Постанова № 55067408, 12.01.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2016 р. Справа № 914/2816/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

Суддів Матущака О.І.

Мирутенко О.Л.

при секретарі судового засідання Довгополові А.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_2 без номера від 05.11.2015 р. (вх. № 01-05/5232/15 від 12.11.2015 року)

на рішення Господарського суду Львівської області від 26.10.2015 р.

у справі № 914/2816/15 (суддя Березяк Н.Є.)

за позовом: Відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) "Червоноградська автобаза", Сокальський район с. Острів

до відповідача: ФОП ОСОБА_2, Львівська область м. Сокаль

про стягнення 46 839, 09 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Осипович В.М. - представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: ОСОБА_4 - представник (довіреність в матеріалах справи)

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України).

Відводів складу суду в порядку ст.20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило, у зв'язку із чим хід судового засідання фіксується у протоколі судового засідання.

В судовому засіданні 16.12.2015 р. оголошувалась перерва до 12.01.2016 р. Причини зміни колегії суду викладено в розпорядженні в.о. голови суду від 15.12.2015 р.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.10.2015 р. (суддя Березяк Н.Є.) у даній справі позовні вимоги ВАТ "Червоноградська автобаза" до ФОП ОСОБА_2 про стягнення 46 839, 09 грн. задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 20 650,00 грн. - основного боргу, 7 260,89 грн. - пені, 8 055,86 грн. - інфляційних втрат, 422, 26 грн. - трьох відсотків річних. Крім того даним рішенням стягнуто з ФОП ОСОБА_2 в доход державного бюджету 1218, 00 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив із положень ст. ст. 509, 525, 526, 610, ч. 1-3 ст. 612, ст. 625 ЦК України та ст. ст. 193, ч. 1 ст. 220, ч.1 ст. 230, ст. 232 ГК України, враховуючи здійснену 09.10.2015р. часткову проплату заборгованості, після порушення провадження у справі в сумі 7 832, 95 грн., здійснивши власний перерахунок пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд першої інстанції задоволив заявлений позивачем позов частково. В іншій частині в позові відмовив, зокрема в стягненні 1 553, 53 грн. пені.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням, ФОП ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку в частині задоволених вимог. Зокрема, апелянт зазначає, що місцевим господарським судом необгрунтовано не взято до уваги, що укладеними додатками до договору № 01/14 сторони неодноразово продовжували термін погашення заборгованості, і вважає законним нарахування заборгованості з 01.05.2015 р. до дня ухвалення судом оскаржуваного рішення (до 26.10.2015 р.): пені - 7258, 73 грн.; 3% річних - 382,15 грн., інфляційних втрат - 854, 63 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає, що оскаржуване рішення скасуванню не підлягає, оскільки розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних перераховано судом і позов задоволено частково, в межах періоду стягнення (до 14.08.2015 р.), враховуючи визнання відповідачем суми основного боргу та часткової проплати ним заборгованості 09.10.2015 р. під час розгляду справи місцевим господарським судом.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, заслухавши в судовому засіданні думку присутніх представників сторін, оцінивши зібрані докази по справі, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про наявність підстав для зміни оскаржуваного рішення. При цьому апеляційний суд встановив наступні обставини та керувався такими мотивами.

Згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання, зокрема, можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

02 січня 2014р. між ВАТ «Червоноградська автобаза» та ФОП ОСОБА_2 укладено договір 01/14 оренди транспортних засобів, відповідно до п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування (в оренду) транспортні засоби, які на праві власності належать орендодавцеві, а саме: напівпричіп марки МАЗ, модель 93866, 1997 року випуску, зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_6, тип - ТЗ - бортовий; причіп марки СЗАП, модель 85270, 1989 року випуску, блакитного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_7, № рами НОМЕР_8, тип ТЗ - самоскид; автомобіль марки КАМАЗ, модель 55111, 1991 року випуску, жовтого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2, двигун НОМЕР_9 диз., № шасі (кузова, рами) НОМЕР_10, тип ТЗ - самоскид С; автомобіль марки МАЗ, модель 5551, 1992 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3, двигун НОМЕР_11 диз., № шасі (кузова, рами) НОМЕР_12, тип ТЗ - самоскид С; автомобіль марки КРАЗ, модель 6510, 1992 року випуску, жовтого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_4, двигун НОМЕР_13 диз., № шасі (кузова, рами) НОМЕР_14, тип ТЗ - самоскид С; автомобіль марки КРАЗ, модель 6510, 1993 року випуску, жовтого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_5, НОМЕР_13 диз., № шасі (кузова, рами) НОМЕР_15, тип ТЗ - самоскид С.

Пунктом 2.1 договору строк його дії визначено з 02.10.2014р. по 28.02.2014р.

В подальшому додатками (від 30.04.2014, від 01.07.2014р., від 01.08.2014р., від 01.10.2014р., від 06.10.2014р., від 01.01.2015р., від 01.04.2015р.) до договору № 01/14, зокрема, вносились зміни які стосувались терміну його дії.

Пунктом 3 договору сторони погодили розмір плати за найм транспортних засобів і визначили (п. 3.2), що відповідач (орендар) зобов`язався щомісячно перераховувати орендну плату на поточний рахунок позивача (орендодавця) не пізніше 5-го числа поточного місяця оренди.

Вступ орендаря у користування транспортними засобами настає одночасно з підписанням сторонами акта прийому-передачі транспортного засобу кожного окремо. З моменту передачі транспортного засобу за відповідним актом здійснюється нарахування встановленої цим договором орендної плати, яку орендар зобов'язується сплачувати на користь орендодавця (п. 4.1. договору).

Обов'язок по передачі орендованого майна, як вбачається зі справи, виконаний позивачем, про що свідчать наявні у справі акти прийому передачі від 02.01.2014 р., 16.01.2014 р., 06.10.2014 р. Відповідачем ці обставини справи не заперечуються. Таким чином, за своєю правовою природою сторони уклали договір найму транспортних засобів, правове регулювання яких визначено параграфом 5 глави 58 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 798 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Умови договору оренди транспортних засобів № 01/14 від 02.01.2014р. відповідачем в частині вчасної та повної оплати орендованого майна належним чином не виконані.

З акту звірки взаєморозрахунків поведених між позивачем та відповідачем станом на 01.05.2015р. заборгованість останнього по оплаті орендованих транспортних засобів складала 29 999, 62 грн.

05 травня 2015р. відповідно до платіжного доручення № 113 від 05.05.2015р. відповідачем в рахунок плати за оренду транспортних засобів сплачено ще 1516, 67 грн., після чого заборгованість по орендній платі становила 28 482,95 грн., саме про стягнення вказаної суми заявлено позов до суду.

Відповідно до довідки ВАТ «Червоноградська автобаза» № 1-1/137 від 09.10.2015р. заборгованість ФОП ОСОБА_2 перед позивачем по орендній платі за договором № 01/14 від 02.01.2014р. становить 20 650, 00 грн.

Дані про зменшення розміру орендної плати на вказану суму підтверджуються також наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень: № 23 від 17.08.2015р. на суму 82, 95 грн., № 24 від 18.08.2015р. на суму 400 грн., № 25 від 18.08.2015р. на суму 200 грн., № 140 від 18.08.2015р. на суму 30 грн., № 154 від 19.08.2015р. на суму 500 грн., № 30 від 20.08.2015р. на суму 270 грн., № 32 від 21.08.2015р. на суму 300 грн., № 34 від 25.08.2015р. на суму 250 грн., № 35 від 26.08.2015р. на суму 150 грн., № 36 від 27.08.2015р. на суму 150 грн., № 37 від 28.08.2015р. на суму 100 грн., № 38 від 31.08.2015р. на суму 130 грн., № 39 від 01.09.2015р. на суму 120 грн., № 166 від 07.09.2015р. на суму 5 000 грн., № 46 від 10.09.2015р. на 150 грн.

Таким чином, сплата орендної плати за користування транспортними засобами на загальну суму 7832, 95 грн. здійснювалась під час розгляду справи в суді першої інстанції, після порушення провадження у справі.

Відповідно до абзацу 1 та 3 п.4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Відтак, місцевий господарський суд повинен був припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості за орендовані транспортні засоби в сумі 7832, 95 грн. на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, а не відмовити у позові у зв`язку з чим рішення в цій частині слід змінити.

В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_2 наголошує на тому, що додатковими угодами до договору вносились зміни щодо продовження строків виконання грошових зобов'язань, зокрема, останньою додатковою угодою такий термін продовжено до 30.04.2015р., що на думку апелянта, свідчить і про відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання до 01.05.2015р.

Судова колегія Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до п. 3.2 договору № 01/14 від 02.01.2015р., орендар зобов'язується щомісячно перераховувати орендну плату на поточний рахунок орендодавця не пізніше 5 (п'ятого) числа поточного місяця оренди.

Вказане положення договору під час його дії (з врахуванням змін щодо продовження терміну дії договору) не змінювалось.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з запереченнями позивача на апеляційну скаргу, і, відповідно, відхиляє доводи апелянта, оскільки строки та порядок внесення орендних платежів, визначених розділом 3 договору, не змінювались підписанням додаткових договорів до нього. Такий же висновок зроблено і місцевим господарським судом.

Частиною ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

З умов договору, як зазначено вище, вбачається, що орендар зобов'язується щомісячно перераховувати орендну плату на поточний рахунок орендодавця не пізніше 5 (п'ятого) числа поточного місяця оренди, таким чином, нарахування інфляційних, річних і пені, з врахуванням зазначеної норми закону, і при несплаті орендної плати чи її частковій сплаті, слід здійснювати з 6-го числа поточного місяця.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.2. договору за прострочення (порушення) передбачених у пункті 3.2 цього Договору строку сплати орендної плати (або у випадку сплати орендарем орендної плати не у повному обсязі) орендар зобов'язаний сплатити орендодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (тобто у період впродовж якого існувала заборгованість), від суми грошової заборгованості за кожний день прострочення сплати орендної плати.

Місцевим господарським судом враховано вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, перераховано пеню, у зв`язку із чим правомірно відмовлено позивачу в стягненні пені в сумі 1553, 53 грн.

Щодо розрахунку апелянтом заборгованості до дня ухвалення оскаржуваного рішення, то такі доводи апелянта, як підстава для зміни рішення є такими, що не відповідають обставинам справи, оскільки позивачем не було заявлено позовних вимог про стягнення боргу станом на день прийняття рішення. Проплата апелянтом боргу в сумі 3000 грн. після прийняття оскаржуваного рішення не впливає на перевірку його заборгованості судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 104 ГПК України підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

На підставі наведеного, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що апеляційна скарга ФОП ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення слід змінити, доповнивши п. 2 резолютивної частини наступним абзацом: «В частині стягнення 7832, 95 грн. боргу провадження у справі припинити.»

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги слід залишити за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 103, 104, 105 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задоволити частково.

2. Оскаржуване рішення змінити, доповнивши п. 2 резолютивної частини наступним абзацом: «В частині стягнення 7832, 95 грн. боргу провадження у справі припинити».

3. В решті рішення залишити без змін.

4. Судові витрати покласти на ФОП ОСОБА_2

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-І Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 18.01.2016 р.

Головуючий суддя Дубник О.П.

Суддя Матущак О.І.

Суддя Мирутенко О.Л.