Ухвала суду № 55059474, 03.12.2015, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/351/14-а

Провадження № 6-а/415/17/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.15 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Калмикової Ю.О.

при секретарі Нескородовій Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лисичанську заяву ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лисичанську заяву ОСОБА_1 про встановлення порядку виконання судового рішення у порядку статті 263 КАС України,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Лисичанського міського суду з заявою про встановлення порядку виконання судового рішення у порядку статті 263 КАС України, посилаючись на наступне.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.06.2015 року №к/800/59036/14 скасовано ухвали Лисичанського міського від 03.06.2014 року та Донецького апеляційного адміністративного від 03.07.2014 року судів (а.с. 91-92), а справа про встановлення порядку виконання судового рішення направлена на новий розгляд до суду 1-ї інстанції.

21.07.2015 року заявник звернувся до суду з уточненою заявою про встановлення порядку виконання судового рішення, в якому просив встановити наступний порядок відновлення виконання рішення Вищого адміністративного суду України від 15.01.2009 року: визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області у перерахунку пенсії з інвалідності ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірною та зобов'язати боржника видати розпорядження про перерахунок пенсії з 01.11.2011 року, відновити призначення, нарахування та виплату стягувачу з 01.11.2011 року пенсію в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з рахуванням ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком визначеного ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням проведених виплат (а.с.101).

09.10.2015 року заявник уточнив порядок відновлення виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 15.01.2009 року:- визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області у перерахунку пенсії з інвалідності ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірною та зобов'язати боржника видати розпорядження про перерахунок пенсії, негайно відновити призначення, нарахування та виплату стягувачу щомісячну пенсію в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням проведених виплат на строк не менше 38 місяців до проголошення рішення Конституційним судом України. Розмір мінімальної пенсії за віком визначається на момент такої виплати згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

22.10.2015 року боржник надав суду заперечення, де зазначає, що пенсія за рішенням суду Управлінням виплачувалась ОСОБА_1 по 31.10.2011 року, з 01.11.2011 року пенсія перерахована згідно з постановою КМУ №745 від 06.07.2011р «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» на виконання Закону України від 14 06 2011р № 3491-VI «Про внесення змін зо Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік». Перерахунок за рішенням Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2014 року проведено 01.12.2014 року за період з 05.02.2014 року, але не виплачено за відсутності бюджетних призначень на 2014 рік. Стверджує також, що видатки, необхідні для виконання судових рішень про перерахунок та виплату пенсій особам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, не передбачені бюджетною програмою за КПКВК 2506020 «Дотація на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами».

Постановою Вищого адміністративного суду України від 15.01.2009р. визнано відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області у перерахунку пенсії з інвалідності ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірною та зобов'язано відповідача призначити позивачу з 01.12.2006 року пенсію в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком (а.с. 46)

На виконання цього рішення Вищого адміністративного суду України від 15.01.2009р Луганський окружний адміністративний суд постановою від 17.02.2009р. зобовязав Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області зробити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком починаючи з 01.04.2008, з урахуванням положень ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» перерахунок пенсії здійснювати виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом на відповідний період (а.с. 48).

Європейський суд з прав людини від 12.12.2013 року зобовязав державу України виконати зазначені два рішення щодо заявника ОСОБА_1 (а.с. 61, 62) ( а.с. 163-165, 173-174, Т. 1).

На виконання цих трьох судових рішень Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.10.2014 р зобовязав Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області здійснити перерахунок, нарахування та виплати ОСОБА_1 основної та додаткової пенсії, як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, з 05.02.2014 року у розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, передбачені ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з рахуванням ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком визначеного ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням проведених виплат (а.с. 38-41).

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не зявився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, до суду надав заяву з проханням розглядати справу за його відсутності.

Представник боржника в судове засідання не зявився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник третьої особи в судове засідання не зявився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. До суду надали заяву про розгляд справи за їх відсутністю та про те, що вони не заперечують проти задовлення вимог ОСОБА_1 щодо зміни способи виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 263 КАС України, суд розглядає питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або сторони виконавчого провадження, що звернулися із поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі, та у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду. У разі прийняття рішення про відстрочення чи розстрочення виконання постанови в адміністративній справі суд змінює строк подання суб'єктом владних повноважень звіту про виконання такої постанови.

