Рішення № 55082452, 19.01.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/153/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19, 27 Мельник І.О. Доповідач в апеляційній інстанції Пономаренко В. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2016 року м. Черкаси

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоПономаренка В. В.суддівКорнієнко Н.В., Ювшина В.І. секретарГончар Л.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_6

відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_8

представника відповідача ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» Ларченко І.М. на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 листопада 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2014 року ПАТ «Банк Форум» звернулось до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 28 травня 2008 року між АКБ «Форум» та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір № 0056/08/23-CLNv, за умовами якого банк відкрив відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування на суму 40 000 доларів США за умови сплати 13,5 % річних, терміном до 25 травня 2018 року. Додатковими договорами № 1 від 20.11.2009 року, № 2 від 22.02.2010 року, № 3 від 01.11.2010 року, № 4 від 01.11.2010 року та № 5 від 29.01.2014 року до вказаного договору вносились певні зміни та доповнення.

З метою забезпечення зобов'язань позичальника за вказаним договором 28 травня 2008 року між АКБ «Форум» та ОСОБА_8 було укладено договір поруки № 0056/08/23-CLNv/S-2 про солідарну відповідальність поручителя перед кредитором за належне виконання зобов'язань за основним договором.

Крім того, для забезпечення виконання умов кредитного договору 28 травня 2008 року між банком та ОСОБА_11 було укладено іпотечний договір № 0056/08/23-CLNv/S-2, згідно якого ОСОБА_11 надав в іпотеку банку належну йому двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 порушували умови кредитного договору, позивач просив суд стягнути з них солідарно на його користь заборгованість в розмірі 728442,15 грн. та звернути стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 лютого 2015 року позов було задоволено повністю та стягнуто вказану суму заборгованості і звернуто стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 22 травня 2015 року було зменшено суму пені, яка підлягає стягненню з відповідачів, у зв'язку з чим зменшено загальну суму заборгованості, яка підлягає стягненню до 623 394,01 грн. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 вересня 2015 року рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 лютого 2015 року та рішення апеляційного суду Черкаської області від 22 травня 2015 року у частині вирішення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 листопада 2015 року в задоволенні позовних вимог ПАТ «Банк Форум» про звернення стягнення відмовлено, у зв'язку з пропущенням позивачем строку позовної давності.

Не погоджуючись із рішенням суду, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» Ларченко І.М. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те що судом першої інстанції винесено незаконне та необґрунтоване рішення, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки в повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення не відповідає.

Відповідно до вимог ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Встановлено, що у зв'язку з невиконанням відповідачами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 умов кредитного договору станом на 20 серпня 2014 року утворилась заборгованість в сумі 623 394,01 грн., яка була стягнута з відповідачів на користь позивача у солідарному порядку рішеннями Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 лютого 2015 року та апеляційного суду Черкаської області від 22 травня 2015 року.

Водночас, Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ було передано на новий розгляд до суду першої інстанції позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

Встановлено, що 28 травня 2008 року між банком та ОСОБА_11 було укладено іпотечний договір № 0056/08/23-CLNv/S-2, згідно якого ОСОБА_11 надав в іпотеку банку належну йому двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 для забезпечення виконання ОСОБА_7 умов кредитного договору.

20 листопада 2009 року між АКБ «Форум» та ОСОБА_11 було укладено Додатковий договір № 1 до іпотечного договору, яким внесено зміни до останнього щодо суми кредиту та ринкової вартості предмета іпотеки (Т. 1 а.с. 32).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки банком 22.03.2011 року було направлено ОСОБА_11 повідомлення про невиконання ОСОБА_7 своїх зобов'язань за кредитним договором та запропоновано протягом 30 днів добровільно перерахувати кошти на рахунок банку, а у разі невиконання даної вимоги - повідомив про початок процедури звернення стягнення на предмет іпотеки. Вказану вимогу ОСОБА_11 отримав 23.03.2011 року, однак не вчинив жодних дій з повернення кредиту, тому суд вважав, що строк позовної давності слід рахувати саме з 23.03.2011 року, оскільки позивач був обізнаний про порушення свого права з боку відповідачів. Із даним позовом ПАТ «Банк Форум» звернулось 29.10.2014 року, тобто, на думку суду першої інстанції, з порушенням трирічного строку позовної давності.

Однак, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може.

