Постанова № 55067849, 12.01.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2016 р. Справа № 914/2321/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого суддіДубник О.П.

СуддівМатущака О.І.

ОСОБА_1

при секретарі судового засіданняДовгополові А.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) Верболіз б/н від 15.10.2015р. (вх. № ЛАГС 01-05/4840/15 від 27.10.2015 року.)

на рішення Господарського суду Львівської області від 01.10.2015 р.

у справі № 914/2321/15 (суддя Мороз Н.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Ерідон Тех, с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область

до ТзОВ Верболіз, с. Володимирці, Жидачівський район, Львівська область

про зобовязання до виконання умов договору та стягнення 28416, 69 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник;

від відповідача: ОСОБА_3 керівник; ОСОБА_4 представник.

Судом розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України).

Причини зміни складу колегії розгляду даної справи викладені у розпорядженні в. о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.2015р.

Відводів складу суду в порядку ст. 20 ГПК України не заявлялось.

Судовий процес фіксувався за допомогою програмно-апаратного комплексу Оберіг.

В судовому засіданні 16.12.2015 р. оголошувалась перерва до 12.01.2016 р.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.10.2015р. (суддя Н. Мороз) у справі № 914/2321/15 за позовом ТОВ «Ерідон Тех» до ТзОВ «Верболіз» позовні вимоги задоволено повністю, стягнено з відповідача на користь позивача 25275, 60 грн. заборгованості за надані послуги та 1 827 грн. судового збору.

На підставі ст. ст. 202, 205, 206, 509, 526, 530, 901, 903 Цивільного кодексу (надалі ЦК) України та враховуючи здійснення відповідачем часткової оплати рахунку № 2399 від 24.02.2015р. (оновлений в рахунок № 4997 від 08.04.2015р. та кінцевий рахунок № 6076 від 24.04.2015р.) в розмірі 23 342, 40 грн., суд першої інстанції зробив висновок про прийняття замовником (відповідачем) виконаних робіт відповідно до договору № 05/02-15-ж від 05.02.2015р. та про погодження відповідачем наданих позивачем послуг (виконаних робіт) згідно договору, та сум, вказаних у рахунках. Також, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що сторонами прийнята та погоджена форма надання послуг на основі усного погодження наряд-замовлень та проведення розрахунків на основі виставлених рахунків на оплату. А, оскільки, несплаченою залишилась сума 25 727, 60 грн. за виставленим рахунком № 2399 від 24.02.2015р. (оновлений в рахунок № 4997 від 08.04.2015р. та кінцевий рахунок № 6076 від 24.04.2015р.), то така спірна сума, на думку суду, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на виконання умов договору щодо оплати виконаних робіт (наданих послуг).

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ТзОВ «Верболіз» (відповідач) оскаржило його в апеляційному порядку. В обґрунтування підстав подання апеляційної скарги відповідач, зокрема зазначає, що суд першої інстанції зробив висновок про усне погодження нарядів-замовлень на виконання умов укладеного між сторонами договору № 05/02-15ж від 05.02.2015р., проте умови договору вимагають належного їх укладення та узгодження, відтак, такі висновки місцевого суду суперечать дійсним обставинам справи. Cкаржник зазначає, що він не надавав згоди на проведення окремих робіт за окремими спірними позиціями виставленого рахунку, що вбачається із долученої до матеріалів справи електронної переписки між сторонами.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач доводи апеляційної скарги заперечив і зазначив, що місцевий господарський суд прийняв законне рішення, повно та обєктивно дослідивши обставини справи та у відповідності до норм чинного законодавства.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, заслухавши в судових засіданнях думку представників сторін, оцінивши зібрані докази по справі, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про наявність підстав для скасування рішення Господарського суду Львівської області від 01.10.2015р. При цьому апеляційний суд встановив наступні обставини та керувався такими мотивами.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Стаття 174 Господарського кодексу (надалі - ГК) України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

З матеріалів справи вбачається, що 05.02.2015р. між ТОВ «Ерідон Тех» та ТзОВ «Верболіз» укладено договір № 05/02-15ж про надання послуг з ремонту сільськогосподарської техніки, відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобовязання надати комплекс послуг з ремонту сільськогосподарського трактора Claas 936RZ, випуску 2005 року, №Н4532ЕА4531129, наробіток трактора 8000 мот/год., а замовник зобовязується прийняти надані послуги (виконані роботи) і оплатити їх на умовах цього договору.

Згідно ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Вищенаведене та аналіз змісту укладеного між сторонами договору свідчить, що за своєю правовою природою договір № 05/02-15ж від 05.02.2015р., незважаючи на визначення у ньому сторін в якості Замовника та Виконавця, дає змогу кваліфікувати укладений між сторонами договір як змішаний договір, який містить елементи договору про надання послуг та договору підряду, а відтак, до нього застосовуються як загальні положення про підряд (глава 61 ЦК України) так і положення глави 63 ЦК України «Послуги. Загальні положення».

Відповідно до статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Актом прийому-передачі повнокомплектної техніки в ремонт від 13.02.2014р., що підписаний представниками і позивача, і відповідача підтверджується передача ТзОВ «Верболіз» для здійснення ремонту двигуна трактора Атлес 936Р3 ТОВ «Ерідон Тех».

Позивачем виставлялись та у матеріалах справи наявні рахунки на оплату: № 3808 від 19.03.2015р., № 3818 від 19.03.2015р., № 3981 від 23.03.2015р., № 2399 від 24.02.2015р. (коригований рахунок № 4997 від 08.04.2015р., кінцевий рахунок №6076 від 24.04.2015р.). Зазначені рахунки виставлялись та складені позивачем для оплати відповідачем виконання робіт по ремонту двигуна трактора відповідно до договору № 05/02-15ж від 05.02.2015р.

Як встановлено матеріалами справи, частина виставлених до оплати рахунків, зокрема, на суму 122 687, 94 грн. відповідачем оплачено, про що свідчать наявні у матеріалах справи платіжні доручення: № 506 від 23.03.2015р., № 515 від 23.04.2015р., № 513 від 31.03.2015р., № 508 від 27.03.2015р., № 512 від 31.03.2015р..

Спір виник через неоплату в повному розмірі виставленого позивачем рахунку № 2399 від 24.02.2015р., та у звязку з неповерненням за актом прийому-передачі відремонтованого двигуна та необхідністю повернення позивачу відповідачем актів виконаних робіт.

У подальшому, заявою за вих. № 234 від 25.09.2015р. позивач зменшив позовні вимоги, зокрема, просив стягнути лише суму заборгованості за надані послуги в розмірі 25 275, 60 грн. Дана заява прийнята судом першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що 24.02.2015р. позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату №2399 на суму 49 818, 00 грн.

У подальшому, відповідачем згідно виставленого позивачем рахунку на оплату № 2399 від 24.02.2015р. частково (а саме, в сумі 23 342, 40 грн.) сплачено заборгованість, що вбачається із наявних у справі платіжних доручень № 508 від 27.03.2015р. на суму 14 640, 00 грн. (9 600, 00 грн. за капітальний ремонт двигуна атлес 936; 2600,00 грн. за транспортні послуги) та № 512 від 31.03.2015р. на суму 8 702, 40 грн. (5092, 00 грн. за ремонт турбокомпресора; 1 460,00 грн. за ремонт повітряного компресора; 700,00 грн. витратні матеріали).

У листі від 31 березня 2015 року відповідачем зазначено про те, що він не згідний з оплатою позицій №№ 9,15,20 з рахунку № 2399 від 24.02.15 року; відповідач просив завершити ремонтні роботи.

08 квітня 2015р. позивачем на електронну адресу відповідача скеровано лист повідомлення та оновлений рахунок по ремонту двигуна №4997 від 08.04.2015р. на загальну суму 48 618, 00 грн. Крім того, даним листом відповідача повідомлено про те, що позиція 20 (проведення дефектовки) в рахунку №2399 від 24.02.2015р. була видалена, щодо позиції 9 даного рахунку (328, 00 грн.), то таку видалити неможливо. Зазначено, що враховуючи здійснену відповідачем проплату послуг (робіт) в сумі 23 342, 40 грн. згідно виставленого рахунку №2399 від 24.02.2015р., відповідачу, відповідно до оновленого рахунку №4997 від 08.04.2015р. на суму 48 816, 00 грн., залишається оплатити 25 275, 60 грн. Саме ця сума повинна бути вказана у гарантійному листі відповідача.

Листом від 09 квітня 2015 року відповідач звернув увагу позивача на те, що виконання усіх робіт повинні були погоджені у наряд-замовленнях, що було порушено з боку позивача, оскільки були проведені роботи, які не були узгоджені сторонами.

З листа № 184 від 22.04.2015р. вбачається, що позивач звертався до відповідача з вимогою про проведення оплати згідно рахунку №3818 від 19.03.2015р. в сумі 18 856, 48 грн. за запасні частини та рахунку №2399 від 24.02.2015р. в сумі 25 275, 60 грн. за виконані роботи (даний лист отриманий відповідачем, оскільки долучався ним же до відзиву на позовну заяву).

24 квітня 2015р. позивачем виставлено кінцевий рахунок №6076 згідно договору №05/02-15ж від 05.02.2015р. на суму 25 275, 60 грн. Однак, відповідач надані послуги (виконані роботи) згідно виставленого рахунку №6076 від 24.04.2015р. не оплатив, докази такого в матеріалах справи відсутні.

Листом № 186 від 14.05.2015р. позивач повідомив відповідача про можливість отримання двигуна трактора Class, починаючи ще з 19.03.2015р., однак неповернення такого зумовлене наявністю заборгованості по оплаті наданих послуг з ремонту в сумі 25 275, 60 грн.

Даний лист з рахунком на оплату № 6076 від 24.04.2015р. надіслано на адресу відповідача 20.05.2015р., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією опису вкладення у цінний лист (а. с. 85 Т.1).

Статтею 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У статті 627 ЦК України, визначено принцип свободи договору, зокрема, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із приписом ч.ч.1,2 ст. 14 ЦК України Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Сторони погодили у п.2.3. договору № 05/02-15 від 05.02.2015р. про надання послуг з ремонту сільськогосподарської техніки, що приймання техніки в ремонт здійснюється виконавцем за попередньо оформленим наряд-замовленням. Надання послуг (виконання робіт) розпочинається не раніше оплати замовником вартості запасних частин та витратних матеріалів у відповідності до п.3.2. договору.

Пунктом 2.4. цього ж договору визначено, що перелік робіт та (або) послуг, строки їх надання (виконання), перелік запасних частин та матеріалів, що підлягають заміні (застосуванню), вартість робіт та (або) послуг, з урахуванням вартості запчастин і витратних матеріалів, зазначаються у відповідному наряд-замовленні, який погоджується уповноваженим представником замовника шляхом його підписання. Наряд-замовлення є невідємною частиною договору та підставою для складання рахунків фактур.

Відповідно до п.2.5. договору № 05/02-15ж від 05.02.2015р., якщо при виконанні відповідного наряд-замовлення виникла необхідність в проведенні додаткових робіт чи наданні додаткових послуг, виконавець наділений правом припинити їх надання до моменту погодження з замовником наступного наряд-замовлення.

Згідно п. 3.1 договору, загальна вартість послуг (виконаних робіт) за цим договором визначається за підсумком наряд-замовлень до нього, підписаних уповноваженими представниками сторін протягом терміну дії даного договору.

Пунктом 3.2 договору сторонами визначено, що замовник здійснює оплату вартості запасних частин та витратних матеріалів, в повному обсязі, на підставі виставленого виконавцем рахунку, до початку надання послуг (виконання робіт) шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця в строк до 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання уповноваженими представниками сторін відповідного наряд замовлення. Замовник здійснює кінцевий розрахунок за надані послуги (виконані роботи) на підставі виставленого виконавцем рахунку, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця в строк до 2 (двох) банківських днів з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту виконаних робіт (наданих послуг) (п.3.3 договору).

Згідно п. 10.7 договору всі додатки до договору є його невідємною частиною і набувають чинності з моменту їх підписання та діють протягом строку дії договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим до виконання сторонами.

Таким чином, наведені вище положення договору, які в силу їх погодження між сторонами є обовязковими до виконання, свідчать про необхідність складення та підписання сторонами договору нарядів-замовлень для виконання підрядником визначених у договорі робіт.

Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 ЦК України).

Крім того, як визначено ст. 208 ЦК України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Статтею 206 ЦК України, на яку при прийнятті рішення посилається суд першої інстанції, визначено, що правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу звязку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

З наведених вище п.п. 2.5, 3.1. договору № 05/02-1Ж від 05.02.2015р. вбачається, що погодження нарядів-замовлень в усній формі суперечить укладеному між сторонами договору.

У матеріалах справи відсутні підписані учасниками даних договірних відносин наряд-замовлення, які би свідчили про погодження між сторонами переліку необхідних до виконання робіт та (або) послуг на спірну суму, строки їх надання (виконання), перелік запасних частин та матеріалів, що підлягають заміні (застосуванню), вартість робіт та (або) послуг, з урахуванням вартості запчастин і витратних матеріалів тощо.

З наявної у матеріалах справи електронної переписки сторін, зокрема, з електронного листа відповідача від 02.03.2015 року вбачається, що відповідач запитує позивача, чому всупереч договору і без узгодження були виконані роботи по шліфуванню колінвала; з листа від 31.03.2015р., вбачається, що відповідач не був згідний з необхідністю оплати частини положень рахунку № 2399 від 24.02.2015р., зокрема, п. 9 (тестування ГБЦ на геометричність водяної рубахи), п. 15 (діагностика, ремонт та регулювання насосу) та п. 20 (проведення дефектовки по ремонту) (а. с. 89, 94 Т.1).

Таким чином, навіть якщо виходити із позиції місцевого суду про усне погодження сторонами наряд-замовлень на надання послуг по ремонту двигуна, то в матеріалах справи відсутні докази того, що необхідні для проведення роботи були погоджені сторонами в іншій формі чи спосіб, ніж це передбачено договором.

Вищенаведене не було взято до уваги судом першої інстанції, що призвело до помилкового висновку про те, що сторонами прийнята та погоджена форма надання послуг за договором на основі усного погодження наряд-замовлень.

Таким чином, передчасним є висновок Господарського суду Львівської області, викладений у рішенні від 01.10.2015р. про наявність підстав для задоволення позовних вимог і стягнення з відповідача на користь позивача 25 275, 60 грн. заборгованості.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи (п. 3 ч. 1 ст. 104 ГПК України).

На підставі наведеного, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду, вважає, що апеляційна скарга ТзОВ «Верболіз» підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення Господарського суду Львівської області від 01.10.2015р. слід скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові ТОВ «Ерідон Тех» до ТзОВ «Верболіз» про стягнення 25 275,60 грн. заборгованості за надані послуги слід відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 18.11.2014р. у справі № 917/1118/14, від 22.11.2011р. у справі № 5020-3/307-5/096 та від 04.02.2014р. у справі № 918/1563/13.

Відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України коли приймається нове судове рішення апеляційної інстанції після скасування судового рішення місцевого господарського суду, або судом касаційної інстанції після скасування судових рішень судів нижчих інстанцій, то розподіл сум судового збору здійснюється постановою відповідно апеляційної або касаційної інстанції, який прийняв нове рішення.

Враховуючи положення ст. 49 ГПК України, витрати за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 103, 104, 105 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Верболіз б/н від 15.10.2015р. - задоволити. Рішення Господарського суду Львівської області від 01.10.2015р. у справі № 914/2321/15 - скасувати. Прийняти нове рішення. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерідон Тех» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Верболіз» про стягнення 25 275, 60 грн. - відмовити.

2. Судові витрати покласти на ТОВ Ерідон Тех.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерідон Тех» (Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Кришталева, буд. 5, код ЄДРПОУ 33870417) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Верболіз» (Львівська область, Жидачівський район, с. Володимирці, вул. Шкільна, буд.1А, код ЄДРПОУ 35056429) 2009 (дві тисячі девять) грн. 71 копійку судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Місцевому господарському суду видати наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-І Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 18.01.2016р.

Головуючий суддяО.П.Дубник

СуддяО.І. Матущак

СуддяО.Л. Мирутенко