Рішення № 55065612, 13.01.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 січня 2016 року Справа № 913/988/15

Провадження №33/913/988/15

За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Сєвєродонецьк

до Луганської обласної клінічної лікарні, м.Сєвєродонецьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби у Луганській області

про стягнення 109839 грн 80 коп.

Суддя Драгнєвіч О.В.

Секретар судового засідання Дмітрієва К.С.

У засіданні брали участь:

від позивача: Клименко Р.Л., адвокат на підставі ордеру 1153 серія ХВ №000015 від 17.11.2015 та договору про надання правової допомоги від 25.10.2015 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 829 від 26.10.2006);

від відповідача: Дубовик С.А., Сінєльнікова О.М., представники за довіреністю №б/н від 12.01.2016.

від третьої особи: представник не прибув.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Луганської обласної клінічної лікарні про стягнення заборгованості в розмірі 109 839 грн 80 коп. за договорами про закупівлю послуг за державні кошти № 25 від 18.02.2013 року та №32 від 22.01.20.14 року, укладеними між сторонами.

Вказана сума заборгованості виникла в результаті неналежного виконання зобов'язань Луганською обласною клінічною лікарнею в частині здійснення своєчасної та повної оплати отриманих послуг з вивезення відходів з території лікарні за актами приймання виконаних робіт з вивезення побутового сміття №8 від 08.10.2013, №9 від 07.11.2013, №10 від 10.12.2013, №11 від 23.12.2013, №3 від 07.04.2014 (по договору № 25 від 18.02.2013 року); та актами №4 від 07.05.2014, №5 від 05.06.2014, №6 від 14.07.2014 (по договору №32 від 22.01.20.14 року).

Крім того, позивач просив у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України покласти на відповідача судові витрати - судовий збір у розмірі 1647 грн 60 коп. та 10983 грн 98 коп. витрат на послуги адвоката.

В судове засідання від 13.01.2016 прибули представники обох сторін.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, надав також письмові пояснення з додатковими документами, в яких просив позов задовольнити повністю, посилаючись на представлені акти приймання наданих послуг, які підписані обома сторонами, та наявний в матеріалах справи акт звірки розрахунків, яким підтверджена заявлена до стягнення заборгованість станом на 15.07.2014; навів обґрунтування неможливості виконання вимог ухвали суду в частині надання детальної банківської виписки по рахунку позивача чи відповідної довідки банку в зв'язку із введенням в обслуговуючому банку тимчасової адміністрації.

В судовому засіданні представники відповідача заперечили проти задоволення позову повністю, надали додаткові письмові пояснення, якими визнають суму боргу в розмірі 31204 грн 65 коп., яка зазначена в акті звірки розрахунку поданому відповідачем в минулому судовому засіданні. Крім того, відповідачем надані пояснення з приводу відсутності в нього оригіналів актів приймання послуг та іншої первинної бухгалтерської документації, за допомогою якої можна було б провести детальну звірку розрахунків з позивачем та достеменно з'ясувати в якій частині були проведені розрахунки за вказаними договорами (документація установи залишена на тимчасово окупованій території).

Повноважний представник Головного управління Державної казначейської служби у Луганській області, залученого ухвалою суду від 22.12.2015 до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, не прибув. Однак, на електронну пошту суду 12.01.2016 на виконання вимог ухвали суду від 22.12.2015 від третьої особи надійшли письмові пояснення з даними щодо проведеного фінансування за вказаними договорами (які долучені до матеріалів справи). Крім того, в письмових поясненнях заявлено клопотання про розгляд спору без участі його представника, яке розглянуто судом та задоволено.

Також в судовому засіданні представником відповідача заявлено усне клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у м. Луганськ, яке було розглянуто судом та відхилено за необґрунтованістю.

У судовому засіданні 13.01.2016 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Встановивши обставини та дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

18 лютого 2013 року між Луганською обласною клінічною лікарнею (надалі - відповідач/замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - позивач/учасник) укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти № 25 (а.с.12-13).

