Рішення № 55067415, 15.01.2016, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/2318/15-ц

2/683/1014/2015

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючого - судді Цимбалюка О.В.

при секретарі Поважнюк О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом комунального ремонтно-будівельного шляхового підприємства до ПАТ НАСК "Оранта" та ОСОБА_1 Шерзода Абдишариповича про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП, -

в с т а н о в и в:

В вересні 2015 року комунальне ремонтно-будівельне шляхове підприємство звернулось до суду з позовом до ПАТ НАСК "Оранта" та ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що 25 листопада 2014 року в м. Старокостянтинові по вул. Ізяславська (Орджонікідзе) на дорозі державного значення Р-05 Городище-Рівне-Старокостянтинів на 302 км +600 м, навпроти кафе-бару "Трактир", ОСОБА_1 водій автомобіля НОМЕР_1, не вибрав безпечної швидкості руху, не вибрав безпечної дистанції та допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2 Дану пригоду розглядали слідчі Старокостянтинівського РВ УМВС України в Хмельницькій області та взвод з обслуговування стаціонарного посту № 3 роти ДПС (Гриців). Як повідомив т.в.о. командира взводу капітан міліції ОСОБА_3, матеріали перевірки знаходяться в архіві Старокостянтинівського РВ УМВС України в Хмельницькій області, які зареєстровані за № 5186 від 25.11.2014 року. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди, крім зіткнення двох автомобілів, водій автомобіля НОМЕР_1, ОСОБА_1 допустив наїзд на автобусну зупинку, яка була повністю знищена, уламки зупинки знаходилися неподалік місця встановлення автобусної зупинки та врізався у сходи та огорожу кафе «Трактир».

Автобусна зупинка була комунальним громадським майном жителів міста, знаходилася на балансі комунального ремонтно-будівельного шляхового підприємства відповідно до акту приймання-передачі від 25 жовтня 2011 р. Автобусна зупинка явлала собою металеву конструкцію із профільних труб, кутників, обшита із трьох сторін профнастилом, накрита полікарбонатним матеріалом, в середині обладнана лавкою. Внаслідок сильного удару будівельний матеріал був понівечений, потрощений, погнутий. Автобусна зупинка відновленню не підлягає. Вартість автобусної зупинки складала 5889,0 грн. Відповідно до рахунку та кошторису виготовленого ПП ОСОБА_4 вартість такої автобусної зупинки складає 11 701,47 грн.

Водієм ОСОБА_1 було застраховано цивільно-правову відповідальність власників наземних транспортних засобів у страховій компанії ПАТ НАСК «Оранта». З метою відшкодування пошкодженого майна (автобусної зупинки), адміністрація позивача звернулася із повідомленням страховій компанії «Оранта» про пошкодження громадського майна та з відповідною заявою про страхове відшкодування. Відповідно до ухвали Новоград Волинського суду винним у ДТП визнано водія ОСОБА_1, однак відносно страхового відшкодування за знищену автобусну зупинку не було прийнято відповідної ухвали.

У звязку із збитками спричиненими ДТП, позивач просить стягнути з відповідачів 11 701,47 грн. матеріальної шкоди та понесені усі судові витрати.

В судове засідання представник позивача не зявилась, надіслала до суду заяву, в якому підтримала позов в повному обсязі та просила справу розглянути у її відсутність на підставі наявних в матеріалах справи доказів в заочному порядку.

Відповідачі, які у встановленому порядку оповіщені про час і місце розгляду справи (в Відповідачі, які у встановленому порядку оповіщені про час і місце розгляду справи (в порядку ч.5 ст.74 ЦПК України) до суду не зявились, причини неявки суду не повідомили. У відповідності до ст.224 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів в порядку заочного розгляду.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

У відповідності до ст.1166 ч.1 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Приписи ч. 2 ст. 1187 ЦК України визначають, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом чи іншим обєктом, іншим субєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Положення ч. 5 цієї ж статті Кодексу вказує, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдану внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Постанова Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року зі змінами та доповненнями „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди вказує на те, що згідно п. 4 джерелом підвищення небезпеки належить визнавати будь яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших обєктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому прояві їх шкідливих властивостей.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав.

Судом об'єктивно встановлено, що 25 листопада 2014 року в м. Старокостянтинові по вул. Ізяславська (Орджонікідзе) на дорозі державного значення Р-05 Городище-Рівне-Старокостянтинів на 302 км +600 м, навпроти кафе-бару "Трактир", ОСОБА_1 водій автомобіля НОМЕР_1, не вибрав безпечної швидкості руху, не вибрав безпечної дистанції та допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2 Дану пригоду розглядали слідчі Старокостянтинівського РВ УМВС України в Хмельницькій області та взвод з обслуговування стаціонарного посту № 3 роти ДПС (Гриців). Як повідомив т.в.о. командира взводу капітан міліції ОСОБА_3, матеріали перевірки знаходяться в архіві Старокостянтинівського РВ УМВС України в Хмельницькій області, які зареєстровані за № 5186 від 25.11.2014 року. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди, крім зіткнення двох автомобілів, водій автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_1 допустив наїзд на автобусну зупинку, яка була повністю знищена, уламки зупинки знаходилися неподалік місця встановлення автобусної зупинки та врізався у сходи та огорожу кафе «Трактир». Вартість автобусної зупинки складала 5889,0 грн.

Автобусна зупинка була комунальним громадським майном жителів міста, знаходилася на балансі комунального ремонтно-будівельного шляхового підприємства відповідно до акту приймання-передачі від 25 жовтня 2011 р. Відповідно до рахунку та кошторису виготовленого ПП ОСОБА_4 вартість такої автобусної зупинки складає 11 701,47 грн.

Крім того встанвлено, що водієм ОСОБА_1 було застраховано цивільно-правову відповідальність власників наземних транспортних засобів у страховій компанії ПАТ НАСК «Оранта». З метою відшкодування пошкодженого майна (автобусної зупинки), адміністрація позивача звернулася із повідомленням страховій компанії «Оранта» про пошкодження громадського майна та з відповідною заявою про страхове відшкодування. Згідно з постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області винним у ДТП визнано водія ОСОБА_1, однак відносно страхового відшкодування за знищену автобусну зупинку не було прийнято відповідної ухвали.

Згідно із п п.1, 1.4 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язань невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу, пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги позивача ґрунтуються на законі, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому їх слід задовольнити повністю і стягнути з відповідачів на користь позивача завданий матеріальний збиток.

Крім того, у справі наявні судові витрати, понесені позивачем, а саме судовий збір в сумі 1 218,00 грн., а тому вказану суму також слід стягнути в солідарному порядку з відповідачів на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 56, 60, 61, 79, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 23, 1166, 1167, 1187 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року зі змінами та доповненнями „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд

в и р і ш и в:

Позов задоволити.

Стягнути з ПАТ НАСК "Оранта" та ОСОБА_1 Шерзода Абдишариповича в солідарному порядку на користь комунального ремонтно-будівельного шляхового підприємства 11 701,47 грн. відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути з ПАТ НАСК "Оранта" та ОСОБА_1 Шерзода Абдишариповича в солідарному порядку на користь комунального ремонтно-будівельного шляхового підприємства 1 218,00 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Старокостянтинівський районний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

На рішення через суд першої інстанції, який його ухвалив, може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. Лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя: