Ухвала суду № 55078042, 12.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 6/565 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

12 січня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого Василенка Я.М.,

суддів Степанюка А.Г., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вероніка ЛТД» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2009 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вероніка ЛТД» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Вероніка ЛТД» звернулося до суду першої інстанції із позовом, в якому просило: визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби №0010382314/0, №0010362314/0 та №0010372314/0 від 05.12.2007, № 0010382314/1, №0010362314/1 та №0010372314/1 від 09.02.2008, № 0010382314/2, №0010362314/2 та №0010372314/2 від 12.03.2008 і № 0010382314/3, №0010362314/3 та №0010372314/3 від 20.05.2008.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2010, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.10.2012 касаційну скаргу ТОВ «Вероніка ЛТД» задоволено частково; ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2010 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013 апеляційну скаргу задоволено; постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2009 скасовано та ухвалено нову про задоволення позову; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №№ 0010382314/1, 0010362314/1 та 0010372314/1 від 09.02.2008, №№ 0010382314/2, 0010362314/2 та 0010372314/2 від 12.03.2008 і №№ 0010382314/3, 0010362314/3 та 0010372314/3 від 20.05.2008.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.11.2015 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби задоволено частково; постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013 у справі №6/565 скасовано; справу №6/565 направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи вказане судове рішення суд касаційної інстанції зазначив, що суду апеляційної необхідно було встановити та дослідити які господарські операції слугували підставою для виникнення у позивача кредиторської заборгованості перед фірмою «NETAFIM IRRIGATION EQUIPMENT & DRIP SYSTEMS», встановити чи відноситься така заборгованість до безповоротної фінансової допомоги, визначити встановлений законом або за домовленістю сторін граничний строк сплати зобов'язань за кожною господарською операцією, з якого повинно починатись обчислення строку позовної давності та надати правову оцінку обов'язку платника податків декларування безповоротної фінансової допомоги.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи працівники контролюючого органу провели невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 30.06.2007.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 23.11.2007 №696/23-14/24375101, яким встановлено порушення позивачем вимог підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту18 наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» від 30 .05.1997 №165, у результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на 759 118,00 грн. та порушення вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено податок на прибуток на 26 652,16 грн.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 05.12.2007:

- №0010382314/0, яким збільшив позивачу розмір грошового зобов'язання з податку на прибуток на 39 978,00 грн., з яких основний платіж - 26 652,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 13 326,00 грн.;

- №0010362314/0, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 138 677,00 грн., з яких 759 118,00 грн. - основний платіж, 379 559,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- №0010372314/1, яким зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 28 412,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 09.02.2008 №0010382314/1, №0010362314/1, №0010372314/1, від 12.03.2008 №0010382314/2, №0010362314/2, №0010372314/2 та від 20.05.2008 №0010382314/3, №0010362314/3, №0010372314/3, аналогічні за змістом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту з ПДВ вартість товарів (робіт, послуг), отриманих від ТОВ «НВП «ТехМет» за нікчемними правочинами, а також, позивачем занижено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток, у зв'язку з невключенням до складу валового доходу суми кредиторської заборгованості перед нерезидентом як безповоротної фінансової допомоги.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що податковим органом зроблено хибний висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності з контрагентом.

Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та фірмою «NETAFIM IRRIGATION EQUIPMENT & DRIP SYSTEMS», Ізраїль у 2001 році було укладено договір №16-02-01 про покупку обладнання, загальна вартість договору складає 46 500,00 дол. США.

Товар було отримано позивачем на загальну суму 31 094,36 дол. США згідно наступних ВМД № 751067 від 17.04.2001 р. на суму 7980 дол. США (43 235,64 грн.), № 751068 від 17.04.01 р. на суму 16 420,0 дол. США (88 963,56 грн.), № 005997 від 25.04.01 р. на суму 3500 дол. США (18958,11 грн.), № 007479 від 23.05.2001 р. на суму 3194,36 дол. США (17 288,20 грн.).

В рахунок оплати за отриманий товар позивач перерахував на рахунок фірми «NETAFIM IRRIGATION EQUIPMENT & DRIP SYSTEMS», Ізраїль грошові кошти на загальну суму 11000 дол. США (курс 5,3295 грн./дол. США).

