Рішення № 5508538, 17.08.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/21517.08.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Енік»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоекс»

про стягнення неустойки за несвоєчасну поставку товару

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Завгородній О.В. (довіреність від 20.02.2009р.);

від відповідача: не зявились;

17.08.2009р. у судовому засіданні, за згодою представника позивача у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Енік»(надалі ТОВ «Агропромислова компанія «Енік», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоекс»(надалі ТОВ «Лоекс», відповідач) пені в розмірі 49270, 78 доларів США.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним контрактом поставки № 1 поставку товару здійснено з порушенням строків встановлених договором, несвоєчасно повернуто кошти сплачені в якості передплати, внаслідок чого позивач за порушення виконання зобовязань за договором з посиланням на положення Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача пеню нарахування якої передбачено договором.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду направлялись на юридичну адресу ТОВ «Лоекс»(довідка про знаходження в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.07.2009р. наявна в матеріалах справи). Ухвалою суду від 02.07.2009р. за клопотанням відповідача розгляд справи було відкладено, що відповідно підтверджує проінформованість відповідача про розгляд справи судом.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, про що відповідача було попереджено ухвалою від 02.07.2009р..

Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17 квітня 2008р. між ТОВ «Агропромислова компанія «Енік»(Росія) та ТОВ «Лоекс»(Україна) укладено контракт поставки № 1 за умовами якого останнє зобовязувалось поставити покупцю товар, визначений контрактом, а покупець (позивач у справі) зобовязувався оплатити та прийняти товар в порядку та на умовах передбачених контрактом.

Найменування, кількість та якість товару, що належить поставити за контрактом визначено у розділі 2 договору, та згідно з п. 2.1 найменування товару кукурудза в зерні, походження Україна, підтверджене сертифікатом походження товару (СТ-1); згідно з п. 2.2 договору кількість товару 1800 метричних тон нетто (+ - 5%).

Ціну товару та загальну вартість погоджено у розділі 3 контракту, у якому зазначено, що валюта контракту долари США; ціна товару 310 доларів США за одну метричну тону нетто, загальна вартість контракту складає 558000 доларів США (п. 3.1, 3.2, 3.3 контракту).

Згідно погоджених умов оплати товару покупець оплачує 90% передоплати від загальної вартості контракту, визначеної п. 3.3 контракту, протягом 2 календарних днів з дня набрання чинності контрактом ... (п. 5.2.1 контракту).

Платіжним дорученням № 1 від 21.04.2008р. позивачем перераховано на користь відповідача 502 200 доларів США, що відповідно свідчить про виконання позивачем зобовязань по здійсненню передплати товару, який є предметом укладеного між сторонами контракту.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Визначення договору поставки наведене у ст. 712 ЦК України, 265 ГК України згідно з яким - за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.2 контракту, строк поставки товару 10 банківських днів з моменту отримання продавцем 90% передплати за поставляємий товар, після надання продавцю імпортного карантинного дозволу. Згідно з п. 4.3 контракту покупець зобовязувався надати продавцю імпортний карантинний дозвіл до відвантаження товару згідно п. 4.2 факсимільним звязком з наступною передачею оригіналу документа.

Імпортний карантинний дозвіл № 230261230408004 від 23.04.2008р. був представлений відповідачу 24.04.2008р. факсимільним звязком що підтверджується факсовою відміткою на дозволі та визнається останнім у листі-відповіді на претензію за вих. 0112 від 01.12.2008р., що залучений до матеріалів справи.

З урахуванням проведеної передплати 21.04.2008р. та представленням дозволу 24.04.2008р. кінцевим строком в який мала бути здійснена поставка товарів за контрактом є 13.05.2008р. (10 банківських днів після отримання відповідачем карантинного дозволу враховуючи що 1, 2, 9 травня 2008р. вихідні, небанківські дні).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

За умовами контракту (п. 8.2) у випадку несвоєчасного відвантаження товару, продавець сплачує покупцю пеню в розмірі 0, 15% від вартості оплаченої партії товару за кожний день прострочки понад встановленого в розділі 4 (п. 4.2) контракту строку відвантаження товару.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені, розрахунок якої здійснено з 05.05.2008р., однак в періоді з 05.05.2008р. по 13.05.2008р. підстави вважати відповідача таким, що прострочив виконання зобовязання з поставки є відсутніми, відповідно нарахування пені на суму здійсненої передплати за вказаний період є неправомірним.

