Ухвала суду № 55076869, 14.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 757/761/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

14 січня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дуденкова О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності , зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у зв'язку із неповним виконанням рішення Європейського суду з прав людини у частині забезпечення виконання рішення національних судів, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що станом на момент виплати щорічної допомоги на оздоровлення, одноразової компенсації за шкоду, заподіяної здоров'ю, Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» установлено мінімальну заробітну плату - 1218 гривень, однак, в порушення вимог законодавства, позивачу було виплачено щорічну допомогу на оздоровлення в 2014 році із розрахунку мінімальної заробітної плати на 2008 рік. В задоволені позовних вимог про виплату моральної шкоди відмовлено.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, нормативно-правовим актом, яким врегульовано умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV.

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Згідно положень статті 11 вказаного Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що рішення (остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 7 вказаного Закону протягом десяти днів від дня отримання повідомлення Суду про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва: а) надсилає Стягувачеві повідомлення з роз'ясненням його права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунка для перерахування коштів; б) надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Автентичність перекладу засвідчується Органом представництва. Державна виконавча служба упродовж десяти днів з дня надходження документів, зазначених у пункті «б» цієї частини, відкриває виконавче провадження.

Державна виконавча служба упродовж десяти днів з дня надходження документів, зазначених у пункті «б» цієї частини, відкриває виконавче провадження.

На виконання ст. 8 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» виплата стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні. У разі порушення вказаного строку, на суму відшкодування нараховується пеня відповідно до Рішення.

Протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження за Рішенням Орган представництва надсилає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, передбачені у пункті «б» частини першої статті 7 цього Закону.

В свою чергу, Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом 10 днів від дня надходження документів здійснює списання на вказаний стягувачем банківський рахунок, а в разі його відсутності - на депозитний рахунок державної виконавчої служби коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України. Порядок збереження коштів на депозитному рахунку державної виконавчої служби визначається Законом України «Про виконавче провадження».

З огляду на викладене, виконання рішень Європейського суду з прав людини в частині виплати справедливої сатисфакції та виконання рішень національних судів покладено на Державну виконавчу службу України, тобто саме цей орган вживає заходів, спрямованих на виконання вказаного рішення Європейського суду з прав людини від 13.02.2014 в частині заяви позивача.

Виплата коштів за рішеннями Європейського суду з прав людини Державною виконавчою службою України відповідно до платіжних доручень, які формуються Департаментом планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України на підставі постанов про відкриття виконавчого провадження та вимог державних виконавців Державної виконавчої служби України.

Листом від 06.03.2014 №1078-0-30-14/12-01/2576 Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини повідомив позивача про ухвалення остаточного рішення у справі «Щукін та інші проти України» та необхідність подання до Державної виконавчої служби України визначених законодавством документів для його виконання.

У свою чергу, позивач звернувся до Державної виконавчої служби України із заявою про відкриття виконавчого провадження, яка отримана Державною виконавчою службою України 24.03.2014 за вх.№Б-4521.

В подальшому, отримавши 04.04.2014 постанову про відкриття виконавчого провадження №42584319, позивач повторно звернувся до Державної виконавчої служби України із заявою про виконання рішення Європейського суду з прав людини та здійснення відповідних виплат на вказані ним банківські реквізити.

З метою виконання згаданого рішення Європейського суду з прав людини, в межах виконавчого провадження №42584319, на користь позивача перераховані платіжним дорученням від 19.09.2014 №3824 кошти справедливої сатисфакції у розмірі 34 786,92 грн. (еквівалент 2 000 євро), платіжним дорученням від 16.10.2014 №7627 перерахована заборгованість за рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 02.06.2009 у розмірі 25 945,60 грн., платіжним дорученням від 13.11.2014 №8470 перерахована пеня за несвоєчасне виконання рішення суду у розмірі 823,35 грн.

Отже, стверджуючи що Рішення Європейського суду з прав людини виконано фактично в повному обсязі згідно з виконавчим документом, державним виконавцем 05.12.2014 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Водночас, постановою Дарницького районного суду міста Києва від 02.06.2009 у справі №2-а-144/2009, у зв'язку з невиконанням якого і прийнято рішення Європейського суду з прав людини від 13.02.2014, крім іншого, зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Броварської районної державної адміністрації Київської області здійснити перерахунок ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, враховуючи нараховані та виплачені позивачеві суми допомоги та зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Броварської районної державної адміністрації Київської області здійснити перерахунок ОСОБА_2 одноразової компенсації за шкоду, заподіяної здоров'ю за 2008 рік відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - в розмірі сорока п'яти мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, з урахуванням призначеної та виплаченої позивачеві одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків на ЧАЕС.

Станом на момент виплати щорічної допомоги на оздоровлення, одноразової компенсації за шкоду, заподіяної здоров'ю, Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 № 719-VII установлено мінімальну заробітну плату - 1218 гривень.

Враховуючи те, що фактична сплата коштів згідно рішення Європейського суду з прав людини здійснена починаючи з вересня 2014 року, на переконання суду, сума повинна бути виплачена позивачу на виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02.06.2009, що становить п'ятдесят мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, саме станом на 2014 рік.

Отже, сума заборгованості за рішенням національного суду має становити 1218 * 50 = 60 900,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що у 2008 році йому було виплачено 120,00 грн., а отже сума заборгованості за рішенням національного суду становить 60 780,00 грн. При цьому, заборгованість за рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 02.06.2009 перерахована позивачу лише у розмірі 25 945,60 грн.

Однак, як встановлено судом першої інстанції, на банківський рахунок позивача надійшло грошових коштів у розмірі 25 945,60 грн., тобто менше, ніж передбачено рішенням Європейського суду з прав людини.

Враховуючи те, що відповідачем не було здійснено остаточного розрахунку належної позивачу суми коштів до виплати, як це передбачено п. «b» резолютивної частині рішення Європейського суду з прав людини від 13.02.2014, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Так, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VІ в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 року № 484-VIII (далі - Закон).

Відповідно до положень ст. ст. 3 та 4 названого Закону судовий збір справляється з апеляційних скарг на рішення суду в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Для того щоб визначити суму судового збору, яка підлягає сплаті за подання апеляційної скарги, суду треба вирахувати суму судового збору яка підлягала сплаті за подачу адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції, ставка судового збору за подання майнового позову до суду становила 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Положеннями ч. 1 зазначеної статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2015 року приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28.12.2014 року № 80-VIII встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1218,00 грн.

Як вбачається з адміністративного позову, позивачем заявлена вимога про стягнення невиплачених грошових коштів в сумі 35419,99.

Оскільки 2 відсотки розміру майнових вимог є меншими від 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, розмір судового збору за подання апеляційної скарги щодо вимог майнового характеру становить 2009,7 грн. ((1218 * 1,5)*110%=2009,7 грн.).

Враховуючи те, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.12.215 року було відстрочено апелянту сплату судового збору до винесення судового рішення, суд приходить до висновку про стягнення з апелянта вказаної вище суми судового збору.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2015 року - без змін.

Стягнути з Міністерства юстиції України до Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897, банк отримувача - ГУДКCУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) - 820019, рахунок отримувача - 31211206781007, код класифікації доходів бюджету - 22030001) судовий збір у сумі 2009 грн. (дві тисячі дев'ять гривень) 70 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.