Рішення № 55072685, 12.01.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/14351/14-ц

Провадження №2/761/266/2016

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 січня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Макаренко І.О.

при секретарі Нечипорук А.В.,

за участю прокурора: Лимонченка М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_1, 3-ті особи - Адміністрація Романівського дитячого будинку-інтернату, Служба у справах дітей Шевченківської в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, суд

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідач є батьком малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. З 25.05.2010 року по 15.01.2014 року ОСОБА_2 перебував у Київському міському будинку дитини імені М.М. Городецького, а з 15.01.2014 дитина зарахована на повне державне забезпечення року та перебуває у Романівському дитячому будинку-інтернаті. ОСОБА_2 є інвалідом дитинства. Відповідач неодноразово викликався на співбесіди службою у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, та 16.04.2014 року написав заяву щодо не заперечення стосовно позбавлення його батьківських прав. Під час перебування малолітнього ОСОБА_2 в державному закладі ніхто з близьких родичів останнього не відвідує та не цікавиться його долею та станом здоров`я. На підставі викладеного позивач просить суд позбавити відповідача батьківських прав відносно сина ОСОБА_2 та стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила задовольнити їх в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти заявленого позову заперечували у повному обсязі та просили відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що ОСОБА_1 хворіє на туберкульоз, цироз, а тому не має можливості у повній мірі приймати участь у вихованні та забезпеченні сина. При цьому представники зазначають, що відповідач, а також бабуся ОСОБА_2 - ОСОБА_4, надсилають на свята поштові посилки на адресу інтернату, іноді пишуть листи та постійно телефонують до дитячого будинку. Вважають, що у зв'язку із потребуванням дитиною постійного медичного нагляду, знаходження останньої у спеціалізованому закладі є доцільним. Крім того, представники відповідача стверджують, що заява, у якій відповідач нібито не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав, написана під тиском працівників служби у справах дітей.

Третя особа - Адміністрація Романівського дитячого будинку-інтернату, у судове засідання свого представника не направила, на адресу суду надіслала заяву, згідно якої просить розгляд справи проводити без її участі, заявлені позовні вимоги підтримує.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Шевченківської в м. Києві державної адміністрації у судовому засіданні зазначила, що позов підлягає задоволенню.

Прокурор судовому засіданні підтримав позов та просив позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_2

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, представників третіх осіб, дослідивши матеріали справи, суд встановив.

Як вбачається зі свідоцтва про народження, батьками малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянин ОСОБА_1 та громадянка ОСОБА_5 (а.с. 5).

Мати дитини, громадянка ОСОБА_5, 12.07.2010 рішенням Святошинського районного суду міста Києва позбавлена батьківських прав по відношенню до свого малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с 6-7).

Батько дитини, громадянин ОСОБА_1, на той час відповідно до вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 29.12.2009 перебував в місцях позбавлення волі (а.с.8).

З 25.05.2010 по 15.01.2014 р.р. малолітній ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебував у Київському міському будинку дитини імені М. М. Городецького (вул. Леніна, 35, смт. Ворзель, Київська область).

Відповідно до витягу з протоколу засідання Київської міської психолого- медико-педагогічної консультації від 25.09.2013 №46/629 та клопотання Департаменту соціальної політики Київської міської державної адміністрації малолітній ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, був направлений до Романівського дитячого будинку-інтернату Романівського району, Житомирської області, де був зарахований на повне державне забезпечення з 15.01.2014.

Згідно Довідки № 566 від 07.12.2015 року, що видана Романівським дитячим будинком-інтернатом, ОСОБА_2 дійсно перебуває на повному державному утриманні і матеріальному забезпеченні та котловому харчування з 16.01.2014 року по даний час.

ОСОБА_2 є інвалідом-дитинства відповідно до медичного висновку № 15 про дитину-інваліда віком до 16 років, виданого Ірпінською дитячою міською лікарнею від 02.03.2011 та дійсний до 07.12.2024, з діагнозом: важка розумова відсталість з рисами аутизму (Б 72), медичний прогноз не сприятливий, виражена соціальна дизадаптація (а.с.10).

Відповідно до медичного висновку про стан здоров'я та розумовий розвиток дитини від 23.10.2013, виданого Київським міським будинком дитини імені М. М. Городецького, ОСОБА_2 має такі діагнози: важка розумова відсталість з рисами аутизму (Б 72); пупкова грижа (К 42,9); плоскостопість (М 21,4); вальгусна установка ступнів (М 21,0) (а.с. 10).

10.04.2014 року до служби у справах дітей надійшов лист Романівського дитячого будинку-інтернату в якому адміністрація дитячого будинку повідомляє, що під час перебування малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в державному закладі ніхто з близьких родичів не відвідував й не цікавився його долею та станом здоров'я (а.с 12).

16.04.2014 року до служби у справах дітей вкотре було викликано громадянина ОСОБА_1 на співбесіду, під час якої громадянин повідомив та написав заяву про те, що він не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав, так як у зв'язку зі станом здоров'я та скрутним матеріальним становищем не може займається вихованням своєї дитини (а.с. 16).

Так, представники відповідача стверджували у судовому засіданні, що відповідач та бабуся дитини надсилають на свята поштові посилки на адресу інтернату, іноді пишуть листи та постійно телефонують до дитячого будинку, на підтвердження чого надали до суду відповідні фотокартки та чеки.

Разом з цим, відповідно до листа Дирекції Романівського дитячого будинку-інтернату № 568 від 30.11.2015 року, остання повідомили, що на протязі перебування дитини у будинку-інтернаті, біологічний батько ОСОБА_1 жодного разу не відвідав дитини, не цікавився його станом здоров`я та не приймав участі у вихованні та утриманні малолітнього сина.

Відтак, суд критично сприймає доводи відповідача щодо участі у вихованні дитини, оскільки, близькі родичі ОСОБА_2 жодного разу його не відвідали в інтернаті, що не заперечувалось стороною відповідача.

Окрім того, ані відповідач у своїх письмових поясненнях, ані представники відповідача у судовому засіданні не заперечували ту обставину, що дитина потребує постійного медичного догляду, особливого лікування та харчування, однак, батько дитини не має матеріальної можливості забезпечити належні умови для догляду сина. Більше того, відповідач хворіє на туберкульоз та цироз, а відтак витрачає значні матеріальні кошти на власне лікування.

Відповідно до ч.ч. 4,5 ст.19 Сімейного кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно Висновку Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації № 107-3367/40 від 18.06.2014 року, комісією з питань захисту прав дитини Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації (засідання від 15.05.2014 року, протокол № 7) в інтересах малолітньої дитини, було прийнято рішення про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_2

Згідно ст. 164 Сімейного Кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я; без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Відповідно до ст. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Так, стороною відповідача не доведено, що ОСОБА_1 виявляє батьківське піклування до дитини, а також не ухиляється від виконання своїх обов'язків по її вихованню, оскільки, останнім не заперечується, що він не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, а також жодного разу не навідав дитину у інтернаті. Також, слід врахувати, батьком та бабусею дитини написані заяви, згідно яких останні стверджують, що у зв`язку із матеріальною скрутою не мають можливості піклуватись про дитину, а ОСОБА_1 не заперечував щодо позбавлення його батьківських прав.

Відтак суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 164 Сімейного Кодексу України, ст. 10, 60, 88, 213-215, 226 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути зі ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Києва, на користь Романівського дитячого будинку-інтернату аліменти на утримання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21.05.2014 року і до повноліття ОСОБА_2, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 487 грн. 20 коп.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: