Ухвала суду № 55090032, 19.01.2016, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/206/272/16-к

Провадження № 1-кс/206/25/16

У Х В А Л А

"19" січня 2016 р. слідчий суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська Сухоруков А.О.,

при секретарі Гуртовий В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську клопотання слідчого слідчого відділення Самарського відділення поліції Дніпропетровського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Дніпропетровській області лейтенант поліції ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, у м.Дніпропетровську, громадянина України, маючого середню освіту, не працевлаштованого, не одруженого, на утриманні якого неповнолітні діти не перебувають, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, судимого, останній раз 12.01.2015 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ст. 75 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України,

за участю прокурора Бондар Є.А.,

слідчого Бухінний В.С.,

в с т а н о в и в:

19 січня 2016р. слідчий слідчого відділення Самарського відділення поліції Дніпропетровського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Дніпропетровській області лейтенант поліції ОСОБА_1 звернувся до суду із цим клопотанням.

Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що впровадженні слідчого відділення Самарського відділення поліції Дніпропетровського відділу поліції Головного Управління Національної Поліції в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015040700001829 від 18.11.2015 року, за ознаками ч. 3 ст. 185 КК України.

17.11.2015 року до чергової частини Самарського відділення поліції Дніпропетровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області надійшла заява від гр. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, про те, що невстановлена особа у проміжок часу з 18.00 год., 06.11.2015 року по 07.30 год. 07.11.2015 року, шляхом проникнення за огорожену ділянку двору домоволодіння, розташованого за адресою: м.Дніпропетровськ вул. Рощинська 13, таємно вчинила крадіжку бетонозмішувача.

Даний факт було внесено 18 листопада 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040700001829, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Так, 06 листопада 2015 року близько 21 год. 45 хв., ОСОБА_2 перебуваючи на вул.Гвая у м. Дніпропетровську зустрів раніше йому знайомого ОСОБА_4. У ході спільної розмови ОСОБА_2 запитав у ОСОБА_4 про те, чи не хоче він заробити грошей, на що останній відповів згодою. Після чого ОСОБА_2 попрохав ОСОБА_4 допомогти транспортувати бетонозмішувач, пообіцявши за дану послугу винагороду у сумі 100 грн. ОСОБА_4 погодився за обумовлену плату допомогти ОСОБА_2

В той же день, близько 22 години, ОСОБА_2 привів ОСОБА_4 до території домоволодіння за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Рощинська, 13, звідки необхідно було транспортувати вказаний бетонозмішувач. ОСОБА_4, перебуваючи біля території вказаного домоволодіння повідомив ОСОБА_2 про те, що йому достовірно відомо те, що вказане домоволодіння належить його знайомому ОСОБА_3, якого він добре знає, оскільки навчався з останнім у одній школі. Однак, ОСОБА_2 пообіцявши ОСОБА_4 винагороду у сумі 100 грн. та переконав його в тому, що про вчинення крадіжки ніхто не дізнається та відповідати за вчинене ніхто не буде, при цьому викликав у останнього бажання взяти участь у крадіжці бетонозмішувача.

Таким чином, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_4, 06.11.2015 року, приблизно о 22 год. 05 хв., знаходячись біля домоволодіння за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Рощинська, 13, керуючись виниклим умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням в інше сховище, вступивши у попередню змову між собою, досягли згоди щодо скоєння кримінального правопорушення.

З метою доведення свого наміру до кінця, розуміючи, що їх дії фактично є таємними для оточуючих, діючи з корисливою зацікавленістю, ОСОБА_2 вчиняючи злочин повторно, спільно з ОСОБА_4, відсунувши металеву підпору з під воріт, проникли на огороджену територію домоволодіння по вул. Рощинська, 13 в м.Дніпропетровську, звідки таємно викрали бетонозмішувач, що належить потерпілому ОСОБА_3, який відкотили за територію домоволодіння на тротуар по вул. Рощінській.

Заволодівши викраденим, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зникли та розпорядились майном на власний розсуд, у звязку з чим, завдали матеріальних збитків потерпілому ОСОБА_3 на загальну суму 2120,00 грн., оскільки згідно з висновком судової товарознавчої експертизи № 70/34-355 від 30.12.2015 року вартість бетонозмішувача становить 2120,00 грн.

