Ухвала суду № 55074842, 11.01.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 січня 2016 року

справа № 808/820/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гімона М.М.

суддів: Чумака С. Ю. Шальєвої В.А.

Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2015 року по справі № 808/820/15 за позовом Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма "Полімер" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2015 року по справі № 808/820/15 позов Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма "Полімер" задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 02.02.2015 року №00003008-26-22-1 Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 101832 грн., у тому числі: за основним платежем у сумі 67 888 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 33 944 грн.

Не погодившись з таким рішення суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати і постановити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції допущені порушення норм матеріального та процесуального права, а також неповно з’ясовано обставин по справі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не врахував, що під час перевірки не встановлено реального здійснення позивачем господарських операцій, а наявність оформлених первинних документів та податкових накладних є обов’язковою, але не єдиною умовою для віднесення в податковому обліку відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту. Крім того вказує на неможливість проведення зустрічної звірки по ТОВ «Прогрес ЮА», що в свою чергу також свідчить про безтоварність спірних господарських операцій.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, виходить з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що посадовими особами податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку ПП «ВКФ «Полімер» (ЄДРПОУ 13606170) з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Прогрес ЮА» та ТОВ «Альма Груп» за вересень 2014 року.

Результати такої перевірки зафіксовані у акті від 20 січня 2015 року № 6/08-26-22-11/13606170, висновками якого встановлено ряд порушень з боку позивача, зокрема, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту за вересень 2014 року на суму 67 888 грн., що в свою чергу призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за вересень 2014 року на суму 67 888 грн.

На підставі вищезазначеного Акту перевірки 02 лютого 2015 року відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №00003008-26-22-1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 101832 грн., у тому числі: за основним платежем у сумі 67 888 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 33 944 грн.

Не погодившись з такими рішеннями податкового органу, позивач оскаржив їх до суду, правомірність винесення яких і стало предметом розгляду у даній справі.

Вирішуючи спірні правовідносини та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з добросовісності Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма "Полімер" як платника податку, оскільки його господарські операції, по яким сформовано податковий кредит у спірний період, мають реальний характер, у зв’язку з чим, донараховуючи позивачу грошове зобов’язання з ПДВ відповідач діяв з перевищенням наданих владних повноважень.

Колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з фактичних обставин справи, погоджується з такими висновками суду та вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для встановлення порушень з боку позивача та донарахування йому спірного грошового зобов’язання, стало посилання податкового органу на неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача ТОВ «Прогрес ЮА».

Натомість, на підставі досліджених первинних документів судами встановлено, що у перевіряємий період, на виконання договорів поставки обладнання від 14 липня 2014 року № 1710-О та від 19 червня 2014 року № 148/06 ТОВ «Прогрес ЮА» та ТОВ «Альман-Груп» на адресу Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма "Полімер" виписали податкові накладні.

Придбаний товар згідно товарно-транспортних накладних транспортовано транспортним засобом ГАЗ 3302», що належить позивачу на підставі договору оренди транспортного засобу від 15 лютого 2013 року.

Використання придбаних ТМЦ у власній господарський діяльності підтверджується актами приймання – передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів та наказами про введення в експлуатацію основного засобу.

Отже, факт реальності придбання позивачем товарів (послуг) за вказаними договорами, підтверджується вищенаведеними первинними документами, які цілком об'єктивно розцінені судом першої інстанції як належне документальне підтвердження реального характеру спірних операцій.

Окрім цього, колегія суддів зазначає, що платник податку (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування валових витрат не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентом чи його постачальниками вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, виконання податкових зобов'язань тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит. У разі коли постачальник чи його контрагенти допустили порушення вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податків товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не вправі ґрунтуватися лише на неможливості проведення зустрічної звірки контрагента позивача.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

З урахуванням викладеного, висновок суду першої інстанції про дотримання позивачем у справі необхідних умов для формування податкового кредиту та про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваного донарахування відповідає наявним у справі доказам.

А відтак, оскільки всі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судом першої інстанції на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, і цим обставинам дана правильна юридична оцінка, колегія суддів вважає, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення в мажах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки при поданні апеляційної скарги сплата судового збору була апелянту відстрочена до ухвалення судового рішення, а за результатами апеляційного розгляду апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, сума судового збору підлягає стягненню із апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2015 року по справі № 808/820/15 – залишити без змін.

Стягнути до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 80,39 грн. за рахунок бюджетних асигнувать Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак

Суддя: В.А. Шальєва