Постанова № 55081735, 12.01.2016, Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа № 694/1996/15-а Провадження №2-а/694/2/16

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

12.01.2016 року м. Звенигородка

15 год. 50 хв.

Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої судді Сакун Д. І.,

при секретарі Матвієнко А. А.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Звенигородка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УПФУ в Звенигородського району Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області щодо відмови їй в призначенні пенсії за віком в 51 рік 6 місяців відповідно до ст. 55 Закону України«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та зобовязати відповідача призначити їй пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 20.10.2015 року. Свої вимоги позивачка мотивує тим, що вона є уродженкою ІНФОРМАЦІЯ_1 та з липня 1987 року по 21.05.1989 року періодично, а з 11.07.1989 року по даний час постійно проживає в м. Звенигородка, яке відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю. Фактично в період з 07.07. 1987 року по 21.05.1989 року вона прожила в м. Звенигородка 1 рік 10 місяців 14 днів, а з 11.07.1989р. по 01.01.1993р. 3 роки 5 місяців 20 днів, а всього до 01.01.1993р. прожила в м. Звенигородка 5 років 4 місяв 4 дні. Їй видано посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи від 23 січня 1995 року та згідно з положеннями ст. 55 Закону УкраїниПро статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофивона має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшення пенсійного віку на 5 років, тобто призначення пенсії у віці 51 рік 6 місяців.

20 жовтня 2015 року вона звернулась із заявою до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі з прохання призначити пенсію за віком відповідно до ст. 55 Закону УкраїниПро статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофиу віці 51 рік 6 місяців, однак 29 жовтня 2015 року отримала відповідь, в якій їй було відмовлено в призначенні пенсії в звязку з тим, що вона не має достатнього періоду проживання чи роботи в зоні посиленого радіологічного контролю.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала та просила його задовольнити. Позивач пояснила, що 18.03.1986 року вона влаштувалась на роботу в Державну історичну бібліотеку України, правонаступницею якої є Національна історична бібліотека України, та проживала в м. Києві. У зв`язку з працевлаштуванням прописалася в Київській області. Потім завагітніла, взяла лікарняний та переїхала до своїх батьків у м. Звенигородку та проходила лікування у Звенигородській ЦРЛ. В лікарні перебувала з 07.07.1987р. по 08.08.1987р. та з 21.11.1987р. по 05.12.1987р. Проживала у своїх батьків за адресою вул. Дружби, 1а (пров. Заводський). За вказаною адресою позивачка проживала під час вагітності і після народження дитини і по даний час. З 05.02.1988р. по 21.05.1989р. їй надали відпустку по догляду за дитиною. Зареєстрована за адресою проживання батьків не була у зв`язку із значним розміром комунальних платежів, а була зареєстрована у родича в м. Звенигородка, який мав пільги по сплаті комунальних платежів, проте докази цього не збереглися. Після 21.05.1989р. вийшла на роботу, проте пропрацювала близько місяця і вимушена була звільнитись, оскільки донька часто хворіла. Після звільнення 11.07.1989р. продовжувала разом з донькою проживати в м. Звенигородка. 04.01.1991р. влаштувалась на роботу в Звенигородську Центральну районну бібліотеку де працювала до19.10.2001р.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні повністю. Пояснила, що згідно документів наявних в матеріалах справи і які подавалися для призначення пенсії позивачка проживала і відпрацювала в зоні посиленого радіологічного контролю в м. Звенигородка 3 роки 3 місяці 15 днів, чого не достатньо для призначення пенсії на пільгових умовах. Згідно даних паспорта ОСОБА_1 була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2, яке віднесено до зони посиленого радіологічного контролю, з 07.09.2001р. До цього позивачка не була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2. В звязку з тим, що ОСОБА_1 не має достатнього періоду проживання чи роботи в зоні посиленого радіологічного контролю, їй було відмовлено в призначенні пенсії в 51 рік 6 місяців.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 народилась 08 червня 1962 року в с. Неморож Звенигородського району Черкаської області.

Як вбачається з трудової книжки серії БТІ № 4414465 ОСОБА_1 з 18.03.1986р. по 11.07.1989 року працювала на посаді бібліотекаря Державної історичної бібліотеки України, правонаступницею якої є Національна історична бібліотека України, а з 04.01.1991р. по 19.10.2000р. на посаді старшого бібліотекаря в Звенигородській Центральній районній бібліотеці (а.с.7). Відтак достовірно встановлено, що позивачка пропрацювала в зоні посиленого радіологічного контролю в м. Звенигородка у період часу з 04.01.1991р. по 01.01.1993р.

Згідно довідки Національної історичної бібліотеки України позивачка з 05.02.1988р. по 21.05.1989р. знаходилась у відпустці по догляду за дитиною (а.с. 10)

Як вбачається з довідки Звенигородської ЦРЛ від 03.12.2015р. № 309 позивачка з 07.07.1987р. по 08.08.1987р. та з 21.11.1987р. по 05.12.1987р. знаходилась на лікуванні в акушерсько-гінекологічному відділенні згідно запису з журналу реєстрації хворих (а.с. 14)

21.11.1987 р. позивачка народила доньку в м. Звенигородка, що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження (а.с. 9)

Відповідно до довідки Звенигородської міської ради від 1995 року позивачка проживала ІНФОРМАЦІЯ_3 з липня 1987р. по даний час ( а.с.12).

Згідно довідки Звенигородської міської ради від 24.12.2008 року позивачка проживала в м. Звенигородці з 21.11.1987р. ( а.с.13).

Також проживання ІНФОРМАЦІЯ_3 з липня 1987р. по даний час підтверджено актом депутата Звенигородської міської ради від 1 жовтня 2015року. (а.с. 17)

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що вона є сусідкою позивачки, їх подвір`я мають спільну межу. Знає позивачку з дитинства. Остання від народження проживала у домоволодінні № 1а по вул. Дружби (пров. Заводський) в м. Звенигородка, де проживає і по даний час. Виключення становив період навчання та роботи позивачки у м. Києві. Під час вагітності позивачка повернулась до м. Звенигородка, тут і народжувала. З цього періоду тут і проживала, свідок бачила її регулярно. Позивачка підробляла шиттям і свідок шила в неї одяг.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона працює у м. Звенигородка лікарем-педіатром і познайомилась з позивачкою у зв`язку зі своєю роботою, оскільки донька позивачки була досить хвороблива від народження та свідок спостерігала за нею, надаючи медичну допомогу. Свідок пояснила, що з 1988 року регулярно, приблизно раз на місяць навідувалася до позивачки задля огляду її дитини. Позивачка проживала у домоволодінні № 1а по вул. Дружби (пров. Заводський) в м. Звенигородка, де проживає і по даний час. Їх діти навчалися в одному класі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 проживала в м. Звенигородка з 07.07. 1987 року по 21.05.1989 року - 1 рік 10 місяців 14 днів, з 11.07.1989р. по 01.01.1993р. 3 роки 5 місяців 20 днів, а всього до 01.01.1993р. прожила в м. Звенигородка 5 років 4 місяці 4 дні, та в подальшому постійно до теперішнього часу проживає в м. Звенигородка.

Крім того, з матеріалів справивбачається, що 23 січня 1995 року ОСОБА_1 було видане посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю -4 категорії, Серії В-П 369444.

Згідно п. 2постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 41 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства, у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.

20.10.2015 року позивач звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку у віці 51 рік 6 місяців відповідно до Закону України«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак 29 жовтня 2015 року отримала відмову.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 11 Закону до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Згідно з вимогами ст. 55 Закону України«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали натериторіях радіоактивногозабруднення,пенсіїнадаються із зменшенням пенсійного віку, встановленогостаттею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Відповідно дост. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно достатті 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За таких обставин, з урахуванням положень ст.ст.3,21,22,46 Конституції України, Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, згідно яких людина є найвищою цінністю в суспільстві, враховуючи що в судовому засіданні підтверджено факт проживання та роботи позивачки у зоні посиленого радіологічного контролю протягом терміну, необхідного для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, суд виходячи із своєї власної оцінки обставин справи знаходить спірне рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 зі зменшенням пенсійного віку неправомірним, а тому позов підлягає задоволенню.

Крім цього, з метою остаточного та ефективного захисту порушеного права позивача на пенсійне забезпечення на підставі ст.11ч.2, ст.162ч.2КАС Українислід зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС" з дня звернення позивача за її призначенням, оскільки призначення пенсії позивачу має забезпечити захист його порушеного права на соціальний захист в аспекті даного спору, і саме в такий спосіб воно повинно бути захищено судом. Такий мотив суду також підкріплюється правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у рішенні від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України», сутність якої полягає в тому, що засоби юридичного захисту ефективними є тоді, коли вони можуть запобігти виникненню умов, які становлять порушення, або не допустити подальшого існування таких умов.

На підставі викладеного та керуючись ст. 15 Закону УкраїниПро пенсійне забезпечення, ст. 26 Закону УкраїниПро загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, ст.ст. 11, 55 Закону УкраїниПро статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ст.ст.2,8,11,71,94,159,160-163,167 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов - задоволити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Звенигородському районі Черкаської області щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до положеньст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ОСОБА_1 неправомірними.

Зобов"язати Управління пенсійного фонду України у Звенигородському районі Черкаської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, зі зниженням пенсійного віку відповідно до положеньст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 20 жовтня 2015 року.

Повний текст постанови виготовлено 15 січня 2016 року.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сакун Д. І.