Ухвала суду № 55075014, 14.01.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2016 р.Справа № 820/9435/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

представника відповідача - Клюєвої Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2015р. по справі № 820/9435/15

за позовом Приватного акціонерного товариства "Автоном"

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу,

ВСТАНОВИЛА

Приватне акціонерне товариство "Автоном" (далі по тексту - позивач, ПрАТ "Автоном"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ХОДПІ) в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 20 травня 2015 року № 2042-25;

- визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу № 16/20-23-25-42 від 22 травня 2015 року, прийнятого Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2015 року по справі № 820/9435/15 адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Автоном" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу - задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкову вимогу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 20.05.2015 року № 2042-25 на суму 1119, 35 грн. (одна тисяча сто дев'ятнадцять гривень 35 копійок).

Скасовано рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області № 16/20-23-25-42 від 22.05.2015 року про опис майна у податкову заставу.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2015 року по справі № 820/9435/15, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ПрАТ «Автоном» відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджує, що за даними електронної виписки, яка щоденно надходить від УДКСУ до Харківської ОДПІ, до бюджету не надходили кошти в сумі 45411,00 грн. від платника ПрАТ «Автоном», які, як стверджує позивач, були перераховані 24.01.2015 року платіжним дорученням № 430 через АТ «Златобанк». Кошти в сумі 45395,70 грн. були перераховані до бюджету лише 17.03.2015 року платіжним дорученням № 49 через установу банку АТ «Райффайзен Банк Аваль». У зв'язку з несвоєчасною сплатою грошового зобов'язання позивачеві було нараховано пеню в сумі 1119,35 грн. 15.05.2015 року від ПрАТ «Автоном» надійшли кошти в сумі 43347,00 грн., яка в хронологічному порядку спрямовані на погашення заборгованості по пені в сумі 1119,35 грн., а в подальшому по терміну 20.05.2015 року позивачем частково погашено квартальну податкову декларацію від 28.04.2015 року № 9080771783 на суму 42227,65 грн. (загальна сума в декларації 43347,00 грн.). Станом на 01.06.2015 року на позивачем в інтегрованій картці платника податків обліковується заборгованість в сумі 1119,35 грн. Враховуючи викладене, оскільки позивачем своєчасно не сплачено самостійно визначені податкові зобов'язання, Харківською ОДПІ у відповідності до п.54.1 ст.54, п.59.1, п.59.3 ст.59, п.87.9 ст.87 ПК України винесено податкову вимогу від 20 травня 2015 року № 2042-25 на суму пені за прострочку 26 днів по затримці сплати, у зв'язку з чим також прийнято рішення про опис майна у податкову заставу.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2015 року по справі № 820/9435/15 скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника в судове засідання, в обґрунтування якої позивач посилається на те, що представник позивача Корольова І.С. знаходиться на лікарняному, а представник Барчук А.В. - у службовому відрядженні за межами м. Харків. Доказів на підтвердження вищевказаних обставин до суду апеляційної інстанції позивач не надав.

Колегія суддів, враховуючи те, що директор підприємства не позбавлений можливості прибути в судове засідання особисто або направити іншого представника, з огляду на відсутність перешкод для розгляду справи за наявними у ній матеріалами без надання пояснень представником позивача, з метою дотримання строків розгляду адміністративної справи, вважає, що клопотання задоволенню не підлягає, а розгляд справи слід провести у відсутність представника позивача.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.04.2015 року посадовою особою ХОДПІ було проведено камеральну перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість за звітний (податковий) період IV квартал 2014 року ПрАТ "Автоном", за результатами якої був складений акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість від 15 квітня 2015 року № 861/20-23-15-01-09/22622883 (далі за текстом - акт перевірки).

Згідно висновку акта перевірки, перевіркою встановлена несвоєчасна сплата ПрАТ "Автоном" узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість згідно податкової декларації з ПДВ за звітний (податковий) період IV квартал 2014 року (а.с.10-12).

Не погоджуючись із висновками контролюючого органу, ПрАТ "Автоном" у строки, передбачені Податковим кодексом України, керуючись правом, передбаченим ст. 86 Податкового кодексу України, подало письмові заперечення № 27/04 від 27.04.2015 року на висновки акта перевірки, за результатами розгляду яких відповіддю від 05 травня 2015 року за вих. № 4415/10/20-23-01-15-17, за підписом заступника начальника ХОДПІ Н.В. Фіновської, висновки акта камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість по ПрАТ "Автоном" від 15 квітня 2015 року № 861/20-23-15-01-09/22622883 визнано недійсними (а.с.13).

Крім того, як зазначено у вищезазначеній відповіді податкового органу, за результатами розгляду заперечень Харківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області було спростовано висновки щодо порушення вимог податкового законодавства та підтверджено сплату самостійно узгодженого зобов'язання з ПДВ за IV квартал 2014 року у сумі 45411, 00 грн. у встановлений законодавством строк.

Водночас, 20 травня 2015 року відповідачем винесено податкову вимогу № 2042-25, якою повідомлено керівника ПрАТ "Автоном" про заборгованість за узгодженим грошовим зобов'язанням з податку на додану вартість у розмірі 1119, 35 грн., а листом від 22.05.2015 року № 5010/10/20-23-25-19 повідомлено про прийняття рішення про опис майна у податкову заставу від 22.05.2015 року № 16/20-23-25-42 (а.с.14-15).

Не погоджуючись із вказаними податковою вимогою від 20.05.2015 року та рішенням про опис майна у податкову заставу від 22.05.2015 року, позивач звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 24.01.2015 року ПрАТ "Автоном" було подано декларацію з ПДВ за звітний (податковий) період IV квартал 2014 року, згідно якої сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет складає 125 411, 00 грн. (а.с.32-41).

Станом на 19 лютого 2015 року в особовій картці позивача переплата з податку на додану вартість складала 80015, 30 грн. (а.с.97).

Як вбачається з матеріалів справи, платіжним дорученням № 430 від 24 січня 2015 року ПрАТ "Автоном" було перераховано до бюджету 45 411, 00 грн. з призначенням платежу: "ПДВ за 4 квартал 2014 р. без ПДВ" (а.с.8).

Вказане платіжне доручення банківська установа прийняла до виконання, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного дорученнями з відміткою банку про одержання її АТ "Златобанк" 24.01.2015 року та підписом посадової особи банку.

До Державного бюджету України сума ПДВ, що була перерахована позивачем за платіжним дорученням № 430 від 24 січня 2015 року в сумі 45411, 00 грн. не надійшла.

Дізнавшись про те, що зазначена сума не перерахована банком до Державного бюджету України, позивач повторно сплатив 17.03.2015 року платіжним дорученням № 49 залишок суми з ПДВ за 4 квартал 2014 року в сумі 45395, 70 грн.

Згідно з актом перевірки, за несплату до 19.02.2015 року самостійно визначеного платником податку грошового зобов'язання за податковою декларацією з ПДВ № 9079095731 від 24.01.2015 року в сумі 45395, 70 грн. нараховано пені за прострочення 25 днів (з 20.02.2015 року по 16.03.2015 року) в сумі 1119, 35 грн., що стало підставою для винесення спірної вимоги.

За визначенням п. 46.1 ст.46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п.57.1. ст.57 ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.175. п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За приписами п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Разом з тим, відповідно п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Як вбачається з матеріалів справи, платіжне доручення про перерахування до Державного бюджету податкових зобов'язань позивачем подано до банківської установи на повну суму зобов'язання в межах граничного строку сплати та прийняте до виконання банківською установою в день його подання.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що на час подання такого платіжного доручення на рахунку позивача містилися кошти в розмірі, необхідному для перерахування суми коштів, вказаної у платіжному дорученні (а.с.90).

Так, згідно ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Згідно з п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. При цьому, банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку виконує платіжна система (п. 1.29 ст. 1 даного Закону).

Отже, виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання та його сплати, пов'язане саме з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а ініціювання переказу вважається остаточно завершеним і за подальший переказ сум податкового зобов'язання відповідальність несе банк.

Відповідно до п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому, платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Таким чином, враховуючи, що визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося невнесення чи неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду, колегія суддів вважає, що у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Вказана позиція також викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12.03.2015 року по справі 826/14830/13-а (К/800/65943/13).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки платник податків - позивач сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання у строк, встановлений законом, однак грошові кошти не надійшли до державного бюджету України з вини банківської установи, відповідачем безпідставно нараховано позивачеві пеню за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з ПДВ у суму 1119,35 грн.

Отже, беручи до уваги, що запис про наявність у позивача податкового боргу в інтегрованій картці платника податку ПрАТ «Автоном» виник у зв'язку з необґрунтованим нарахуванням позивачеві вказаної суми пені, то сформована відповідачем податкова вимога про погашення цієї суми податкового боргу, на підставі якої може бути вчинено стягнення коштів та продаж майна платника податків в силу Закону, є незаконною та підлягає скасуванню.

Крім того, оскільки прийнята податкова вимога є протиправною, податковий борг у позивача фактично відсутній, то і прийняте відповідачем рішення про опис майна у податкову заставу є таким, що прийнято безпідставно та підлягає скасуванню.

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

Відповідач як суб'єкт владних повноважень правомірності прийнятих ним вимоги та рішення належним чином не довів.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем при поданні апеляційної скарги не було сплачено судовий збір.

При відкритті провадження у справі за клопотанням відповідача сплату судового збору було відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем при поданні апеляційної скарги не було сплачено судовий збір.

При відкритті провадження у справі за клопотанням відповідача сплату судового збору було відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на час подання позову до суду) судовий збір на подання до адміністративного суду позову немайнового характеру було встановлено у розмірі 0,06 розміру мінімальної заробітної плати; за подання позову майнового характеру - 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Частиною 2 наведеної статті (в редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484-VІІІ) розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення адміністративного суду встановлено на рівні 110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. При цьому, згідно з ч.3 ст.4 цього Закону під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору.

Матеріалами справи підтверджено, що позовна заява була подана до суду 31.08.2015 року і розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання цієї позовної заяви, становив 73 грн. 08 коп.

Таким чином, враховуючи дату подання апеляційної скарги, розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2015 року по справі № 820/9435/15, становить 80 грн. 39 коп.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у зазначеному розмірі за рахунок бюджетних асигнувань Харківської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2015р. по справі № 820/9435/15 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської об'єднаної державної податкової інстанції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (провул. Пархоменка, 3, м. Харків, 61046, код ЄДРПОУ 39859695) на користь Державного бюджету України (отримувач -УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк : ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 80 (вісімдесят) грн. 39 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Жигилій С.П. Дюкарєва С.В. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 19.01.2016 р.