Ухвала суду № 55077756, 14.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" січня 2016 р. м. Київ К/800/23968/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В. (суддя-доповідач), Ліпського Д.В., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області (далі - УМВС України у Вінницькій області) про визнання неправомірним звільнення та поновлення на роботі,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним наказу про звільнення та поновлення на посаді. В обґрунтування вимог зазначав, що проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді командира роти № 1 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Вінниця» УМВС України у Вінницькій області. Наказом ГУ МВС України у Вінницькій області від 31 жовтня 2014 року № 178 о/с його звільнено із займаної посади за підпунктом «і» пункту 64 (у зв'язку з не проходженням випробування в період іспитового строку) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114), Вважаючи своє звільнення неправомірним, просив суд визнати протиправними дії відповідача, скасувати наказ про звільнення від 31 жовтня 2014 року № 178 о/с, поновити на посаді, стягнути грошове забезпечення за час вимушеного прогулу та відшкодувати 1000,00 грн моральної шкоди.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року, яку залишено без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права. Вказує, що суди не дали належної правової оцінки обставинам справи та наданим доказам, зокрема, його доводам про те, що наказ начальника ГУ МВС України у Вінницькій області від 16 травня 2014 року № 76 о/с про призначення його на посаду міліціонера батальйону патрульної служби особливого призначення «Вінниця», яким було встановлено випробувальний термін 12 місяців, втратив чинність у зв'язку з прийняттям іншого наказу від 24 червня 2014 року № 105 о/с.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судами встановлено, що згідно з наказом УМВС України у Вінницькій області від 16 травня 2014 року № 76 о/с, з 16 травня 2014 року ОСОБА_4 призначено на посаду міліціонера батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Вінниця» з випробувальним терміном 12 місяців. Цим же наказом позивачу присвоєно спеціальне звання «старшина міліції».

Наказом начальника УМВС України у Вінницькій області від 24 червня 2014 року № 105 о/с, з 24 червня 2014 року старшину міліції ОСОБА_4 призначено на посаду командира роти №1 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Вінниця» УМВС України у Вінницькій області, увільнивши від попередньої посади.

Наказом МВС України від 31 липня 2014 року № 1455 о/с позивачу присвоєно перше та чергове спеціальне звання «майор міліції».

З метою охорони громадського порядку, з 29 вересня 2014 року позивач у складі батальйону відбув у зону проведення антитерористичної операції в місто Попасна Луганської області.

Наказом УМВС України у Вінницькій області від 31 жовтня 2014 року №178 о/с майора міліції ОСОБА_4 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за підпунктом «і» пункту 64 (у зв'язку з непроходженням випробування в період іспитового строку) Положення № 114.

Підставою прийняття такого наказу стали клопотання та подання командира батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Вінниця» УМВС України у Вінницькій област Мороза Р.О., згідно з якими, під час несення служби ОСОБА_4 систематично порушував посадові обов'язки та накази безпосереднього керівника, що виразилось у недотриманні службової дисципліни та невиконанні розпоряджень командира батальону.

Вирішуючи спір та відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що наказ про звільнення позивача з органів внутрішніх справ є правомірним.

Проте з такими висновками погодитись неможливо.

Порядок проходження публічної служби в органах внутрішніх справ регулюється Законами України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-XII (далі - Закон № 565-XII), «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут ОВС) та Положенням № 114.

За приписами частини 1 статті 17 Закону № 565-XII на службу до міліції приймаються на контрактній основі громадяни України, які досягли 18-річного віку (крім випадків, встановлених законодавством), мають повну загальну середню освіту, володіють державною мовою, здатні за своїми особистими, діловими і моральними якостями, фізичною підготовкою і станом здоров'я виконувати покладені на міліцію завдання. При прийнятті на службу до міліції може бути встановлено випробування строком до одного року.

Аналогічні умови щодо встановлення іспитового строку тривалістю до одного року передбачені пунктом 3 Положення № 114, в якому також зазначено, що особливості проходження служби в період іспитового строку визначаються МВС.

Непроходження випробування в період іспитового строку є підставою для звільнення зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за підпунктом «і» пункту 64 Положенням № 114.

Отже, із змісту наведених норм видно, що у разі прийняття особи на службу в органи внутрішніх справ, може бути встановлено іспитовий строк, який не повинен перевищувати одного року, про що обов'язково зазначається в наказі про прийняття на службу. При цьому, не проходження випробувального терміну є окремою підставою для звільнення такої особи з органів внутрішніх справ.

Із змісту наказу ГУ МВС України у Вінницькій області від 16 травня 2014 року № 76 о/с видно, що ОСОБА_4 призначено на посаду міліціонера батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Вінниця» з випробувальним терміном 12 місяців.

Разом з тим, оцінюючи докази, які є у справі, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що з 24 червня 2014 року позивача звільнено з цієї посади та призначено на вищу посаду, а саме: згідно з наказом УМВС України у Вінницькій області від 24 червня 2014 року № 105 о/с призначено на посаду командира роти №1 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Вінниця» УМВС України у Вінницькій області. Відомості щодо продовження випробувального терміну, встановленого наказом № 76 о/с або встановленого іншого випробувального терміну для позивача в наказі № 105 о/с відсутні (а.с. 164).

Однак, вирішуючи спір, суди не перевірили правомірність обраної відповідачем підстави звільнення позивача та не дали належної правової оцінки доводам ОСОБА_4 про закінчення випробувального терміну у зв'язку з прийняттям у червні 2014 року іншого наказу № 105 о/с в якому відсутні умови щодо проходження ним випробувального терміну.

Зазначені обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

Згідно із частиною 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді С.В. Головчук Д.В. Ліпський Ю.К. Черпак