У відповідності до предмету вказаного договору позивач зобов'язувався до 31.12.2013 надати відповідачу послуги з видалення твердих відходів, а останній зобов'язувався оплатити ці послуги (п.1.1)

В п.3.1. договору сторонами було погоджено, що обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

В розділах ІІІ та ІV вказаного договору сторони визначили вартість наданих послуг та порядок проведення розрахунків. Зокрема, ціна (загальна вартість послуг, що надається за цим договором) становить 159543,00 грн, ПДВ немає та складається з вартості всіх послуг, що надаються за цим договором та зазначені в калькуляції.

Вартість погрузки та вивозу одного стандартного контейнеру об'ємом 0,75 куб.м складає 28,50 грн, кількість контейнерів: 5 598 шт. (п.3.4. договору).

Згідно п.4.1. договору розрахунки проводяться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок учасника, після отримання замовником послуги, на підставі акта виконаних робіт.

Учасник видаляє тверді відходи з площадки ТПВ замовника, Луганської обласної клінічної лікарні: м. Луганськ, кв. 50-річчя Оборони Луганська, 14.

В п.5.2. договору сторони погодили строк надання послуг: до 31 грудня 2013 року.

Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані послуги (п.6.1.1. договору).

Крім того, сторонами було вирішено в п.6.1.3. щомісячно брати участь у звіреннях розрахунків за цим договором та здійснювати підписання акту звірення розрахунків та передачу його учаснику протягом 5-ти днів з моменту отримання акту, або надати мотивовану відмову.

Згідно п.10.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, взятих на себе за даним договором (п.11.1. договору).

Невід'ємною частиною договору є калькуляція (додаток №1), що міститься в матеріалах справи (а.с.39).

На підтвердження отриманих та не оплачених відповідачем послуг за договором позивачем надані наступні акти приймання виконаних робіт з вивезення побутового сміття, підписані сторонами на загальну суму 25075 грн (а.с.14-17):

- акт №8 приймання виконаних робіт з вивезення побутового сміття від 08.10.2013 на суму 11941 грн 50 коп.;

- акт №9 приймання виконаних робіт з вивезення побутового сміття від 07.11.2013 на суму 12369 грн 00 коп.;

- акт №10 приймання виконаних робіт з вивезення побутового сміття від 10.12.2013 на суму 11827 грн 50 коп.;

- акт №11 приймання виконаних робіт з вивезення побутового сміття від 23.12.2013 на суму 35739 грн 00 коп.

Позивач вказує на те, що за вказаними актами виконаних робіт відповідачем розрахунок не проводився.

Під час розгляду спору господарським судом встановлено, що на 2014 рік сторонами також укладено договір №32 про закупівлю послуг за державні кошти від 22.01.2014 щодо надання послуг з перевезення безпечних відходів з аналогічними умовами (а.с.18-19).

Згідно п.10.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, взятих на себе за даним договором (п.11.1. договору).

Калькуляція, підписана представниками сторін, є невід'ємною частиною договору (а.с.38).

Крім того, 30.04.2014 у зв'язку із збільшенням вартості пального сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору про закупівлю за державні кошти №32 від 22.01.2014, якою п.3.1. договору виклали в наступній редакції:

«Ціна цього договору (загальна вартість послуг, що надаються за цим договором) становить 159 531, 60 грн, ПДВ немає, в т.ч. січень-квітень - 47 737,50 грн., ПДВ немає, травень-грудень - 111 794,10 грн.ПДВ немає, та складається з вартості всіх послуг, що надаються за цим договором та зазначені в калькуляції (додаток №1)».

Підпункт 3.4 розділу III договору змінено та викладено в наступній редакції:

«Вартість погрузки та вивозу одного стандартного контейнеру об'ємом 0,75 куб.м складає: з січня по квітень 2014 року - 28,50 грн, кількість контейнерів: 1 675 шт.; з травня по грудень 2014 року - 31,35 грн (тридцять одна грн. 35 коп), кількість контейнерів: 3 566 шт.; загальна кількість контейнерів: 5 241 шт.» Інші умови договору залишаються незмінними.

Додаткова угода набирає чинності з 01.05.2014.

На підтвердження отриманих та не оплачених відповідачем послуг за договором №32 від 22.01.2014 позивачем надані наступні акти приймання виконаних робіт з вивезення побутового сміття, підписані сторонами на загальну суму 25075 грн (а.с.21-24):

- акт №3 приймання виконаних робіт з вивезення побутового сміття від 07.04.2014 на суму 11913 грн 00 коп.;

- акт №4 приймання виконаних робіт з вивезення побутового сміття від 07.05.2014 на суму 11827 грн 50 коп.;

- акт №5 приймання виконаних робіт з вивезення побутового сміття від 05.06.2014 на суму 12634 грн 05 коп.;

- акт №6 приймання виконаних робіт з вивезення побутового сміття від 14.07.2014 на суму 11756 грн 25 коп.

Позивач зазначає про те, що за вказаними актами наданих послуг відповідачем розрахунок проведено лише частково, зокрема, за актом №3 від 07.04.2014 на суму 10168 грн. Відповідно на час розгляду спору актуальною залишається заборгованість за вказаним актом на суму 1745 грн.

Вартість наданих послуг, яка зазначена в даних актах, відповідає ціні, погодженій сторонами в договорах та наведеній калькуляції.

Суд звертає увагу на те, що акти підписані представниками обох сторін, підписи яких скріплені печатками, акти підписані без зауважень.

Враховуючи надані представником відповідача письмові та усні пояснення, відповідач не заперечує факт отримання вказаних послуг від позивача у заявленому розмірі та підписання сторонами актів наданих послуг, однак оригінали актів та інші бухгалтерські документи, що підтверджують здійснені оплати відповідачем отриманих послуг за вказаними договорами у відповідача відсутні, оскільки були залишені на тимчасово окупованій території в м. Луганську, а тому вважає правомірною заявлену заборгованість в сумі 31204 грн 65 коп., зазначену в акті звірки розрахунків, проведеної станом на 01.11.2015.

Крім того, на підтвердження прийнятих відповідачем послуг за вказаними актами, підписаними та не повністю оплаченими відповідачем (частково оплата була проведена за актом №3 від 07.04.2014), позивачем надано оформлений та підписаний сторонами акт про результати звірки розрахунків та документів станом на 15.07.2014.

Підписаний сторонами акт звірки у відповідності до укладених договорів свідчить про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 109839 грн 80 коп. станом на 15.07.2014.

На виконання вимог ухвали суду сторонами проведено акт звірки розрахунків станом на час розгляду спору, що підтверджується долученим відповідачем до матеріалів справи актом (а.с.73). Згідно наданого відповідачем примірника акту звірки, останній визнає суму боргу за вказаними актами лише в частині 31204 грн 65 коп.

Суд критично ставиться до змісту вказаного акту, оскільки акт складено відповідачем не детальний, не наведено підстави зазначених сум боргу. Крім того, його зміст не відповідає даним щодо проведеного фінансування договорів, отриманих відповідачем та представлених суду у відповіді на запит Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області від 07.12.2015 №04-24/1297 (а.с.70-71).

Натомість на виконання вимог ухвали суду від 22.12.2015 Головним управлінням Державної казначейської служби України в Луганській області (надалі - Головне управління) надані письмові пояснення від 12.01.2016 за №15-13/07-62, в яких наведені дані щодо проведеного фінансування за вказаними договорами, які приймаються судом до уваги.

Зокрема, Головним управлінням роз'яснено, що згідно договору від 18.02.2013 №25 між Луганською обласною клінічною лікарнею та ФОП ОСОБА_1 записи про проведені операції по актам приймання виконаних робіт за № 8 від 08.10.2013, №9 від 07.11.2013 та №10 від 10.12.2013 відсутні, так як облік операцій у 2013 році здійснювався на іншому програмному забезпеченні.

Однак, 07.04.2014 року була зареєстрована кредиторська заборгованість 2013 року згідно документу від 01.04.2014 № 1 на суму 36138,00 грн., яка дорівнює загальній сумі актів виконаних робіт № № 8,9,10. Проплати по документу не проводились; акт приймання виконаних робіт № 11 від 23.12.2013 на суму 35739,00 грн був частинами зареєстрований по загальному фонду (5757,00 грн.) та спеціальному (29982,00 грн.) фондах як кредиторська заборгованість 2013 року, але проплати по ньому також не проводились.

Згідно договору від 22.01.2014 № 32 між Луганською обласною клінічною лікарнею та ФОП ОСОБА_1 акт приймання виконаних робіт № 3 від 07.04.2014 на суму 11913,00 грн. був по загальному (9006,00 грн.), та спеціальному (2907,00 грн.) фондах зареєстрований та частково сплачений з загального фонду в сумі 7261,00 грн. (05.05.2014) та спеціального фонду у сумі 2907,00 грн (30.04.2014).

Акт приймання виконаних робіт № 4 від 07.05.20014 на суму 11827,50 грн був зареєстрований по загальному фонду бюджету, але не оплачувався; акт приймання виконаних робіт № 5 від 05.06.2014 на суму 12634,05 грн був зареєстрований по загальному (11411,40 грн.) та спеціальному (1222,65 грн.) фондах, не оплачувався; акт приймання виконаних робіт № 6 від 14.07.2014р. на суму 11756,25 грн. був зареєстрований по загальному фонду та не сплачувався.

В письмових поясненнях представником управління також зазначено про неможливість надання суду інформації на паперових носіях зогляду на те, що всі письмові матеріали залишились у будівлі Головного управління у м. Луганську та, у зв'язку з захопленням вищевказаної будівлі, вважаються втраченими.

Суд звертає увагу на те, що наведені Головним управлінням Державної казначейської служби України в Луганській області дані про розміри фактично проведеного фінансування по вказаним актам за укладеними між сторонами договорами №25 від 18.02.2013 та №32 від 22.01.2014 (а саме, часткове проведення фінансування лише за актом №3 від 07.04.2014 на суму 7261 грн. та 2 907 грн., відсутність оплати за іншими актами) повністю відповідає сумі заборгованості в розмірі 109839 грн 80 коп., заявленої до стягнення позивачем за вказаними актами у даній справі.

Враховуючи встановлений сторонами порядок проведення розрахунків, та дослідивши підписані сторонами акти прийнятих відповідачем послуг за договором, суд приходить до висновку, що строк виконання за ними настав.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав послуги на суму 120007 грн 80 коп. за вказаними актами, оплачено було лише частково акт №3 від 07.04.2014 на суму 10168 грн, відповідно сума заборгованості наявна в розмірі 109839 грн 80 коп., про що свідчать підписи сторін на вищевказаних актах, скріплені печатками сторін, а також підписаний сторонами акт звірки розрахунків станом на 15.07.2014 та зареєстрована відповідачем кредиторська заборгованість за вказаними актами згідно даних Головного управління.

Однак, в порушення вимог п.4.1. та п.6.1.1. укладених договорів відповідач не здійснив оплату вказаних актів, доказів погашення заборгованості на час розгляду спору суду не надано.

Надаючи правову кваліфікацію правовідносинам сторін, суд зазначає наступне.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України (ст.193 Господарського кодексу України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 Цивільного кодексу України).

Уклавши договори №25 від 18.02.2013 та №32 від 22.01.2014 про закупівлю послуг за державні кошти, сторони набули низку прав та обов'язків. Зокрема, позивач (як учасник/виконавець) зобов'язувався надати обумовлену договором послугу з видалення твердих відходів за плату визначену сторонами в договорі, а відповідач (як замовник) прийняти та здійснити своєчасну та в повному розмірі оплату наданих послуг (п.1.1., п.4.1., п.6.1.1. договорів).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані послуги відповідачу обумовлені умовами укладених договорів на суму 120007 грн 80 коп. (за вказаними актами), оплачено було лише частково акт №3 від 07.04.2014 на суму 10168 грн, сума заборгованості в розмірі 109839 грн 80 коп., яка рахується за відповідачем сплачена своєчасно не була, що підтверджується зібраними у справі матеріалами.

Крім того, суд звертає увагу на те, що у відповідності до змісту укладених між сторонами договорів обов'язок відповідача своєчасно та повно проводити розрахунок за отримані послуги не ставиться в залежність від надходження бюджетних коштів на рахунок відповідача (виділення бюджетного фінансування.

Згідно з ч.1 ст.96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, статтями 525, 526 Цивільного кодексу України і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Надходження бюджетних коштів на рахунок відповідача не є тією обставиною (подією), яка відповідно породжує для відповідача обов'язок здійснити розрахунок за отримані без зауважень послуги або звільняє відповідача від визначеного договорами зобов'язання провести повний та своєчасний розрахунок за надані на його замовлення послуги.

При цьому, суд звертає увагу на те, що Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.2005) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.2004), постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446 вказано, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності замовника і не є підставою для звільнення від виконання зобов'язань за договором та від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

За таких обставин, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов договору в частині проведення повного та своєчасного розрахунку, суд вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 109839 грн 80 коп. заявленою обґрунтовано та такою, що підлягає задоволенню.

З приводу вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про покладення на відповідача витрат на адвокатські послуги в сумі 10983 грн 98 коп. господарський суд зазначає наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в такому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Стаття 49 Господарського процесуального кодексу України регулює питання розподілу господарських витрат, в тому числі витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розподіл судових витрат, визначених законом, здійснюється судом за результатами судового провадження, спору, у межах якого такі витрати здійснені, а тому не можуть бути предметом окремого судового провадження.

Cуд звертає увагу на п.6.3. постанови №7 від 21.02.2013 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" в якому роз'яснено, що можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п.1 ст.1 та ч.1ст.6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Наразі, на підтвердження витрат на послуги адвоката позивачем надані наступі документи: договір від 25.10.2015 про надання правової допомоги, укладений між позивачем та Адвокатським бюро «Клименко і партнери» (а.с. 27), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.28), рахунок №2/10 від 26.10.2015 на оплату гонорару (а.с.42), квитанцію №1868 від 26.10.2015 про оплату позивачем адвокатському бюро 10983 грн 98 коп. за договором від 25.10.15 (а.с.29), ордер на представництво інтересів позивача в суді адвокатом Клименко Р.Л. (а.с.43), акт приймання виконаних робіт від 26.10.2015 на вказану суму (а.с.41).

Відповідно до п.1 договору від 25.10.2015 про надання правової допомоги, адвокатське бюро приймає на себе доручення про надання правової допомоги позивачу, зокрема, надання послуги з підготовки позову та представництво інтересів позивача в суді. За надання послуг адвоката клієнт зобов'язується сплатити винагороду в розмірі 10% ціни позову.

Згідно положень глави 5 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких мають бути підтверджені відповідними документами.

Отже, виходячи з системного аналізу наведених норм кожна особа здатна бути позивачем та відповідачем у суді, а отримання позивачем послуг адвоката, пов'язаних з представництвом його інтересів в суді, не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права. Аналогічну правову позицію наведено зокрема, у постанові від 01.10.2002 Верховного Суду України по справі №30/63.

Одночасно, за приписами п.11 Листа №01-8/155 від 13.02.2002 Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів" вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд, з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Відповідна правова позиція також викладена Верховним судом України у постанові від 03.02.2004 по справі №36/207.

До того ж, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд також повинен враховувати принцип справедливості та розумної необхідності.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Наразі, за висновками суду, витрати на адвокатські послуги в сумі 10983 грн 98 коп. є завищеними та такими, що не відповідають принципу розумної необхідності, оскільки категорія спору, в якій позивач здійснив оплату таких послуг, не є складною.

Фактично спір у справі виник з договірних відносин, а саме у зв'язку з неналежним виконанням замовником своїх обов'язків з оплати отриманих послуг (невиконання зобов'язання в частині оплати отриманих послуг було пов'язано з відсутністю бюджетного фінансування видатків відповідача - Луганської обласної клінічної лікарні як комунальної установи), що у правовому сенсі передбачає встановлення судом факту надання послуг, визначення їх вартості, суми коштів, які внесено в якості оплати, та арифметичне вирахування різниці між ними (підтвердження заявленої до стягнення суми боргу).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем заявлена до стягнення лише сума основного боргу, яка є незначною та складає 109839 грн 80 коп.

Тобто, у даному випадку обсяг та характер порушень зобов'язань за договором, які були допущені відповідачем (несвоєчасна оплата отриманих послуг), не свідчить про неможливість позивача захистити свої права без відповідної юридичної допомоги адвоката.

Як вбачається, позовна заява була підписана самим позивачем, складні розрахунки чи складне нормативне обґрунтування заявленої вимоги в позові відсутні.

В судові засідання від 17.11.2015, 02.12.2015, 22.12.2015 та 13.01.2016 позивач не прибув, однак для представництва інтересів позивача з'являвся адвокат Клименко Р.Л., який діяв на підставі ордеру та договору про надання правової допомоги позивачу.

Під час вирішення спору будь-які ускладнення були відсутні, однак, з огляду на те, що первинні бухгалтерські документи відповідача, які підтверджували частину здійснених проплат по договорам, були залишені на окупованій території; позивачем вимог ухвал суду в частині надання банківських виписок/довідок з рахунків на підтвердження проведених проплат виконано не було; Головним управлінням казначейської служби вимоги ухвал суду про надання відповідної інформації про проведене фінансування за вказаними договорами були виконані несвоєчасно, розгляд справи неодноразово відкладався з метою отримання достовірних даних про обсяг проведеного фінансування та з'ясування реальної суми заборгованості.

У відповідності до рішення Європейського суду з прав людини від 12.10.2006 у справі за позовом "Двойних проти України" заявнику відшкодовуються тільки ті судові витрати, які були доведені, що вони були необхідними та фактично понесеними, а також обґрунтованими щодо розміру.

В наданому представником позивача акті виконаних робіт від 26.10.2015 про надання правової допомоги зазначено лише про підготовку позову на суму 109839 грн 80 коп. та про те, що покладено обов'язок ведення справи в суді, а позивачу належить сплатити 10% винагороди від ціни позову (а.с.41), без конкретизації видів робіт проведених адвокатом, вартості окремої послуги, наведення витрачених нормо-часів, тощо.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що заявлена позивачем вимога про покладення на відповідача понесених витрат на послуги адвоката в сумі 10983,98 грн підлягає задоволенню частково. У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача слід покласти витрати позивача за оплату послуг адвоката в сумі 5000 грн. Зазначена сума за висновком суду є співмірною, справедливою та відповідає принципу розумної необхідності.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Луганської обласної клінічної лікарні (вул. Сметаніна, буд. 5, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93401, ідентифікаційний код 01983789) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) основний борг у розмірі 109839 грн 80 коп., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1647 грн 60 коп. та витрати на оплату послуг адвоката в сумі 5000 грн.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.01.2016

Суддя О.В. Драгнєвіч