобов'язання відповідача подати звіти до Пенсійного Фонду України для підтвердження повноти трудового стажу ОСОБА_1 (п.п.15, 22 прохальної частини позову) - припинити.

Повний текст рішення складено та підписано 20.01.2016р.

Суддя М.Б. Сулімовська