Таким чином, своїми умисними діями, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна /крадіжка/, вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у інше сховище .

06 січня 2015 року ОСОБА_2, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, яку 19.01.2016 року йому фактично вручено.

Проаналізувавши матеріали даного кримінального провадження, слідство приходить до висновку про доцільність обрання до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як матеріали кримінального провадження містять вагомі докази про вчинення останнім кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3-х до 6-ти років, окрім того, вік та стан здоров`я підозрюваного не перешкоджають триманню останнього під вартою, а відсутність у останнього місця роботи, можуть в тому числі свідчити про наміри не виконувати покладені на нього, як на підозрюваного процесуальні обов`язки, у зв`язку з чим з метою попередження можливому переховуванню ОСОБА_2 від органів досудового розслідування або суду, незаконному впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженню, перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином, а також вчиненню ним іншого кримінального правопорушення доцільно обрати до останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Вина ОСОБА_2, повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами:протоколом допиту свідка ОСОБА_5; протоколом допиту свідка ОСОБА_6; протоколом допиту свідка ОСОБА_7; показаннями підозрюваного ОСОБА_2; 2-ма протоколами предявлення на впізнання за фотознімками; протоколом огляду у ході якого ОСОБА_8 добровільно видав бетонозмішувач.

Враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років та знаючи про можливість застосування відносно нього покарання може переховувався від органів досудового слідства, перешкоджати встановленню істини по справі, виконанню процесуальних рішень слідчого чи прокурора, крім того, підозрюваний офіційно не працює, вчинив новий корисливий злочин під час відбування покарання призначеного судом з іспитовим строком, таким чином вказані обставини свідчать про те, що останній може і надалі продовжувати займатись злочинною діяльністю - з метою забезпечення виконання підозрюваним його процесуальних обовязків, вважаємо доцільним застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Факт ухилення ОСОБА_2 від органів досудового слідства, перешкоджання істини по справі та виконанню ним процесуальних рішень слідчого чи прокурора та перешкоджання кримінальному провадженню іншими чином підтверджується також наступним: слідчим у кримінальному провадженні 30.12.2015 року вручено повістку про прибуття на допит, яку він особисто отримав, однак в установлений термін ОСОБА_2 не прибув; прокурором у кримінальному провадженні 12.01.2016 року на адресу, де зареєстрований та постійно проживає ОСОБА_2 направлено повістку про прибуття на допит 18.01.2016 року та вручення повідомлення про підозру, однак лист був повернутий відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання.

Слідчий зазначає, що застосування більш мяких запобіжних заходів, що передбачені Кримінально процесуальним кодексом України, ніж тримання під вартою, є недостатньою мірою, оскільки вони не будуть слугувати забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обовязків, не зможуть запобігти спробам підозрюваного перешкоджати здійсненню кримінального провадження, запобігти скоєнню підозрюваним інших кримінальних правопорушень та спробам переховатись від органів досудового розслідування та суду, а також забезпеченню можливості виконання процесуальних рішень.

Клопотання подано прокурором, оформлене відповідно до вимог ст. 184 Кримінального процесуального кодексу України.

Клопотання слідчого погодженого із прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області, оформлене відповідно до вимог ст. 160 Кримінального процесуального кодексу України.

Слідчий та прокурор в судовому засіданні підтримали клопотання та прохали його задовольнити і обрати відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який відповідно до ч.3 ст.185 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років. Неодноразово ухилився від явки до органу слідства, повістка була вручена особисто. Крім того, застосування до підозрюваного більш мяких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обовязків, а також не зможе запобігти спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. Оскільки осіб, які б виявили бажання особисто поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обовязків відповідно до статті 194 КПК України і зобовязалися за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу не знайшлося, застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу як особиста порука не виявляється можливим.

Підозрюваний ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання та просив обрати більш мякий запобіжний захід. Стверджував, що він не причетний до викрадення бетонозмішувача, а лише допомагав його продати, що бачили свідки. Не працює, проживає у матері, допомагає їй по господарству. У нього е малолітня дитина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, його мати є опікуном дитини, оскільки його цивільна дружина відбуває покарання. Просив обрати домашній арешт, зобовязуючись зявлятися на першу вимогу.

