Ухвала суду № 55075029, 12.01.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 р.Справа № 539/3833/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17.11.2015р. по справі № 539/3833/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області

про відмову в перерахунку та виплаті пенсії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області, в яком просив суд:

- скасувати рішення відповідача №423 від 07.10.2015 року яким йому було відмовлено в перерахунку пенсії згідно заяви від 06.10.2015 року та довідки про заробітну плату виданої ТДВ «Лічмаш- прилад» 05.12.2014 року №102/015 ,як не законне;

- зобов`язати відповідача перерахувати та сплачувати йому пенсію відповідно до довідки № 102/015 від 05.12.2014 року із заробітної плати за 2 повні місяці 3481,3 крб. за період роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 01.07.1986 року по 31.08.1986 року, виданої ТДВ «Лічмаш-прилад» починаючи з 06.10.2015 року з урахуванням сплаченого.

Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17.11.2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Управлінням Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач стверджує, що довідка № 1 від 13.01.2015 року не відповідає вимогам п.7 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210, п.17 Порядку подання та оформлення документів для призначення/перерахунку пенсій, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, оскільки обчислення заробітку у цій довідці проведено не на підставі первинних документів, а на підставі різних нормативних актів, які застосовувались для обчислення заробітку за період роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. З посиланням на постанову ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07.05.1986 р. № 524-156 «Про умови оплати праці й матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської АЕС», Розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 року № 964, абз.4 пп.1 п.1 Постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 року № 207-7 зазначив, що оплата праці у кратному розмірі до посадового окладу була передбачена лише для працівників, відряджених до І, ІІ та ІІІ зон небезпеки 30-кілометрової зони відчуження, оплата праці осіб, які працювали у населених пунктах, що не віднесені до зон небезпеки (зона особливого контролю) залишалась на попередніх умовах (за підвищеними на 100% тарифними ставками (посадовими окладами). Отже, відсутні підстави для застосування показників кратності до посадового окладу, підвищеного на 100%, як це проведено адміністрацією ТДВ "Лічмаш-прилад" у довідці від 05.12.2014 року № 102/105. Зазначив, що ТДВ "Лічмаш-прилад" було безпідставно включено до довідки № 102/105 від 05.12.2014 року премію у розмірі 60%, незважаючи на те, що виплата премії в такому розмірі у 1986 році не була передбачена положенням про преміювання на підприємстві, де працював позивач, і відповідно не нараховувалась. З огляду на викладене, вважає, що довідка від 05.12.2014 року № 102/105 не є підставою для перерахунку пенсії позивачу.

Позивачем надано до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких він заперечує проти задоволення апеляційної скарги. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 12.01.2016 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1, є ліквідатором аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, з 12.09.2011 року має ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС безстроково, отримує пенсію по інвалідності через Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області.

Позивач, дізнавшись про постанови уряду, з яких було знято гриф "таємно" виявив, що йому не в повній мірі нараховується та виплачується пенсія, у зв'язку з чим звернувся до адміністрації ТДВ "Лічмаш-прилад"(правонаступника Лубенського заводу лічильних машин, на якому позивач працював на час направлення його на ліквідацію аварії на ЧАЕС), щодо надання довідки про його заробітну плату, з урахуванням Постанов уряду, з яких було знято гриф "таємно".

Отримавши довідки № 102/015 від 05.12.2014 року, позивач звернувся до УПФУ в м. Лубнах та Лубенському районі із заявою щодо перерахунку та виплати йому пенсії із заробітної плати згідно з вказаними довідками.

Рішенням УПФУ в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області № 423 від 07.10.2015 року позивачу було відмовлено в перерахунку пенсії (а.с.29).

Не погодившись з діями відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом про їх оскарження, зобов'язання УПФУ в м. Лубни та Лубенському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії на підставі довідки № 102/015 від 05.12.2014 року та провести відповідні виплати.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки довідка № 102/015 від 05.12.2014 року, видана ТДВ "Лічмаш-прилад", відповідає нормативно-правовим актам, відповідно до яких нараховувалась заробітна плата особам, зайнятим у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідності до ст. 54 Закону України "Про соціальний статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження в 1986-1990 року, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

01.01.2012 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою затверджено порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст. ст. 54, 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Як передбачено п. 7 Порядку, обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які приймали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, - 4, I - 3). При цьому, в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.

Зони небезпеки визначались відповідно до радіаційної ситуації в місцях виконання робіт із ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за показниками потужності експозиційної дози. Держкомгідромету СРСР було доручено двічі на місяць станом на 1 та 15 числа забезпечувати Урядову комісію інформацією про радіаційну ситуацію на зазначених територіях. Рішення щодо віднесення населених пунктів або виробничих об'єктів до зони небезпеки приймались Урядовою комісією (від 07.08.1986 року № 87, від 19.08.1986 року № 108, від 18.09.1986 року № 173 та від 05.01.1987 року № 339).

При виконанні робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986-1987 роках залежно від потужності експозиційної дози територію зони відчуження було поділено на 1-у, 2-у, 3-ю зони небезпеки та зону особливого контролю.

До зони небезпеки № 3 належали території з рівнями іонізуючого випромінення від 100 млР/год і вище, до зони небезпеки № 2 - від 20 млР/год до 100 млр/год, до зони небезпеки № 1 - від 5 млР/год до 20 млР/год, до зони особливого котролю - від 2 млР/год до 5 млР/год .

У листі Міністерства праці та соціальної політики України від 13.04.2001 року № 03-3/1652-018-2 "Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986-1990 років осіб, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища" зазначено, що листом Держкомпраці УРСР від 13.06.1989 року № 10-769 повідомлено, що Рада Міністрів СРСР зняла гриф "секретно" з постанов ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07.05.1986 року № 524-156, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 року № 665-195, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29.12.1987 року № 1497-378, розпоряджень від 03.09.1986 року № 1767-рс і від 11.12.1986 року № 2488-рс. Повідомлялось також, що розсекречуються прийняті до виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 08.05.1986 року № 168-5, від 10.06.1986 року № 207-7, розпорядження Ради Міністрів УРСР від 10.09.1986 року № 530-рс, від 16.12.1986 року № 694-рс, від 06.01.1988 року № 12-рс та листи Держкомпраці УРСР, якими доводились зазначені рішення Ради Міністрів УРСР: № 4с від 09.05.1986 року, № 58с від 11.06.1986 року, № 132с від 16.09.1986 року, № 179с від 25.12.1986 року, № 8с від 22.01.1988 року. Знято гриф секретності з низки інших нормативних актів, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Постанова Кабінету Міністрів СРСР та ВЦРПС "Про умови оплати праці та матеріального забезпечення, працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобігання забрудненню навколишнього середовища" від 05.10.1986 року № 665-195 передбачає встановлення за працівниками, направленими для виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобігання забрудненню навколишнього середовища, збереження середньої заробітної плати.

Оплата праці робітників і службовців (відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори), за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, відповідно до абзацу четвертого п.п. 1 п. 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 року № 207-7 (абзац четвертий пункту 1 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 року № 665-195) провадилась у III, II, I зонах небезпеки у 4-кратному, 3-кратному та 2-кратному розмірі (із врахуванням 100 % тарифної ставки), понад середньомісячну заробітну плату, виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи.

Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 року № 665-195 "Про оплату праці і матеріальне забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища" (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 року № 207-7) оплата праці працівників підприємств, організацій і установ (надалі - підприємств), розташованих у зоні ЧАЕС, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, повинна провадитись з дня аварії в розмірах, передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 року № 964 - у III, II, I зонах небезпеки у 5-, 4-, 3-кратному розмірах в порівнянні з нормами, встановленими діючим законодавством.

Як вбачається з п. 1 Постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07.051986 року № 524-156 "Про умови оплати праці й матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської АЕС", підвищення тарифних ставок (посадових окладів) працівників підприємств і організацій, безпосередньо зайнятим на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, до 100%.

Відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 07.05.1986 року № 153/10-43 премія за роботу в зоні ЧАЕС виплачувалась у відповідності з діючими на підприємстві системами преміювання. Встановлені граничні розміри премій було дозволено підвищувати до 60 % тарифної ставки (окладу) на місяць (підпункт 4 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 року № 207-7).

Виходячи з п. 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС № 524-156 від 07.05.1986 року, п. п. 1, 4 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС № 665-195 від 05.06.1986 року, п. 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних Спілок № 207-7 від 10.06.1986 року, оплата за роботу у зонах небезпеки провадитися з урахуванням кратності зони небезпеки по тарифній ставці.

Крім того, постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 07.10.1986 року № 153/10-43 встановлено, що працівникам, безпосередньо зайнятим на роботах по усуненню наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, премії, заохочення й винагороди нараховувати відповідно до діючих положень на збільшені, згідно п. 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07.05.1986 року № 524-156 тарифні ставки (відрядні розцінки) і посадові оклади.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач знаходився на військових зборах в період з 01.06.1986 року по 31.08.1986 року у складі військової частини 34641, що підтверджено довідкою військової частини № 23/700. Згідно з даною довідкою, позивачеві слід виплатити за місцем постійної роботи 100% тарифної ставки (посадового окладу) за період з 08.06.1986 року по 03.09.1986 року. Як вказано у даній довідці, позивач виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у різних зонах небезпеки, що відповідають різним коефіцієнтам оплати праці, в тому числі: з однократним коефіцієнтом - у липні - 16 днів, з двократним - у червні - 23дні, у липні - 15 днів, з трикратним - у серпні 2 дні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вказує, що при розрахунку заробітної плати за червень-серпень 1986 року, відображений у довідці № 102/015 від 05.12.2014 року, обґрунтовано було застосовано усереднений коефіцієнт кратності 2,5, залежно від кількості днів виконання робіт у кожній зоні небезпеки.

При цьому, з посиланням на відомість заробітної плати за 1986 рік для розрахунку взято годинну тарифну ставку 0,606 крб. (за умови 7/8-годинного робочого дня), підвищено її до 100% (за умови 6-годинного робочого дня), враховано збережений за основним місцем роботи середньомісячний заробіток, оплату праці у вихідні дні 2 подвійному розмірі із застосуванням показників кратності.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що довідка № 102/015 від 05.12.2014 року (довідка про заробітну плату) та відомість (особовий рахунок) від 05.12.2014 року складені у відповідності до вимог вищенаведених нормативно-правових актів з питань оплати праці у зоні відчуження, а відтак, є належною підставою для перерахунку пенсії.

При цьому, колегія суддів зауважує, що у листі від 08.10.2015 року № 6265/02-06 УПФУ в м. Лубни та Лубенському районі, повідомивши про відмову позивачеві в перерахунку пенсії, не обґрунтував, у чому, на думку відповідача, полягає порушення норм чинного законодавства при обчисленні заробітку за роботу в зоні відчуження за червень-серпень 1986 року, відображеного у довідках про заробітну плату, наданих позивачем.

Відповідно до п. п. 1) п. 2.4 Положення про управління Пенсійного Фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України від 30.04.2002 року № 8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2002 року за № 442/6730, одержувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб і від фізичних осіб-підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, інформацію, документи і матеріали, необхідні для здійснення покладених на Управління завдань.

Отже, відповідач мав право уточнити спірні для нього питання, зокрема щодо суми заробітної плати позивача, в тому числі провівши перевірку відомостей, наведених у довідці, з вивченням первинних документів ТДВ "Лічмаш-прилад", однак цим правом не скористався, і невмотивовано відмовив позивачу в нарахуванні пенсії.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1В на підставі довідки про заробітну плату від 05.12.2014 року № 102/015 необґрунтованою.

За наведених обставин, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною відмови УПФУ в м.Лубнах та Лубенському районі щодо перерахунку пенсії та зобов'язання відповідача перерахувати та сплачувати позивачеві пенсію відповідно до довідки ТДВ "Лічмаш-прилад" № 102/015 від 05.12.2014 року з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17.11.2015р. по справі № 539/3833/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Бершов Г.Є. Повний текст ухвали виготовлений 18.01.2016 р.