Дослідивши матеріали справи, доводи заяви, суд вважає, що заяву ОСОБА_1 про встановлення порядку виконання судового рішення у порядку статті 263 КАС України належить задовольнити.

Задовольняючи заяву про встановлення способу виконання рішення суду, суд виходить із того, що невиконання судового рішення у даній справі призведе до порушення прав позивача, а зміна способу виконання не змінює сутність самого рішення суду.

Вирішуючи питання в який період не виконуються зазначені чотири судові рішення суд виходить з того, що пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі, а тому у разі встановлення права на певний її розмір, вона виплачується у цьому розмірі до того часу, поки не відбулося змін у законодавстві, що передбачено ухвалою ВАСУ від 09.06.2015 року (а.с.80).

Згідно з довідкою боржника, що надіслана до Європейського суду з прав людини від 15.05.2013 року № 3215 разом з запереченнями Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини зазначені судові рішення не виконуються боржником з 01.11.2011 року та станом на 25.06.2013 року згідно з таблицею в додатку має статус невиконане (а.с. 109-110 та 108 на зв.).

Статті 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не змінювались з 22.05.2008 року (згідно з рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р.) по 31.12.2014 року згідно з підпунктом 10 та 13 пункту 4 статті 1 Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014р № 76-VIII та статті 1 Прикінцевих положень цього закону № 76-VIII (а.с. 102,103).

Цей висновок суд робить на підставі стаття 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - особливості внесення змін до цього Закону - дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, тобто загальні закони про Державний бюджет України не зупиняють цей спеціальний закон № 796-XII, інакше як внесенням змін в спеціальний закон № 796-XII. Таких змін до статей 50 та 54 закону № 796-XII законодавець протягом спірних 2011-2014 років не вносив (а.с. 103).

Такого ж висновку дійшов Європейський суд з прав людини у справі «Цибулько та інші проти України» від 20 червня 2013 року: «13. Щодо низки заяв Уряд стверджував про відсутність порушень прав заявників. Він зазначив, що Закон України від 14 червня 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» та Постанова Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» зменшили суми, що виділяються з державного бюджету на виконання судових рішень про сплату соціальних виплат заявникам і що права заявників на ці виплати були відповідно зменшені. Він вважав, що скарги заявників були неприйнятими як явно необґрунтовані. 14. Суд зазначає, що рішення, про які йдеться, були остаточними і підлягали виконанню, але не виконувалися державними органами протягом тривалого періоду часу, за що вони залишаються відповідальними. Нормативне регулювання розподілу бюджетних коштів не впливає на цю ситуацію. Більш того, Суд нагадує про свою усталену практику, згідно з якою нездатність держави виконувати рішення через відсутність достатніх бюджетних коштів не може слугувати виправданням такого невиконання (див. рішення від 29 червня 2004 року у справі «Войтенко проти України» (Voytenko v. Ukraine) заява № 18966/02, пункт 55). Тому Суд відхиляє заперечення Уряду щодо прийнятності скарг заявників, викладених у Додатку 2, і зазначає, що вищезгадані скарги не є явно необґрунтованими відповідно до підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції. Він також зазначає, що ці скарги не є неприйнятими з будь-яких інших підстав. Тому вони повинні бути визнані прийнятими.» (а.с. 112).

Цей висновок Європейський суд з прав людини зробив не зважаючи на заперечення Уряду України від 25.06.2013 року, який посилався на Закон України від 14.06.2011 року № 3491, постанови Кабміну від 06.07.2011 року № 745, від 23.11.2011 року № 1210, рішення Конституційного суду України від 26.12.2011 року № 20-рп\2011 та від 25.01.2012 року № 3-рп\2012 як на зміну законодавства (а.с. 106-108).

Факт змін законодавства щодо статей 50, 54 Закону № 796-XII з 01 січня 2015 року також підтверджує Міністерство соціальної політики України в листі від 25.05.2015 року (а.с. 102).

Суд не приймає посилання боржника на рішення Європейського суду з прав людини у справі «ОСОБА_2 проти України» від 3 червня 2014 року з огляду на статтю 58 Конституції України, що не має зворотної дії в часі і не стосується заявника ОСОБА_1 та правову позицію Верховного Суду України від 14.07.2006 року з цього питання: «з огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у зазначеному рішенні, та положення ч. 1 ст. 58 Конституції - України про незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків коли вони помішують або скасовують відповідальність особи, судам слід мати на увазі наступне: - реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність, від бюджетних асигнувань; тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань, судами не повинні прийматись до уваги; - у випадках, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами зупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права» (а.с. 130).

Про те саме йдеться у листі Першого заступника міністра юстиції України та Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини ОСОБА_3 (в одній особі) від 19.01.2015 року на адресу Пенсійного фонду України, боржника та дві адреси Державної виконавчої служби України (а.с. 68,69).

Таким чином загальна кількість щомісячних пенсійних виплат в період дії статей 50 та 54 закону № 796-XII в судовому розмірі з 01.11.2011 року по 31.12.2014 року складає: 2 + 12 + 12 + 12 = 38 місяців - це два місяці у 2011 році, дванадцять місяців у 2012 році, дванадцять місяців у 2013 році, дванадцять місяців у 2014 році, разом 38 місяців.

Тобто судом встановлено, що заборгованість Управління пенсійного фонду України в місті Лисичанськ Луганської області з пенсії перед заявником ОСОБА_1 в розмірі вісім мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком складає 38 щомісячних пенсійних виплат з урахуванням проведених виплат. Розмір мінімальної пенсії за віком визначається на момент такої виплати.

У відповіді від 16.01.2014 року боржник посилається на відсутність коштів Фонду, що складаються з власних джерел та з видатків Державного бюджету України за бюджетною програмою КПКВК «Дотація на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами», що використовується виключно за призначенням (а.с. 186 том 1).

Посилання боржника на відсутність додаткових заходів індивідуального характеру від Міністерства юстиції України, практику Європейського суду з прав людини у справі «ОСОБА_2 проти України» та інші суд не приймає до уваги, оскільки ці доводи спростовані Міністерством юстиції України у листі від 19.01.2015 року (а.с. 68,69).

Тобто, суд вбачає головною обставиною, що ускладнює виконання зазначених судових рішень на протязі 38 місяців - є відсутність у боржника достатніх бюджетних коштів та не бажання витрачати кошти з власних джерел (а.с. 186 том 1).

Згідно з статтею 23 Закону України Про Державний бюджет України на 2015 рік надано право Кабінету Міністрів України у встановленому ним порядку реструктуризувати фактичну заборгованість обсягом до 7.544.562.370 гривень, що виникла станом на 1 січня 2015 року за рішеннями судів, виконання яких гарантовано державою, а також за рішеннями Європейського суду з прав людини, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України, шляхом часткового погашення за рахунок коштів, передбачених цим Законом на ці цілі, у розмірі до 10 відсотків від суми за зазначеними рішеннями та видачі на решту суми фінансових казначейських векселів строком обігу до семи років, з відстроченням платежів за цією заборгованістю на два роки та відсотковою ставкою 3 відсотки річних. Право видачі таких векселів надати органам, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Постанова КМУ від 16 вересня 2015 р. № 703 «Питання реалізації статті 23 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» передбачає порядок реструктуризації такої фактичної заборгованості.

Заборгованість перед ОСОБА_1 в розмірі 38-місячних пенсійних виплат не увійшла до зазначеної суми статті 23 Закону України Про Державний бюджет України на 2015 рік, оскільки боржник не надав розрахунків заборгованості ані на запит Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини (а.с. 29), ані на запит суду (а.с. 199 том 1), ані на вимоги державного виконавця (а.с. 118, 119, 120, 121), ані на лист Міністерства юстиції України від 19.01.2015 року (а.с. 68,69).

Суд приходить до висновку, що заявник не зможе скористатись правом на реструктуризацію за цим порядком в наслідок не обрахованої грошової заборгованості за спірні 38 місяців пенсії.

Згідно з листом Міністерства фінансів України від 27.01.2014 року Платежі, пов'язані з виконанням рішень Європейського суду з прав людини, здійснюються за рахунок коштів, що передбачаються за бюджетною програмою КПКВК 3601170 «Платежі на виконання рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України».

На виконання рішень національних судів за Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» в Державному бюджеті України на 2014 рік, в межах фінансових можливостей держави, за бюджетною програмою за КПКВК 3504040 «Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою», виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України за постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 p. № 845.

Таким чином, судові рішення про стягнення коштів з державного органу виконуються виключно Державною казначейською службою України, а судові рішення зобов'язального характеру щодо обчислення, нарахування, перерахунку, зміни розміру пенсій та інших соціальних виплат мають виконуватись зазначеними в цих рішеннях органами у встановленому законодавством порядку (а.с. 27 на зв.).

Суд приходить до висновку, що ані за бюджетною програмою КПКВК 3601170 «Платежі на виконання рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України», ані за КПКВК 3504040 «Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою» сплатити заборгованість з пенсії заявнику ОСОБА_1 неможливо, оскільки боржник не обраховує грошовий розмір заборгованості за 38-мь місячних пенсій в судовому розмірі з врахуванням проведених виплат.

Таким чином, суд погоджується з позицією Міністерства фінансів України, що національні судові рішення Вищого адміністративного суду України від 15.01.2009р, Луганського окружного адміністративного суду від 17.02.2009р та Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2014 р щодо заявника ОСОБА_1 повинні виконуватись за бюджетною програмою КПКВК «Дотація на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами» зазначеним в цьому рішенні органом, Управлінням пенсійного фонду України в місті Лисичанськ Луганської області, що є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня.

Відповідно до визначень, закріплених у статті 1 Бюджетного Кодексу (далі БК) України:

бюджет - це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду;

бюджетна класифікація - єдине систематизоване згрупування доходів, видатків, кредитування, фінансування бюджету, боргу відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів;

бюджетна програма - сукупність заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети, завдань та очікуваного результату, визначення та реалізацію яких здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій;

бюджетний запит - документ, підготовлений головним розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідним обґрунтуванням щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступні бюджетні періоди;

паспорт бюджетної програми - документ, що визначає мету, завдання, напрями використання бюджетних коштів, відповідальних виконавців, результативні показники та інші характеристики бюджетної програми відповідно до бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет)

головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Статтею 8 БК України закріплено, що бюджетна класифікація використовується для складання і виконання державного та місцевих бюджетів, звітування про їх виконання, здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення фінансового аналізу в розрізі доходів, організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, кредитування, фінансування і боргу, а також для забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників. Бюджетна класифікація є обов'язковою для застосування всіма учасниками бюджетного процесу в межах бюджетних повноважень.

Програмна класифікація видатків та кредитування бюджету використовується у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі. Програмна класифікація видатків та кредитування державного бюджету (місцевого бюджету) формується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики (місцевим фінансовим органом), за пропозиціями, поданими головними розпорядниками бюджетних коштів під час складання проекту закону про Державний бюджет України (проекту рішення про місцевий бюджет) у бюджетних запитах. Відомча класифікація видатків та кредитування бюджету містить перелік головних розпорядників бюджетних коштів для систематизації видатків та кредитування бюджету за ознакою головного розпорядника бюджетних коштів. На основі відомчої класифікації видатків та кредитування бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, складає та веде єдиний реєстр розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів. Головні розпорядники бюджетних коштів визначають мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням вимог щодо формування єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів і одержувачів бюджетних коштів та даних такого реєстру.

Згідно статті 20 БК України у бюджетному процесі програмно-цільовий метод застосовується на рівні державного бюджету та на рівні місцевих бюджетів (за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради). Особливими складовими програмно-цільового методу у бюджетному процесі є бюджетні програми, відповідальні виконавці бюджетних програм, паспорти бюджетних програм, результативні показники бюджетних програм.

Бюджетні програми визначаються головними розпорядниками бюджетних коштів з урахуванням положень частини другої статті 21 і пункту 2 частини п'ятої статті 22 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 22 БК України закріплено, що для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головні розпорядники коштів Державного бюджету України визначаються відповідно до пункту 1 частини 2 цієї статті та затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень.

У той же час, частиною 1 та 2 статті 23 БК України закріплено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України, а бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з статтею 30 БК України видатки та кредитування Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, пов'язані з реалізацією програм та заходів згідно із статтею 87 цього Кодексу.

Статтею 87 БК України визначені видатки, що здійснюються з Державного бюджету України.

Так, до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України належать видатки, зокрема, на соціальний захист та соціальне забезпечення, до яких входять: ж) компенсація дефіциту коштів Пенсійного фонду України для фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування у зв'язку з перерахуванням страхових внесків до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

У той же час, як вбачається зі змісту Законів України «Про державний бюджет України на 2011, 2012, 2013 та 2014 рік» розділ видатки Державного бюджету України для Пенсійного фонду України за кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (КПКВ) 2506020, кодом функціональної класифікації видатків та кредитування бюджету 1020 містить найменування згідно з відомчою і програмною класифікаціями видатків та кредитування державного бюджету - Дотація на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, а за кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 2506050, кодом функціональної класифікації видатків та кредитування бюджету 1020 містить найменування згідно з відомчою і програмною класифікаціями видатків та кредитування державного бюджету - Покриття дефіциту коштів Пенсійного фонду України для виплати пенсій.

Відповідно до Структури кодування програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011р. № 11 «Про бюджетну класифікацію», прийнятим відповідно до статті 8 БК України, код програмної класифікації містить сім знаків, з яких: перші 3 знаки позначають головного розпорядника (код відомчої класифікації видатків та кредитування державного бюджету), 4-й знак позначає відповідального виконавця бюджетних програм у системі головного розпорядника, 5-й та 6-й знаки позначають бюджетну програму в межах одного відповідального виконавця бюджетної програми.

Однак, відповідно до відомчої класифікації видатків та кредитування державного бюджету, яка затверджена названим наказом, код 250 закріплений за Міністерством соціальної політики України, цифри « 6», яка міститься в якості 4-го знака коду відповідає Пенсійному фонду України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що головним розпорядником грошових коштів, виділених Пенсійному фонду України з державного бюджету України у 2011, 2012, 2013, 2014 році за кодом програмної класифікації видатків 2506020, було Міністерство соціальної політики України, а Управління пенсійного фонду України в місті Лисичанськ Луганської області, - є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня (а.с. 186 том 1).

Відповідно до розділу ІХ Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-ІV від 09.07.2003р. № 1058-ІV Пенсійний фонд має свій бюджет - план утворення і використання цільового страхового фонду, що формується за рахунок страхових внесків до солідарної системи та надходжень з інших джерел, визначених цим Законом.

Джерелами формування коштів Пенсійного фонду згідно з частиною 1 статті 72 названого Закону та напрями використання коштів Пенсійного фонду врегульовано положеннями статті 73 Закону України від 09.07.2003р. № 1058-ІV

Кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом, забороняється.

Правлінням Пенсійного фонду України 31 серпня 2009 року прийнято постанову № 21-2, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 23 вересня 2009 року за № 897/16913, якою затверджено Порядок розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України (далі по тексту - Порядок № 21-2).

Підпунктом 1.1 названого Порядку визначено, що він регулює питання розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України (далі - Пенсійний фонд), а також відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду.

Підпунктом 2.1 Порядку № 21-2 закріплено, що основними складовими бюджету Пенсійного фонду є доходна та видаткова частини бюджету.

Підпунктом 2.1.9 Порядку № 21-2 проект бюджету Пенсійного фонду на наступний рік подається на розгляд та погодження до заінтересованих міністерств, визначених Регламентом Кабінету Міністрів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007р. № 950 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.07.2009р. № 712).

У свою чергу проект постанови Кабінету Міністрів України про затвердження бюджету Пенсійного фонду на наступний рік подається в установленому порядку Міністру праці та соціальної політики для внесення на розгляд Кабінету Міністрів України.

Аналізуючи наведені положення Порядку № 21-2, суд приходить до висновку, що саме на стадії підготовки проекту бюджету Пенсійного фонду України, останній визначає межі коштів, які надійдуть з Державного бюджету України та робить це з урахуванням положень закону України про Державний бюджет України на відповідний рік щодо встановлення Пенсійному фонду України певного розміру дотації на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, відповідні профільні міністерства перевіряють показники бюджету з урахуванням положень чинного законодавства, в тому числі Бюджетного кодексу України, а Кабінет Міністрів України затверджуючи своєю постановою бюджет підтверджує його складання у відповідності до вимог нормативно-правових актів, які регулюють такі правовідносини.

