Ухвала суду № 55076983, 12.01.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 р.Справа № 818/2637/15

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Григорова А.М. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.10.2015р. по справі № 818/2637/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерагростандарт"

до ДПІ у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Торговий дім "Інтерагростандарт" звернулося до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області , в якому з урахуванням доповнень позовних вимог , просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0000872202 від 08.04.2015р., №0000882202 від 08.04.2015р., та №0001502203 від 06.07.2015р.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13.10.2015 р. адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерагростандарт" задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області від 08.04.2015 року №0000872202 та №0000882202, від 06.07.2015 року №0001502203.

Відповідач, не погодившись з даним рішенням суду , подав апеляційну скаргу, посилаючись на те , що постанова суду є незаконною та підлягає скасуванню, у зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та порушенням норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову від 13.10.2015 р. та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фахівцями державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ТД "Інтерагростандарт" з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 12 червня 2012 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт від 20 березня 2015 року №408/2202/38244851/7.

Перевіркою встановлено порушення підприємством позивача:

- підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.228, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.6, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік в сумі 57662,00 гривень;

- пункту 187.1 статті 187, пункту 197.21 статті 197, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200, пункту 15 підрозділу 2 розділу XX Перехідних Положень Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень 2013 року на 180088,00 грн., за липень 2013 року на 14050,00 гривень (т.1а.с.54-111).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.04.2015 року:

- №0000872202 про збільшення суми податку на додану вартість за основним платежем 194138 грн., штрафними санкціями - 48534 грн. 50 коп.,

- №0000882202 про збільшення суми податку на прибуток за основним платежем 57662 грн., штрафними санкціями - 14415 грн. 50 коп.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями позивач подав відповідну скаргу до податкового органу обласного рівня в адміністративному порядку, яка залишена без задоволення, спірне податкове повідомлення-рішення №0000882202 залишено без змін, а у податковому повідомленні - рішенні №0000872202 збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 48535,0 грн., в тому числі основний платіж -38828,0 грн. та штрафна санкція - 9707,0грн. , у зв'язку з чим прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.07.15 №0001502203 про збільшення суми податку на додану вартість за основним платежем 38828 грн., за штрафними санкціями. 9707 грн.

В подальшому позивач звернувся до ДФС України з повторною скаргою, яка залишена без задоволення.

Підставою для висновку , викладеного в акті перевірки , слугувало те , ТОВ "ТД "Інтерагростандарт" включило до валових витрат та податкового кредиту посередницькі послуги по сприянню з реалізації своєї продукції, що надавалися ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 При цьому, надані первинні документи не містять інформації про виконання обов'язків по договорах, і на підставі них неможливо встановити, яку кількість клієнтів для товариства знайдено посередниками, яку кількість консультацій надано про товари замовника та їх якість. Також , позивачем до складу витрат включено послуги по навантаженню, розвантаженню товару, прибирання складу, які надавалися ФОП ОСОБА_3, та послуги з організації залізничних перевезень товарів, які надавалися ФОП ОСОБА_5 Проте, акти виконаних робіт складались один раз на місяць, в них зазначалося лише загальне найменування робіт та їх вартість без конкретизування (не зазначено місце виконання даних робіт, місце здійснення послуг з навантаження та розвантаження, методи розвантаження та навантаження робіт (механізований чи ручний), кількість відпрацьованих людино-годин, вид транспорту, не вказані покупці та постачальники, яким проводилось навантаження товару та розвантаження товару на склад, не вказані дати надання послуг). Послуги, які надані ФОП ОСОБА_5 фактично виконує Укрзалізниця.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з дотримання позивачем вимог чинного законодавства при формуванні валових витрат та податкового кредиту та про необґрунтованість висновків акту перевірки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.228 п.14.1 ст.14 Кодексу собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

За приписами пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 Кодексу розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.138.2 ст.138 Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно 138.8. ст.138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Згідно п.п. 139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За приписами підпункту 138.10.3 пункту 138.2 статті 138 Кодексу до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг:

а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції;

б) витрати на ремонт тари;

в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства;

з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

ґ) виключено;

д) виключено;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.197.21 ст.197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання на митній території України та вивезення в митному режимі експорту зернових культур товарних позицій 1001-1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім постачання та вивезення в митному режимі експорту таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників, а також крім постачання таких зернових та технічних культур Аграрним фондом у разі їх придбання з податком на додану вартість.

Норми цього пункту не застосовуються до операцій з постачання зернових культур товарної позиції 1006 та товарної підкатегорії 1008 10 00 00 згідно з УКТ ЗЕД і такі операції оподатковуються податком на додану вартість у порядку, встановленому цим Кодексом.

В даному пункті Кодексу жодним чином не говориться про податкові накладні, що не містять інформації про код товару згідно УКТ ЗЕД.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, від'ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об'єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов'язання) та від'ємником (податковим кредитом). Від'ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії -"віднімання", и в силу дії об'єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

З матеріалів справи вбачається, що в перевіряємий позивач мав господареві відносини з ФОП ОСОБА_5 та ФОН ОСОБА_3, що полягають в отриманні послуг по перевезенню вантажів та проведення розвантажувально - навантажувальних робіт.

Податковий орган вважає, що позивач безпідставно включив до складу витрат, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, витраті пов'язані з оплатою робіт та послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_3 на загальну суму 53 271,00 грн. за 2013 рік.

Як свідчать матеріали справи , між позивачем та ФОП ОСОБА_5 укладено договір на надання послуг від 01.07.13р., за умовами якого позивач фактично отримував послуги з організації перевезення вантажів позивача залізничним транспортом.

Виконання послуг підтверджується актам надання послуг, які оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Фактично понесені витрати на виконання договору ФОП ОСОБА_5 підтверджуються безпосередньо документами, виданими залізницею на перевезення вантажу.

Оплата послуг ФОП ОСОБА_5 та витрат на виконання договору здійснюється на підставі рахунків-фактур згідно договору. Станом на момент проведення перевірки позивач частково розрахувався за отримані послуги.

ФОП ОСОБА_5 акредитований на залізниці, має ЕЦП та надає послуги з оформлення документів за заявою клієнтів.

Позивач використовує послуги ФОП ОСОБА_5 , оскільки отримати послуги у залізниці напряму без ЕЦП не можливо.

Податковим органом в акті перевірки не зроблено жодного обґрунтованого висновку які саме послуги не відповідають «Статуту залізниць України», але при цьому зацитовано п.22 та п.23 постанови КМУ та ст.23 Закону країни «Про залізничний транспорт».

У відповідь на звернення позивача (лист від 08.09.2015 №1-09) ФОП ОСОБА_5 пояснив, що обсяг наданих позивачу послуг у період з 12.06.2012 по 31.12.2013 включав наступне: організація перевезення вантажів в вагонах загального парку, приватних або орендованих вагонах; підтвердження обсягів вантажів і направлення перевезень вантажів, розрахунок вартості витрат па перевезення вантажів; надання послуг, пов'язаних з прийманням, підготовкою вантажів і передачею х транспортним організаціям для перевозки; своєчасно проводити розрахунки з транспортними підприємствами та іншими підприємствами за заявлені замовником перевезення вантажів.

Для виконання організації перевезення вантажів ФОП ОСОБА_5 уклав договори з іншими підприємствами, в переважності з державними, про що свідчать копії договорів та додатки до них.

Між позивачем та ФОП ОСОБА_3 укладено договір про надання послуг від 26.03.13 № 2603-2013/01, за умовами якого позивач отримував послуги з навантаження і розвантаження власних товарів за місцем розташування складська приміщень, згідно з додатковою угодою визначено розмір оплати послуг.

Фактичне виконання послуг підтверджується актами надання послуг, актами виконаних робіт , звітами до актів виконаних робіт.

Станом на момент проведення перевірки позивач частково розрахувався за отримані послуги.

Вимога податкового органу щодо максимальної конкретизації інформації в акті виконаних робіт не відповідає приписам діючих нормативно-правових актів України, оскільки законодавство не визначає форму та чіткий зміст документу яким повинні віджуватись надані послуги, а лише визначає загальні вимоги та критерії до вказаних документів.

