Постанова № 55074488, 18.01.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

18 січня 2016 року №826/8248/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «СП «Укркоттон»додержавної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2015 №0002682201, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СП «Укркоттон» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2015 №0002682201.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 31.03.2015 №130/26-59-22-01/32961385 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Сейлз АП» та приватним підприємством «Орім» необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.04.2015 №0002682201. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідач проти позову заперечив, з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 31.03.2015 №130/26-59-22-01/32961385 та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 10.04.2015 №0002682201 з підстав відсутності реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Справу №826/8248/15 розглянуто у письмовому провадженні, згідно з приписами частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі наказу від 18.03.2015 №499 проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Укркоттон» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Сейлз АП» та приватним підприємством «Орім» за період з 01.10.2014 по 30.11.2014.

За наслідками вказаної перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення товариством з обмеженою відповідальністю «СП «Укркоттон» пункту 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає платі до бюджету, на загальну суму 459 505,00 грн., у тому числі за листопад 2014 року у сумі 459 505,00 грн.

На підставі викладеного, державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 31.03.2015 №130/26-59-22-01/32961385 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.04.2015 №0002682201, яким товариству з обмеженою відповідальністю «СП «Укркоттон» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 459 505,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 229 753,00 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти:

а) з власного поточного рахунку платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу;

б) з власного поточного рахунку платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку;

в) з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається зі змісту акту перевірки державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 31.03.2015 №130/26-59-22-01/32961385, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «СП «Укркоттон» та його контрагентами - товариством з обмеженою відповідальністю «Сейлз АП» та приватним підприємством «Орім».

У відповідності до наявної у матеріалах справи копії договору про надання послуг від 21.05.2012 №33, укладеного між позивачем (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Сейлз АП» (виконавець), замовник доручає і оплачує, а виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги по організації заходів інформування споживачів, промо-акцій; рекламні послуги; послуги з мерчандайзингу, послуги з проведення перевірок; маркетингові послуги.

Термін надання послуг (виконання робіт), їх об'єм, адресні програми, найменування продукції для просування, графіки проведення, скалькульований кошторис (Технічне завдання) та умова виконання сторонами своїх зобов'язань та домовленостей визначаються в додатках до цього договору, які є невід'ємною його частиною з усіма наслідками (пункт 1.2 даного договору).

Замовник зобов'язується протягом 3 (трьох) банківських днів після отримання підписати акт здачі-прийняття наданих послуг або надати виконавцю мотивовану письмову відмову від підписання такого акту (пункт 2.3.2 даного договору).

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору про надання послуг від 21.05.2012 №33, додатків до договору від 01.11.2014 №56, №57, №58, №59 та від 30.11.2014 №61, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), звітів по мерчандайзингу, податкових накладних, рахунків-фактур та платіжних доручень.

Також, між позивачем (замовник) та приватним підприємством «Орім» (виконавець) укладено договір про надання маркетингових послуг від 01.09.2014 №275, згідно з умовами якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги, а замовник зобов'язується прийняти належним чином виконані виконавцем послуги та оплатити їх на умовах та у порядку, зазначених у даному договорі.

Перелік та види послуг, які виконавець надає замовнику, зазначаються у додатку №1 (таблиця №1) до даного договору, який є його невід'ємною частиною (пункт 1.2 даного договору).

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору про надання маркетингових послуг від 01.09.2014 №275, додатку до договору від 01.10.2014, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкової накладної, звіту про результати проведеного маркетингового дослідження та платіжного доручення.

У свою чергу, контролюючим органом на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та його контрагентами - товариством з обмеженою відповідальністю «Сейлз АП» та приватним підприємством «Орім», - зазначено про наявну в останнього податкову інформацію про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Сейлз АП» по взаємовідносинам з платника податків за період з 01.11.2014 по 30.11.2014, отриману від державної податкової інспекції у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, а також щодо спектру фінансово-господарської діяльності приватного підприємства «Орім» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та з контрагентами-покупцями за період з 01.09.2014 по 31.01.2015, згідно з якою останній має стан « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Разом з тим, із податкової інформації щодо неможливості проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Сейлз АП» по взаємовідносинам з платника податків за період з 01.11.2014 по 30.11.2014, вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «Сейлз АП» в період провадження господарської діяльності із позивачем мало певні трудові ресурси (18 осіб), декларувало свої грошові зобов'язання, відхилень у задекларованих сумах грошових зобов'язань із позивачем контролюючим органом не виявлено.

При цьому, відповідачем, під час розгляду даної справи, не спростовано доводів позивача та не надано суду доказів, які б свідчили про відсутність факту реального здійснення операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «СП «Укркоттон» та його контрагентами - товариством з обмеженою відповідальністю «Сейлз АП» та приватним підприємством «Орім», - з огляду на таке.

Фактично рух активів в процесі здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та вказаними контрагентами останнього контролюючим органом не перевірявся та не встановлювався. Доказів порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин, контролюючим органом суду не надано, дотримання податкової дисципліни названими суб'єктами господарювання контролюючим органом у межах спірних господарських операцій не перевірялось. Натомість, у відповідності до податкової інформації, якою контролюючий орган керувався при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відхилення суми податку на додану вартість за результатами здійснених фінансово-господарських операцій позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Сейлз АП» та приватним підприємством «Орім» не виявлено.

Суд також звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 №К/9991/37637/12, від 17.02.2014 №К/800/50945/13, від 19.02.2014 №К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 №К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

При цьому, позивачем під час судового розгляду справи наведено суду мотиви економічної та ділової доцільності взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Сейлз АП» та приватним підприємством «Орім», які відповідачем жодним чином не спростовані.

Так, товариство з обмеженою відповідальністю «СП «Укркоттон», у відповідності до умов договору від 10.08.2007 №07/08/04/07, виступаючи в якості покупця, купує у компанії Harper Hygienics Sp. z o.o. (продавець) косметично-гігієнічні товари, виготовлені продавцем, з метою їх подальшої реалізації покупцям на території України. У додатку 1 до вказаного договору визначено перелік продукції, яка постачається з умовами останнього, серед якої, зокрема, зазначено продукцію торгівельної марки Cleanic.

Водночас, у відповідності до наявних у матеріалах справи доказів, у тому числі, додатків до договорів, укладених з товариством з обмеженою відповідальністю «Сейлз АП» та приватним підприємством «Орім», а також звітів наданих послуг, саме продукція торгівельної марки Cleanic і стала об'єктом наданих послуг.

Крім того, суд звертає увагу, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (частина перша статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2015 у справі №829/5244/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Укркоттон» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу від 18.03.2015 №499, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015, визнано протиправними дії державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Укркоттон» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з постачальниками товариством з обмеженою відповідальністю «Сейлз АП» та приватним підприємством «Орім» за період з 01.11.2014 по 30.11.2014, яка проведена на підставі наказу від 18.03.2015 №499.

У мотивувальній частині вказаного рішення судом зазначено, що державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві було порушено порядок проведення документальної позапланової виїзної перевірки, який визначений в підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України та передбачає проведення такої перевірки виключно за місцезнаходженням платника податків. Як вбачається з акта перевірки від 05.02.2015 №81/26-59-22-01/32961385 та пояснень інспектора державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві Бабич Ольги Іванівни, відповідачу було достеменно відомо, що фактичним місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Укркоттон» є Київська область, Васильківський район, с. Іванковичі, вул. Леніна, 97. Проте, інспектор не виходила за фактичною адресою товариства, хоча фактична та юридична адреси позивача відрізняються, в той час як проведення документальної позапланової виїзної перевірки за місцезнаходженням платника податків є обов'язком контролюючого органу, а не його правом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «СП «Укркоттон» та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 10.04.2015 №0002682201 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Укркоттон» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2015 №0002682201 підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 10.04.2015 №0002682201.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.