Ухвала суду № 55075181, 17.07.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/12235/13-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2015 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області

в складі:

головуючого судді Вербицького В. В.,

суддів Вотьканича Ф. А., Животова Є. Г.,

за участю прокурора Дракіна О. І.,

потерпілої ОСОБА_1,

представника потерпілої адвоката ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

засудженого ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_1 на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 січня 2014 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, має на утримані одну малолітню дитину, інспектора 3-ї категорії 2 відділення інспекторів прикордонної служби ВПС «Ужгород», молодшого сержанта за контрактом, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до обмеження волі строком 2 роки, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України на ОСОБА_4 покладено обовязок повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, навчання.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задоволено частково.

Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 5000 (пять тисяч) гривен.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишено попередній - підписка про невиїзд.

Питання про речові докази і судові витрати вирішено.

Вироком суду ОСОБА_4 визнано винним в тому, що 04.11.2011 року близько 11 год., ОСОБА_4 керуючи технічно-справним автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі «Київ-Чоп» в напрямку м. Чоп, доїжджаючи до перехрестя дороги, яка веде до с. Ратівці Ужгородського району, виконуючи маневр повороту ліворуч на другорядну дорогу, в порушення вимог правил дорожнього руху, а саме:

- п. 2.3 «б» ПДР України - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміни, не відволікатись від керування цим засобом у дорозі;

- п. 10.1 ПДР України - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

- п. 16.13 ПДР України - перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч, не надав перевагу в русі автомобілю марки «БМВ-523», д.н. АО 87-17АІ, під керуванням ОСОБА_5, що рухався в цей час в зустрічному напрямку, та допустив з ним зіткнення на його смузі руху.

Внаслідок зіткнення пасажирка автомобіля марки «БМВ-523» ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді часткового розриву зовнішньо-бокової зв'язки правого гомілково-ступневого суглобу, перелому дистальних відділів мало гомілкової кістки з відривом кісткового фрагмента. Суглобна щілина помірно звужена. Асиметрія лівого велико - та малогомілкового синдесмозу, які потягли за собою розлад здоров'я на строк більше 21 дня і по цій ознаці згідно п.2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених Наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 року кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості.

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість, а також на неправильне вирішення судом її цивільного позову просить: вирок скасувати, визнати ОСОБА_4 винним за ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді обмеження волі на строк два роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років, без застосування ст. 75 КК України. Цивільний позов задовольнити повністю. Стягнути з Приватного Акціонерного товариства «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ОСОБА_6» на користь ОСОБА_1 49500 гривен на відшкодування матеріальної шкоди завданої пошкодженням автомобіля НОМЕР_2 та моральну шкоду в розмірі 5000 гривен. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 41400 гривен, завдану пошкодженням автомобіля НОМЕР_2 та моральну шкоду в розмірі 20000 гривен.

У запереченні на апеляцію потерпілої засуджений ОСОБА_4 просив вирок щодо нього залишити без змін, а апеляцію залишити без задоволення, посилаючись на те, що вирок є законним, обґрунтованим та вмотивованим.

15 липня 2015 року ОСОБА_4 подав апеляційному суду клопотання про закриття кримінальної справи у звязку з закінченням строків давності.

Після доповіді головуючого були заслухані:

- прокурор Дракін О. І., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та клопотання про закриття кримінальної справи у зв'язку із закінченням строків давності;

- потерпіла ОСОБА_1, яка підтримала доводи і вимоги своєї апеляційної скарги та просила її задовольнити. Заперечувала проти закриття кримінальної справи у зв'язку із закінченням строків давності;

- представник потерпілої адвокат ОСОБА_2, яка також підтримала апеляційну скаргу потерпілої, просила її задовольнити та заперечувала проти закриття кримінальної справи у зв'язку із закінченням строків давності;

- обвинувачений ОСОБА_4, який підтримав своє клопотання про закриття кримінальної справи у зв'язку із закінченням строків давності та просив його задовольнити, а апеляційну скаргу потерпілої залишити без задоволення;

- захисник ОСОБА_3, який також просив задовольнити клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та закрити кримінальну справу у зв'язку із закінченням строків давності, а апеляційну скаргу потерпілої залишити без задоволення.

Заслухавши суддю доповідача, прокурора, потерпілу та її представника, обвинуваченого та його захисника, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга потерпілої підлягає задоволенню частково, а клопотання обвинуваченого про закриття кримінальної справи підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 376 КПК України (1960 року) апеляційний суд, встановивши обставини, передбачені статтями 6, 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи постанову і закриває справу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11-1 КПК України (1960 року) суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених частиною першою статті 49 Кримінального кодексу України, закриває кримінальну справу у зв'язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.

Вина засудженого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена сукупністю зібраних по справі доказів, у судовому засіданні апеляційного суду не оскаржується ніким із учасників процесу, а дії засуджених правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки ОСОБА_4 допустив порушення правил безпеки дорожнього руху, керуючи транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Відповідно до санкції ч. 1 ст. 286 КК України цей злочин карається штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Згідно із ч. 2 ст. 12 КК України злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином злочини, за який ОСОБА_4 визнано винним та засуджено, відносяться до злочинів невеликої тяжкості.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Цією ж статтею КК України встановлено, що перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п'ятнадцять років (ч. 2). Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин (ч. 3).

В кримінальній справі відсутні дані про те, що ОСОБА_4 ухилявся від досудового слідства або суду, а тому відсутні підстави зупинення перебігу давності.

В кримінальній справі також відсутні дані про те, що ОСОБА_4 до закінчення зазначеного у частинах першій та другій цієї статті строків вчинив новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин, а тому відсутні підстави переривання перебігу давності.

Таким чином, перешкоди для застосування до засудженого ОСОБА_4 ст. 49 КК України та закриття кримінальної справи колегія суддів не встановила.

ОСОБА_4 заявив клопотання, в якому просить справу відносно нього закрити.

Наслідки йому повідомлені та роз'яснені апеляційним судом і з ними він згодний.

Як убачається із матеріалів справи, злочин засудженим вчинено 04.11.2011 року.

На час розгляду кримінальної справи у апеляційному суді з дня вчинення злочину минуло більше трьох років, а тому відповідно до вимог ст. 49 КК України, ст. 7-1, ст. 11-1 КПК України (1960 р.) апеляційний суд повинен задовольнити клопотання про закриття кримінальної справи, звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності та закрити справу.

Виходячи із викладеного, обов'язку суду застосувати строки давності за відсутності перешкод до цього, доводи потерпілої, її представника та прокурора про неможливість застосування строків давності не ґрунтуються на законі та не можуть бути взятими до уваги та задоволені.

Відповідно до розяснень, які містяться в пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року №3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» у разі закриття справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.

Оскільки вирок суду скасовується із закриттям кримінальної справи апеляційна скарга потерпілої підлягає задоволенню частково, лише в частині скасування вироку з направленням справи до суду першої інстанції для розгляду цивільного позову в порядку цивільного судочинства.

Керуючись п. 15 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України (в редакції закону від 13.04.2012 року), ст. ст. 7-1, 11-1, 362, 376 КПК України (1960 року), апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляцію потерпілої ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 січня 2014 року відносно ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 286 КК України - скасувати.

ОСОБА_4 звільнити від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України і закрити кримінальну справу у звязку із закінченням строків давності.

Запобіжний захід у виді підписки про невиїзд ОСОБА_4 скасувати.

Кримінальну справу направити Ужгородськму міськрайоннму суду Закарпатської області для вирішення цивільного позову в порядку цивільного судочинства.

Ухвала апеляційної інстанцій набирає законної сили негайно після її оголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до касаційного суду протягом трьох місяців.

Судді