Також , з ФОП ОСОБА_3 в листі за запит позивача пояснив , що всі роботи виконувались на підставі завдань, що підтверджується актом виконаних робіт та звітом про виконані роботи до нього, крім того, додатково повідомив, що в періоді з 26.03.2013 по 31.12.2013 для надання послуг по навантаженню та розвантаженню товарів ним використовувались наймані працівники, які використовувались як для ручної погрузки, так і для механічної , а саме: ОСОБА_6 (з 26.03.13 по 31.12.13); ОСОБА_7 (з 01.08.13 по 31.12.13); ОСОБА_8 (з 26.03.13 по 31.08.13).

Отримані послуги позивачем включено до рахунку 281 (Товари на складі), тобто на збільшення вартості ТМЦ і включаються до витрат підприємства не по факту отримання послуг від підприємця, а в момент реалізації товару , тобто за послугами ФОП ОСОБА_5 і ФОП ОСОБА_3 покривають доходи від реалізації ТМЦ, про що надано копії накладних на отримання (відвантаження) товарів по яким надавалися послуги.

Також, під час проведення перевірки відповідач встановно , що позивач мав господарські відносини з ФОП ОСОБА_2. ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_3 і ФОП ОСОБА_4, які полягають в отриманні посередницьких послуг під час реалізації товару.

Відповідач вважає, що позивач безпідставно включив до складу витрат, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, витрати пов'язані з оплатою посередницьких послуг, наданих наведеними контрагентами на загальну суму 250 211,00 грн. за 2013 рік, оскільки вказані послуги безпідставно віднесено до складу витрат у зв'язку з чим безпідставно завищено собівартість придбаних та реалізованих товарів з посиланням на те, що в ході перевірки не встановлено, що вказані послуги надані у відповідності постанови КМУ від 06.04.1998р. № 457 «Про затвердження статуту залізниць України».

Так, між позивачем ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_1. ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 укладено низку договорів про надання посередницьких послуг, за умовам яких посередники зобов'язані від імені позивача виконати комплекс послуг щодо укладення господарських договорів на реалізацію товарів позивача третім особам. Розмір винагороди посередників визначено додатками до договорів.

Фактичне виконання умов договорів підтверджується актами надання послуг та звітами про надання посередницьких послуг, що містять інформацію про договори, укладені за сприяння посередників.

На підтвердження безпосередньої участі посередників в процесі укладення договорів з третіми особами в них міститься посилання про участь конкретного посередника.

Винагорода на користь посередників виплачується лише за фактом реалізації товарів позивача на користь третіх осіб в розмірах, передбачених договорами.

Податковий орган вважає , що по даним господарським операціям надані позивачем документи не повній мірі підтверджують фактичне придбання платником податків послуг.

Однак, як вбачається з акту перевірки податковим органом досліджено велику дикість первинних та інших документів, а саме: договори, додаткові угоди, акти виконаних робіт, послуг , звіти посередника.

З вказаних документів в повному обсязі підтверджується участь конкретного посередника в процесі укладення конкретних договорів з третіми особами, винагорода на користь посередників виплачувалась лише за фактом реалізації товарів позивача на користь третіх осіб в розмірах, передбачених договорами.

Податковий орган зазначає, що в актах виконаних робіт наведена лише загальна формація та не зазначена кількість відпрацьованих годин, перелік використаних ресурсів , однак як свідчать матеріали справи посередники діяли на виставі договорів, які визначали їх винагороду з суми реалізованого товару покупцю.

Посилання апелянта на відсутність трьох сторонніх договорів є безпідставними, оскільки вказаний договір не є обов'язковою формою для здійснення підприємницької діяльності і надання послуг посередництва.

Також , податковий орган вказує на те, що частина наданих послуг надавалась посадовими особами позивача, які одночасно були ФОП.

Проте , як вказує позивач та свідчать матеріали справи вказані ФОП на момент надання послуг не були працівниками позивач або ними були надані послуги, які посередньо не відносились до їх функціональних обов'язків , крім того чинне законодавство не забороняє та не позбавляє права працівників здійснювати підприємницьку діяльність із своїм роботодавцем.

