Постанова № 55074880, 23.12.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 грудня 2015 рокусправа № 804/14063/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гімона М.М.

суддів: Чумака С. Ю. Юрко І.В.

за участю секретаря судового засідання: Шелеповій Ю.О.

за участю представника позивача Большакової О.В., розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛМЕТРЕСУРС" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2015 року у справі № 804/14063/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛМЕТРЕСУРС" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання дій протиправними,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Голметресурс» звернулось із позовом до суду, в якому просило визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, щодо викладення в акті від 13 серпня 2015 року №782/04-67-22-04/34561966 висновків про позбавлення права Товариства з обмеженою відповідальністю «Голметресурс» на віднесення до складу податкового кредиту в наступних податкових періодах сум ПДВ по взаємовідносинах з АТ «Макрохім» за період квітень 2015 року в сумі 8314,32 грн.; а токож визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 серпня 2015 року №0001922201.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2015 року у задоволені даного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішення суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції допущені порушення норм матеріального та процесуального права, а обставинам справи дана невірна оцінка, що призвело до неправильного вирішення спору, а відтак постанова суду підлягає скасуванню.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що суд безпідставно погодився із висновками відповідача про безтоварність господарських операцій позивача із конрагентами, на підставі яких ним було сформовано податковий кредит. Фактично товар позивачем був придбаний та використаний у власній господарськиій діяльності, що підтверджено наданими позивачем належними первинним документами. Також апелянт вважає безпідставним висновок відповідача про неможливість позивача скористатись в майбутньому правом на податковий кредит у сумі 8314,32 грн. на підставі податкової накладної, виданої в квітні 2015 р., яка не була включена у відповідний період.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати постанову суду.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що останню необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є юридичною особою, зареєстрований як платник ПДВ і перебуває на податковому обліку у відповідача.

Посадовими особами податкового органу проведена документальна позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України в частині податку на додану вартість та іншого законодавства ТОВ «Голметресурс» по взаємовідносинах із ТОВ «Інтер Алор», АТ «Макрохім» за період квітень 2015 року, ТОВ «Рабат Компані», ТОВ «Айворі-Груп», ТОВ «Лінейра Плюс», ТОВ «Грантефія», ТОВ «Інтер Алор» за період травень 2015 року, ТОВ «Консент ЛТД», ТОВ «Лартан», ТОВ «Рабат Компані» за період червень 2015 року.

За результатами проведеної перевірки складно акт від 13 серпня 2015 року №782/04-67-22-04/34561966 (далі Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено ряд порушень податкового законодавства з боку позивача, зокрема: пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 414 722 грн.

Такі висновки, на думку податкового органу, обумовлені відсутністю об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «Голметресурс» операцій по ланцюгу з контрагентами - постачальниками у спірний період через відсутність на момент перевірки позивача документів, підтверджуючих транспортування товару, зокрема, товарно - транспортних накладних. Крім того, відповідач вказав, що Товариство в майбутньому не зможе задекларувати суми ПДВ по операціям з АТ «Макрохім» в майбутньому.

На підставі зазначеного Акту перевірки 20 серпня 2015 року відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення №0001922201, яким ТОВ «Голметресурс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 3622083 грн., у тому числі 2414722 грн. за основним платежем, 1207361 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вказані обставини не є спірними.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недобросовісності Приватного підприємства "ЛЮКС ТРЕЙДИНГ" як платника податку, оскільки його господарські операції, по яким сформовано податковий кредит у спірний період, мають безтоварний характер, в зв'язку з чим, донараховуючи позивачу спірне грошове зобов'язання відповідач діяв в межах наданих владних повноважень.

Колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з фактичних обставин справи, не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що основним видом діяльності позивача є 81.22 «Інша діяльність з прибирання будинків і промислових об'єктів».

У спірний період позивачем з контрагентами - постачальниками укладено ряд типових договорів та отримано рахунків - фактур щодо поставки продукції, зокрема: договір від 08 квітня 2015 року № 09-15 укладений з ТОВ «Інтер Алор» (т.3, а.с.98-102), договір від 21 травня 2015 року № 21/05-1 з ТОВ «Рабат Компані» (т.3, а.с.103-107), договір від 27 травня 2015 року № 27-1 укладений з ТОВ «Лінейра Плюс» (т.3, а.с.108-112), договір від 28 травня 2015 року № 28/05 укладений з ТОВ «Айворі-Груп» (т.3, а.с.113-117), договір від 28 травня 2015 року № 28/05 укладений з ТОВ «Грантефія» (т.3, а.с.118-122), договір від 16 червня 2015 року № 16-02 укладений з ТОВ «Консент ЛТД» (т.3, а.с.123-127), договір від 16 червня 2015 року № 16-1 укладений з ТОВ «Лартан» (т.3, а.с.128-132), рахунок фактура від 03 квітня 2015 року № М0011338 від ПАТ «Макрохім» (т.2, а.с 182), згідно яких постачальники зобов'язуються постачати покупцю різноманітний інвентар для прибирання (миючі засоби, мітли, ганчірки, рукавички та інші побутові товари) та товару для благоустрою території.

На виконання вказаних договорів Контрагентами було здійснено постачання товарів, про що складено видаткові та податкові накладні, перелік яких та номенклатура товару міститься на арк. 13 - 103 Акта перевірки.

Позивачем до справи долучено копії видаткових накладних, що підтверджують отримання товарів в квітні 2015 р. від ПАТ «Макрохім» (т.2 а.с. 176), ТОВ «Інтер Алор» (т.2 а.с. 177-181), в травні 2015 р. від ТОВ «Лінейра Плюс» (т.2 а.с. 188-192), ТОВ «Айворі-Груп» (т.2 а.с. 193-197), ТОВ «Грантефія» (т.2 а.с. 198-208), ТОВ «Інтер Алор» (т2 а.с. 209-217), ТОВ «Рабат Компані» (т.2 а.с. 218-229), в червні 2015 року від ТОВ «Консент ЛТД» (т.3 а.с. 71-86), від ТОВ «Лартан» (т.3 а.с. 87-97).

Крім того, на підтвердження реальності господарських операцій та правомірності формування податкового кредиту по спірним господарським операціям позивачем надано податкові накладні за квітень - червень 2015 року (том 6). Всі податкові накладні зареєстровані в Реєстрі у встановленому законом порядку.

Підставою для оплати придбаних товарів були рахунки від ПАТ «Макрохім» (т.2 а.с. 182), від ТОВ «Інтер Алор» (т.2 а.с. 183-187, т.3 а.с. 22-34), від ТОВ «Рабат Компані» (т.2 а.с. 230-241), ТОВ «Айворі-Груп» (т.2 а.с. 242-246), від ТОВ «Лінейра Плюс» (т.2 а.с. 247-250, т.3 а.с. 1-3), від ТОВ «Грантефія» (т.3 а.с. 4-21), від ТОВ «Консент ЛТД» (т.3 а.с. 35-59), від ТОВ «Лартан» (т.3 а.с. 60-70).

Вказані первинні документи складені належним чином, зауважень до їх форми в акті не наведено.

Факт здійснення позивачем оплати за придбані товари на рахунки контрагентів підтверджено банківськими виписками (т.3 а.с 151-155).

На підтвердження факту використання придбаного товару у власній господарській діяльності, позивачем надано договори, укладені з контрагентами - покупцями послуг, зокрема: договір від 15 травня 2015 р. № 3670-ДС/ПУ, укладений із ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (т.1 а.с. 30-46); договір від 01 квітня 2015 року № 43/130 та договір від 15 листопада 2012 року № 12/13, укладені з ПАТ «МК «Азовсталь», договір від 14 квітня 2015 року № 513 укладений з ПАТ «ММК ім. Іліча», договори від 01 грудня 2013 року № 20/2013/2229 та 20/2013/2228, від 01 січня 2015 року № 20/2015/22 укладені з ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь», договори від 17 липня 2014 року № 2700 та № 2745 укладені з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», договори від 01 серпня 2012 року № 12-1377-02 та від 20 грудня 2012 року № 12-1996-02 укладені з ПАТ «ДМК ім.. Ф.Е. Дзержинського» (т.2, а.с. 17-150), згідно яких позивач зобов'язувався надавати послуги з утримання та обслуговування помешкань та будівель, послуги вивезення сміття, послуги з клінінгового обслуговування приміщень, послуги з комплексного прибирання службових, виробничих і санітарно-побутових приміщень, території підприємств, баз відпочинку та пансіонатів, дезінфекції та дезодорації санітарних зон, послуги з благоустрою та очищення від снігу і посипання доріг та інші подібні послуги.

На підтвердження надання послуг на виконання вказаних договорів позивачем надано складені сторонами акти здачі-прийняття наданих послуг, зведені та підсумкові акти прийому - передачі виконаних робіт у першому півріччі 2015 року ( т.1 а.с. 203-232, т.2 а.с.151-171). Із вказаних актів вбачається, що позивачем надано великий обсяг послуг.

Згідно пояснень представника позивача, придбані для виконання послуг матеріальні цінності позивач зберігав на об'єктах контрагентів-замовників послуг. Вказане підтверджено дослідженими доказами, в тому числі товарно-транспортними накладними.

Визнаючи вищевказані операції безтоварними, відповідач посилався на відсутність на момент перевірки позивача документів, підтверджуючих транспортування товару, зокрема, товарно - транспортних накладних.

Проте, ці обставини не відповідають фактичним обставинам справи.

На підтвердження фактів перевезення придбаних у контрагентів товарів, позивачем надано до суду товарно-транспортні накладні за період з травня 2015 року по червень 2015 року, згідно яких встановлено, що на замовлення ТОВ «Голметресурс» перевізником ТОВ «Голметресурс-Інвест» здійснювалось перевезення вантажним автотранспортом товарів в асортимені від ТОВ «Грантефія», ТОВ «Рабат Компані», ТОВ «Інтер-Алор», ТОВ «Консент ЛТД», ТОВ «Лартан», (т.1 а.с. 233-250, т.2 а.с. 1-12, 172-175). Зі змісту вказаних ТТН вбачається, що місцем розвантаження зазначені адреси об'єктів, які є місцем надання позивачем клінінгових послуг та послуг з благоустрою на користь контрагентів, з якими укладено відповідні договори.

Вказані транспортні послуги надавалися на виконання укладеного позивачем з ТОВ «Голметресурс-Інвест» договору на надання транспортних послуг № 01/04 від 01.04.2015 року (т.2 а.с. 13). Виконання транспортних послуг, крім самих товарно-транспортних накладених, підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), складених між ТОВ «Голметресурс» ТОВ «Голметресурс-Інвест» (т.2 а.с. 14-16).

Із наданої позивачем звітності з єдиного соціального внеску за перше півріччя 2015 року вбачається, що на підприємстві в різні місяці штатна чисельність працівників коливалась від 800 до 900 осіб, при цьому середньооблікова чисельність фактично працюючих становила від 782 до 847 осіб, тобто підприємство мало трудові ресурси для здійснення господарської діяльності (т.1 а.с. 13-29).

Посилання апелянта на те, що надані позивачем документи про транспортування товарів не були надані під час перевірки, а тому не можуть бути прийняті судом до уваги, є безпідставними, оскільки норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки. Не дає підстави для такого висновку і пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, відповідно до якого у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірки, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності. Адже наведена норма Кодексу лише визначає статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежує право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, подання виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення перевірки.

Обов'язок суду оцінити відповідні доказ за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України є однією з гарантій установлення об'єктивної істини у справі та прийняття правильного рішення у відповідності з висновками статті 59 КАС України.

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом в постанові від 08.04.2015 р. у справі № К/9991/39128/12.

Отже, факт реальності придбання позивачем товарів (послуг) за вказаними договорами, підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами прийняття наданих послуг, рахунками фактурами.

Крім того, суд апеляційної інстанції виходить із того, що на час здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстрованими в установленому законом порядку, відповідали ознакам і поняттю юридичних осіб та виступали правоздатним учасниками господарського обороту.

Окрім цього, колегія суддів зазначає, що платник податку (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентом чи його постачальниками вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, виконання податкових зобов'язань тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит. У разі коли постачальник чи його контрагенти допустили порушення вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про дотримання позивачем у справі необхідних умов для формування податкового кредиту та про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваного донарахування відповідає наявним у справі доказам, а тому податкове повідомлення-рішення від 20 серпня 2015 року №0001922201 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Разом з тим, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимоги про визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, викладені в акті від 13 серпня 2015 року №782/04-67-22-04/34561966 щодо позбавлення права Товариства з обмеженою відповідальністю «Голметресурс» на віднесення до складу податкового кредиту в наступних податкових періодах сум ПДВ по взаємовідносинах з АТ «Макрохім» за період квітень 2015 року в сумі 8314,32 грн., оскільки складання акту перевірки є лише відображення фактичних дій інспекторів - податківців. Акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому не створює для позивача жодних правових наслідків.

Отже в частині цих позовних вимог у позивача відсутній об'єкт судового захисту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при розгляді справи припустив порушення норм матеріального права та неповно встановив обставини у справі, що призвело до неправильного її вирішення, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а адміністративний позов частковому задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛМЕТРЕСУРС" - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2015 року у справі № 804/14063/15 - скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛМЕТРЕСУРС" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання дій протиправними - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 серпня 2015 року №0001922201, прийняте Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яким ТОВ «Голметресурс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 3622083 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ТОВ «Голметресурс» судові витрати за подання апеляційної скарги в сумі 5359,20 за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Головуючий: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак

Суддя: І.В. Юрко