Ухвала суду № 55078038, 12.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13986/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

12 січня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого Василенка Я.М.,

суддів Степанюка А.Г., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Екотермогруп» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2015 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Екотермогруп» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Екотермогруп» звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.03.2013 № 0000082250.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2015 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану постанову скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі направлення від 06.02.2013 № 259 та згідно наказу від 05.02.2013 № 296, відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Екотермогруп» (код ЄДРПОУ 35821914) з питань правомірності формування від'ємного значення з податку на додану вартість за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 19.02.2013 № 649/22-522-35821914, в якому встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 198.3 пункту 198.6 статті 198 та пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Екотермогруп» завищено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2012 року на загальну суму 190652,00 грн.

На підставі вищезазначеного висновку відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.03.2013 № 0000082250, яким ТОВ «Екотермогруп» зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 190 652, 00 грн.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки у ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов'язань.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідачем зроблено неправомірні висновки щодо нікчемності взаємовідносин між позивачем та контрагентами, оскільки від'ємне значення з податку на додану вартість сформовано на підставі належним чином оформлених первинних документів, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене з порушенням вимог законодавства, у зв'язку з чим має бути скасоване.

Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ «Екотермогруп» та ТОВ «Компанія Алексус ЛТД» було укладено наступні договори:

- договір поставки від 23.02.2012, за умовами якого ТОВ «Компанія Алексус ЛТД» зобов'язався поставити позивачу товар, а саме: вапно гідратне, в кількості 425 кг і діоксид титану пігментний в кількості 150 кг, а позивач зобов'язався прийнятий такий товар та оплатити його відповідно до умов договору.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано рахунок на оплату від 23.02.2012 № СФ-0000438, видаткову накладну від 23.02.2012 № РН-0000235, податкову накладну від 23.02.2012 № 193, додаткову угоду № 1 від 10.11.2014, акт приймання-передачі векселя від 10.112014 року.

- договір поставки від 24.02.2012, відповідно до умов якого ТОВ «Компанія Алексус ЛТД» зобов'язується поставити позивачу товар, а саме: легкий наповнювач «РORAVER» в кількості 2800 кг, а позивач зобов'язується прийняти такий товар та оплатити його відповідно до умов договору.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано рахунок на оплату від 24.02.2012 № СФ-0000439, видаткову накладну від 24.02.2012 № РН-0000236, податкову накладну від 24.02.2012№ 194, додаткову угоду № 1 від 10.11.2014, акт приймання-передачі векселя від 10.11.2014.

- договір поставки від 16.04.2012, відповідно до умов якого ТОВ «Компанія Алексус ЛТД» зобов'язується поставити позивачу товар, а саме: легкий наповнювач «РORAVER» в кількості 9315 кг та вапно гідратне в кількості 575 кг, а позивач зобов'язується прийняти такий товар та оплатити його відповідно до умов договору.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано рахунок на оплату від 16.04.2012 № СФ-0001155, видаткову накладну від 16.04.2012 № РН-0000639, податкову накладну від 16.04.2012№ 193, додаткову угоду № 1 від 10.11.2014, акт приймання-передачі векселя від 10.11.2014.

- договір поставки від 23.04.2012, відповідно до умов якого ТОВ «Компанія Алексус ЛТД» зобов'язується поставити позивачу товар, а саме: легкий наповнювач «РORAVER» в кількості 9317 кг, а позивач зобов'язується прийняти такий товар та оплатити його відповідно до умов договору.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано рахунок на оплату від 23.04.2012 № СФ-0001156, видаткову накладну від 23.04.2012 № РН-0000640, податкову накладну від 23.04.2012 № 194, додаткову угоду № 1 від 10.11.2014, акт приймання-передачі векселя від 10.11.2014.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Екотермогруп» (замовник) та ТОВ «Арабескале» (виконавець, підрядник) було укладено наступні договори:

- договір про надання послуг від 01.10.2010, відповідно до умов якого, виконавець зобов'язується надати комплекс послуг (робіт), а саме: вантажо-розвантажувальні роботи, наклеювання стікерів (наклейок) на упаковці продукції замовника, фасування і пакування органічних домішок в паперові мішки.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано акти здачі-прийняття матеріальних цінностей на фасування і пакування, акти повернення матеріальних цінностей на фасування і пакування, акти здачі-прийняття матеріальних цінностей, акт про вантажо-розвантажувальні роботи, акт здачі-прийняття (надання послуг) № ОУ-0000440, рахунок-фактуру від 30.12.2010 № СФ-01424, податкову накладну від 30.12.2010 № 1518, додаткову угоду № 1 від 27.12.2013, акт приймання-передачі векселя від 27.12.2013.

- договір підряду від 01.12.2010 № 0112-10/А, відповідно до умов якого, підрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботу, а саме: створення рекламного відеоролика, час тривання відеоролика повинен становити від 3 хвилин до 5 хвилин за завданням Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано акти здачі-прийняття матеріалів, необхідних для створення відеоролику за договором, технічний опис, акт узгодження сюжету для відеоролика «Інструкція з нанесення теплоізоляційної штукатурної суміші UB-21TM «Umka», додаток № 1 до акту узгодження, акт узгодження попереднього проекту рекламного відеоролика «Інструкція з нанесення теплоізоляційної штукатурної суміші UB-21TM «Umka», акт здачі-прийняття остаточного варіанта рекламного відеоролика «Інструкція з нанесення теплоізоляційної штукатурної суміші UB-21TM «Umka», акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000441, рахунок-фактура від 30 грудня 2010 року № СФ01425, податкова накладна від 30.12.2010 № 1519 на суму 79200,00 грн., Додаткові угоди № 1 та № 2 до договору підряду від 01.12.2010 № 0112-10/А, акт приймання-передачі простого векселя від 27.12.2013.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість» передбачено тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Аналогічні положення передбачені і в ПК України.

Згідно з п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 199.1 ст.199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Обґрунтовуючи необхідність придбання послуг у ТОВ «Компанія Алексус ЛТД» та ТОВ «Арабескале», позивач посилається на те, що компоненти для будівельних сумішей для штукатурки, роботи щодо вантаження-розвантаження, наклеювання стікерів, фасування і пакування органічних домішок у паперові мішки є необхідними складовими компонентами, які використовуються позивачем у власній господарській діяльності.

Так, зі змісту договорів поставки, укладених між позивачем та ТОВ «Компанія Алексус ЛТД» вбачається, що останнім поставлялись позивачу компоненти для будівельних сумішей, такі як вапно гідратне, діоксин титану пігментний, легкий наповнювач «РORAVER», однак матеріали справи не містять інформації про такий товар, зокрема характеристики, сертифікати відповідності вказаної продукції нормам та стандартам.

Позивачем не надано суду довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей.

У свою чергу, з аналізу договору про надання послуг від 01.10.2010, укладеного між ТОВ «Екотермогруп» та ТОВ «Арабескале», вбачається, що останній надає послуги (роботи) на підставі заявки замовника, в якій вказується вид і обсяг послуги (роботи), яка необхідна замовнику, строки її надання, а також інші дані, які замовник буде вважати за доцільне передбачити у конкретній заявці.

Разом з тим, позивачем не надано доказів на підтвердження виконання умов договорів, зокрема заявок, які є невід'ємною частиною до договору про надання послуг, відповідних клопотань з цього приводу не заявлено. Таким чином, відсутність відповідної узгодженості між замовником та рекламістом виключає можливість надання заявлених до виконання послуг.

Щодо договору підряду від 01.12.2010 № 0112-10/А, відповідно до умов якого, підрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботу, а саме: створення рекламного відеоролика, час тривання відеоролика повинен становити від 3 хвилин до 5 хвилин за завданням Замовника, то доказів, які б підтверджували фактичне виконання робіт/послуг, а саме: послуги із розробки відзнятого матеріалу: здійснення монтажу, ретуші та кольорокорекції відеоматеріалу, запис на аналогові та цифрові носії, з метою створення рекламного відеоролика, позивачем суду не надано.

В свою чергу, наявні у матеріалах справи податкові накладні містять лише загальну назву створення відеоролику, без деталізації змісту та обсягу таких послуг; не містять інформації про посаду, прізвище та ініціали особи, яка їх підписала, або іншої інформації, що дала б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операції та наявність у неї відповідних повноважень, а відтак в силу наведених вище правових норм такі документи не є належно оформленими первинними документами для підтвердження факту правомірності формування податкового кредиту з ПДВ.

Таким чином, надані позивачем документи не дають можливості встановити реальність здійснених операцій між позивачем та ТОВ «Компанія Алексус ЛТД», ТОВ «Арабескале» та факт їх використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеними контрагентами.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 судам необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

В свою чергу, позивачем не надано доказів наявності в останнього складських приміщень або доказів укладання договорів складського зберігання товару між товарним складом і покупцем; а також відсутні складські документи на товар, виписані покупцю (за наявності відповідного базису поставки).

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07.02.2012 № 21-425во10 наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Крім того, беручи до уваги характер та обсяги поставки продукції позивачем протиправно не надано до суду первинних документів на підтвердження транспортування товару.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із пп. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом передається перевізнику.

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим, що підтверджується законодавчо та судовою практикою, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27.05.2013 у справі № К/800/7365/13.

Однак, позивачем не надано жодної товарно-транспортної накладної, що дає підстави встановити відсутність фактичного перевезення, відвантаження, отримання товару, окрім того неможливо встановити факт надходження товару на склади, а також осіб, які відвантажили та прийняли товар.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Компанія Алексус ЛТД» та ТОВ «Арабескале» не спричиняють реального настання правових наслідків, укладені позивачем з ТОВ «Компанія Алексус ЛТД» та ТОВ «Арабескале» первинні документи не мають юридичної сили первинних документів, оскільки, не відповідають вимогам чинного законодавства, що унеможливлює їх відображення в регістрах бухгалтерського та податкового обліку, у податковій звітності.

Таким чином, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення від 05.03.2013 № 0000082250 є правомірним, оскільки винесене з дотриманням норм чинного податкового законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Екотермогруп» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2015 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді Степанюк А.Г.

Шурко О.І.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Шурко О.І.

Степанюк А.Г.