Так, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (статті 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Згідно п. 7.3 Договору іпотеки він набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання зобов'язань за Кредитним договором, враховуючи можливу наявність додаткових угод, у тому числі про його пролонгацію, зміну процентної ставки та ін.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони встановили як строк дії Кредитного договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, кінцевий строк повернення кредиту - до 25 травня 2018 року, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів за кредитом та процентів за користування кредитом (п. 2.3, 2.6 кредитного договору).

Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 - 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У справі, яка переглядається, судом установлено, що згідно з умовами кредитного договору, з відповідними змінами (пунктами 2.3, 2.6) позичальник зобов'язаний погасити заборгованість за кредитом, шляхом внесення коштів на позичковий рахунок щомісяця, і щомісяця в період з "01" по "20" сплачувати проценти за користування кредитом.

П. 2.4. Кредитного договору встановлено, що несплата позичальником процентів в терміни, встановлені п. 2.6 цього Договору, є підставою для вимоги банку про дострокове повернення кредитних коштів, стягнення процентів за користування кредитними коштами, неустойки та є підставою для звернення банком стягнення на заставлене майно.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, ураховуючи, що за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами кожного місяця, а процентів - до кожного 20 числа кожного календарного місяця, наступного за звітним, у рахунок якого вносяться кошти, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Отже, аналізуючи умови договору сторін і зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

У зв'язку з тим, що договором іпотеки не встановлено строк його дії, а визначено, що дія договору припиняється з повним виконання зобов'язань за кредитним договором, право на звернення банку до суду із позовом про звернення стягнення виникає з моменту порушення боржником зобов'язань за кредитним договором.

Згідно довідки розрахунку заборгованості за кредитним договором від 28 травня 2008 року заборгованість за договором виникла з листопада 2010 року (Т. 1 а.с. 6). Таким чином, строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки закінчився у грудні 2013 року.

У свою чергу з даним позовом банк звернувся до суду 29 жовтня 2014 року.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Банк Форум» у вересні 2013 року вже зверталось до Соснівського районного суду м. Черкаси із позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки (Т. 2 а.с. 25-92). Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 вересня 2013 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Проте, ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 29.01.2014 року вказана позовна заява була залишена без розгляду, у зв'язку з поданням представником позивача відповідної заяви.

Підставою для залишення позову без розгляду стало те, що між банком та відповідачами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було укладено Додатковий договір № 5 від 29.01.2014 року до кредитного договору від 28.05.2008 року про реструктуризацію заборгованості за період з листопада 2010 року по грудень 2013 року (Т. 1 а.с. 27).

У зв'язку з тим, що відповідачі порушили вимоги і Додаткового договору № 5 від 29.01.2014 року, банк змушений був повторно звернутись до суду із позовом про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно до ч.1 ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Встановлено, що ОСОБА_7 визнавала наявність боргу за кредитним договором про, що свідчать укладені нею додаткові договорами №1 від 20.11.2009 року, №2 від 22.02.2010 року, №3 від 01.11.2010 року, №4 від 01.11.2010 року. Також був укладений додатковий договір №5 від 29.01.2014 року до кредитного договору від 28.05.2008 року про реструктуризацію заборгованості за період з листопада 2010 року по грудень 2013 року. Про наявність додаткових договір було відомо і відповідачу - іпотекодавцю ОСОБА_11

Відповідно до ч.2 ст.264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частини вимоги, право на яку має позивач.

Згідно роз'яснень, викладених у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013, № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", за змістом частини другої статті 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54, 56, 57 ГПК. Тому якщо господарським судом у прийнятті позовної заяви відмовлено (стаття 62 ГПК) або її повернуто (стаття 63 названого Кодексу), то перебіг позовної давності не переривається. Так само не перериває цього перебігу подання позову з порушенням правил підвідомчості справ.

Враховуючи наведене, оскільки банком 16.09.2013 року було пред'явлено позов до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки з додержанням вимог цивільно-процесуального закону, у зв'язку з чим судом було відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду, строк позовної давності за вказаними позовними вимогами перервався 16.09.2013 року. Залишення позову без розгляду ухвалою від 29.01.2014 року не впливає на переривання строку позовної давності.

Таким чином, повторне пред'явлення позову банком не суперечить вимогам закону та здійснено в межах строку позовної давності, який почав свій перебіг заново з 17.09.2013 року.

Посилання суду першої інстанції на ст.265 ЦК України, згідно якої залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності, у даному випадку є безпідставним, оскільки звернення до суду із позовною заявою відповідно до ст. 264 ЦК України перериває строк позовної давності, а не зупиняє його.