Згідно з пунктом 2 розділу 1 Правил складання паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 29.12.2002 № 1098 (зі змінами) Паспорти бюджетних програм складають усі головні розпорядники бюджетних коштів за кожною бюджетною програмою, крім бюджетних програм Пенсійного фонду України.

Згідно з пунктом 2 статті 21 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Боржником як не надано суду доказів чи передбачає, чи ні програма КПКВК 2506020 кошти на виконання судових рішень по відношенню до заявника ОСОБА_1, так і не надано доказів чи складався бюджетний запит та чи подавався до Міністерства фінансів України цей запит про потребу коштів на виконання вищезазначених трьох судових рішень ОСОБА_1 (а.с. 186 том1).

Боржником не надано суду доказів чи намагався він скоригувати належні йому бюджетні видатки на виконання зазначених судових рішень, чи звертався він з цією метою до Міністерства соціальної політики та фінансів України (а.с. 27 на зв.).

Боржником не надано суду доказів, чи звертався він до відповідального виконавця бюджетних програм у системі головного розпорядника для врегулювання проблеми не виконання пенсійних судових рішень ОСОБА_1.

Боржником також не надано суду доказів за якими правилами він визначає видатки та, на які судові рішення, передбачені бюджетною програмою, а на які судові пенсії бюджетом, видатки не передбачено, оскільки в обох випадках бюджетні запити не зроблено (а.с. 70).

Згідно з статтею 35 БК України Головні розпорядники бюджетних коштів забезпечують складання бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України відповідно до вимог інструкції з підготовки бюджетних запитів, з урахуванням звітів про виконання паспортів бюджетних програм, а також висновків про результати контрольних заходів, проведених органами, уповноваженими на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства, у терміни та порядку, встановлені Міністерством фінансів України.

Разом з цім згідно з підпунктом 2 пункту 1 статті 116 БК України неподання бюджетного запиту - є порушенням Бюджетного кодексу України.

Тому суд вважає, що за ці бюджетні порушення боржник є відповідальним.

Ця впевненість суду ґрунтується на доказах, наданих заявником - а.с. 186, 187, 188, 196, 198, 224, 260 том 1; 7, 26, 27, 53, 61, 68-69, 72, 116-123, 130, 137-139 том 2.

Заявник ОСОБА_1 також скаржиться, що Управління пенсійного фонду України в місті Лисичанськ Луганської області не сплачує йому пенсію ні в судовому розмірі ні в розмірі, розрахованому із чорнобильського заробітку в супереч обставин, встановленим постановою Вищого адміністративного суду України від 15.01.2009 р.

Попередніми судами було встановлено, що ОСОБА_4 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильський АЄС, віднесений до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (посвідчення серії А №081690) є інвалідом 2 групи захворювання, яке повязане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС, у звязку з чим їй була призначена державна пенсія відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 147 на зв. том 1).

Цей висновок Вищого адміністративного суду України від 15.01.2009 року ґрунтується на первинних довідках за формою 122, що завірені підписом спеціаліста з призначення пенсій ОСОБА_5 і начальником пенсійного відділу та печаткою, датоване 30.06.1998 року, що знаходиться в пенсійній справі заявника (а.с. 4 та 82 том 1).

ОСОБА_4 має чорнобильський заробіток з кратністю за шкідливість та сумами відрахувань до Пенсійного фонду України (а.с. 85-90). Згідно з статтею 57 Закону заявник має пільги по обчисленню цього середньомісячного заробітку.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Держава взяла на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язалась відшкодувати її за пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Статтею 54 Закону передбачено, що заявнику пенсію по інвалідності в наслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі відшкодування фактичних збитків із цього чорнобильського заробітку, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір для ОСОБА_1 або визначав інший розмір, немає. (а.с. 148 на зв.).

Отже, боржник не сплачує заявнику пенсію ні в судовому розмірі ні в розмірі відшкодування фактичних збитків, а розміру пенсії, що сплачується заявнику не вистачає навіть на ліки (а.с. 73-74).

Згідно з статтею 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

З огляду на тривале невиконання судових рішень, скрутне становище заявника, а також розстрочення сплати заборгованості на 38 місяців в розмірі щомісячної пенсії суд вважає за доцільне цією ухвалою задовольнити заяву ОСОБА_1 про присудження пенсії в судовому розмірі до негайного виконання.

