Рішення № 550702, 02.04.2007, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.04.07 р. Справа № 20/5

Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.

розглянуву відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Закритого акціонерного товариства „Донецьксталь –металургійний завод”, м.Донецьк

до відповідача-1: Донецької залізниці, м.Донецьк

до відповідача-2: Закритого акціонерного товариства „Макіївкокс”, м.Макіївка

про стягнення 303,96 грн.

За участю представників:

від позивача: Мірошніченко І.В. –дов.

від відповідача-1: не з"явився

від відповідача-2: Краснов В.М. - дов.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області звернулося Закрите акціонерне товариство „Донецьксталь –металургійний завод”, м.Донецьк, із позовом до Донецької залізниці, м.Донецьк, та Закритого акціонерного товариства „Макіївкокс”, м.Макіївка, про стягнення 303,96 грн. – суми нестачі вантажу.

У заяві від 01.02.07 р. № 17/17-3008 юр-1 та у доповненні до позовної заяви від 29.03.07 р. № 17/17-3008 юр-2 позивач просив суд стягнути вищезазначену суму з Донецької залізниці.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір № 1970-ДС від 01.09.03 р., залізничну накладну № 48516079, сертіфікат якості, комерційний акт БК № 255349/39 від 07.08.06 р., акти про вагу тари, рахунок № 2241ф від 04.08.06 р., платіжне доручення № 23602 від 08.09.06 р., претензію, відповіді відповідачів, а також на приписи Статуту залізниць України, Технічних умов завантаження та кріплення вантажів, Правил перевезення вантажів.

Відповідач-1 проти позову заперечив, посилаючись на те, що в силу ст.111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу, що надійшов у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому відправником, якщо відсутні ознаки втрати, розкрадання, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Відповідач-2 позову не визнав, посиалючись на те, що позовні вимоги суперечать діючому законодавству України – приписам ст.ст.12, 23 Закону України „Про залізничний транспорт”, ст.ст.52, 127 Статуту залізниць України, п.4 Правил складання актів.

Судом задоволено клопотання сторін про продовження строку вирішення спору.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 06.02.07 р. до 02.03.07 р. та з 27.03.07 р. до 02.04.07 р.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

01 вересня 2003 р. позивачем (Покупець) та відповідачем-2 (Продавець) укладено договір № 1970 ДС, відповідно до якого Продавець зобов”язався передати, а Покупець – прийняти та сплатити коксохімічну продукцію (п.1, 4 Договору).

04 серпня 2006 р. на адресу позивача у напіввагоні 65884918 за залізничною накладною № 48516079 відвантажений кокс доменний, який надійшов на станцію Донецьк 06.08.06 р.

На підставі акту загальної форми № 168 від 06.08.06 р. здійснено переважування напіввагону та виявлено вагу брутто 60150 кг, вагу нетто – 38450 кг. Вага тари за документами – 21700 кг.

Згідно із актом зважування тари № 303а від 09.08.06 р., її вага складає 21600 кг.

Відповідно до комерційного акту БК № 255349/39 від 07.08.06 р., завантаження коксу доменного - нерівномірне, нерозрівняне.

З урахуванням 1% норми нестачі вантажу, нестача коксу доменного у сухій вазі за розрахунком позивача склала 0,340 т на суму 303,96 грн., що позивач обгрунтовує вищезазначеними документами, а також рахунком № 2241 ф від 04.08.06 р., платіжним дорученням № 23602 від 08.09.06 р. про сплату коксохімічної продукції, сертіфікатами якості.

У зв”язку із нестачею вантажу позивач просить суд вищезазначену суму стягнути з відповідача-1 як з перевізника вантажу.

Відповідач-1 позову не визнав, посилаючись на те, що в силу ст.111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу, що надійшов у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому відправником, якщовідсутні ознаки втрати, розкрадання, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Відповідач-2 проти позову заперечив, посиалючись на те, що позовні вимоги суперечать діючому законодавству України – приписам ст.ст.12, 23 Закону України „Про залізничний транспорт”, ст.ст.52, 127 Статуту залізниць України, п.4 Правил вкладання актів.

Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею ст.33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст.307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Згідно із ст.308 зазначеного кодексу, відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Відповідно до ст.310 Господарського кодексу України, відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення.

Статтею 314 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає:

у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає;

у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість;

у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Згідно із ст.ст.110, 113 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення й до моменту видачі отримувачу. За втрату, нестачу, псування та пошкодження вантажу залізниця несе відповідальність в розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що вищезазначене мало місце з причин, що не залежали від залізниці.

Відповідно до р.2 § 3 Технічних умов завантаження та кріплення вантажів, поверхня вантажу, що має дрібні фракції, незалежно від роду вантажу після завантаження має бути розрівняною.

На зворотньому боці залізничної накладної № 48516079 міститься напис про те, що вантаж розміщено згідно із Технічними умовами правильно.

Про відповідність завантаження встановленим вимог свідчить й факт прийняття вантажу відповідачем-1 до перевезення.

Виходячи з вищенаведеного, приймаючи до уваги, що у комерційному акті БК 255349/39 від 07.08.06 р. зазначено, що завантаження коксу у навіввагоні нерівномірне та нерозрівняне, суд дійшов висновку, що нестача вантажу сталася під час його перевезення відповідачем-1.

Розрахунок вагової нестачі позивачем здійснено з урахуванням 1% норми нестачі та у сухій вазі, факт та вартість нестачі підтверджено залізничною накладною, комерційним актом, сертіфікатами якості, платіжним дорученням № 23602 від 08.09.06 р.

За даних обставин, заперечення відповідача-1 проти позову судом відхиляються.

Позовні вимоги стосовно відповідача-1 обгрунтовані наданими суду доказами та посиланням на приписи діючого законодавства України, у зв”язку із чим підлягають задоволенню.

У задоволенні позовних вимог стосовно відповідача-2 слід відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача-1.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.307, 308, 310, 314 Господарського кодексу України, ст.ст.110, 113 Статуту залізниць України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Донецьксталь –металургійний завод”, м.Донецьк, до Донецької залізниці, м.Донецьк, - задовольнити.

Стягнути з Донецької залізниці (83000, м.Донецьк, вул.Артема, 68, поточний рахунок 260360300019 у Донецькій філії АБ „Експрес-Банк”, МФО 335838, ЗКПО 01074957) на користь Закритого акціонерного товариства „Донецьксталь –металургійний завод” (83062, м.Донецьк, вул.І.Ткаченко, 122, поточний рахунок 26006198028083 ДФ ВАТ „Кредитпромбанк”, м.Донецьк, МФО 335593, ЗКПО 30939178) 303,96 грн. – вартість нестачі коксу доменного, 102,00 грн. держмита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні позовних вимог стосовно Закритого акціонерного товариства „Макіївкокс”, м.Макіївка, - відмовити.

Видати наказ у встановленому законом порядку.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені 02.04.07 р.

Повний текст рішення підписано 10.04.07 р.

Суддя Донець О.Є.

Надруковано 4 примірники:

1- позивачеві;

2 – відповідачам;

1 – у справу