Рішення № 55064753, 13.01.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2016р. Справа№ 914/3831/15

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Львівського комунального підприємства Старий Львів (м. Львів)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Львів)

третя особа 1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (м. Львів)

третя особа 2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради

(м. Львів)

про: стягнення боргу в розмірі 40680,74 грн.

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Черменєвій В.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 довіреність № 1 від 05.01.2016 р.

від відповідача: Не зявився.

від третьої особи 1: Не зявився.

від третьої особи 2: Не зявився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Львівського комунального підприємства Старий Львів (м. Львів) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Львів) про стягнення боргу в розмірі 40680,74 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.11.2015 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 18.11.2015 року. Ухвалою суду від 18.11.2015 року розгляд справи відкладено до 25.11.2015 року, в звязку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 25.11.2015 року розгляд справи відкладено до 02.12.2015 року, в звязку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 02.12.2015 року розгляд справи відкладено до 09.12.2015 року, в звязку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 09.12.2015 року розгляд справи відкладено до 16.12.2015 року, в звязку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 16.12.2015 року розгляд справи відкладено до 06.01.2016 року, в звязку з відсутністю представника відповідача та згідно клопотання позивача. Ухвалою суду від 06.01.2016 року розгляд справи відкладено до 13.01.2016 року, в звязку з відсутністю представників сторін.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 09.11.2015 року, про відкладення від 18.11.2015 року, від 25.11.2015 року, від 02.12.2015 року, від 09.12.2015 року, від 16.12.2015 року, від 06.01.2016 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

18.11.2015 року за вх. № 50021/15 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

25.11.2015 року за вх. № 51206/15 позивач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

25.11.2015 року за вх. № 51210/15 позивач подав пояснення по справі.

09.12.2015 року за вх. № 5778/15 позивач подав клопотання про збільшення розміру позовних вимог до 42936,90 грн.

16.12.2015 року за вх. № 5956/15 позивач подав клопотання про продовження строку розгляду справи понад такий, що встановлений ст. 69 ГПК України.

12.01.2016 року за вх. № 892/16 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 09.11.2015 року, про відкладення від 18.11.2015 року, від 25.11.2015 року, від 02.12.2015 року, від 09.12.2015 року, від 16.12.2015 року, від 06.01.2016 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Згідно п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Доказом надсилання відповідачу ухвали суду від 06.01.2016 р. про відкладення розгляду справи на 13.01.2016 р. є копія Списку № 16 згрупованих внутрішніх поштових відправлень рекомендованих листів 11.01.2016 року.

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ФОП ОСОБА_1 знаходиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження: АДРЕСА_1.

Відтак, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ні позивачу, ні суду невідомо.

Третя особа 1 вимог ухвали суду від 16.12.2015 року, від 06.01.2016 року не виконала, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, хоча і була своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлена про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується копією Списку № 16 згрупованих внутрішніх поштових відправлень рекомендованих листів 11.01.2016 року, а явка третьої особи 1 була визнана судом та визначена в ухвалах суду обовязковою.

Третя особа 2 вимог ухвали суду від 16.12.2015 року, від 06.01.2016 року не виконала, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, хоча і була своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлена про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується копією Списку № 16 згрупованих внутрішніх поштових відправлень рекомендованих листів 11.01.2016 року, а явка третьої особи 2 була визнана судом та визначена в ухвалах суду обовязковою.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, при відсутності представників відповідачів.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 13.01.2016 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 06.08.2008 року між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (продавець) та ОСОБА_1, як фізичною-особою підприємцем було укладено Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень способом викупу № 2111. За даним ОСОБА_3 Продавець зобов'язується, відповідно до ухвали Львівської міської ради 8-ї сесії 5-го скликання від 20.03.2008 року за № 1620, передати у власність Покупцю нежитлові приміщення другого та третього поверхів загальною площею 292,4 кв.м. у будинку за адресою: м. Львів, вул. Льва, 1, а Покупець зобов'язався прийняти зазначені приміщення і сплатити ціну, відповідно до умов, що визначені в ОСОБА_3. Згідно із п. 3.2. ОСОБА_3, передача об'єкта продажу Продавцем та прийняття - Покупцем підтверджується Актом приймання - передачі, який підписується сторонами.

Позивач наголошує, що, на виконання вказаного пункту ОСОБА_3, 05.09.2008 р. сторонами та балансоутримувачем ЛКП «Старий Львів» було складено та підписано Акт приймання-передачі № 2111.

Позивач звертає увагу на те, що 06.10.2010 року між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (продавець) та ОСОБА_1, як фізичною-особою підприємцем було укладено Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень способом викупу № 2565. За даним ОСОБА_3 Продавець зобов'язується, відповідно до ухвали Львівської міської ради 13-ї сесії 5-го скликання від 90.04.2009 року за № 2571 передати у власність Покупцю нежитлові приміщення першого поверху площею 95,5 кв.м. у будинку за адресою: м. Львів, вул. Льва, 1, а Покупець зобов'язався прийняти зазначені приміщення і сплатити ціну, відповідно до умов, що визначені в ОСОБА_3. Згідно із п.3.2. ОСОБА_3 передача об'єкта продажу Продавцем та прийняття - Покупцем підтверджується Актом приймання-передачі, який підписується сторонами. Проте, такий акт приймання-передачі відсутній у матеріалах ЛКП «Старий Львів».

Позивач наголошує, що Згідно рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 365 від 08.06.2007 р. «Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг у м. Львові», ЛКП визначено виконавцем житлово-комунальних послуг у житлових будинках м. Львова.

Відповідно до розпорядження Галицької районної адміністрації за № 1232 від 09.10.2001 р. «Про впорядкування меж територій, на які поширюється компетенція житлово-експлуатаційних контор», будинок № 1 на вул. Льва у м. Львові, перебуває на балансі та утриманні ЛКП «Старий Львів», яке створено відповідно до Рішення виконавчого комітету Львівської міської ради за № 132 від 06.04.2001 р., а основним завданням діяльності визначено утримання, обслуговування та ремонт житлових будівель.

Відповідно до ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України, укладення господарських договорів є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов 'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

ЛКП «Старий Львів» було підготовлено Договір № 20 про відшкодування експлуатаційних витрат на утримання будинків і прибудинкових територій, де знаходяться нежитлові приміщення від 11.08.2008 р. та Договір № 20 від 12.10.2010 р. і запропоновано ОСОБА_1, як фізичній особі-підприємцю, їх укласти. Однак відповідач, лише ознайомився з ОСОБА_3, але відмовився підписати їх. Не зважаючи на відсутність укладених договорів, ЛКП «Старий Львів» послуги по утриманню будинків і прибудинкових територій, де знаходяться нежитлові приміщення фактично надавались.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Таким чином, за твердженням позивача, відсутність між сторонами договору про надання вищевказаного виду послуг не звільняє відповідача від обов'язку оплатити надані йому послуги, оскільки такий обов'язок у нього виникає в силу закону.

Позивач звертає увагу на те, що впродовж всього часу, протягом якого суб'єкт підприємницької діяльності - Фізична особа ОСОБА_1 займав нежитлові приміщення за адресою: м. Львів, вул. Льва, 1, частково здійснювалась проплата за отримані комунальні послуги, у зв'язку з чим, за період з 06.08.2008 р. по 01.05.2015 р. виникла заборгованість відповідача перед ЛКП «Старий Львів »у розмірі 40680,74 грн.

За твердженням позивача, типовий перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надаються ЛКП, мешканцям розроблені у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України та затверджені рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 1431 від 26.12.2008 р. та № 1651 від 26.11.2010 р. „Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій для населення у м. Львові індивідуально по кожному будинку" та визначено для кожного будинку м. Львова окремо та рішенням виконкому Львівської міської ради № 1370 від 12.12.2008 р. «Про затвердження Єдиного договору про надання житлово-комунальних послуг».

Позивач зазначає, що до типових житлово-комунальних послуг, які затверджені рішеннями Виконавчого комітету Львівської міської ради № 1370 від 12.12.2008 р., № 1431 від 26.12.2008 р. та № 1651 від 26.11.2010 р., та повинні надаватись комунальними підприємствами належать, зокрема, прибирання прибудинкової території та сходової клітки будинку №1 на вул. Льва проводиться двірником комунального підприємства у відповідності до наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 р. № 76 «Про затвердження правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій».

Позивач зазначає, що технічний паспорт, відповідно до наказу Держбуду від 24.05.2001 р. № 127 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна», видається Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації на здані в експлуатацію об'єкти. На підставі вказаного плану балансоутримувач здійснює утримання прибудинкової території. До складової послуги по підготовці згаданого будинку до експлуатації в осінньо-зимовий період входить вартість соляно-піщаної суміші, ремонт та ущільнення вхідних дверей, скління вікон на сходових маршах та ін.

Позивач вказує, що відшкодування витрат на проведення робіт з дератизації у вищезгаданому будинку здійснюється на підставі виконаних робіт відповідно до укладених договорів між Львівським комунальним підприємством «Старий Львів» та спеціалізованими підприємствами, які виконують такі роботи. Дератизація здійснюється у проходах підвальних приміщень та сходових кліток перших поверхів.

Позивач наголошує, що нарахування оплати за електроенергію для освітлення місць загального користування визначається по кожному будинку окремо, в тому числі і по будинку № 1 на вул. ЛьваЮ згідно з фактичними показниками будинкових засобів обліку електроенергії з розрахунку на 1 кв.м загальної площі кожної квартири. (25.03.2004 р. між ЛКП «Старий Львів» та ВАТ «Львівобленерго» укладено угоду № 90431 щодо подачі електричної енергії до будинків, які перебувають на балансі ЛКП). Заміна електролампочок проводиться два рази на рік.

Позивач зазначає, що обслуговування димовентиляційних каналів проводиться відповідно до "Правил безпеки газопостачання систем України", затверджених наказом Державного нагляду охорони праці від 01.10.1997 р. № 254, та включається орендарям/власникам приміщень у рахунок оплати комунальних послуг.

Обслуговування внутрішньобудинкових систем тепло-, водопостачання та водовідведення і зливової каналізації, а також витрати на ліквідацію аварій на внутрішньоквартирних мережах (від зовнішньої стіни квартири до санітарно-технічного обладнання) здійснюється працівниками комунального підприємства. Перелік робіт, які виконуються на загальнобудинкових стояках та запірній арматурі будинку, а саме:

1) заміна паронітових прокладок, чавунних засувок, вентелів, згонів на трубопроводах і каналізаційних трубах у будинках та до колодязя;

2) врізування в існуючі трубопроводи запірної арматури, у діючі внутрішні мережі трубопроводів водопостачання, водовідведення та централізованого опалення;

3) прокладання труб;

4) утеплення трубопроводів;

5) встановлення повітрозбірника, манометрів і термометрів.

Поточний ремонт це:

- підтримуючий ремонт конструктивних елементів, дахів (шиферне, металеве, м'яке покриття та черепиця);

- підтримуючий ремонт сходових кліток;

- підтримуючий ремонт загальних балконів.

Ремонт конструктивних елементів (підтримуючий ремонт дахів, сходових кліток, ремонт загальних балконів).

Позивач зазначає, що міською та районними аварійними службами надаються послуги у нічний час, вихідні та святкові дні відповідно до укладених договорів з ЛКП «Старий Львів» на виконання робіт з ремонту внутрішньобудинкових електромереж, систем водовідведення та ін. (між ЛКП «Старий Львів» та Львівським комунальним Ремонтно-аварійним підприємством у спірний період укладено договори щодо виконання робіт з ліквідації аварій та пошкоджень на внутрішньо будинкових інженерних мережах у житловому фонді будинків, які перебувають на балансі ЛКП).

Позивач наголошує, що вивезення твердих побутових відходів здійснюється Львівськими комунальними підприємствами та підприємствами некомунальної форми власності. Оплачується споживачами, виходячи з виставлених підприємствами-перевізниками рахунків за фактичні обсяги вивезених твердих побутових відходів. Розрахунок вартості вивезення твердих побутових відходів проводиться на 1 кв.м загальної площі будинку. Обсяг виконаних робіт з вивезення твердих побутових відходів розраховується: нарахована сума за надані послуги ділиться на загальну площу житлового будинку = вартість 1 кв.м. Вартість вивезення твердих побутових відходів для квартири/нежитлового приміщення розраховується: вартість 1 кв.м. множиться на загальну площу приміщення. (між ЛКП «Старий Львів» та ТзОВ «Еко-Львів» та між ТОВ «АВЕ-Львів» у спірний період укладено відповідні договори про надання послуг з вивезення твердих побутових і рідких побутових відходів будинків, які перебувають на балансі ЛКП).

На думку позивача, невиконання зобов'язань відповідачем перед ЛКП «Старий Львів» несе загрозу економічним інтересам територіальної громади м. Львова.

Згідно із п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно зі ст. 162 ЖК УРСР, ст. 629 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Позивач наголошує, що невиконання чи несвоєчасне виконання відповідачем умов ОСОБА_3 негативно впливає на фінансову стабільність комунального підприємства, що призводить до погіршення якості послуг, що надається підприємством територіальній громаді м. Львова з належного утримання житлових будинків та прибудинкової території, забезпечення належного санітарного, протипожежного і технічного стану допоміжних приміщень та місць загального користування, що у свою чергу, завдає шкоду громадянам та створює загрозу національним інтересам держави. Окрім того, ЛКП «Старий Львів» створене з метою підтримання переданої частини майна міської комунальної власності у відповідному технічному, санітарному та протипожежному стані, а тому зниження якості вказаних послуг, через відсутність фінансування, як наслідок неналежного виконання договірних зобов'язань зі сторони окремих споживачів цих послуг, призведе до порушення конституційних прав певних членів територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради, яка згідно ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування» представляє інтереси громади.

За твердженням позивача, весь вищевказаний перелік послуг ЛКП «Старий Львів» надає мешканцям вчасно і якісно, а невиконання відповідачами зобов'язань перед ЛКП «Старий Львів» щодо оплати експлуатаційних витрат за утримання будинку № 1 на вул. Льва у м. Львові створює підприємству важке фінансове становище, що в свою чергу значно ускладнює виконання ЛКП обов'язку щодо утримання вказаного будинку.

09.12.2015 року за вх. № 5778/15 позивач подав клопотання про збільшення розміру позовних вимог, в якому просить суд стягнути з відповідача 42936,90 грн. боргу.

Відповідач, всупереч вимогам суду, відзив не подав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Згідно ч. 1 ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Згідно ч. 3 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 5 ст. 12 ЦК України, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Згідно ч. 5 ст. 13 ЦК України, не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Згідно ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 14 ЦК України, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених Законом, а також з угод, не передбачених Законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ч. 2 ст. 179 ГК України, кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 2 ст. 527 ЦК України, кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України, укладення господарських договорів є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно ч. 6 ст. 179 ГК України, суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

На підставі ст. 143 Конституції України, територіальні громади міста безпосередньо або через утворенні органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно із п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно зі ст. 629 ЦК України, одностороння відмова ви виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Згідно ст. 15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», з метою забезпечення санітарно-гігієнічних вимог проживання людей та їх перебування в приміщеннях, забезпечення технічних вимог до експлуатації будинку, підтримання несучої спроможності конструкцій та експлуатаційних характеристик внутрішньо будинкових мереж і систем встановлюються норми житлово-комунальних послуг.

Також, згідно рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 365 від 08.06.2007 р. «Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг у м. Львові» ЛКП визначено виконавцем житлово-комунальних послуг у житлових будинках м. Львова.

Відповідно до розпорядження Галицької районної адміністрації за № 1232 від 09.10.2001 р. «Про впорядкування меж територій, на які поширюється компетенція житлово-експлуатаційних контор», будинок № 1 на вул. Льва у м. Львові, перебуває на балансі та утриманні ЛКП «Старий Львів», яке створено відповідно до Рішення виконавчого комітету Львівської міської ради за № 132 від 06.04.2001 р., а основним завданням діяльності визначено утримання, обслуговування та ремонт житлових будівель.

Типовий перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надаються ЛКП, мешканцям розроблені у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України та затверджені рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 1431 від 26.12.2008 р. та № 1651 від 26.11.2010 р. „Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій для населення у м. Львові індивідуально по кожному будинку" та визначено для кожного будинку м. Львова окремо та рішенням виконкому Львівської міської ради № 1370 від 12.12.2008 р. «Про затвердження Єдиного договору про надання житлово-комунальних послуг».

До типових житлово-комунальних послуг, які затверджені рішеннями Виконавчого комітету Львівської міської ради № 1370 від 12.12.2008 р., № 1431 від 26.12.2008 р. та № 1651 від 26.11.2010 р., та повинні надаватись комунальними підприємствами належать такі послуги, як, зокрема, прибирання прибудинкової території та сходової клітки будинку №1 на вул. Льва, у відповідності до наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 р. № 76 «Про затвердження правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій». До складової послуги по підготовці згаданого будинку до експлуатації в осінньо-зимовий період входить вартість соляно-піщаної суміші, ремонт та ущільнення вхідних дверей, скління вікон на сходових маршах та ін.

Технічний паспорт, відповідно до наказу Держбуду від 24.05.2001 р. № 127 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна», видається Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації на здані в експлуатацію об'єкти. На підставі вказаного плану балансоутримувач здійснює утримання прибудинкової території.

Обслуговування димовентиляційних каналів проводиться відповідно до "Правил безпеки газопостачання систем України", затверджених наказом Державного нагляду охорони праці від 01.10.1997 р. № 254, та включається орендарям/власникам приміщень у рахунок оплати комунальних послуг.

Обслуговування внутрішньобудинкових систем тепло -, водопостачання та водовідведення і зливової каналізації, а також витрати на ліквідацію аварій на внутрішньоквартирних мережах (від зовнішньої стіни квартири до санітарно-технічного обладнання) здійснюється працівниками комунального підприємства.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Крім того, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно ч. 1 ст. 630 ЦК України, договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.

Згідно зі ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник та кредитор.

Відповідно до ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, ОСОБА_3, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст.ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 06.08.2008 року між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (продавець) та ОСОБА_1, як фізичною-особою підприємцем було укладено Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень способом викупу № 2111. За даним ОСОБА_3 Продавець зобов'язується, відповідно до ухвали Львівської міської ради 8-ї сесії 5-го скликання від 20.03.2008 року за № 1620, передати у власність Покупцю нежитлові приміщення другого та третього поверхів загальною площею 292,4 кв.м. у будинку за адресою: м. Львів, вул. Льва, 1, а Покупець зобов'язався прийняти зазначені приміщення і сплатити ціну, відповідно до умов, що визначені в ОСОБА_3. Згідно із п. 3.2. ОСОБА_3, передача об'єкта продажу Продавцем та прийняття - Покупцем підтверджується актом приймання - передачі, який підписується сторонами.

На виконання вказаного пункту ОСОБА_3 05.09.2008 р. сторонами та балансоутримувачем ЛКП «Старий Львів» було складено та підписано Акт приймання-передачі № 2111.

06.10.2010 року між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (продавець) та ОСОБА_1, як фізичною-особою підприємцем було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень способом викупу № 2565. За даним ОСОБА_3 Продавець зобов'язується, відповідно до ухвали Львівської міської ради 13-ї сесії 5-го скликання від 90.04.2009 року за №2571 передати у власність Покупцю нежитлові приміщення першого поверху площею 95,5 кв.м. у будинку за адресою: м. Львів, вул. Льва, 1, а Покупець зобов'язався прийняти зазначені приміщення і сплатити ціну, відповідно до умов, що визначені в ОСОБА_3. Згідно із п.3.2. ОСОБА_3 передача об'єкта продажу Продавцем та прийняття - Покупцем підтверджується актом приймання-передачі, який підписується сторонами. Проте, такий акт приймання-передачі відсутній у матеріалах ЛКП «Старий Львів».

Незважаючи на вимоги суду, учасниками процесу не надано належних та допустимих доказів передачі відповідачу приміщень, на виконання ОСОБА_3 № 2565 від 06.10.2010 р., зокрема, складання акту прийому-передачі, що мав бути підписаний повноважними представниками сторін.

Разом з тим, відповідно до п. 5.4. ОСОБА_3 купівлі-продажу нежитлових приміщень способом викупу № 2111 від 06.08.2008 р. та № 2565 від 06.10.2010 р., до обовязку покупця входить у встановлений п. 2.1. цього ОСОБА_3 термін укласти з житлово-експлуатаційною організацією, яка проводить експлуатацію, утримання прибудинкової території, технічне обслуговування будинку, в якому розташований обєкт продажу, договір про участь у витратах по виконанню названих робіт.

Згідно п. 2.1. ОСОБА_3 купівлі-продажу нежитлових приміщень способом викупу № 2111 від 06.08.2008 р. та № 2565 від 06.10.20110 р., покупець зобовязаний заплатити 1121809,20 грн. та 459656,40 грн. за придбаний обєкт продажу протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору.

Згідно ст. 181 ГПК України, господарський договір, за загальним правилом, викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

За твердженням позивача, ЛКП «Старий Львів» було підготовлено Договір № 20 про відшкодування експлуатаційних витрат на утримання будинків і прибудинкових територій, де знаходяться нежитлові приміщення від 11.08.2008 р. та Договір № 20 від 12.10.2010 р. і запропоновано ОСОБА_1, як фізичній особі-підприємцю, їх укласти. Однак відповідач відмовився підписати їх.

Особливості укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених ст. 179 ГК України, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами ст. 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Порядок укладення договорів у сфері житлово-комунальних послуг та типові норми таких договорів встановлено Розділом VI Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно ч. 1. ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом;

виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;

власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку;

комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством;

споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу;

управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі - управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору;

утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством;

Згідно ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (надалі Закон 1875), істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є:

1) найменування сторін;

2) предмет договору;

3) вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг;

4) порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги;

5) порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості;

6) права та обов'язки сторін;

7) порядок контролю та звіту сторін;

8) порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг;

9) визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу;

10) порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту);

11) умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку;

12) порядок здійснення ремонту;

13) відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору;

14) порядок вирішення спорів;

15) перелік форс-мажорних обставин;

16) строк дії договору;

17) умови зміни, пролонгації, припинення дії договору;

18) дата і місце укладення договору.

Крім істотних договір може містити інші умови за згодою сторін. Договір не може містити умов, що вводять додаткові види оплати послуг, не передбачені типовими договорами на надання житлово-комунальних послуг, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Договір на надання житлово-комунальних послуг набирає чинності з моменту його укладення.

У разі якщо виконавець не є виробником, відносини між ним та виробником регулюються окремим договором, який укладається відповідно до вимог цієї статті.

Процедура погодження договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону 1875, укладання договорів на надання житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) згідно з установленим переліком для об'єктів державної або комунальної власності здійснюється за результатами конкурсу.

Згідно ч. 3 ст. 20 Закону 1875, споживач зобов'язаний:

1) укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору;

2) своєчасно вживати заходів щодо усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з власної вини;

3) забезпечувати цілісність засобів обліку комунальних послуг та не втручатися в їх роботу;

4) за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини;

5) оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом;

6) дотримуватися правил пожежної і газової безпеки, санітарних норм;

7) допускати у приміщення, будинки і споруди представників виконавця/виробника в порядку, визначеному законом і договором, для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних і профілактичних оглядів та перевірки показників засобів обліку;

8) дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства щодо здійснення ремонту чи реконструкції приміщень або їх частин, не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг;

9) своєчасно проводити підготовку жилого будинку, помешкання (в якому він проживає або яке належить йому на праві власності) та його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період;

10) у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.

Згідно ст. 23 Закону 1875, власник має право тримати на балансі та управляти належним йому майном. Власник має право доручати повністю або частково розпоряджатися та управляти належним йому майном відповідно до закону та договору балансоутримувачу або управителю. У разі спільної власності кількох співвласників рішення щодо утримання на балансі та/або управління майном приймається відповідно до закону.

Постановою Кабінету міністрів України № 529 від 20.05.2009 р. «Про затвердження Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», затверджено форму типового договору при наданні послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

При огляді змісту проектів договорів, що долучені позивачем до позовної заяви, які, за твердженням позивача, були надані відповідачу до підписання, слід зазначити, що такі не відповідають формі Типового договору, що затверджена Постановою Кабінету міністрів України № 529 від 20.05.2009 р. як за формою, так і за змістом.

Крім того, зміст вищезазначених договорів не відповідає фактичним обставинам, які мають місце за наслідками укладення позивачем ОСОБА_3 купівлі-продажу № 2111 від 06.08.2008 р. та № 2565 від 06.10.2010 р., на підставі яких відповідач набув право власності на нерухомі приміщення. Виходячи зі змісту представлених позивачем проектів договорів про відшкодування експлуатаційних витрат на утримання будинків і прибудинкових територій, де знаходяться придбані відповідачем нежитлові приміщення, мова йде про нежитлові приміщення, власником яких є позивач, а відповідач виступає користувачем.

Отже, вищезазначені ОСОБА_3 про відшкодування експлуатаційних витрат на утримання будинків і прибудинкових територій, де знаходяться нежитлові приміщення не можуть вважатися такими, що надані позивачем на виконання п. 5.4. ОСОБА_3 купівлі-продажу № 2111 від 06.08.2008 р. та № 2565 від 06.10.2010 р., які, за твердженням позивача, повинні бути підписані відповідачем.

Отже, позивачем підтверджено той факт, що ОСОБА_3 про відшкодування експлуатаційних витрат на утримання будинків і прибудинкових територій, де знаходяться нежитлові приміщення відсутні, тобто договірні відносини між сторонами не встановлено.

Крім того, слід зазначити, що згідно п. 7.5 ОСОБА_3 купівлі-продажу № 2111 від 06.08.2008 р. та № 2565 від 06.10.2010 р., невиконання Покупцем обовязків за ОСОБА_3 є підставою для розірвання ОСОБА_3 у встановленому Законом порядку.

Однак, незважаючи на вимоги суду, позивачем не надано належних та допустимих доказів вчинення позивачем будь-яких передбачених чинним законодавством України заходів в звязку з невиконанням відповідачем вищезазначених обовязків, згідно п. 5.4. цих ОСОБА_3, зокрема, у відповідності до п. 7.5. ОСОБА_3.

Крім того, за твердженням позивача, впродовж всього часу, протягом якого суб'єкт підприємницької діяльності - Фізична особа ОСОБА_1 займав нежитлові приміщення за адресою: м. Львів, вул. Льва, 1, частково здійснювалась проплата за отримані комунальні послуги, у зв'язку з чим, за період з 06.08.2008 р. по 01.05.2015 р. виникла заборгованість відповідача перед ЛКП «Старий Львів» у розмірі 40680,74 грн. Однак, незважаючи на вимоги суду, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що було правовою підставою здійснення таких проплат (договори, акти прийому-передачі послуг, рахунки за надані послуги тощо), тобто того, що вони були здійснені з метою оплати конкретних, фактично наданих відповідачу позивачем комунальних послуг.

Також, з метою доведення твердження, що відповідачем визнавалися зобовязання щодо наявності заборгованості за отримані від позивача комунальні послуги, позивачем надано платіжне доручення № @2PL526295 від 01.11.2013 р. на суму 338 грн., як зазначено в призначенні платежу: експлуатаційні витрати ОСОБА_1 згідно рахунку № 100, платіжне доручення № @2PL254675 від 30.12.2013 р. на суму 500 грн., як зазначено в призначенні платежу: експлуатаційні витрати ОСОБА_1 згідно рахунку № 577, платіжне доручення № @2PL039710 від 01.09.2014 р. на суму 900 грн., як зазначено в призначенні платежу: експлуатаційні витрати ОСОБА_1 згідно рахунку № 377, 378, однак, незважаючи на вимоги суду, позивачем на надано ні цих рахунків №№ 100, 577, 377, 378, ні надано обґрунтування, що стало підставою для оформлення цих рахунків, в звязку з якими наданими послугами, за який період, а також які є підстави виникнення цих витрат і в якому обсязі.

Також, позивачем надано прибуткові касові ордери № 1632 від 30.04.2013 р. на суму 900 грн., № 0219 від 24.01.2013 року на суму 1900,00 грн., № 4747 від 03.12.2012 р. на суму 4000,00 грн., № 3517 від 30.09.2013 р. на суму 900,00 грн., № 2366 від 29.06.2013 р. на суму 2000,00 грн., в яких зазначено в графі «Підстава» «експл. витр.». Однак, позивачем, незважаючи на вимоги суду, не обґрунтовано, за які експлуатаційні витрати були виписані касові ордери, на якій підставі (договір, рахунок, акт приймання-передачі послуг з експлуатаційних втрат тощо), ким були надані такі послуги і за який період.

Крім того, позивач зазначає, що міською та районними аварійними службами надаються послуги у нічний час, вихідні та святкові дні відповідно до укладених договорів з ЛКП «Старий Львів» на виконання робіт з ремонту внутрішньобудинкових електромереж, систем водовідведення та ін. (між ЛКП «Старий Львів» та Львівським комунальним Ремонтно-аварійним підприємством у спірний період укладено договори щодо виконання робіт з ліквідації аварій та пошкоджень на внутрішньо будинкових інженерних мережах у житловому фонді будинків, які перебувають на балансі ЛКП).

Нарахування оплати за електроенергію для освітлення місць загального користування визначається по кожному будинку окремо, в тому числі і по будинку № 1 на вул. Льва, згідно з фактичними показниками будинкових засобів обліку електроенергії з розрахунку на 1 кв.м загальної площі кожної квартири. (25.03.2004р. між ЛКП «Старий Львів» та ВАТ «Львівобленерго» укладено угоду №90431 щодо подачі електричної енергії до будинків, які перебувають на балансі ЛКП).

Вартість вивезення твердих побутових відходів для квартири/нежитлового приміщення розраховується: вартість 1 кв.м. множиться на загальну площу приміщення. (між ЛКП «Старий Львів» та ТзОВ «Еко-Львів» та між ТОВ «АВЕ-Львів» у спірний період укладено відповідні договори про надання послуг з вивезення твердих побутових і рідких побутових відходів будинків, які перебувають на балансі ЛКП). Вивезення твердих побутових відходів здійснюється львівськими комунальними підприємствами та підприємствами не комунальної форми власності. Оплачується споживачами, виходячи з виставлених підприємствами-перевізниками рахунків за фактичні обсяги вивезених твердих побутових відходів. Розрахунок вартості вивезення твердих побутових відходів проводиться на 1 кв.м загальної площі будинку.

Відшкодування витрат на проведення робіт з дератизації у вищезгаданому будинку здійснюється на підставі виконаних робіт відповідно до укладених договорів між Львівським комунальним підприємством «Старий Львів» та спеціалізованими підприємствами, які виконують такі роботи. Дератизація здійснюється у проходах підвальних приміщень та сходових кліток перших поверхів.

Однак, згідно ст. 511 ЦК України, зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Тому, твердження позивача про те, що укладені позивачем договори, зокрема, з міською та районною аварійною службами, особами, що здійснюють вивезення сміття, дератизацію приміщення тощо, безпосередньо породжує зобовязання у відповідача, не відповідає чинному законодавству України.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, вищезазначені докази не можуть вважатись, як належні та допустимі докази наявності договірних відносин, або інших підстав наявності заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 40680,74 грн.

Також, незважаючи на вимоги суду, представник позивача не зміг обґрунтувати розбіжності в поданих позивачем розрахунках, так, зокрема, згідно Розрахунку витрат на утримання будинку та прибудинкової території по вул. Льва, 1 (S = 95,5 м) з жовтня 2009 року по травень 2011 року нараховувалися витрати в розмірі 112,23 грн., а згідно Розрахунку заборгованості експлуатаційних втрат ОСОБА_1 вул. Льва, 1 (S = 95,5 м) станом на 01.01.2011 р. зазначено наявність боргу в розмірі 4143,98 грн., також зазначено витрати, зокрема за січень 2011 р. 130,21 грн., лютий 2011 р. 131,39 грн., березень 2011 р. 133,22 грн, квітень 2011 р. 134,95 грн., травень 2011 р. 136,03 грн. тощо.

Представником позивача не обґрунтовано причин таких розбіжностей.

Крім того, незважаючи на вимоги суду, позивачем не надано належних та допустимих доказів доведення до відповідача величини експлуатаційних витрат, а також погодження з ним цих витрат, згідно вимог чинного законодавства України.

Також, не може бути взято до уваги як належні та допустимі докази наявності правових підстав для стягнення боргу з відповідача на користь позивача суми саме 40680,74 грн. надані позивачем робочі листи за період з 01-30.04.2014 р., з 02-31.12.2013 р., 05-29.05.2015 р., а також робочі листи виконаних сажотрусних робіт та профілактичну прочистку димовентеляційних каналів в житлових будинках від 13.07.2015 р., від 22.04.2015 р., від 27.11.2014 р., від б/д 12.2013 р., оскільки в них не зазначені ні вартість цих робіт, ні те, що розмір вартості цих витрат погоджено з відповідачем, ні те, що ці роботи прийняті саме відповідачем.

Суд не може погодитися з твердженням позивача про те, що невиконання чи несвоєчасне виконання відповідачем умов ОСОБА_3 негативно впливає на фінансову стабільність комунального підприємства, що призводить до погіршення якості послуг, що надається підприємством територіальній громаді м. Львова з належного утримання житлових будинків та прибудинкової території, забезпечення належного санітарного, протипожежного і технічного стану допоміжних приміщень та місць загального користування, що у свою чергу, завдає шкоду громадянам та створює загрозу національним інтересам держави, оскільки, незважаючи на вимоги суду, не надано належних та допустимих доказів того, що такі ОСОБА_3 по наданню комунальних послуг з відповідачем укладені, а також що послуги надані відповідачем саме в таких обсягах.

За твердженням позивача, весь вищевказаний перелік послуг ЛКП «Старий Львів» надає мешканцям вчасно і якісно, а невиконання відповідачами зобов'язань перед ЛКП «Старий Львів» щодо оплати експлуатаційних витрат за утримання будинку № 1 на вул. Льва у м. Львові створює підприємству важке фінансове становище, що, в свою чергу, значно ускладнює виконання ЛКП обов'язку щодо утримання вказаного будинку. Однак, незважаючи на вимоги суду, позивачем не надано належних та допустимих доказів, що саме він надавав комунальні послуги відповідачу, а також того, що такі послуги були прийняті відповідачем.

09.12.2015 року за вх. № 5778/15 позивач подав клопотання про збільшення розміру позовних вимог, в якому просить суд стягнути з відповідача 42936,90 грн. боргу.

Однак, дане клопотання не може бути задоволено судом, оскільки, незважаючи на вимоги суду, позивач не надав належного та допустимого розрахунку суми боргу, стягнення якого є предметом позову, а ті розрахунки, що долучені позивачем до матеріалів справи відрізняються нарахованими щомісячними сумами від тих, які зазначені у розрахунку нарахованих витрат на утримання будинку та прибудинкової території по вул. Льва, 1, доданих позивачем.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що позивачем не представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, суд прийшов до висновку, що позов Львівського комунального підприємства Старий Львів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення боргу в розмірі 40680,74 грн. не є обґрунтованим та не підлягає до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 1781 від 18.09.2015 року на суму 1218,00 грн. про сплату судового збору.

Згідно ст.49 ГПК України, судові витрати слід залишити за позивачем.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, 84, 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 18.01.2016 року