Згідно з статтею 276 КАС України, з метою здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах Суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З цією метою боржнику на виконання цього рішення суду потрібен розумний строк для оформлення додаткової бюджетної потреби в коштах та відповідного корегування бюджетних призначень. Суд задовольняє цією ухвалою прохання заявника ОСОБА_1 зобовязати боржника подати у місячний строк звіт про виконання цього судового рішення.

На виконання цієї ухвали боржник повинен розрахувати додаткову потребу в коштах, повідомити про це судове рішення відповідального виконавця бюджетних програм (Пенсійний фонд України) для опрацювання та узгодження з зацікавленими центральними органами виконавчої влади у системі головного розпорядника та повідомити самого головного розпорядника бюджетних програм (Міністерство соціальної політики України) для складання додаткового бюджетного запиту для подання Міністерству фінансів України. В цей місячний строк боржник повинен негайно скорегувати наявні в нього видатки для відновлення щомісячних пенсійних виплат ОСОБА_1 в судовому розмірі та подати до суду звіт про виконання цього судового рішення.

Вимоги заявника повязані з можливим майбутнім рішенням Конституційного суду України у відповідності до Окремої думки судді Конституційного суду України Вдовіченка С.Л. від 21.05.2015р щодо «Прикінцевих положень Закону № 976-VIII від 28.12.2014р.» (а.с. 125-128) задоволенню не підлягають, оскільки прогнозування можливих змін у законодавстві та зобовязання боржника на майбутнє є передчасним. У випадку, якщо таке рішення Конституційного суду відбудеться, заявник матиме підставу на звернення до суду для зміни цього порядку виконання рішення Вищого адміністративного суду України від 15.01.2009 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV, з метою забезпечення відновлення порушених прав Стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру. Згідно з ч. 2 ст. 10 цього Закону № 3477-IV, додатковими заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який Стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum)

Таким чином, обов'язок виконати рішення національного суду, передбачений у рішенні Європейського суду з прав людини, по своїй суті, є додатковим заходом індивідуального характеру в розумінні Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV - зазначає Харківський апеляційний адміністративний суд 22 жовтня 2014 року (а.с.39).

Аналізуючи наведені правові норми за результатами дослідження наявних у матеріалах справи документів, суд приходить до висновку про те, що це той саме винятковий випадок, передбачений частиною 2 статті 263 КАС України, коли необхідно задовольнити заяву стягувача про встановлення порядку виконання рішення Вищого адміністративного суду України від 15.01.2015 року у форматі розстрочення виплати заборгованості за рішеннями судів на 38 місяців з негайним відновленням пенсійних виплат в судовому розмірі, що заявник ОСОБА_1 мав до порушення конвенції, яке відбулось 01.11.2011 року припиненням виконання національного судового рішення.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до остаточного висновку, щодо доцільності задоволення заяви ОСОБА_1 про становлення порядку виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст. 165, 256, 263,267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення порядку виконання судового рішення у порядку статті 263 КАС України задовольнити.

Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області у перерахунку пенсії з інвалідності ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірною та встановити наступний порядок виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 15 січня 209 року справа №к-22463/07 шляхом зобов'язання боржника видати розпорядження про перерахунок пенсії, негайно відновити призначення, нарахування та виплати стягувачу щомісячну пенсію в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоровю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням проведених виплат на строк не менше 38 місяців. Розмір мінімальної пенсії за віком визначається на момент такої виплати згідно з ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зобовязати Управління пенсійного фонду України у місті Лисичанську Луганської області у місячний строк подати до суду звіт про відновлення призначення, нарахування та виплату щомісячної пенсії стягувачу в судовому розмірі.

Зобовязати Управління пенсійного фонду України у місті Лисичанську Луганської області з цією метою повідомити про це рішення Пенсійний фонд України, Міністерство соціальної політики України, Міністерство фінансів України для складання додаткового бюджетного запиту у відповідності до статті 35 Бюджетного кодексу України.

Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанціїу строки встановленні ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни.Ухвала відповідно до ч. 1ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства Українинабирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо ухвалу не було оскаржено.

СУДДЯ Ю.О. КАЛМИКОВА