Постанова № 55067647, 14.01.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2016 р. Справа№ 910/13046/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

За участю представників:

Від прокуратури:Ющенко М.А.-прокурор;

Від позивача-1: Борецька О.Ю.-представник;

Від позивача-2: не з'явився;

Від позивача-3:не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2015

у справі № 910/13046/15 (суддя Яковенко А.В.)

за позовом Прокурора міста Ірпеня в інтересах держави

в особі 1)Київської обласної державної адміністрації

2)Київської обласної ради

3)Комунального підприємства Київської обласної ради "Друкар"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід"

про стягнення 35 773,60 грн. Та розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2015 по справі № 910/13046/15 позовні вимоги було задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід" на користь Комунального підприємства Київської обласної ради "Друкар" заборгованість по орендній платі у розмірі 50 734,15 грн., витрати пов'язані з утриманням будинку у розмірі 6 779,65 грн., витрати пов'язані з відшкодуванням податку на землю у розмірі 841,71 грн., відшкодування комунальних послуг у розмірі 1 820,72 грн., пеню у розмірі 10 731,33 грн., 3% річних у розмірі 446, 66 грн.

Присудженно розірвати договір оренди нерухомого майна, що перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області № 29/14 від 27.10.2014 укладений між Комунальним підприємством Київської обласної ради "Друкар" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Схід".

Присудженно до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід" в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 045,00 грн.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Схід" звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2015 у справі №910/13046/15 та залишити позов без розгляду.

Відповідно до протоколу про автоматичний розподіл судової справи між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід" у справі № 910/13046/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді: Отрюха Б.В., суддів: Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 у зв'язку з перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці та судді Михальської Ю.Б. на курсах підвищення кваліфікації, було здійснено заміну суддів на суддю Гончарова С.А. та суддю Шапталу Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 було поновлено строк на оскарження а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Схід" була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 910/13046/15, у судовому засіданні за участю представників сторін на 08.12.2015.

02.11.2015 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача-1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач-1 проти її вимог заперечує та просить залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2015 без змін який судовою колегією було оглянуто та долучено до матеріалів справи.

07.12.2015 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача-2 надійшла заява про розгляд справи за відсутністю представника, яка колегією суддів була оглянута та долучена до матеріалів справи.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 у зв'язку з виходом суддів Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б., для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Отрюха Б.В., суддів: Михальської Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Схід" була прийнята до провадження.

У судове засідання 08.12.2015 представники позивача-1, позивача-2, позивача-3 та відповідача не з'явилися.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Схід" було відкладено на 12.01.2015.

В судовому засіданні 12.01.2016 прокурор та представник позивача-1 заперечували проти доводів апеляційної скарги.

Представники позивача-2, позивача-3 та відповідача у вказане судове засідання не з'явилися, причини неявки суду невідомі.

Як зазначено у пункті 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 лютого 2013 року № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвал Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 та 08.12.2015 № 910/13046/15 були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвал.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача-2, позивача-3 та відповідача.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 27.10.2014 між Комунальним підприємством Київської обласної ради „Друкар" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Схід" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області №29/14 (надалі - „Договір").

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення №8, 9,10,11,12,13,39,40,41,42,43,44 (надалі - майно), загальною площею 140,45 кв. м., які розташовані в підвалі адміністративної будівлі, за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, 16/108. Майно знаходиться на балансі Комунального підприємства Київської обласної ради „Друкар" (балансоутримувач), вартість якого визначено згідно зі звітом про незалежну оцінку, здійснену станом на 31 березня 2014 року, і становить 865 143,93 грн. без ПДВ.

Майно передається в оренду з метою розміщення складу (п. 1.2).

Згідно п. 2.1. договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Відповідно до п. 2.2. договору, передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Майно залишається у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, в особі Київської обласної ради, а орендар користується ним протягом строку оренди.

У випадку розірвання договору чи припинення його дії орендар зобов'язаний негайно (не пізніше семи календарних днів) повернути орендодавцю об'єкт оренди по акту приймання-передачі. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонам акту приймання-передачі. Обов'язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря. Прийом-передача майна проводиться з обов'язковим обстеженням його стану, що відображається у відповідних актах приймання - передачі майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області. Обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону яка передає майно іншій стороні договору (п. 2.3., п. 2.4., п. 2.5.).

Позивач на виконання умов Договору 01.11.2014 р. передав, а відповідач прийняв в оренду приміщення площею 140,45 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, 16/108, що підтверджується актом приймання передачі нежитлового приміщення від 01.11.2014 р.

Відповідно до п. 3.1. договору, орендна плата визначається за результатами конкурсу (орендна плата може бути встановлена за домовленістю сторін, але не менше розміру, визначеного на підставі законодавства України у сфері орендних відносин) і становить за перший місяць оренди 10 533,75 грн. без ПДВ з урахуванням індексу інфляції за серпень 2014 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Пунктом 3.2. договору визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. При дефляції для розрахунку орендної плати застосовується індекс 1.

Згідно пункту 3.3. договору, орендна плата перераховується орендарем у розмірі 100% на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно не пізніше 5 числа на умовах попередньої оплати.

Відповідно до п. 3.6. договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та орендодавця у визначеному пунктом 3.3. співвідношенні, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

У відповідності до пунктів 5.7., 5.8. договору орендар взяв на себе зобов'язання нести витрати, пов'язані з утримуванням орендованого майна, які не входять до орендної плати та сплачуються орендарем окремо на підставі додатків до договору та рахунків та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та відшкодовувати витрати, пов'язані з утримуванням орендованого майна.

В додаткові 1.1. до договору (розрахунок орендної плати), додаткові 1.2. (розрахунок витрат, пов'язаних з утриманням будинку), додаткові 1.3. (розрахунок витрат, пов'язаних з утриманням земельної ділянки), сторонами погоджено розміри орендної плати, витрат, пов'язаних з утриманням будинку та витрат, пов'язаних з утриманням земельної ділянки.

Пунктом 5.13 договору встановлено, що орендар взяв на себе зобов'язання, протягом трьох днів після укладення договору оренди, укласти з орендодавцем договір про відшкодування витрат на надання комунальних послуг орендарю.

27.10.2014 між Комунальним підприємством Київської обласної ради "Друкар" (балансоутримувачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Схід" (орендодавцем) було укладено договір №29/14-1 про відшкодування витрат балансоутримувача на надання комунальних послуг орендарю, відповідно до умов якого балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, 16/108 (надалі - будівля), а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі або пропорційно кількості користувачів чи за кількістю джерел електрообладнання. У разі відсутності лічильників з обліку спожитих орендарем послуг або з інших поважних причин застосовується критерій - пропорційно до займаної площі.

Згідно п. 2.2.3. вказаного договору, орендар зобов'язався, не пізніше 25 числа поточного місяця вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт до відповідної вартості приміщення, а також за комунальні послуги.

Відповідно до п. 5.2. Договору він діє з 01.11.2014 по 31.10.2015 включно.

Як вбачається з матеріалів справи спір виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договорами, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості з орендної плати та інших платежів у розмірі 60 176,23 грн. за період з січня 2015 року по травень 2015 року., крім того, прокурор, посилаючись на наявність істотного порушення договору оренди нерухомого майна, що перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області № 29/14 від 27.10.2014, на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України, просить суд розірвати вказаний договір.

Даний Договір є договором оренди комунального майна, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України „Про оренду державного та комунального майна".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 759 Цивільного кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі приміщення в оренду та користування ним відповідачем у період з січня 2015 р. по травень 2015 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частинами 1 та 3 статті 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, враховуючи положення ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 3.3 Договору та п. 2.2.3 Договору про відшкодування витрат балансоутримувача на надання комунальних послуг орендарю №29/14-1 відповідач повинен був сплачувати орендну плату та інші платежі Позивачем виставлялись рахунки на оплату орендних та інших платежів за період з січня 2015 року по травень 2015 року, заборгованість відповідача з орендної плати та інших платежів у цей період становить 60 176,23 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статтей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Заперечення відповідача що наявні в матеріалах справи не спростовують факту наявності заборгованості за договором оренди нерухомого майна № 29/14 від 27.10.2014 та не свідчать про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення господарського зобов'язання. Належних доказів, які б підтверджували факт не користування орендованим приміщенням до 07.05.2015 відповідачем не надано, та не доведено що документи, які він просив витребувати у відзиві, впливають на спірні правовідносини, що виникли між сторонами за договором оренди нерухомого майна № 29/14 від 27.10.2014.

Згідно приписів статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

А отже, позовні вимоги Прокурора про стягнення з Товариства заборгованості з орендної плати та інших платежів у розмірі 60 176,23 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Стосовно заявлених вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 10 731,33 грн. та 3% річних у розмірі 466,66 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

То суд зазначає наступне, що матеріалами справи підтверджується факт не виконання відповідачем у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки (ст.. 611 ЦК України ).

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом статтей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом п. 3.6. договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та орендодавця у визначеному пунктом 3.3. співвідношенні, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з розрахунком суду першої інстанції щодо стягнення пені у розмірі 10 731,33 грн. та 3% річних у розмірі 466,66 грн. та вважає за можливе задовольнити дану вимогу.

Прокурором також було заявлено вимогу про розірвання договору оренди нерухомого майна, що перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області № 29/14 від 27.10.2014 р.

У відповідності до п. 10.1. договору оренди, даний договір набирає чинності з моменту його підписання та поширює свою дію з 01.11.2014 до 31.10.2015 включно.

Наявними в матеріалах справи доказами, не підтверджується факт повернення орендованого майна, а відповідачем даний факт не доведено.

Статтею 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Орендна плата згідно ст. 284 Господарського кодексу України є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 9.4 Договору оренди встановлено, що у разі несплати орендарем плати більше одного місяця, орендодавець має право ставити питання про дострокове розірвання договору у встановленому чинним законодавством порядку.

Згідно із п. 10.3. договору оренди, за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п. 10.7. договору оренди, чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації орендованого майна орендарем; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду; банкрутства орендаря та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.

У відповідності із ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Матеріалами справи підтверджується факт, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо внесення орендної плати, а тому у відповідності з положеннями ст. 782 Цивільного кодексу України позивач набув право відмовитися від Договору.

Вимога № 83 від 06.03.2015 р. яка направлена позивачем на адресу відповідача в розумінні ст. 651, 782 Цивільного кодексу України не свідчить про односторонню відмову позивача від Договору, оскільки його текст не містить посилання на наявність наміру розірвати Договір в судовому порядку, а тому Договір є чинним, що не виключає можливості його розірвання в судовому порядку.

Таким чином, враховуючи, що Договором прямо передбачена можливість його дострокового розірвання внаслідок порушення термінів здійснення орендної плати та інших платежів (п.9.4), а також з урахуванням того, що несплата орендних платежів є істотним порушенням договору оренди, позовні вимоги про розірвання Договору визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, недотримання позивачем вимог положень ст. 188 Господарського кодексу України, яка передбачає обов'язок попереднього направлення іншій стороні договору пропозиції про його розірвання, не може бути підставою для відмови у позові про розірвання договору, оскільки згідно рішення КСУ від 09.07.2002 №15-пр/2002 направлення такої пропозиції є правом, а не обов'язком особи, яка добровільного його використовує виходячи з власних інтересів, та не позбавляє позивача права на звернення за захистом своїх порушених прав до суду з позовом про розірвання договору.

Аналогічна позиція викладена в постанові ВСУ від 19.09.2011 у справі №3-74гс11, яка згідно ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою при розгляді інших справ.

Враховуючи вище викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заперечення та доводи скаржника які містяться в матеріалах справи, та апеляційній скарзі з цього приводу не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому є необґрунтованими та не приймаються колегією суддів.

З огляду на наведене, враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Схід" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2015 у справі № 910/13046/15 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/13046/15 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко