Постанова № 550651, 16.02.2007, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.07 р. Справа № 26/315а

Постановлена у нарадчій кімнаті 16 лютого 2007 р. о 16 год. 45 хв.

Зал судового засідання – каб. 220

Господарський суд Донецької області у складі судді Наумової К.Г.

При секретарі судового засідання – Митрофановій А.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду адміністративну справу № 26/315а

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Експометал” (м. Донецьк)

до відповідачів: Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька (м. Донецьк)

Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області (м. Донецьк)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 07.06.2006 р. № 0001302340/0-8930/10/23-413, від 04.07.2006 р. № 0001302340/1-10111/10/7-23-413, від 11.09.2006 р. № 0001302340/2-13639/10/23-413, від 04.07.2006 р. № 0001592340/0-10110/10/7/23-413, від 29.08.2006 р. № 0001592340/1-12936/10/23-413, від 11.09.2006 р. № 0001592340/2-13640/10/23-413, від 11.09.2006 р. № 0002412340/0-13638/10/23-413, від 11.09.2006 р. № 0002402340/0-13641/10/23-413 та стягнення з коштів Державного бюджету бюджетного відшкодування у сумі 9551260 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Експометал” (м. Донецьк) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька (м. Донецьк), далі за текстом “ДПІ”, про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 07.06.2006 р. № 0001302340/0-8930/10/23-413, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування на 8513355 грн., від 04.07.2006 р. № 0001302340/1-10111/10/7-23-413, від 11.09.2006 р. № 0001302340/2-13639/10/23-413, від 04.07.2006 р. № 0001592340/0-10110/10/7/23-413, від 29.08.2006 р. № 0001592340/1-12936/10/23-413, від 11.09.2006 р. № 0001592340/2-13640/10/23-413, від 11.09.2006 р. № 0002412340/0-13638/10/23-413, від 11.09.2006 р. № 0002402340/0-13641/10/23-413.

Заявою від 30.11.2006 р. позивач доповнив позовні вимоги та просить також стягнути з коштів Держаного бюджету України з рахунку, відкритого на ім’я Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області (м. Донецьк) бюджетне відшкодування з ПДВ по податковим деклараціям за лютий, березень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2005 р. у загальній сумі 9551260 грн.

Ухвалою від 31.01.2007 р. до участі у справі у якості другого відповідача було залучено Головне управлінні Державного казначейства України у Донецькій області (м. Донецьк).

Позивач посилається на наступне. Спірні рішення прийняті на підставі акта додаткової позапланової перевірки. Під час прийняття спірних рішень ДПІ послалася на те, що неможливо простежити рух товарів до виробника у зв’язку з чим неможливо зробити висновок щодо фактичної сплати ПДВ у бюджет. На підставі цього, ДПІ вважає, що позивач порушив вимоги п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст.. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Зазначеним законом визначено, що сума ПДВ, що включена до ціни товару є податковим зобов’язанням продавця товару, і саме продавець несе обов’язок по сплаті цього податку до бюджету. Обов’язок покупця товару сплачувати ПДВ до бюджету законом не встановлений. Зазначений закон не містить визначення поняття „підтверджена податковим органом сума бюджетного відшкодування”. Дане поняття наведено лише у підзаконному нормативному акті, що суперечить нормам закону. Від’ємне значення податку розраховано позивачем з урахуванням вимог п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст.. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” із змінами та доповненнями, тобто від’ємне значення податку включалось до податкового кредиту наступного звітного періоду. Сплата ПДВ контрагентам позивача підтверджена платіжними документами при цьому позивач використовував виключно грошові розрахунки. Права позивача на податковий кредит підтверджено актом перевірки від 24.05.2006 р. № 1105/23-6-32645745. Жодних фактів неправильного оформлення податкових накладних ДПІ під час двох перевірок не встановлено. Відповідно до п.п. 7.7.1 та 7.7.2 п. 7.7. ст.. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” із змінами та доповненнями розмір бюджетного відшкодування обмежений лише сумою податку сплаченого постачальникам товару у попередньому звітному періоді, а не сумою податкового кредиту попереднього звітного періоду, як зазначає ДПІ. Форма розрахунку бюджетного відшкодування, яка затверджена Наказом ДПА України від 15.06.2005 р. № 213 не відповідає суті механізму бюджетного відшкодування та п. а) п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст.. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Позивач виконав усі вимоги встановлені ст.. 7 зазначеного закону тому має право на отримання бюджетного відшкодування. Податковим повідомленням-рішенням № 0002412340/0-13638/10/23-413 від 11.09.2006 р. позивачу збільшено бюджетне відшкодування, але посилаючись на п. а) п.п. 7.7.7 ст. 7 закону зарахувало цю суму у рахунок зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів. Зазначене рішення приймалось у зв’язку із виправленням помилки припущеної під час попередньої перевірки, позивач згоди на таке зарахування не надавав. Позивач вважає, що відповідно до вимог п.п. 4.4.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у даному випадку рішення повинно прийматися на користь платника податку.

ДПІ проти позову заперечує посилаючись на наступне.

На підставі ч. 1 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” та направлення на перевірку від 29.03.2006 р. № 313 робітниками ДПІ було проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача. За результатами перевірки складено акт від 24.05.2006 р. № 1105/23-6/32645745. Під час перевірки були встановлені порушення вимог п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.5 п. 7.7. ст.. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” у деклараціях за лютий, березень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2005 р. З відповідей отриманих на запити про проведення зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника вбачається, що підтвердити фактичну сплату податку до бюджету не можливо оскільки у ланцюгу постачальників встановлені підприємства, які визнані банкрутами або ліквідовані за рішенням власника. Також встановлені розрахунки векселями що свідчать про відсутність надмірної сплати ПДВ до бюджету, тобто невиконана умова п. 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” оскільки у відповідності цієї норми бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених Законом..

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.97 р. № 166 у редакції Наказу ДПА України від 15.06.05 р. № 213, відшкодуванню підлягає частина від’ємного значення податку, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг). Підприємством до бюджетного відшкодування віднесені суми ПДВ, які перевищують суму податкового кредиту попереднього періоду. Порушення встановлені у червні-серпні 2005 р. які призвели до зменшення податкового кредиту, вплинули на зменшення суми бюджетного відшкодування жовтня-грудня 2005 р. За результатами перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.06.06 р. № 0001302340/0 8930/10/23-4, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування на 8513355 грн. За результатами оскарження зазначеного рішення в адміністративному порядку дане рішення залишено без змін. До позивача додатково застосовані фінансові санкції у зв’язку із частковим відшкодуванням позивачу бюджетного відшкодування.

Головне управлінні Державного казначейства України у Донецькій області (м. Донецьк), далі за текстом „УДК”, проти позову заперечує посилаючись на наступне.

Згідно п. 4 Наказу Державної податкової адміністрації України ьа Державного казначейства України № 200/86 від 21.05.2001 р. відшкодування ПДВ із державного бюджету здійснюється органами Державного Казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1232 на органи Державного Казначейства України покладені функції касового виконання Державного бюджету. Ведення особових рахунків платників податків не входить в компетенцію Державного Казначейства, тому органами Державного Казначейства України не мають законодавчої підстави для самостійного відшкодування податку з бюджету. Станом на 30.01.07 р. висновки на відшкодування ПДВ, зазначеного у позові на розрахунковий рахунок позивача від ДПІ у Київському районі м. Донецька УДК не отримувало.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників сторін суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Експометал” є суб’єктом підприємницької діяльності, код ЕДРПОУ 32645745, свідоцтво про державну реєстрацію видано виконкомом Донецької міської ради 15.09.2003 р. номер запису про заміну свідоцтва 1 266 105 0002 000932.

ДПІ провела виїзну документальну перевірку позивача за результатами якої складено Акт від 24.05.2006 р. № 1105/23-6- 32645745 „Про результати виїзної планової перевірки ТОВ „Експометал” Код за ЕДРПОУ 32645745 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.09.2003 р. по 31.12.2005 р.”

В даному акті відображено наступне.

По операціям позивача з ТОВ „Осиріс” розрахунки у сумі 24355031, 46 грн. здійснювались шляхом видачі векселів та шляхом заліку зустрічних вимог. В акті також зазначено що векселя були видані у березні 2005 р.

По операціям позивача з ТОВ „Донбас Імпорт Експорт” розрахунки у серпні 2005 р. у сумі 6996296,91 коп., у вересні 2005 р. – 53398864,23 грн. здійснювались шляхом заліку зустрічних вимог

Зазначене свідчать про відсутність надмірної сплати ПДВ до бюджету, тобто невиконана умова п. 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” оскільки у відповідності цієї норми бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених Законом..

ТОВ ВКФ „Укрвторресурс”, згідно відповіді ДПІ у Калінінському районі м. Донецька, ліквідовано за рішенням власника, знято з податкового обліку 28.02.05 р. у зв’язку з чим не можливо встановити виробника продукції. Зазначене підприємство є постачальником контрагентів позивача.

ТОВ „Дніпропром”, згідно відповіді ДПІ в Калінінському районі м. Донецька ліквідовано 29.11.2004 р. № 5/154. Під час судового розгляду представники ДПІ пояснили, що зазначене підприємство визнано банкрутом та занизило свої податкові зобов’язання. Зазначене підприємство є постачальником контрагентів позивача.

ТОВ «Домбас», згідно відповіді ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, ліквідовано 04.05.05 р. рішенням господарського суду Донецької області по справі 5/46. Судом встановлено що дане підприємство припинило підприємницьку діяльність, під час ліквідаційної процедури майновий активів не виявлено, за юридичною адресою не знаходиться. Зазначене підприємство є постачальником контрагентів позивача.

ТОВ „Тервіс”, згідно відповіді ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, , Постановою Господарського суду Донецької області від 10.02.2006 р. по справі № 42/199 визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура. Зазначене підприємство є постачальником контрагентів позивача.

ТОВ „Укрпромкомплект”, згідно відповіді ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька, згідно ухвали господарського суду Донецької області від 27.04.05 р. по справі 5/37Б про банкрутство. Зазначене підприємство є постачальником контрагентів позивача.

ТОВ „Осиріс”, згідно відповіді ДПІ у Калінінському районі м. Донецька від 02.03.2006 р. № 5837/7/113-5, ліквідовано Ухвалою господарського суду за справою про банкрутство від 23.12.05 р. № 42/200Б, Свідоцтво платника ПДВ анульовано 28.11.05 р.

В акті також зазначено, зустрічними перевірками підтверджено постачання товару ТОВ „Осиріс” контрагентам позивачу в усіх податкових періодах у яких відбувались правовідносини з цим підприємством, неможливо підтвердити лише по операціям за серпень 2005 р. у зв’язку із отриманням такої відповіді.

Постачальником контрагентів позивача у перевіряємомоу періоді також було підприємство ПП “Ультра мет-13а”. Згідно інформаційної довідки це підприємство має ознаки фіктивності у зв’язку з чим направлено запит на проведення зустрічних перевірок.

У зв’язку з тим, що внаслідок ліквідації або визнання банкрутами зазначених підприємств неможливо встановити кінцевого виробника продукції, по операціям з придбання якої позивачем сформований податковий кредит. На думку ДПІ зазначене є порушенням вимог п. 1.8 ст.1, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, п. 19 ст. 1, ст.. 19 Бюджетного кодексу України. З системного аналізу зазначених норм вбачається, що Законом України „Про податок на додану вартість” встановлений прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку, а потім включення відповідних сум до складу податкового кредиту з ПДВ та відшкодуванням ПДВ за рахунок коштів, сплачених у вигляді ПДВ. Зі змістом даного закону, право на відшкодування ПДВ виникає лише при надмірній фактичній сплаті податку, а не з факту існування зобов’язання по сплаті ПДВ в ціні товару.

За висновками ДПІ, не представляється можливим підтвердити податковий кредит позивача у лютому 2005 р. на 3011868 грн., у березні 2005 р. у сумі 1022999 грн., у червні 2005 р. на сумі 412701 грн., у липні 2005 р. у сумі 1164146 грн., у серпні 2005 р. у сумі 9815824 грн.

В акті також зазначено, що у періоді, що перевірявся позивач займався виробництвом сплавів та виробів з кольорових металів, мав власну виробничу базу, а також орендував виробничі приміщення, майданчик, проїзди, тощо, має ліцензії на заготівлю, переробку металобрухту кольорових металів. Позивач також відображав у деклараціях з ПДВ експортні та імпортні операції, які підтверджені вантажними митними деклараціями.(арк.. 45-54 акту перевірки).

В акті зазначено (арк.. 54), що відповідно до документів наданих позивачем до перевірки позивачем фактично сплачено постачальникам товарів у червні 2005 р. – 309536 грн., у липні 2005 р. – 120444 грн., у серпні 2005 р. – 181460 грн., у вересні 2005 р. – 3101794 грн., у жовтні 2005 р. – 817310 грн., у листопаді 2005 р. – 1638885 грн.

У висновках акту зазначено, що перевіркою встановлені наступні порушення.

Порушення п. 1.8 ст.1, п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в редакції яка діяла до 01.06.05 р.) внаслідок чого підприємством завищено суму бюджетного відшкодування:

за лютий 2005 р. на 3011868 грн.,

за березень 2005 р. на 1001878 грн. (п. 4).

Порушення п. 1.8 ст.1, п.п. 7.4.1 п. 7.4, ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” із змінами та доповненнями внаслідок чого підприємством завищено різницю між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного періоду:

червень 2005 р. – 412701 грн.,

липень 2005 р. – 1164146 грн.,

серпень 2005 р. – 9815824 грн.

Порушення п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” із змінами та доповненнями внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за:

Жовтень 2005 р. на суму 3101794 грн..

Листопад 2005 р. на суму 231517 грн..

Грудень 2005 р. на суму 1638885 грн.

На підставі даного акту ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 07.06.2006 р. № 0001302340/0-8930/10/23-413, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ по деклараціям:

лютий 2005 р. на суму 3011868 грн.,

березень 2005 р. на суму 1001878 грн.,

жовтень 2005 р. на суму 3101794 грн.,

листопад 2005 р. на 231517 грн.,

грудень 2005 р. на суму 1166298 грн.,

у загальній сумі на 8513355 грн.,

Позивач оскаржив дане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

Рішенням ДПІ у Київському районі м. Донецька про результати розгляду скарги від 03.07.06 р. № 1001/10/25-013 зазначене повідомлення-рішення залишено без змін та донараховано штрафні санкції у сумі 17950 грн. за лютий 2005 р. згідно з п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. У мотивувальній частині рішення зазначено, що позивачем отримано бюджетно відшкодування по декларації за лютий 2005 р. у загальній сумі 44300 грн., хоча актом перевірки підтверджено правомірність відшкодування лише суми 8400 грн., що є підставою для застосування фінансових санкцій.

ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення :

№ 0001302340/1-10111/10/7-23-413 від 04.07.2006 р. яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ по деклараціям:

лютий 2005 р. на суму 3011868 грн.,

березень 2005 р. на суму 1001878 грн.,

жовтень 2005 р. на суму 3101794 грн.,

листопад 2005 р. на 231517 грн.,

грудень 2005 р. на суму 1166298 грн.,

у загальній сумі на 8513355 грн.,

та № 0001592340/0-10110/10/7/23-413 від 04.07.2006 р., яким до позивача застосовані фінансові санкції у сумі 17950 грн. на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

Рішенням ДПІ у Київському районі м. Донецька про результати розгляду скарги від 31.07.06 р. № 11472/10/25-013 податкове повідомлення-рішення № 0001592340/0-10110/10/7/23-413 від 04.07.2006 р., залишено без змін.

29.08.2006 р. ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001592340/1-12936/10/23-413, яким до позивача застосовані фінансові санкції у сумі 17950 грн. на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

ДПА в Донецькій області 18.08.2006 р. направила до ДПІ у Київському районі м. Донецька лист яким доручила провести додатковою позапланову виїзну перевірку позивача.

На підставі зазначеного листа та направлення на перевірку від 23.08.2006 р. № 684 ДПІ у Київському районі м. Донецька здійснила позапланову виїзну перевірку позивача з питань зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за період з 25.09.2003 р. по 31.12.2005 р. за наслідками якої складено Акт від 28.08.2006 р. № 1759/23-4/32645745 „Про результати виїзної планової перевірки ТОВ „Експометал” Код за ЄДРПОУ 32645745 з питань зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період з 25.09.2003 р. по 31.12.2005 р.”.

Висновки цього акту співпадають з висновками попереднього акту крім висновків по порушенню п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 закону України „Про податок на додану вартість”.

В даному акті відображено наступне. Внаслідок порушення п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” підприємством завищено суму відшкодування за:

Липень 2005 р. на суму 284659 грн.,

Серпень 2005 р. на суму 16780 грн.,

Вересень 2005 р. на 30228 грн.,

Жовтень 2005 р. на суму 2822083 грн.,

Листопад 2005 р. на суму 817310 грн.,

Грудень 2005 р. на суму 581507 грн.

Рішенням ДПА в Донецькій області від 04.09.2006 р. № 12246/10/25-013-5 зазначені повідомлення-рішення залишено без змін та збільшено суму ПДВ на 35900 грн. та суми зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на 17058 грн., визначену у податковому повідомленні-рішенні від 07.06.2006 р. № 0001302340/0-8930/10/23-4.

11.09.2006 р. ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення

№ 0001302340/2-13639/10/23-413, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування:

за лютий 2005 р. на 3011868 грн.,

за березень 2005 р. на 1001878 грн.,

за жовтень 2005 р. на 3101794 грн.,

за листопад 2005 р. на 231517 грн.,

за грудень 2005 р. на 1166298 грн.

на загальну суму 8513355 грн.,

№ 0001592340/2-13640/10/23-413, яким застосовані фінансові санкції у сумі 17950 грн.,

№ 0002412340/0-13638/10/23-413, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2005 р. на 279711 грн., за грудень 2005 р. на 584791 грн. на загальну сумі 864502 грн. У рішенні зазначено: у зв’язку з цим відповідно до п.п. „а” п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” вважається, що ТОВ „Експометал” добровільно відмовляється від отримання сум заниження в розмірі 864502 грн., як бюджетного відшкодування, зазначена сума підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів,

№ 0002402340/0-13641/10/23-413, яким зменшено суму бюджетного відшкодування:

за липень 2005 р. на 284659 грн.,

за серпень 2005 р. на 16780 грн.,

за вересень 2005 р. на 30228 грн.,

за листопад 2005 р. , усього на 917460 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 68818 грн. у зв’язку із відшкодуванням позивачу суми 137635 грн. на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”

З матеріалів справи вбачається, що наведені ДПІ в акті перевірки підприємства, ліквідовані або визнані банкрутами після проведення господарських операцій з позивачем, або з контрагентами позивача.

В матеріали справи позивачем надані податкові накладні, які оформлені відповідно до вимог Закону України “Про податок на додану вартість”, які були включені до податкового обліку (формування податкового кредиту) у відповідних податкових періодах та підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту , що ДПІ під час розгляду справи було визнано.

Статтею 19 Конституції України, передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

П.п.3.1.1 п.3.1 ст.3. Закону України “Про податок на додану вартість” (редакція що діяла до набрання чинності Закону України від 25.03.2005 р. N 2505-IV), було встановлено, що об’єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Поняття продажу товарів (робіт, послуг) було наведено у п.1.4 ст.1 вищеназваного Закону. Відповідно до цього пункту, продаж послуг (робіт) це будь-які операції цивільно-правового характеру з надання послуг (результатів робіт), надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з надання будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання послуг (робіт).

П.п.3.1.1 п.3.1 ст.3. Закону України “Про податок на додану вартість” у редакції Закону України від 25.03.2005 р. N 2505-IV встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю), а також з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту).

Податковий кредит звітного періоду, згідно умов п.п. 7.4.1 ст. 7 наведеного закону (редакція що діяла до набрання чинності Закону України від 25.03.2005 р. N 2505-IV) , складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

П.п. 7.4.1 ст. 7 наведеного закону (редакція Закону України від 25.03.2005 р. N 2505-IV) передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно з п.п.7.5.1 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата оплати, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (редакція підпункту не змінювалась).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (редакція що діяла до набрання чинності Закону України від 25.03.2005 р. N 2505-IV) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат на податки, не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями.

П.п. 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (редакція Закону України від 25.03.2005 р. N 2505-IV) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, належним доказом правомірності формування податкового кредиту є податкова накладна, виписана згідно з вимогами пункту 7.2.1 п. 7.2 статті 7 цього Закону, що видається продавцем, зареєстрованим як платник ПДВ, яка є одночасно звітним і розрахунковим документом (п.п. 7.2.3, 7.2.4 статті 7 Закону).

П. 1.3. ст.1. Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що платником податку вважається особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України (редакція підпункту не змінювалась).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 ст.. 2 цього закону (редакція Закону України від 25.03.2005 р. N 2505-IV), платником податку є будь-яка особа, яка:

а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;

в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті, а також будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку. П.п. 2.3 встановлені випадки у яких особа зобов’язана зареєструватися у якості платника ПДВ.

Відповідно до п. а) п.п 10.1. ст.. 10 цього закону, особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

П. 10.2. встановлено, що платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, Законом України “Про податок на додану вартість” (в редакції яка діяла до набрання чинності Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV та в редакції, що діє після набрання чинності цим законом), яким визначено ставки та механізм справляння ПДВ, обов’язок щодо визначення об’єкту оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильності обчислення ПДВ покладено на платника податку – продавця товару.

Обов’язок сплатити нарахований продавцем ПДВ у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку – покупця.

Закон України “Про податок на додану вартість” не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку – покупця товарів (послуг) за правильність визначення платником податку – продавцем товарів (послуг) об’єкту оподаткування та правильність відображення їх у податковому обліку.

До податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку придбав товари вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. При цьому для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податків, який придбав товар, Законом України “Про податок на додану вартість” не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету. Законом передбачений лише обов’язок платника податку надати покупцю податкову накладну, а у разі імпорту товару на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту вважається вантажна митна декларації, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету то, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Ліквідація, або визнання підприємств – контрагентів банкрутами, у зв’язку з чим неможливо підтвердити факт уплати ПДВ до бюджету, не може бути підставою для виключення сум з податкового кредиту, а також на позбавлення платника податку на отримання бюджетного відшкодування. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість(зменшувати суми бюджетного відшкодування) та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, або контрагентами продавця оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Відповідно до п. 1.8 ст.. 1 Закону, бюджетним відшкодуванням вважається сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Ст. 7 визначено порядок отримання такого відшкодування. Пунктом п. 7.7. ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість”, у редакції Закону України від 25.03.2005 р. N 2505-IV, передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Закон не містить норми, яка надає платникам право на бюджетне відшкодування лише після підтвердження податковими органами сплати виробником товару ПДВ до бюджету.

ДПІ не доведені факти не відображення у податкових зобов’язаннях контрагентами позивача ПДВ по наведеним господарським операціям, а також іншими постачальниками по ланцюгу господарських операцій, сам факт ліквідації підприємства (визнання банкрутом) – продавця товару, або його контрагентів, не є підставою для позбавлення платника податку права на отримання бюджетного відшкодування..

ДПІ також не доведено, що на момент здійснення господарських операцій, продавці, або їх контрагенти, тощо, були виключені з Єдиного державного реєстру та з реєстру платників ПДВ, а свідоцтва про реєстрацію їх платниками податку на додану вартість анульовані.

Посилання ДПІ під час судового розгляду на порушення позивачем вимог п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.97 р. № 166 у редакції Наказу ДПА України від 15.06.05 р. № 213 - віднесення до бюджетного відшкодування суми ПДВ, які перевищують суму податкового кредиту попереднього періоду у жовтні та листопаді 2005 р, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Пунктом п. 7.7. ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість”, у редакції Закону України від 25.03.2005 р. N 2505-IV, передбачено наступне.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. (п.п7.7.1)

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. (п.п.7.7.2)

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом. (п.п. 7.7.4)

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.(п.п. 7.7.5.)

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.(п.п. 7.7.6.)

Таким чином, відповідно до п.п. 7.7.2, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Формою розрахунку бюджетного відшкодування, яку затверджено Наказом ДПА України від 30 травня 1997 р.166, у редакції наказу ДПА України від 15 червня 2005 р. N 213, передбачено, що у рядку 3 зазначається сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактична сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів, а у рядку 4 зазначається сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (сума, указана в рядку 1, у межах суми, указаної в рядку 3) (значення цього рядка переноситься до рядка 25 податкової декларації за поточний звітний податковий період) .

Як вбачається, така вимога форми розрахунку суперечить п. а) п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” оскільки цим пунктом сума бюджетного відшкодування обмежена лише сумою податку, яка фактично сплачена контрагентам у попередньому періоді, а не сумою сплаченого податкового кредиту попереднього наступного періоду.

Відповідно до п. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відповідно до наведених вимог, подав до ДПІ разом з деклараціями заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунки суми бюджетного відшкодування у яких визначив суми відшкодування. Позивач у розрахунках бюджетного відшкодування за листопад та грудень 2005 р. визначив у рядку 3 суму ПДВ фактично сплаченого у попередньому податковому періоді (вересень, жовтень, 2005 р.) контрагентам, а не суму сплаченого податкового кредиту попереднього наступного періоду, що відповідає вимогам п. а) п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Під час розгляду справи ДПІ визнано, що позивачем сплачені контрагентам у жовтні та листопаді суми ПДВ, які дорівнюють сумам бюджетного відшкодування, що зазначені у податкових деклараціях та розрахунках бюджетного відшкодування за жовтень, листопад 2005 р. відповідно. Зазначене також підтверджується доданими до матеріалів справи платіжними документами. Сплачені суми ПДВ включені позивачем до податкового кредиту, але не тільки у попередньому періоді а й раніше. Оплата позивачем вартості придбаних товарів здійснювалась виходячи з фінансових можливостей підприємства. Зазначене також підтверджується письмовими поясненнями позивача, реєстрами податкових накладних, платіжними документами.

Суд звертає увагу на те, що зазначене порушення в актах перевірок не описано ДПІ, що суперечить вимогам п. 1.3, п. 1.7. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205, яким встановлено що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Податковим повідомленням-рішенням № 0002412340/0-13638/10/23-413 від 11.09.2006 р. позивачу збільшено бюджетне відшкодування. У рішенні з посиланням на п. а) п.п. 7.7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” зазначено, що вважається, що позивач добровільно відмовляється від отримання 864502 грн., як бюджетного відшкодування, зазначена сума підлягає зарахуванню у рахунок зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів.

П. п. 7.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено наступне. Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

Як вбачається з матеріалів справи, в актах перевірок таких обставин яка наведена у даному пункті, тобто заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування, перевищення суми не відображено.

Спірними рішеннями до позивача застосовані фінансові санкції відповідно до вимог п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Як вбачається зі спірних рішень фінансові санкції застосовані у зв’язку із частковим відшкодуванням позивачу сум ПДВ на які зменшено суми бюджетного відшкодування, жодним спірним рішенням позивачу не визначено суму податкового зобов’язання.

П.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, підстави для застосування до позивача фінансових санкцій відповідно до зазначеного підпункту були відсутні.

З огляду на зазначене, податкові повідомлення-рішення податкових повідомлень-рішень від 07.06.2006 р. № 0001302340/0-8930/10/23-413, від 04.07.2006 р. № 0001302340/1-10111/10/7-23-413, від 11.09.2006 р. № 0001302340/2-13639/10/23-413, від 04.07.2006 р. № 0001592340/0-10110/10/7/23-413, від 29.08.2006 р. № 0001592340/1-12936/10/23-413, від 11.09.2006 р. № 0001592340/2-13640/10/23-413, від 11.09.2006 р. № 0002412340/0-13638/10/23-413, від 11.09.2006 р. № 0002402340/0-13641/10/23-413

не можуть вважатися законними та підлягають визнанню недійсними, відповідно позовні вимоги у даній частині підлягають задоволенню

Стосовно вимог позивача щодо відшкодування ПДВ.

Згідно декларації з ПДВ за лютий 2005 р., подана до ДПІ 21.03.2005 р., про що свідчить відмітка ДПІ, ПДВ має від’ємне значення та складає 3020268 грн. з яких 417982 грн. підлягають відшкодуванню протягом 30 календарних днів з дати подання декларації, а 2602286 грн. після погашення податкових зобов’язань платника трьох наступних звітних періодів. До декларації додано розрахунок експортного відшкодування.

Згідно декларації з ПДВ за березень 2005 р., подана до ДПІ 20.04.2005 р., про що свідчить відмітка ДПІ, ПДВ має від’ємне значення та складає 1001878 грн. з яких 76519 грн. підлягають відшкодуванню протягом 30 календарних днів з дати подання декларації, а 925359 грн. після погашення податкових зобов’язань платника трьох наступних звітних періодів. До декларації додано розрахунок експортного відшкодування.

Сторонами визнано, що до цих декларації також були додані вантажні митні декларації, які підтверджують розмір експортного відшкодування.

У деклараціях з ПДВ за квітень та травень 2005 р., у колонці Б визначено позитивне значення у сумі 5668 та 8683 грн. відповідно.

Згідно податкової декларації з ПДВ за червень 2005 р., подана до ДПІ 20.07.2005 р. про що свідчить відмітка ДПІ, сума ПДВ поточного звітного періоду має від’ємне значення і складає 1834550 грн. Згідно рядка 22.2 зазначена сума включається до податкового кредиту наступного звітного періоду. Бюджетне відшкодування у даній декларації не заявлено, розрахунок бюджетного відшкодування та заява про повернення суми бюджетного відшкодування не надавались.

Згідно податкової декларації з ПДВ за липень 2005 р., подана до ДПІ 22.08.2005 р. про що свідчить відмітка ДПІ, сума ПДВ поточного звітного періоду має від’ємне значення і складає 1102797 грн. Сума що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду складає 1111422 грн., а залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду складає 1525014 грн.. Згідно рядка 25.1 декларації, розрахунку бюджетного відшкодування та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, на рахунок в установі банку підлягає відшкодуванню309536 грн..

Згідно податкової декларації з ПДВ за серпень 2005 р., подана до ДПІ 21.09.2005 р. про що свідчить відмітка ДПІ, сума ПДВ поточного звітного періоду має від’ємне значення і складає 9586903 грн. Сума що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду складає 9586903 грн., а залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду складає 2515992 грн.. Згідно рядка 25.1 декларації, розрахунку бюджетного відшкодування та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, на рахунок в установі банку підлягає відшкодуванню 120444 грн..

Згідно податкової декларації з ПДВ за вересень 2005 р., подана до ДПІ 20.10.2005 р. про що свідчить відмітка ДПІ, сума ПДВ поточного звітного періоду має позитивне значення та складає 133292 грн. Залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду складає 11779518 грн.. Згідно рядка 25.1 декларації, розрахунку бюджетного відшкодування та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, на рахунок в установі банку підлягає відшкодуванню 181460 грн..

Згідно податкової декларації з ПДВ за жовтень 2005 р., подана до ДПІ 21.11.2005 р. про що свідчить відмітка ДПІ, сума ПДВ поточного звітного періоду має позитивне значення та складає 438803 грн. Залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду складає 8238921 грн.. Згідно рядка 25.1 декларації, розрахунку бюджетного відшкодування та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, на рахунок в установі банку підлягає відшкодуванню 3101794 грн..

Згідно податкової декларації з ПДВ за листопад 2005 р., подана до ДПІ 20.12.2005 р. про що свідчить відмітка ДПІ, сума ПДВ поточного звітного періоду має від’ємне значення і складає 1598994 грн. Сума що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду складає 1598994 грн., а залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду складає 6600036 грн.. Згідно рядка 25.1 декларації, розрахунку бюджетного відшкодування та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, на рахунок в установі банку підлягає відшкодуванню 1638885 грн..

Позивачем 20.02.2006 р. був поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку із самостійним виправленням помилки за листопад 2005 р. згідно якого було зменшено суму бюджетного відшкодування за листопад 2005 р. на 821757 грн. Таким чином за листопад 2005 р. сума бюджетного відшкодування складає 817310 грн.

Згідно податкової декларації з ПДВ за грудень 2005 р., подана до ДПІ 20.01.2006р. про що свідчить відмітка ДПІ, сума ПДВ поточного звітного періоду має позитивне значення та складає 56768 грн. Залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду складає 7077783 грн.. Згідно рядка 25.1 декларації, розрахунку бюджетного відшкодування та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, на рахунок в установі банку підлягає відшкодуванню 637401 грн..

Позивачем 20.02.2006 р. був поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку із самостійним виправленням помилки за грудень 2005 р. згідно якого було збільшено суму бюджетного відшкодування за грудень 2005 р. на 637401 грн. Таким чином за грудень 2005 р. сума бюджетного відшкодування складає 1638885 грн.

Судом було запропоновано сторонам провести звірення розрахунків. Сторонами у матеріали справи було надано акт звірки з бюджетом станом на 12.02.2007 р. платник 32645745 ТОВ “Експометал”. Зазначений документ має виправлення. Під час судового розгляду сторони надали пояснення, що відомості наведені у даному акті не відповідають дійсності оскільки акт складався за допомогою комп’ютерної програми, яка надала невірні результати підрахунку. З огляду на зазначене даний документ не приймався судом до уваги.

Під час судового розгляду сторони визнали, що позивачу відшкодовано з коштів Державного бюджету по наведеним деклараціям наступні суми:

По декларації за лютий 2005 р. – 29300 грн. та 15000 грн.,

По декларації за липень 2005 р. – 17512 грн.,

По декларації за серпень 2005 р. – 9852 грн.,

По декларації за вересень 2005 р. – 2232 грн.,

По декларації за листопад 2005 р. – 137635 грн.,

По декларації за грудень 2005 р. – 426437 грн.

Загальна сума, яка відшкодована позивачу складає 637968 грн.

Таким чином, залишок невідшкодованого бюджетного відшкодування складає:

По декларації за лютий 2005 р. – 297595968 грн.,

По декларації за березень 2005 р. – 1001878 грн.,

По декларації за липень 2005 р. – 292024 грн.,

По декларації за серпень 2005 р. – 110592 грн.,

По декларації за вересень 2005 р. – 179228 грн.,

По декларації за листопад 2005 р. – 679675 грн.,

По декларації за грудень 2005 р. – 1212448 грн.

У загальній сумі 9553606 грн. Позивач просить відшкодувати по цим деклараціям 9551260 грн. (різниці 2347 грн.)

Податковим повідомленням-рішенням від 07.06.2006 р. № 0001292340/0 позивачу визначено податкове зобов’язання з ПДВ у сумі 2347 грн., та застосовані фінансові санкції у сумі 1174 грн.. у загальній сумі 3521 грн. Зданим рішенням позивач погодився та заявив до відшкодуванням по наведеним деклараціям суму за вирахуванням суми податкового зобов’язання по наведеному рішенню (2347 грн.).

Сторонами також підтверджено, що позивачу станом на 01.01.2005 р. не було відшкодовано бюджетну заборгованість з ПДВ у сумі 21136 грн.

У позивача виникали податкові зобов’язання по декларації за січень 2005 р. у суму 3615 грн., по декларації за квітень 2005 р. у сумі 5668 грн., по декларації за травень 2005 р. у сумі 8683 грн. Податковим повідомленням-рішенням від 26.09.2005 р. № 0007001640/0 до позивача були застосовані фінансові санкції у сумі 170 грн. Зазначені платежі, а також фінансові санкції у сумі 1174 грн.. були сплачені позивачем за рахунок бюджетного відшкодування, яке утворилось станом на 01.01.2005 р.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що по деклараціям за лютий, березень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2005 р. позивачу невідшкодоване з коштів Державного бюджету України заявлену позивачем суму, а саме 9551260 грн.

Як зазначалось, позивач разом з податковими деклараціями за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2005 р. подав до ДПІ у встановленому порядку розрахунки суми бюджетного відшкодування та заяви на отримання бюджетного відшкодування у яких визначив, що суми бюджетного відшкодування підлягають перерахуванню на рахунок позивача у банківській установі. До декларації за лютий, березень 2005 р. були додані розрахунки експортного відшкодування.

Відповідно до п.п. 7.7.5 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ДПІ зобов’язано протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до п.п. 7.7.1 та п.п. 7.7.3 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість” (редакція Закону України від 25.03.2005 р. N 2505-IV) відшкодуванню з бюджету підлягало від’ємне значення ПДВ відповідно до даних декларації. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися з позовом до суду про стягнення коштів бюджету.

Під час розгляду справи ДПІ підтвердила, що податковий кредит сформований позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, які включені до податкового кредиту, а також оплату позивачем контрагентам у ціні товару сум ПДВ заявлених до відшкодування. Зазначене визнано сторонами та підтверджується наданими до матеріалів справи документами.

Даним рішенням встановлена незаконність зменшення сум бюджетного відшкодування, рішення якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування визнані недійсними.

Доказів направлення органам державного казначейства висновку на відшкодування зазначеної суми суду не надано.

Такі дії ДПІ порушують право позивача на своєчасне отримання бюджетного відшкодування.

П. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації, Державного казначейства України від 2 липня 1997 р. N 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 21 травня 2001 р. N 200/86), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 р. за N 489/5680В, передбачено, що відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів (форма наведена в додатку 2) або за рішенням суду.

З огляду на зазначене, позов у частині стягнення з коштів Державного бюджету України на користь позивача бюджетного відшкодування з ПДВ по деклараціям за лютий, березень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2005 р. у сумі 9551260 грн. також підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно зі ст. 87 цього кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат пов’язаних з розглядом справи.

З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 1703 грн. 40 коп. підлягає відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

Враховуючи викладене та, керуючись ст. ст..19, 67 Конституції України, Законом України “Про податок на додану вартість”, Порядком відшкодування податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації, Державного казначейства України від 2 липня 1997 р. N 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 21 травня 2001 р. N 200/86), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 р. за N 489/5680В,

ст. ст. 2, 7 –12, 69-86, 94, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька (м. Донецьк):

№ 0001302340/0-8930/10/23-413 від 07.06.2006 р.,

№ 0001302340/1-10111/10/7-23-413 від 04.07.2006 р.,

№ 0001592340/0-10110/10/7/23-413 від 04.07.2006 р.,

№ 0001592340/1-12936/10/23-413 від 29.08.2006 р. ,

№ 0001302340/2-13639/10/23-413 від 11.09.2006 р.,

№ 0001592340/2-13640/10/23-413 від 11.09.2006 р. ,

№ 0002412340/0-13638/10/23-413 від 11.09.2006 р. ,

№ 0002402340/0-13641/10/23-413 від 11.09.2006 р.

Стягнути з коштів Державного бюджету України з рахунку відкритого на ім’я Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області (м. Донецьк) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Експометал” м. Донецьк) бюджетне відшкодування з ПДВ по деклараціям за лютий, березень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2005 р. у сумі 9551260 грн.

Стягнути з коштів Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Експометал” (м. Донецьк) витрати по сплаті судового збору у сумі 1703 грн. 40 коп.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного господарського суду.

Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява та скарга подається на ім’я Донецького апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області.

Постанову підписано 21 лютого 2007 р.

Суддя Наумова К Г.