Ухвала суду № 55076846, 14.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3597/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнова А.О. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

14 січня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Вітковській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Білоцерківської Об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Валса» до Білоцерківської Об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Валса» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської Об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області та просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.04.2015 №0006991501 та №00070011501.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, позивач включив у звітному податковому періоді до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі виписаних податкових накладних в 2014 році, однак новою редакцією п.198.6 ст.198 ПК України, яка діє з 01.01.2015 року, право платника податку на включення сум ПДВ до податкового кредиту на підставі податкової накладної в іншому періоді, ніж така податкова накладна виписана, на думку контролюючого органу, не передбачено.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, у березні 2015 року Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було проведено камеральну перевірку податкової звітності ТОВ «Валса» з податку на додану вартість за січень 2015 року, за результатами якої складено Акт від 20.03.2015 №150/10-15-01/32944951.

В ході перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого ТОВ «Валса» завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2015 року в сумі 1371909,00 грн., що призвело до завищення суму від'ємного значення за січень 2015 року в сумі 882978,00 грн. та до заниження суми ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за січень 2015 року в сумі 488931,00 грн.

На підставі вищеозначеного Акту перевірки податковим органом 07.04.2015 винесено податкові повідомлення-рішення №0006991501, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2015 року на суму 882978,00 грн. та №0007001501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 733396,50 грн., з яких за основним платежем 488931,00 грн. та 244465,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновок податкового органу про те, що платники, які не включили податкові накладні до складу податкового кредиту відповідних періодів можуть реалізувати право на формування податкового кредиту за такими податковими накладними лише шляхом подання уточнюючих розрахунків за відповідні звітні періоди, в які ці податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, не ґрунтується на нормах Податкового кодексу України.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Аналіз наведених вище норм дає підстави до висновку, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого в ціні придбаного товару (послуг), до податкового кредиту виникає у платника податків в разі підтвердження вказаної суми податку на додану вартість податковою накладною, належним чином оформленої відповідно до вимог ст.201 Податкового кодексу України та зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для відображення в акті перевірки порушень і прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про те, що позивач включив до податкового кредиту з ПДВ за січень 2015 року суми на підставі податкових накладних, що були складені в листопаді та грудні 2014 року, а саме: №640 від 30.11.2014, №221 від 31.12.2014, №19 від 31.12.2014, №32 від 31.12.2014, №33 від 31.12.2014, №34 від 31.12.2014, №35 від 31.12.2014, у зв'язку з чим ним було допущено порушення п.198.6 ст.198 ПК України, новою редакцією якого (від 01.01.2015 року), не передбачено право платника податку на включення сум ПДВ до податкового кредиту на підставі податкової накладної в іншому періоді, ніж така податкова накладна виписана.

При цьому, вказані податкові накладні були належним чином та вчасно зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчить витяг з Єдиного реєстру податкових накладних щодо податкових накладних, та не заперечується відповідачем.

Аналізуючи доводи податкового органу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Дійсно, з 01.01.2015 Законом України від 28.12.2014 року №71-VІІІ внесено зміни до ПК України та викладено п.198.6 ст.198 в новій редакції: «Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше, ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної: для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно».

Разом з тим, наведена норма стосується лише тих податкових накладних, які не зареєстровані або зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, а тому не може бути застосована до позивача.

Тим часом як, відповідно до п.198.6. ст.198 ПК кодексу України (в редакції, яка діяла до 01.01.2015, тобто на час, коли у позивача виникло право на податковий кредит за спірними податковими накладними) передбачалося, що у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Враховуючи, що спірні правовідносини з приводу виникнення у позивача права на формування податкового кредиту виникли саме в листопаді та грудні 2014 року, - на переконання колегії суддів, суми податку на додану вартість на підставі таких податкових накладних могли бути включені до складу податкового кредиту з ПДВ ТОВ «Валса» протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Більш того, колегія суддів зазначає, що у зв'язку з вилученням Законом №71-VIII спеціальної норми, яка встановлювала строк, протягом якого у платника податків зберігається право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі належним чином отриманих податкових накладних, та за відсутності інших законодавчих обмежень в часі для платника податків на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у наступних звітних періодах, ніж тих, у яких виписані податкові накладні, платника податків не може бути позбавлено права на включення до складу податкового кредиту відповідних сум за такими податковими накладними, якщо дотримано вимоги щодо належного їх оформлення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних в межах загальних граничних строків, встановлених нормами Податкового кодексу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно було включено до податкового кредиту за січень 2015 року суми податку на додану вартість згідно податкових накладних №640 від 30.11.2014, №221 від 31.12.2014, №19 від 31.12.2014, №32 від 31.12.2014, №33 від 31.12.2014, №34 від 31.12.2014, №35 від 31.12.2014, які належним чином оформлені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому доводи, викладені відповідачем у акті перевірки та апеляційній скарзі, не містять правового підґрунтя та спростовуються матеріалами справи, - з огляду на що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстави для її задоволення відсутні.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Білоцерківської Об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 19 січня 2016 року.

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.