Підставою для донарахування податку на додану вартість стало заниження товариством податкових зобов'язань на загальну суму 194138,00 грн., у тому числі за травень 2013 року на 180088,00 грн., за липень 2013 року на 14050,00 гривень.

Як зазначено в акті перевірки від 20 березня 2015 року №408/2202/38244851/7, ТОВ «ТД «Інтерагростандарт» у травні 2013 року було отримано попередню оплату за товар (насіння соняшника) від ТОВ «ВВМ Трейдінг» та виписано податкові накладні від 23 травня 2013 року №15 на суму 86100,00 грн., від 24 травня 2013 р. №18 на суму 176300,00 грн., від 28 травня 2013 року №19 на суму 190400,00 грн., від 29 травня 2013 року №20 на суму 362440,00 грн., від 30 травня 2013 року №24 на суму 100270,00 грн., від 31 травня 2013 року №25 на суму 249320,00 грн. без нарахування податку на додану вартість за ставкою 20 відсотків.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «ТД «Інтерагростандарт» при заповненні податкових накладних, виданих ТОВ «ВВМ Трейдінг», застосувало пункт 15 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України. Актом перевірки констатовано, що у вищевказаних податкових накладних не заповнено код УКТ ЗЕД, тому фактично визначити, яка категорія товара зазначена у податкових накладних, неможливо. Також перевіркою встановлено, що відсутнє придбання товариством товару (насіння соняшника) та його відвантаження ТОВ «ВВМ Трейдінг». Таким чином, підстави для застосування ТОВ «ТД «Інтерагростандарт» пункту 15 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України відсутні (детальна інформація наведена в акті документальної планової виїзної перевірки від 20 березня 2015 року №408/2202/38244851/7 у розділі 3.2.1. «Податкові зобов'язання»).

Матеріали справи свідчать , що між позивачем та ТОВ «ВВМ Трейдінг» укладено договір поставки від 20.05.13 № 2013-2005/С, за умовами якого позивач зобов'язався поставити на користь ТОВ «ВВМ Трейдінг» товари (сільськогосподарські культури, мінеральні добрива, мікродобрива) на умовах оплати їх ціни.

Позивач на виконання зазначеного договору здійснював на користь ТОВ «ВВМ Трейдінг» поставку товарів, які відповідають товарним позиціям 1001-1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічним культурам товарних позицій 1205 і 1206 00 згідно з УКТ ЗЕД, що в силу дії п. 15 розділу 2 Податкового кодексу України тимчасово до 01.10.14 звільнено від оподаткування податком на додану вартість, крім першого постачання вказаних товарів сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали ці товари у сільськогосподарських підприємств - виробників.

Перевіркою зазначено, що фактично визначити під яку категорію товару було отримано попередні оплати не можливо (чи звільнені вони від оподаткування).

Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) - це систематизований перелік товарів, який включає код товару, його найменування, одиницю виміру та обліку (ОВО). В УКТЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменуваннями.

Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

В податкових накладних позивача, на основі яких встановлено порушення, зазначено, що товар - насіння соняшнику, який належить до товарної позиції (1206 - насіння соняшнику), що згідно з п. 197.21. ст.197 звільняється від оподаткування.

Ні до якої іншої позиції насіння соняшнику належиш не може, крім позиції 1206, згідно УКТ ЗЕД, що визначити не складно.

В акті перевірки не вказано, чому фактично не можливо визначити позицію (категорію) товару "насіння соняшнику" згідно УТК ЗЕД та яким чином ґрунтувалась ця позиція перевіряючих.

В податкових накладних та в додатку 6 до декларації з податку на додану вартість за травень 2015 року, зазначено про звільнення оподаткування ПДВ насіння соняшнику Ясон.