За таких обставин, твердження суду першої інстанції про пропущення позивачем строку позовної давності для звернення до суду із позовною вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки є помилковим.

Згідно ст.12 ЗУ "Про іпотеку" право звернення стягнення на предмет іпотеки до строку погашення кредиту у випадках порушення зобов'язань за кредитним договором, виникає у іпотекодержателя в момент настання терміну виконання зобов'язання по кредитному договору.

Ст.7 ЗУ "Про іпотеку" передбачає, що за рахунок предмету іпотеки, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цих вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрати на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов Іпотечного договору.

Згідно з ч.1 ст.33 ЗУ "Про іпотеку", у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 5.2 договору іпотеки у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором, а в разі їх невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

П. 5.6 Іпотечного договору визначено, що порядок реалізації предмета іпотеки для погашення заборгованості за кредитним договором визначається іпотекодержателем та може здійснюватись як із залученням іпотекодавця, так і без нього, всіма можливими способами, зокрема, через аукціони, біржі тощо.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки відповідачами порушено умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 623 394,01 грн., позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

У позовній заяві банк просив визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про іпотеку» прилюдні торги проводяться в двомісячний строк з дня одержання організатором прилюдних торгів заявки державного виконавця на їх проведення. Початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 27 травня 2015 року у справі № 6-61цс15, виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм ст. ст. 38, 39 Закону України «Про іпотеку», у розумінні норми ст. 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 38 цього Закону.

Згідно Додаткового договору № 1 від 20.11.2009 року до Іпотечного договору № 0056/08/23-CLNv/S-2 від 28.05.2008 року, сторони визначили, що ринкова вартість предмета іпотеки становить 303 620 грн., що еквівалентно 38 000 доларів США станом на 11.11.2009 року; заставна вартість предмета іпотеки становить 227 715 грн., що еквівалентно 28 500 доларів США станом на 11.11.2009 року (Т. 1 а.с. 32).

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що слід визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

З огляду на викладене, оскільки судом першої інстанції винесено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» Ларченко І.М. задовольняє, а рішення суду скасовує та ухвалює нове рішення про задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_7 за кредитним договором № 0056/08/23-CLNv від 28.05.2008 року станом на 20.08.2014 року в сумі 623 394,01 грн., що складається з: простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів в розмірі 1173,69 доларів США, що еквівалентно 15202,31 грн.; поточної заборгованості по поверненню кредитних коштів в розмірі 34604,08 доларів США, що еквівалентно 448211,98 грн.; простроченої заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 942,60 доларів США, що еквівалентно 12209,10 грн.; поточної заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 11258,05 доларів США, що еквівалентно 145820,75 грн.; пені в розмірі 150,57 доларів США, що еквівалентно 1949,88 грн., звертає стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором № 0056/08/23-CLNv/S-1 від 28.05.2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Миколенко І.М. та зареєстрованим в реєстрі за № 3468, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_11 на підставі Договору дарування № 2763, посвідченого державним нотаріусом Третьої Черкаської державної нотаріальної контори 16.09.2000 року, зареєстрованого в Черкаському обласному об'єднаному бюро технічної інвентаризації 22.09.2000 року, номер запису 57 в книзі 7, та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за номером 23348392.

Визначає спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати ,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» Ларченко І.М. - задовольнити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 листопада 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11 про звернення стягнення на предмет іпотеки - скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_7 за кредитним договором № 0056/08/23-CLNv від 28.05.2008 року станом на 20.08.2014 року в сумі 623 394,01 грн., що складається з: простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів в розмірі 1173,69 доларів США, що еквівалентно 15202,31 грн.; поточної заборгованості по поверненню кредитних коштів в розмірі 34604,08 доларів США, що еквівалентно 448211,98 грн.; простроченої заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 942,60 доларів США, що еквівалентно 12209,10 грн.; поточної заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 11258,05 доларів США, що еквівалентно 145820,75 грн.; пені в розмірі 150,57 доларів США, що еквівалентно 1949,88 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором № 0056/08/23-CLNv/S-1 від 28.05.2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Миколенко І.М. та зареєстрованим в реєстрі за № 3468, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_11 на підставі Договору дарування № 2763, посвідченого державним нотаріусом Третьої Черкаської державної нотаріальної контори 16.09.2000 року, зареєстрованого в Черкаському обласному об'єднаному бюро технічної інвентаризації 22.09.2000 року, номер запису 57 в книзі 7, та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за номером 23348392.

Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Рішення набирає чинності з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :