Ухвала суду № 55074939, 18.01.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 753/5208/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/13819/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Цимбал І.К. Доповідач у суді апеляційної інстанції:Семенюк Т.А.

18 січня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Семенюк Т.А.

Суддів - Кравець В.А.,Шиманського В.Й.,

при секретарі - Крічфалуши С.С.

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 8 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 8 вересня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі, вважаючи, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що у березні 2015 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання права власності, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що під час шлюбу із своїм чоловіком, вона за власні кошти придбала житловий будинок, проте через сімейні обставини, будинок був оформлений на ОСОБА_7, яка є матір'ю ОСОБА_5

Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина і відповідачі звернулися із заявами про прийняття останньої.

Позивач вважає такі дії з боку відповідачів неправомірними, оскільки нерухоме майно придбане нею за власні кошти, а тому є її особистим майном та не входить до складу спадкового майна.

Зважаючи на те, що на даний час право власності позивача на нерухоме майно відповідачами не визнається, позивач вимушена звернутися до суду з даним позовом.

У зв'язку із викладеним, просила суд витребувати у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 свідоцтво про право власності на нерухоме майно - приватний будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, Садове товариство «Прибой», Дарницький район, витребувати у ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві довідки про отримані доходи ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 за період з 2008 року по 2011 рік, визнати за ОСОБА_4 право власності на нерухоме майно - вищезазначеного приватного будинку.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 серпня 2002 року ОСОБА_8 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження від 23 серпня 2002 року,Серія НОМЕР_1.

13 липня 2004 року був укладений договір купівлі - продажу садового будинку АДРЕСА_1, відповідно до умов якого ОСОБА_7 набула у власність спірний будинок.

27 листопада 2004 року ОСОБА_7 повністю здійснила розрахунок за договором купівлі - продажу від 13 липня 2004 року, що підтверджується заявою ОСОБА_9

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 померла після чого відкрилась спадщина.

12 січня 2011 року ОСОБА_6 - чоловік ОСОБА_7 та 17 січня 2011 року ОСОБА_5 (син) звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини.

Згідно ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу в порядку спадкування.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів того, що спірний будинок був придбаний за особисті кошти позивача.

Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що судом не надано позивачу можливості довести ті обставини, на які вона посилалася як на підставу позову, оскільки ОСОБА_8 не була позбавлена можливості надавати суду належні та допустимі докази у розумінні ст. 60 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалами суду першої інстанції від 19 травня 2015 року витребувано у ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС України у м. Києві відомості з Інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів на утримання податків за період з 2008 року по 2011 рік відносно ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6, 19 травня 2015 року витребувано з державної реєстраційної служби ГУЮ у м. Києві відомості про власника спірного будинку, 2 липня 2015 року витребувано у СТ «Прибой» письмову інформацію щодо нерухомого майна.

Крім того, витребувані судом документи не підтверджують право власності позивача і не є належним доказом на підтвердження заявлених вимог.

Як на підставу заявлених у позовній заяві вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу садового будинку від 30 липня 2004 року та копію заяви продавця за договором купівлі-продажу, проте ані договір, ані заява продавця не підтверджують право власності позивача на спірне нерухоме майно, оскільки стосуються лише ОСОБА_7 та ОСОБА_9

З даних документів вбачається, що договір купівлі-продажу укладений саме між ОСОБА_9 та ОСОБА_7, гроші отримані продавцем від покупця - ОСОБА_7

Також слід зазначити, що позивач в судовому порядку не оспорювала договір купівлі-продажу спірного будинку і станом на час постановлення рішення суду він є дійсним.

Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду першої інстанції не спростовують і не впливають на їх правильність.

Оскільки рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням норм чинного законодавства, висновки суду відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 8 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді