Постанова № 55065573, 12.01.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2016 р.Справа № 916/3437/15Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

Суддів: Гладишевої Т.Я., Ярош А.І.

При секретарі судового засідання: Кіртоки Л.В.

За участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, за довіреністю № 222 від 22.12.2015р.;

від відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю № 21 від 08.12.2015р.; ОСОБА_3, за довіреністю № 10 від 26.03.2015р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства Укртранснафта та Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями ОСОБА_1 ойл

на рішення господарського суду Одеської області від 29.10.2015р.

по справі № 916/3437/15

за позовом Публічного акціонерного товариства Укртранснафта

до Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями ОСОБА_1 ойл

про стягнення 312 745 381,74 грн.

Відповідно до ст.ст.44, 811 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

Встановила:

18.08.2015р. за вх. №3614/14 Публічне акціонерне товариство „Укртранснафта звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями „ОСОБА_1 ойл про стягнення збитків (упущена вигода) в сумі 312 745 381,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням з боку відповідача господарського зобов'язання за договором про надання послуг з транспортування нафти №14 від 14.12.2009р. у вигляді незабезпечення гарантованого Договором обєму нафти для транспортування у кількості 3 000 000 тонн за 2010-2014 роки, що призвело до неотримання очікуваного доходу у вищезазначеному розмірі .

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.10.2015р. у справі № 916/3437/15 (суддя Власова С.Г.) у позові відмовлено. Рішення суду мотивовано спливом строку позовної давності.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що договір №14 від 14.12.2009р., укладений між сторонами, про надання послуг з транспортування нафти має всі ознаки договору перевезення, а тому у відповідності до ст. 315 ГК України діє шестимісячний строк позовної давності, про застосування якого при розгляді цієї справи відповідачем була надана господарському суду відповідна заява .

Не погодившись із зазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство Укртранснафта звернулось з апеляційною скаргою, в який посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення.

На думку позивача, суд неправомірно кваліфікував спірний договір як договір перевезення, оскільки термін транспортування за своїм змістом не є тотожним терміну перевезення, а транспортування є надання послуг. Посилаючись на Постанову Національної комісії регулювання електроенергетики України від 30.09.2005 № 857 транспортування нафти магістральними трубопроводами апелянт зазначає, що договір, укладений між сторонами не є договором перевезення, а є видом господарської діяльності з надання послуг з транспортування нафти магістральними трубопроводами, що провадиться ліцензіатом відповідно до Ліцензійних умов за встановленими законодавством України правилами ціноутворення. Поняття транспортної послуги визначено в Законі України Про нафту і газ, зокрема, транспортна послуга - виробничі операції з приймання, переміщення, здавання, тимчасового зберігання і перевантаження нафти, газу та продуктів їх переробки. З огляду на викладене, позивач наполягає, що транспортування нафти є послуга з переміщення нафти трубопроводами. Тому застосування до спірних правовідносин статті 315 Господарського кодексу України є безпідставним.

Приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями „ОСОБА_1 ойл також не погодившись із рішенням суду звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати у мотивувальній частині рішення висновок суду першої інстанції про наявність збитків, у вигляді упущеної вигоди за 2010- 2014 роки, яка на думку суду складає 180 710 000,00 грн.

Відповідач зазначає, що позивачем не доведено наявності збитків заподіяних позивачеві та суд першої інстанції дійшов невірного висновку з цього приводу не враховуючи те, що спірний договір фактично передбачає альтернативні зобов'язання, що виключає застосування відповідальності у вигляді стягнення упущеної вигоди за незабезпечення гарантованого Договором обєму нафти для транспортування.

Більш детальніше доводи зазначені у скарзі.

У відзиві Публічного акціонерного товариства Укртранснафта на апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями ОСОБА_1 ойл

позивач просить відмовити у її задоволенні, рішення господарського суду Одеської області від 29.10.2015р. скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2015 року апеляційні скарги призначені до сумісного розгляду на 08 грудня 2015 року.

У звязку із перебуванням головуючого судді Лисенко В.А. у відпустці з 07.12.2015 року по 10.12.2015 року, судове засідання, яке було призначено на 08 грудня 2015 року, не відбулось та ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2015 року розгляд апеляційних скарг перенесено на 12 січня 2016 року.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступників висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.12.2009р. між ЗАТ з іноземними інвестиціями Синтез Ойл (правонаступник ПрАТ Синтез Ойл, надалі Замовник) та ВАТ Укртранснафта(правонаступник ПАТ Укртранснафта, надалі Виконавець) укладено Договір про надання послуг з транспортування нафти №14, у відповідності до умов якого Виконавець надає замовнику послуги з транспортування нафти за маршрутами: Приймально - здавальна дільниця (ПЗД) Одеса - Кременчуцький НПЗ та її здачу Замовнику по системі вимірювання кількості та якості нафти (СВКН) № 466-1 або по резервуарах АТ Укртатнафта, які відповідають вимогам комерційного обліку (п. 1.1. Договору), а з 01.03.2012р. за маршрутами: ДЗН Одеса - Кременчуцький НПЗ;

-ДЗН Одеса - ПАТНафтохімік Прикарпаття;

-ДЗН Одеса - НПКГАЛИЧИНА;

-ПАТНафтохімік Прикарпаття - ДЗН Одеса;

-НПКГАЛИЧИНА - ДЗН Одеса (п. 1.1. Договору з урахуванням Додаткової угоди від 01.03.2012р.).

Згідно з п.1.2 з урахуванням Додаткової угоди від 01.03.2012р. до Договору Замовник зобовязується оплатити послуги з транспортування нафти та з 01.03.2012р. послуги з резервування виробничих потужностей для надання послуг з транспортування нафти в порядку, визначеному умовами Договору.

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що відповідно до цього Договору Замовник має право, але не зобовязання поставляти кожні 12 місяців (рік) нафту в кількості від 3 000 000 (три мільйони) тонн до 6 000 000 (шість мільйонів) тонн протягом дії цього Договору для надання Виконавцем послуг, передбачених цим Договором, а Виконавець в свою чергу, зобовязується прийняти фактичну кількість нафти, поставленої Замовником, та надати послуги, передбачені цим Договором. У будь-якому випадку замовник зобовязаний поставити мінімальну кількість нафти, що складає 3 000 000 тонн кожні 12 місяців (рік) протягом дії цього Договору.

Послуги з транспортування нафти здійснюються Виконавцем при наявності нафти, маршрутного доручення Виконавця та письмового підтвердження АТ Укртранснафта про приймання обсягів нафти (п. 2.4. Договору).

У відповідності до додаткової угоди від 01.03.2012р. п. 2.4. Договору викладено у наступній редакції:

Послуги з транспортування нафти здійснюються Виконавцем при наявності передплати, митного оформлення партії нафти, доручення на транспортування, маршрутного доручення Виконавця та письмового підтвердження про приймання обсягів нафти в кінцевому пункті маршруту.

Приймання нафти здійснюється Виконавцем від Замовника за показами СВКН №704 на ПЗД Одеса з оформленням актів приймання-здавання нафти та паспортів якості, підписаних уповноваженими представниками Виконавця та Замовника. Акти приймання-здавання та паспорта якості нафти оформлюються персоналом Виконавця (п. 2.6. Договору).

Замовник щомісяця здійснює передплату послуг Виконавця в розмірі 6 150 000,00 грн. з ПДВ шляхом банківського переказу на рахунок Виконавця до 25 числа місяця, що передує місяцю надання послуг, на підставі рахунку, який виставлений Виконавцем Замовнику. Виконавець до 23 числа місяця, що передує місяцю надання послуг Замовнику, виставляє рахунок на здійснення передплати і направляє його факсимільним звязком Замовнику, з наступним відправленням оригіналу рахунку протягом одного дня на поштову адресу Замовника (п. 4.1. Договору).

З урахуванням додаткової угоди від 01.03.2012р. п. 4.1. Договору викладено у наступній редакції Замовник щомісяця здійснює передплату послуг з транспортування нафти та послуг з резервування виробничих потужностей для надання послуг з транспортування нафти в розмірі 835 000 грн. з ПДВ шляхом банківського переказу на рахунок Виконавця до 28 числа місяця, що передує місяцю надання послуг, на підставі рахунку, який виставлений Виконавцем Замовнику. Виконавець до 25 числа місяця, що передує місяцю надання послуг Замовнику, виставляє рахунок на здійснення передплати і направляє його факсимільним звязком Замовнику, з наступним відправленням оригіналу рахунку на поштову адресу Замовника.

Тариф на послуги з транспортування нафти за маршрутом Приймально - здавальна дільниця (ПЗД) Одеса - Кременчуцький НПЗ становить 20,50 грн. за 1 тонну нетто здану в кінці маршруту транспортування, до якого додається ПДВ 4,10 грн., разом з ПДВ 24,60 грн. (п. 4.3. Договору).

З урахуванням додаткової угоди від 01.03.2012р. п. 4.3. Договору викладено у наступній редакції:

Тарифи на транспортування нафти за 1 тонну нетто по маршрутах становлять відповідно:

-ДЗН Одеса - НПКГАЛИЧИНА - 29,50 грн.

-ДЗН Одеса - ПАТНафтохімік Прикарпаття- 31,00 грн.

ДЗН Одеса - Кременчуцький НПЗ - 20,50 грн.

-НПКГАЛИЧИНА - ДЗН Одеса- 29,50 грн.

-ПАТНафтохімік Прикарпаття - ДЗН Одеса - 31,00 грн.

Документом, який підтверджує факт надання послуг з транспортування нафти є Акт виконаних послуг та звірка взаєморозрахунків за звітний період (п. 4.4. Договору).

Звітним періодом по Договору є один календарний місяць. Виконавець надає замовнику наступні документи про надані послуги: акт виконаних послуг та звірки взаєморозрахунків за період; податкову накладну (та інші документи) (п. 4.5. Договору).

У випадку, якщо у звітному періоді, що становить один календарний місяць, Замовник взагалі не надав для транспортування обсягів нафти, передплата Замовника (п. 4.1. Договору) буде вважатися оплатою послуг з резервування виробничих потужностей для надання Замовнику послуг з транспортування нафти. У разі надання Виконавцем послуг з транспортування нафти відповідно до Договору і буде оформлятися Актом виконаних послуг та звірки взаєморозрахунків на суму оплати. У випадку коли надані Замовником фактичні обсяги нафти для транспортування менші, ніж здійснена Замовником передплата, така оплата буде вважатися оплатою за надання послуг з транспортування нафти в частині фактично перекачаного обсягу нафти й буде оформлятися Актом виконаних послуг та звірки взаєморозрахунків. Частина оплати, визначена як різниця сум місячної передплати й вартості наданих послуг з транспортування, буде вважатися оплатою послуг з резервування виробничих потужностей для надання Замовнику послуг з транспортування нафти, відповідно до Договору і буде оформлятися Актом виконаних послуг та звірки взаєморозрахунків(п. 4.6. Договору з урахуванням додаткової угоди до нього від 01.03.2012р.).

Даний Договір складений у 2-ох екземплярах, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної Сторони, набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і скріплення печатками та діє до 31 грудня 2017р., а у відношенні взаєморозрахунків до повного проведення взаємних розрахунків (п. 7.1. Договору з урахуванням додаткової угоди від 01.03.2012р.)

Договір вважається автоматично продовженим на кожні послідуючі три календарних роки за умови, якщо сторона за Договором не повідомила іншу сторону про своє небажання продовжити строк дії даного Договору, не пізніше 45 календарних днів до припинення строку дії цього Договору (п. 7.2. Договору).

Між сторонами також було укладено ряд Додаткових угод до Договору: від 22.12.2010р, 12.07.2011р., 18.01.2012р., 01.03.2012р. 12.11.2014р.).

У відповідності до умов Договору Виконавцем згідно з актами виконаних послуг та звірки взаєморозрахунків за період з 31.01.2010р. по 31.12.2014р. надано Замовнику послуги з транспортування та резервування виробничих потужностей.

Відповідачем на виконання умов Договору протягом 2010-2015 роки сплачено на користь ПАТ УКРТРАНСНАФТА 195 805 000,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, копії яких наявні у матеріалах справи (за 2010 2014 роки оплачено 188 290 000, 00 грн.).

Однак, у звязку з тим, що відповідачем не забезпечено гарантовані Договором обєми нафти для транспортування (мін. кількість 3 000 000 тонн), позивачем транспортовано меншу кількість нафти, ПрАТ ОСОБА_1 ойл , що на думку позивача спричинило ПАТ Укртранснафта збитки у вигляді упущеної вигоди.

З огляду на вищевказані обставини Позивач звернувся до господарського суду з метою захисту своїх прав.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, але не згодна з мотивами, за якими прийняте зазначене рішення.

Встановлено, що умовами договору не передбачено відповідальності у вигляді стягнення збитків за не забезпечення гарантованої Договором обєму нафти для транспортування у кількості 3 000 000 тонн. Тому для вирішення питання щодо стягнення збитків необхідно застосовувати загальні норми права, що регулюють правові підстави для стягнення збитків.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Частиною 2 ст.224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частиною 4 ст.623 ЦК України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно правову відповідальність, зокрема у виді відшкодування збитків.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно правову відповідальність, зокрема у виді відшкодування збитків.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки боржника, що пролягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання;

2) наявності шкоди (збитки це грошеве вираження шкоди);

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини боржника.

За відсутністю хоча б однієї із названих умов цивільно-правова відповідальність у виді відшкодування майнової шкоди не настає. (Постанова Верховного суду України від 18 березня 2015 р. у справі № 3-18 гс 15.

Матеріали справи не містять жодних обставин, які вказують на таку складову частину цивільного правопорушення як вина.

Так, із матеріалів справи не вбачається, що за порушення зазначеного цивільного обов'язку будь який представник відповідача поніс кримінальну чи адміністративну відповідальність.

Виходячи з презумпції вини правопорушника тягар доказування відсутності вини у заподіянні шкоди покладається на відповідача.

В обґрунтуванні цього питання відповідач послався на те, що забезпечення гарантованої Договором обєму нафти для транспортування не залежить тільки від нього як замовника договору, оскільки він не є власником нафти, яка транспортується з використанням технічного обладнання позивача. Зазначені пояснення підтверджені пунктом 2.5 Договору, де зазначено, що вантажовідправником нафти замовника на ПЗД "Одеса" є закрите акціонерне товариство "ОСОБА_1 Транзит". Тобто за таких обставин відповідач як заручник дій іншої особи обґрунтовано довів, що в його діях немає навмисності чи необережності при не забезпеченні гарантованої Договором обєму нафти для транспортування.

Крім того, згідно умов п. 1.3 та п. 4.6 вказаного договору в редакції додаткової угоди від 01.03.2012 р. замовник зобов'язаний щомісяця здійснювати передплату послуг з транспортування нафти та послуг з резервування виробничих потужностей для надання послуг з транспортування нафти у розмірі 835000,0 грн. незалежно від фактичного надання для транспортування обсягів нафти. У випадку, якщо у звітному періоді, що становить один календарний місяць, замовник взагалі не надав для транспортування обсягів нафти, передплата Замовника буде вважатися оплатою послуг з резервування виробничих потужностей для надання Замовнику послуг з транспортування нафти. У разі надання Виконавцем послуг з транспортування нафти, вартість яких перевищує здійснену суму місячної передплати, Замовник здійснює доплату, розмір якої визначається як різниця вартості наданих послуг з транспортування фактичних обсягів нафти та суми місячної передплати. З зазначених умов договору чітко вбачається альтернативність зобов'язань: якщо Замовник надасть обсяги нафти, вартість транспортування яких перевищує суму передплати здійснена передплата зараховується в рахунок оплати послуг з транспортування нафти, а якщо не надасть сума передплати зараховується як плата за резервування виробничих потужностей, тобто як покриття можливих фінансових втрат.

Таким чином, у сукупності умови діючого договору у цієї частині, що передбачають можливість ненадання Замовником необхідних обсягів нафти для транспортування, та відсутність договірної відповідальності за вказані дії, відсутність вини Замовника дають підстави для висновку про недоведеність вимог про стягнення збитків з відповідача на відшкодуванні яких наполягає позивач.

Більш того, умови діючого договору передбачають можливість ПАТ "Укртранснафта" надання третім особам послуг з транспортування нафти, передбачених цим договором, за письмовим погодженням Замовника.

Матеріали справи не містять жодного звернення до відповідача за погодженням вищевказаних питань для використання належних позивачу виробничих потужностей шляхом залучення інших замовників його послуг з метою отримання доходів за відсутністю необхідних обсягів нафти для транспортування, тобто судом не встановлено заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про недоведеність позовних вимог про стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди), а саме відсутність усіх 4-х елементів складу цивільного правопорушення та не встановлення заходів, вжитих ПАТ "Укртранснафта" для одержання такої вигоди.

Оскільки судом першої інстанції зроблено протилежний висновок, судова колегія виключає його із мотивувальної частині рішення, задовольняючи апеляційну скаргу відповідача та відмовляє у задоволенні позову з мотивів, викладених апеляційною інстанцією.

Згідно з абз. 5 пункту 12 Постанови №7 Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року із змінами та доповненнями "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Доводи апеляційної скарги позивача стосовної правової кваліфікації умов договору не приймаються до уваги на підставі такого.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про нафту і газ відправниками нафти є фізичні або юридичні особи усіх форм власності, які забезпечують доставку на приймальні термінали підприємств магістрального трубопровідного транспорту нафти, газу або продуктів їх переробки відповідно до укладених угод;

Згідно з ч.1. ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. В ч. 3 вказаної статті передбачено, що перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Згідно зі ст. 3 Закону України Про нафту і газ відносини, пов'язані з користуванням нафтогазоносними надрами, видобутком, транспортуванням, зберіганням та реалізацією нафти, газу та продуктів їх переробки, регулюються Кодексом України про надра, Законом України "Про трубопровідний транспорт", Законом України "Про угоди про розподіл продукції", іншими нормативно-правовими актами, а також цим Законом з питань, пов'язаних з особливостями нафтогазової галузі.

Господарський суд, проаналізувавши норми чинного законодавства України та дослідивши умови Договору про надання послуг з транспортування нафти №14 від 14.12.2009р. дійшов правильного висновку, що даний Договір є договором перевезення.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно зі ст. 925 Цивільного кодексу України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами). Позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк. До вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Згідно зі ст. 315 Господарського кодексу України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді. Для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, за умовами того, якщо б існували правові підстави для відшкодування збитків, строк позовної давності щодо стягнення суми збитків за період з 2010 по 2014 роки сплив, що є самостійною правовою підставою для відмови у задоволенні позову.

За таких обставин апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства „Укртранснафта залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 99, 101, 103 п.1, 105 ГПК України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями ОСОБА_1 ойл - задовольнити.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Укртранснафта - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 29.10.2015р. по справі № 916/3437/15 - залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 18.01.2016р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя Т.Я. Гладишева

Суддя А.І. Ярош