Постанова № 55085791, 19.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20401/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області до Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року,

У с т а н о в и в :

Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області звернулась у суд із позовом до Публічного акціонерного товариства «Мостобуд», в якому просила стягнути з банківських рахунків Мостобудівельного загону №60 Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» в дохід державного бюджету податковий борг в сумі 348 720,61 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що грошові зобов'язання за податковими повідомленнями-рішенням, за стягненням яких звернувся у суд позивач, є неузгодженими, і що останнім не дотримано процедури, яка передує такому зверненню, в частині направлення податкової вимоги на податкову адресу боржника. При цьому, суд першої інстанції виходив із того, що згадані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога направлялись позивачем на податкову адресу відокремленого підрозділу відповідача - Мостобудівельного загону №60, в той час як повинні були бути направлені на адресу юридичної особи, до складу якої входить цей відокремлений підрозділ, а також із того, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження повноважень осіб, які отримали відповідні податкові повідомлення-рішення, діяти в інтересах платника податків.

Проте, з таким висновком суду не можна погодитися.

Колегією суддів установлено, що Мостобудівельний загін №60 Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» (далі - Мостозагін №60) є відокремленим підрозділом юридичної особи - Публічного акціонерного товариства «Мостобуд», місцезнаходженням якого є: вул. Ківецівська, 7-А, м. Луцьк, Волинська область.

Зазначений відокремлений підрозділ діє на підставі Положення, затвердженого загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Мостобуд» (протокол №1/10 від 26 березня 2010 року).

Згідно цього Положення, Мостозагін №60 не є юридичною особою і діє від імені засновника - Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» в межах повноважень, визначених цим Положенням, відповідає за результати своєї діяльності перед засновником, якому він підлеглий і підзвітний.

Мостозагін №60, починаючи з 26 липня 1994 року перебуває на податковому обліку, станом на 11 серпня 2015 року - в Луцькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, яка є правонаступником Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби та Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - контролюючий орган), що підтверджується довідкою форми №4-ОПП від 11 серпня 2015 року №1503181402025.

12 грудня 2012 року контролюючим органом направлено на адресу Мостозагону №60 податкову вимогу від 14 листопада 2012 року №1543 про сплату податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, в сумі 218 144,62 грн, який складається із 192 214,85 грн - штрафних санкцій, 25 929,77 грн - пені. Вказана податкова вимога отримана адресатом 14 грудня 2012 року.

Податковим повідомленням-рішенням від 29 серпня 2014 року №0031061703, прийнятим на підставі акту податкової перевірки від 14 серпня 2014 року №5700/17.3/05384525, контролюючим органом збільшено суму грошового зобов'язання Мостозагону №60 з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, на 239 058,21 грн.

Із корінця зазначеного податкового повідомлення-рішення вбачається, що це рішення було отримане головних бухгалтером ОСОБА_2 29 серпня 2014 року.

Податковим повідомленням-рішенням від 17 червня 2015 року №0019781705, прийнятим на підставі акту податкової перевірки від 05 червня 2015 року №2229/22-01/053845525, контролюючим органом збільшено суму грошового зобов'язання Мостозагону №60 з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентам, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, на 61 106,85 грн.

Із корінця зазначеного податкового повідомлення-рішення вбачається, що це рішення було отримане начальником ОСОБА_3 18 червня 2015 року.

Оскільки в установлений законом строк платником податків визначені вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями суми грошових зобов'язань не сплачені, а ці рішення не оскаржені ані в адміністративному, ані в судовому порядку, за платником обліковується податковий борг, до складу якого увійшли визначені суми грошових зобов'язань, а також пеня за прострочення їх сплати (загалом - 348 720,61 грн).

Ураховуючи, що платником протягом тривалого часу не вживаються заходи щодо погашення податкового боргу, контролюючий орган звернувся у суд за їх стягненням.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України.

Згідно пункту 15.1 статті 15 цього Кодексу платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Платник податків, згідно підпункту 16.1.14 пункту 16.1 статті 16 Кодексу, зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Одним із загальнодержавних податків, установлених Податковим кодексом України, є податок на доходи фізичних осіб (пп. 9.1.2 п. 9 ст. 9 Кодексу), правове регулювання сплати якого визначене IV розділом Кодексу.

Відповідно до пункту 162.1 статті 162 вказаного розділу Кодексу платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, та податковий агент.

Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Згідно підпункту 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи, до яких відноситься позивач, контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

При цьому, відповідно до пункту 20.1 статті 20 Кодексу, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки платників податків (пп. 20.1.4), визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (пп. 20.1.18), застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України (пп. 20.1.19), звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (пп. 20.1.34).

Таким чином, податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із заробітної плати працівників, є обов'язковим до сплати загальнодержавним податком. Платниками цього податку є, зокрема, податкові агенти, якими, у свою чергу, можуть бути як юридичні особи, так і відокремлені підрозділи юридичних осіб.

Контролюючі органи, за наслідками податкового контролю, в тому числі податкових перевірок, у разі виявлення порушення обов'язку щодо сплати податків, в тому числі податку на доходи фізичних осіб, мають право визначати грошові зобов'язання та застосовувати до платників податків штрафні санкції, а також стягувати їх до відповідних бюджетів, в тому числі у судовому порядку - шляхом звернення до суду з відповідним позовом (якщо податковий борг не погашається платником самостійно).