Станом на 01.01.2005 по вищезазначеному контракту в бухгалтерському обліку підприємства по Кт 632 рахується кредиторська заборгованість в сумі - 20 094,36 дол. США (106 608,62 грн.). Станом на 30.06.2007 в бухгалтерському обліку підприємства по Кт 632 рахується кредиторська заборгованість в сумі - 20 094,36 дол. США (101 476,52 грн.). Протягом перевіряємого періоду руху коштів та товару по вищезазначеному контракту не відбувалось.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валового доходу платника податку на прибуток відносяться суми безповоротної фінансової допомоги.

В пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що безповоротною фінансовою допомогою є, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишається нестягнутою після строку позовної давності.

Згідно п.п.12.1.5 п. 12.1 ст. 12 цього Закону платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:

а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією;

б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Таким чином, у разі якщо підприємство-кредитор (фірма «NETAFIM IRRIGATION EQUIPMENT & DRIP SYSTEMS», Ізраїль) не пред'явлено вимоги щодо оплати товару, поставленого позивачу протягом 1095 днів з дати поставки, то господарське зобов'язання щодо погашення кредиторської заборгованості припиняється.

Отже, сума кредиторської заборгованості перед нерезидентом включається до валового доходу відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» як безповоротна фінансова допомога.

Таким чином, позивачем в порушення пп.4.1.6 п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за І квартал 2005 року в сумі 26 652,16 грн.

Також, перевіркою встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 759 118, 00 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму 28 412,00 грн., а саме за травень 2005 р.

Порядок нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість регулюється Законом України «Про податок на додану вартість».

Так, у 2005 році між позивачем та ТОВ «НВП «Техмет» було укладено ряд договорів поставки. Особою, яка підписала договір від імені ТОВ «НВП «Техмет» є ОСОБА_2, але відповідно всіх наявних баз даних директором та головним бухгалтером ТОВ «НВП «Техмет» значиться ОСОБА_3.

На виконання умов вищевказаних договорів покупцем були перераховані грошові кошти в сумі 4725179,20 грн., в тому числі 787530 грн. податок на додану вартість, на розрахунковий рахунок Постачальника згідно з податковими накладними від 04.02.2005 №112, від 08.02.2005 № 124, від 21.02.2005 № 163, 11.03.2005 № 134, від 11.03.2005 №135, від 15.03.2005 № 285, від 15.04.2005 № 336, від 10.05.2005 № 423, в яких не було зазначено прізвище посадової особи, яка підписала ці податкові накладні.

ТОВ «Вероніка» на підставі зазначених податкових накладних включило до складу податкового кредиту у 2005 році 787530,00 грн. податку на додану вартість, а саме: у лютому - 160630,00 грн., у березні - 372 400,00 грн., у квітні - 39000,00 грн., у травні - 18708,00 грн.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість» передбачено тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.01.2007 по справі № 24/873-Б ТОВ «НВП «Техмет» було визнано банкрутом. На момент реєстрації товариства керівником було призначено ОСОБА_4, а відповідно до рішення від 22.06.2004 №1 директором ТОВ «НВП «Техмет» було призначено ОСОБА_3

Старшим оперуповноваженим ГВПМ державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Лозовським А.Ю. було прийнято пояснення у ОСОБА_3, яка зазначила, що жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «НВП «Техмет» не має. Влітку 2004 року познайомилась з незнайомим чоловіком, який запропонував їй заробити гроші, за це як він пояснив їй потрібно буде лише надати свій паспорт та ідентифікаційний код. Жодних документів, довіреностей на представництво її інтересів вона не підписувала, наміру займатись фінансово-господарською діяльністю не мала. Про те, що вона є директором ТОВ «НВП «Техмет» дізналась від співробітників податкової міліції.

Відповідно до постанови Верховного суду України від 05.03.2012 у справі № 21-421а11, контрагенти позивача, податкові накладні, яких стали підставою для формування податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що виписані контрагентом позивача податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Крім того, згідно з висновком спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві від 22.11.2007 №1018 підписи на податковій звітності, повідомленні про відкриття рахунку банку, заяві про взяття на облік платника податку на додану вартість виконані не ОСОБА_6, а іншими особами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та такими, що прийняті у межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень - довів правомірність своїх дій.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вероніка ЛТД» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2009 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Степанюк А.Г.

Шурко О.І.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Шурко О.І.

Степанюк А.Г.