Вислухавши доводи та пояснення слідчого та підозрюваного, доводи прокурора, дослідивши подані матеріали, приходжу до висновку про необхідність задовольнити клопотання та застосувати стосовно підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Встановлено, що 18 листопада 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040700001829, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Копію клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із доданими матеріалами було вручено ОСОБА_2 19.01.2016 року о 10 год. 00 хв.

У відповідності до ст. 176 Кримінального процесуального кодексу України, запобіжними заходами є: особисте зобовязання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом. Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш мяких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш мяким запобіжним заходом є особисте зобовязання, а найбільш суворим - тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2, ч. 3 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад пять років, а до раніше судимої особи у вигляді позбавлення волі строком до трьох років.

Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобовязаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обовязків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, тобто:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обовязки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Врахувавши дійсні обставини справи, схиляюся та приймаю за дійсні доводи прокурора про те, що застосування до підозрюваного більш мяких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою, оскільки вони не будуть слугувати забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обовязків, а також не зможе запобігти спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зазначені висновки суду засновані перед усім на тому, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчинені тяжкого кримінального правопорушення під час іспитового строку.

Вказані обставини виключають обєктивну можливість щодо застосування до підозрюваного особистого зобовязання.

Оскільки осіб, які б виявили бажання особисто поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обовязків відповідно до статті 194 Кримінального процесуального кодексу України і зобовязалися за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу не виявилося, застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу як особиста порука не є можливим.

Передбачений статтею 181 КПК України запобіжний захід домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Беручи до уваги, що кримінальне правопорушення було вчинено поблизу місця проживання підозрюваного, вважаю за неможливе застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Відповідно до ст.182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обовязків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обовязків.

У відповідності до п.2 ч.5 ст.182 Кримінального процесуального кодексу України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати. ОСОБА_2 не працює менеджером за трудовим договором, отже не в змозі у передбачений законом термін самостійно внести достатню суму застави.

При цьому вважаю за необхідне визначити розмір застави відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2016р. 1378,00 грн. Враховуючи характеризуючи данні підозрюваного, відсутності в нього джерел доходу, вважаю, що сума у розмірі двадцяти мінімальних розмірів заробітної плати, тобто 27560,00грн. буде достатньою для внесення у якості застави. Зазначена сума підлягає внесенню на розрахунковий рахунок 37312022006709, одержувач: ТУ ДСАУ в Дніпропетровській області, банк одержувача ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області, код ОКПО 26239738, МФО 805012.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обовязки з передбаченихстаттею 194цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

З огляду на особу підозрюваного та склад кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_2 у разі його звільнення з-під варти під заставу вважаю за необхідне покласти наступні обовязки із визначених ст. 194 КПК України:

1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за першим викликом для проведення процесуальних дій;

2) не відлучатися із м.Дніпропетровська без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

За змістом ч.ч.1, 2 ст. 197 Кримінального процесуального кодексу України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-184, 193-194, 196, 197, 205, 206, 369, 370, 371, 372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

у х в а л и в :

Клопотання задовольнити.

Застосувати стосовно ОСОБА_2, який народився 27.02.1976 року у м.Дніпропетровську, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк в 60 (шістдесят) днів, який обраховувати з 19 січня 2016 року по 18 березня 2016 року включно.

Визначити, що грошова сума у розмірі - 27560,00грн. є достатньою для внесення її як застави.

У разі звільнення ОСОБА_2 з-під варти під заставу, покласти на нього обовязки:

1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за першим викликом для проведення процесуальних дій;

2) не відлучатися із м.Дніпропетровська без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування з іншим підозрюваним, потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні.

Зазначені обовязки діятимуть два місяці з дня звільнення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, з-під варти.

Розяснити ОСОБА_2 що у разі невиконання покладених на нього цією ухвалою обовязків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Контроль за виконанням умов звільнення під заставу покласти на слідчого слідчого відділення Самарського відділення поліції Дніпропетровського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Дніпропетровській області лейтенант поліції ОСОБА_1

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом пяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області

Слідчий суддя А.О. Сухоруков