Згідно з додатковою угодою від 23.05.2008р. сторони змінили зміст п. 2.2, п. 3.3 контракту за якими кількість товару що поставляється за контрактом складає 800 метричних тон нетто (+ - 5%), а загальна вартість контракту, на яку виникають зобовязання у відповідача щодо його поставки, складає 248000 доларів США. Окрім того, у відповідності з п. 1.3 додаткової угоди від 23.05.2008р. для постачальника (відповідач у справі) також виникли грошові зобовязання по поверненню надмірно перерахованої передплати, а саме розділ 5 контракту доповнено пунктом наступного змісту: п. 5.2.2 продавець протягом 5 банківських днів за свій рахунок, повертає покупцю надмірно перераховані покупцем гроші по передплаті, у відповідності з п. 5.2.1 і з урахуванням змін внесених в контракт додатковою угодою.

17.06.2008р. сторонами підписано додаткову угоду № 2 до контракту згідно з якою (п. 1.2 додаткової угоди) доповнено розділ 4 контракту додатковими пунктами, зокрема п. 4.2.1 за яким строк відвантаження товару протягом 2 банківських днів з моменту підписання додаткової угоди.

Таким чином, виходячи з наведених положень контракту з урахуванням внесених змін та доповнень додатковими угодами від 23.05.2008р., 17.06.2008р. для відповідача у періоді з 14.05.2008р. по 23.05.2008р. були наявними зобовязання щодо поставки на користь позивача товару за контрактом на суму 558000 доларів США, та враховуючи що в даному періоді поставки товару не здійснено, суд визнає правомірним нарахування пені в загальному розмірі 7533 доларів США (502200 доларів США (вартість оплаченого товару) х 0, 15% х 10 днів прострочення), як те передбачено у п. 8.2 контракту - в розмірі 0, 15% від вартості оплаченої партії товару за кожний день прострочки понад встановленого в розділі 4 (п. 4.2) контракту строку відвантаження товару.

Починаючи з 24.05.2008р. вартість контракту становила 248000 доларів США та саме на вказану суму у періоді з 24.05.2008р. для відповідача виникають зобовязання щодо його поставки.

Поставка товару за контрактом підтверджується вантажно-митною декларацією № 10309050/110708/0000521 згідно штампу Полтавської митниці на якій, товар перебуває під митним контролем з 19.06.2008р.. Таким чином, з урахуванням додаткової угоди № 2 від 17.06.2008р. відвантаження товару було здійснено відповідачем без порушення встановлених строків, а саме протягом двох банківських днів з моменту підписання додаткової угоди.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Враховуючи порушення відповідачем строків поставки встановлених п. 4.2 контракту, сума непоставки товару у періоді з 14.05.2008р. по 23.05.2008р. складала 502 200 доларів США та у періоді з 24.05.2008р. по 16.06.2008р. складала 248000 доларів США.

Загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача за допущені під час дії контракту порушення строків поставки товару, складає 16461 доларів США (7533 доларів США + 8928 доларів США (248000 доларів США (вартість оплаченого товару) х 0, 15% х 24 (кількість днів прострочення в періоді з 24.05.2008р. по 16.06.2008р.)).

В силу положень договору (п. 11.4) усі зміни і доповнення до контракту дійсні у тому випадку, якщо їх викладено у письмовій формі і вони підписані уповноваженими представниками сторін, а також скріплені печатками сторін. Суду не представлено додаткових угод, якими сторони змінили строки поставки товару у періоді до 17.06.2008р., не повідомлено про їх наявність та підписання уповноваженими представниками сторін, у звязку з чим здійснення поставки товарів по контракту у вказаному періоді відбулось із порушенням встановленого строку. Додаткова угода № 2 від 17.06.2008р. якою сторони погодили інший строк відвантаження товару (доповнено розділ 4 контракту п. 4.2.1) вступила в силу з моменту її підписання уповноваженими представниками обох сторін та скріплення печатками підприємств, про що прямо зазначено у п. 2.1 додаткової угоди.

Нарахування позивачем, пені на суму несвоєчасно повернутої передплати суд визнає безпідставним, оскільки за порушення вказаного грошового зобовязання сторони в договорі не погодили відповідальності у вигляді пені, а п. 8.2 контракту передбачає право покупця нарахувати пеню за порушення зобовязання з поставки товару.

Згідно з п. 8.3 контракту стягнення санкцій здійснюється з попереднім предявленням претензії яка повинна бути розглянута протягом 10 днів.

У звязку з неналежним виконанням умов контракту позивач звертався до відповідача з претензією № 1 від 24.11.2008р. (копія у справі), у відповіді на яку за вих. 0112 від 01.12.2008р. відповідач зазначив про виникнення форс-мажорних обставин у звязку з забороною експорту кукурудзи з України. Так, відповідач вказував на необхідність оформлення ряду додаткових документів в тому числі ліцензії в Міністерстві економіки України, з представленням всіх оригінальних документів та зокрема імпортного карантинного дозволу, а такий був отриманий по факсу 24.04.2008р. і у п. 3 імпортного карантинного дозволу була вказана станція переходу Гуково-Марцево замість Квашено-Успенська, що призвело до затримання в оформленні документів.

Судом надано оцінку зазначеному, однак посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин про які зазначено у відповіді на претензію, не можуть бути прийняті через наступне.

В силу положень контракту (п. 10.1, п.10.2) сторони контракту звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання його умов внаслідок форс-мажору, тобто обставин, які виникли мимо волі сторін, яких вони не могли передбачити або попередити, уникнути; такими обставинами являються страйки, закриття підприємства (локаут), пожари, блокади, війни, громадянські війни, інші військові дії, залізничні катастрофи, епідемії, епізоотії, заборона імпорту, експорту, зміна законодавства або дія урядових організацій кожної із сторін; сторона у якої виник форс-мажор зобовязана повідомити в письмовій формі іншу сторону контракту про його виникнення протягом 7 календарних днів з моменту його виникнення; підтвердженням форс-мажору являється документ, виданий торгово-промисловою палатою держави, на території якої виник форс-мажор.

Суду не представлено доказів виконання вказаних умов договору в разі наявності форс-мажорних обставин при виконанні контракту повязаних з забороною експорту кукурудзи з України. Необхідність представлення імпортного карантинного дозволу сторони погодили при укладенні контракту, а поставка товару за вантажно-митною декларацією 10309050/110708/0000521 здійснена на підставі імпортного карантинного дозволу № 230261230408004 від 23.04.2008р. який був отриманий відповідачем 24.04.2008р., змін до якого не вносилось.

У ст. 617 ЦК України визначені підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, та згідно з положеннями вказаної статті особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

За визначенням наведеним у ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, відповідно обставини про які зазначено у відповіді на претензію не є підставою вважати наявними обставини форс-мажору у відносинах сторін, що виникли з контракту № 1 від 17.04.2008р..

З урахуванням наведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті державного мита у сумі 494, 28 доларів США та 15, 33 доларів США витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 168, 17 доларів США.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоекс»(51925, Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, Заводський район, Прохідний тупик, будинок 3, кв. 7, р/р 26001001012639, в/р 26001001012639/840 в ЗАТ «Хоум Кредит Банк»в м. Дніпропетровськ, МФО 307123, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 19307965) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Епік»(352140, Росія, Краснодарський край, м. Кропоткін, вул. Красная 15, р/р 40702810530420100827, в/р 40702840930420100028 в Кропоткинському ОСБ № 1586 Юго-Западного банка СБ РФ м. Ростов-на-Дону, ідент. номер 1022301435705) 16461 доларів США (шістнадцять тисяч чотириста шістдесят один доларів США) пені, 168, 17 доларів США (сто шістдесят вісім доларів США 17 центів) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 19.08.2009