За визначеннями Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України встановлено обов'язок контролюючого органу самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Кодексу, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

За правилами пункту 58.2 статті 58 Кодексу податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення (п. 58.3 ст. 58 Кодексу).

Згідно пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Таким чином, у разі визначення контролюючим органом платнику податків грошових зобов'язань та/або штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм податкового законодавства, цей орган складає та надсилає (вручає) такому платнику відповідне податкове (-ові) повідомлення-рішення. Визначені в цьому рішенні (-нях) суми платник податків зобов'язаний сплатити протягом 10 календарних днів, що настають за днем його (їх) отримання. Якщо протягом вказаного строку платник податків не сплачує відповідні суми грошових зобов'язань та не розпочинає процедуру адміністративного чи судового оскарження, визначені грошові зобов'язання набувають статусу узгоджених, тобто стають податковим боргом.

Як установлено колегією суддів, податкові повідомлення-рішення №0031061703 від 29 серпня 2014 року та №0019781705 від 17 червня 2015 року, якими Мостозагону №60 визначено грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, були вручені головному бухгалтеру цього відокремленого підрозділу ОСОБА_2 29 серпня 2014 року та його начальнику ОСОБА_3 - 18 червня 2015 року відповідно.

Із актів податкових перевірок, на підставі яких прийнято вказані податкові повідомлення-рішення, вбачається, що саме вказані начальник та головний бухгалтер Мостозагону №60 повідомлялись про податкові перевірки та були присутні при їх проведенні.

Відповідно до Положення про відокремлений структурний підрозділ (філію) Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» Містобудівельний загін №60, відокремлений структурний підрозділ зобов'язаний вести бухгалтерський та податковий облік господарських операцій (п. 5.3).

Згідно цього Положення керівництво відокремленим структурним підрозділом, в тому числі його поточною діяльністю, здійснює начальник цього підрозділу (п. п. 8.4, 8.6).

Зокрема, Положенням передбачено, що начальник відокремленого структурного підрозділу має право представляти інтереси засновника по дорученню у відносинах з державними органами.

Відповідно до пункту 8.10 цього Положення головний бухгалтер відокремленого структурного підрозділу користується правами відповідно до законодавства.

Таким чином, начальник та головний бухгалтер є посадовими особами Мостозагону №60.

Сторонами по справі не заперечується та обставина, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дійсно займали вищевказані посади у зазначеному відокремленому структурному підрозділі Публічного акціонерного товариства «Мостобуд», а тому, в силу правил частини третьої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, ця обставина може не доказуватись.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів не вбачає порушень з боку відповідача порядку вручення платнику податків вищезгаданих податкових повідомлень-рішень.

При цьому, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції безпідставно піддав сумніву обставини, які не заперечуються сторонами по справі, а також врахував, що в матеріалах справи відсутні документи на підтвердження повноважень ОСОБА_2, ОСОБА_3 діяти в інтересах Мостобудівельного загону №60 Публічного акціонерного товариства «Мостобуд», адже приписи пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України пов'язують правомірність вручення податкового повідомлення-рішення лише із врученням його посадовій особі платника податків, і не вимагають, щоб ця особа мала повноваження діяти в інтересах платника податків на підставі довіреності, цивільно-правової угоди тощо.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про те, що грошові зобов'язання, визначені податковим повідомленнями-рішеннями №0031061703 від 29 серпня 2014 року та №0019781705 від 17 червня 2015 року, є неузгодженими.

З огляду на те, що ці рішення контролюючого органу вручені належним чином, визначені суми грошових зобов'язань не були сплачені платником податків, доказів оскарження цих рішень протягом установленого законом строку, а також існування судових рішень щодо їх неправомірності, матеріали справи не містять, колегія суддів дійшла висновку, що відповідні грошові зобов'язання є узгодженими та набули статусу податкового боргу.

Згідно підпунктів 168.4.6, 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України контроль за правильністю та своєчасністю сплати податку на доходи фізичних осіб здійснює контролюючий орган за місцезнаходженням юридичної особи або її відокремленого підрозділу.

Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Положеннями статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як установлено колегією суддів, у грудні 2012 року контролюючим органом направлялась на адресу Мостозагону №60 податкова вимога про сплату податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, яка направлялась на податкову адресу відокремленого структурного підрозділу відповідача та була отримана адресатом у тому ж місяці. Дані обставини підтверджуються повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Доказів визнання протиправною чи скасування вказаної податкової вимоги чи погашення відповідного боргу матеріали справи не містять, і відповідач про вказані обставини не зазначає. Відтак, колегією суддів не встановлено обставин, які свідчили б про необхідність направлення платнику податків нової податкової вимоги після узгодження грошових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями №0031061703 від 29 серпня 2014 року та №0019781705 від 17 червня 2015 року.

Згідно пунктів 87.1, 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, а також будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до пунктів 95.1, 95.2, 95.3 статті 95 цього Кодексу контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

З огляду на встановлені обставини та приведені норми, колегія суддів доходить висновку, що Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області при зверненні до суду з даним позовом діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені податковим законодавством, а заявлені вимоги є правомірними та обґрунтованими.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Тому, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню як така, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, на підставі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року скасувати.

Адміністративний позов Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області задовольнити.

Стягнути з банківських рахунків Мостобудівельного загону №60 Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» в дохід відповідного бюджету податковий борг в сумі 348 720 (триста сорок вісім тисяч сімсот двадцять), 61 гривень.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяС.Б. Шелест

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Шелест С.Б.

Пилипенко О.Є.