Соняшник гібрида Ясон має сіро-смугасте насіння. Повна вегетація становить 107-108 Середня корзинка 18-24см. Висота соняшнику 1,5-1,8 м, 1000 насінин - 93 г. Багато господарств вибирають даний гібрид соняшнику завдяки його здатності рівномірно цвісти і ти. Показує відмінні результати отримання соняшникової олії, оскільки належить до оливкового напрямку. Крім того, гібрид досить посухостійкий, стійкий до вилягання, слабо вражується несправжньою борошнистою росою та вовчком. Потенційна врожайність при виконанні правил і технології посіву та обробки посівів становить 43 ц/га. Оригінатор (той хто займається виведенням нових сортів рослин) - Інститут рослинництва Я. Юр'єва (Україна, м. Харків).

Тобто, вказаний товар не є імпортованим чи підакцизним, а тому у вказаних податкових накладних (за правилом першої події) позивач не повинен заповнювати графу 4 "Код товару згідно з УКТ ЗЕД".

Як свідчать матеріали справи між позивачем та ТОВ «Сигма-Універсал» укладено договір поставки від 08.05.13 № 0805/С, за умовами якого позивач придбав товар відповідно специфікацій, який в подальшому реалізовано на користь ТОВ «ВВМ Трейдінг». З документів, які підтверджують виконання договору поставки від 08.05.13 № 0805/С, є можливість встановити, що позивач не сплачував ПДВ на користь ТОВ «Сигма- Універсал», тому під час подальшого продажу цього товару позивач мав право застосовувати п. 15 розділу 2 Податкового кодексу України та не нараховувати податкові зобов'язання з ПДВ під час реалізації товару за договором поставки від 20.05.13 № 2013- 2005/С на користь ТОВ «ВВМ Трейдінг».

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку , що господарські операції позивача з його конрагентами мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів, послуг до податкового кредиту та сформовано валові витрати .

Тобто, факт реальності господарських операцій за участю позивача з наведеними вище контрагентами підтверджено залученими до матеріалів справи первинними документами.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Про відсутність факту реального вчинення господарських операцій можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції. Проте, відповідачем під час складення акту перевірки не були встановлені вищевказані обставини, а отже й висновок щодо відсутності факту реального вчинення господарських операцій є передчасним.

В даному випадку документи, надані позивачем в підтвердження виконання угод з вказаними контрагентами не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Надані документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак повинні сприймаються як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту та формування валових витрат, в його діях не має порушень вимог Податкового кодексу України, відповідно позивачем правомірно віднесено до валових витрат та сформовано податковий кредит.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області від 08.04.2015 року №0000872202 та №0000882202, від 06.07.2015 року №0001502203 не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки дублюють заперечення на позов, які подавались суду першої інстанції, були враховані ним при вирішення справи по суті, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягають задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір" від 14.07.2011 року № 3674-VI.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" встановлено розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2015 року 1218 грн. 00 коп.

З 01 вересня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 № 484-VIII, яким внесено зміни до Закону України "Про судовий збір".

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору встановлюється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру розмірі судового збору становить 2 відсоток розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірі мінімальних заробітних плат.

Колегія суддів зазначає, що заявлені позивачем вимоги носять майновий характер.

Таким чином, в даному випадку розмір ставки судового збору за подання ДФІ апеляційної скарги по справі за позовом майнового характеру становить 5359 грн. 20 грн.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (у редакції на час подання апеляційної скарги), апелянт не віднесений до осіб, звільнених від сплати судового збору, а тому судовий збір повинен бути сплачений на загальних умовах.

З матеріалів справи вбачається, що апелянт, звертаючись із апеляційною скаргою, не надав доказів сплати судового збору, але заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат чи звільнити від їх сплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015 року клопотання апелянта було частково задоволено та відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення апеляційним судом рішення у даній справі.

Відповідно до ч. 1 стаття 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями ДПІ у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області суми судового збору в розмірі 5359 грн. 20 грн.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.10.2015р. по справі № 818/2637/15 залишити без змін.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями ДПІ у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на рахунок УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова (банківські реквізити - отримувач УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк ГУДКУ у Харківській області, рахунок 31210206781011, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173) судовий збір у розмірі 5359,20 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Григоров А.М. Тацій Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 18.01.2016 р.