Ухвала суду № 55059307, 18.01.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/9985/15-ц Провадження № 22-ц/772/55/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 57Доповідач Ковальчук О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі :

головуючого Ковальчука О.В.,

суддів : Жданкіна В.В., Медяного В.М.

при секретарі Агеєвій Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК» в особі відділення «Вінницька регіональна дирекція АТ «ЗЛАТОБАНК» про захист прав споживачів та стягнення коштів,

за апеляційною скаргою представника відповідача уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК» ОСОБА_3 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 вересня 2015 року у цій справі,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Златобанк» в особі відділення «Вінницька регіональна дирекція АТ «Златобанк» про захист прав споживачів та стягнення коштів, мотивуючи його тим, що 10.06.2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Златобанк» був укладений договір про відкриття та обслуговування поточного рахунку №26202500118553 в гривнях. Відповідно до умов договору, банк прийняв і зарахував на рахунок грошові кошти в сумі 224000 грн. Починаючи з грудня 2014 року відповідач відмовляє позивачу видати грошові кошти. 28.04.2015 року позивачу було повернуто 200000 грн., решту 24000 грн. відповідач не повернув. Посилаючись на зазначені обставини позивач просила стягнути з ПАТ «Златобанк» на її користь 24000 грн. залишку коштів на її поточному рахунку №26202500118553.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 вересня 2015 року позов задоволено.

Не погодившись із цим рішенням представник відповідача, посилаючись на порушення та невірне застосування судом норм матеріального права, в апеляційній сказі просить його скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.06.2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Златобанк» був укладений договір про відкриття та обслуговування поточного рахунку №26202500118553(далі Договір) в гривнях (а.с.5-9).

Згідно виписки по особовим рахункам з 10.06.2014 року по 09.12.2014 року ОСОБА_2 поповнила рахунок на суму 224000 гривень(а.с.10-13).

Згідно п. 2.1.1 Договору банк зобовязується в порядку, встановленому чинним законодавством України, приймати і зараховувати на відкритий клієнтові рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування відповідних сум безготівкових грошових коштів з рахунку, перерахування грошових коштів для купівлі іноземної валюти та суму збору на обовязкове державне пенсійне страхування ( за необхідності сплати такого збору) згідно наданої заяви про купівлю іноземною валюти, здійснювати комісійне обслуговування за операціями з обміну іноземної валюти, видачу відповідних сум готівкових грошових коштів з рахунку та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до п. 4.1 Договору операції за рахунком клієнта виконуються банком у межах залишку коштів на початок операційного дня з урахуванням поточних надходжень коштів на рахунок клієнта протягом операційного дня.

Згідно п. 4.2 Договору банк приймає розрахункові документи клієнта протягом всього робочого дня. Операції за розрахунковими документами, що надійшли протягом операційного часу, здійснюються банком того ж дня. Операції за рахунком по розрахунковим документам, які надійшли після операційного часу, банк виконує наступного робочого дня.

Відповідно до п. 3.2.3 Договору клієнт має право вимагати від банку належного виконання умов цього договору.

09.12.2014 року позивач звернулась до відповідача з письмовою заявою наступного змісту: Відповідно до п.п. 2.1.1, 3.2.1, 3.2.3, 4.8 Договору банківського рахунку фізичної особи від 10.06.2014 р., керуючись ч.1 ст. 1058 і ч.1 ст. 1060 Цивільного кодексу України, прошу видати грошові кошти готівкою через касу банку в розмірі 15 000,00 грн. з рахунку № 26202500118553(а.с.14). Відповідач жодної відповіді на вказану заяву не надав.

Крім того, в січні 2015 року позивач повторно звернулась до відповідача з письмовими заявами про повернення коштів(а.с.15-16), однак відповідач відповіді на ці заяви також не надав.

Таким чином, взяте на себе зобов'язання відповідач не виконав, грошові кошти, які знаходяться на банківському рахунку позивача, неповернув.

Постановою Правління Національного банку України від 13 лютого 2015 року № 105 віднесено ПАТ «ЗЛАТОБАНК» до категорії неплатоспроможних(а.с. 99).

13 лютого 2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 30 про запровадження з 14 лютого 2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «ЗЛАТОБАНК»(а.с. 100).

13 травня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 99 про початок процедури ліквідації ПАТ «ЗЛАТОБАНК» з 18 год. 00 хв. 13 травня 2015 року (а.с.102).

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, якіпередбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями діловогообороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Згідно ч.3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахункаабо законом.

Статтею 1074 ЦК України визначено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, атакож у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму,передбачених законом.

Вирішуючи спір, з урахуванням вказаних вимог закону та умов договору банківського рахунку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог, оскільки ПАТ «Златобанк» не виконало умови договору та не здійснило повернення належних ОСОБА_2 грошових коштів, що знаходяться на рахунку у відповідача, тому порушене право позивача підлягає захисту.

Суд не взяв до уваги посилання відповідача в своїх запереченнях на ч. 5 ст. 36 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», виходячи з наступного.

Відповідно до ч.5 ст. 36 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Разом з тим, пунктом 1 частини 6 статті 36 цього Закону визначено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини 5 цієї статті, не поширюється на зобовязання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Так, процедура повернення вкладу у разі ліквідації банку встановлена спеціальним Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» за положеннями якого з дня призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб припиняються всі повноваження органів управління банку та наступають наслідки, встановлені ст. 46 цього Закону. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затверджує перелік вимог кредиторів, після чого задоволення цих вимог здійснюється в порядку черговості, встановленої ст. 52 Закону. Зокрема, вимоги вкладників фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, погашаються у четверту чергу.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 статті 4 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Частиною 1 статті 26 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття того рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. грн.

Відповідно до п. 4.31 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року № 2, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14 вересня 2012 року за № 1581/21893, у разі необхідності уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку вносить пропозиції щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду змін до реєстру акцептованих вимог не частіше ніж раз на квартал на підставі, зокрема рішення суду, яке набрало законної сили; свідоцтва про право на спадщину за вимогами кредиторів, які визнані уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку та включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Застосування ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» який регулює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, ніяким чином не перешкоджає вкладнику звернутися до суду за захистом порушеного права та вимагати стягнення сум, які йому не повернуті, за системою гарантування, виходячи із наведених норм ЦК України та умов договору банківського рахунку.

Відповідно до ч.4 ст. 49 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

Суд звернув увагу на те, що із заявою про повернення належних позивачці коштів, вона звернулася до банку в грудні 2014 року та в січні 2015 року, тобто до початку введення тимчасової адміністрації та послідуючої за нею процедури ліквідації, які відповідно до рішень Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпочалися з 14 лютого 2015 року та з 13 травня 2015 року відповідно(а.с.102).

Ні запровадження тимчасової адміністрації, ні ліквідація банку не є підставою для невиконання зобов'язань, визначених договором.

Доводи апелянта щодо порушення та неправильного застосування до спірних правовідносин Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який регулює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати фондом відшкодування за вкладами, є безпідставними, оскільки вказаний закон ніяким чином не перешкоджає вкладнику звернутися до суду за захистом порушеного права та вимагати стягнення сум, які йому не повернуті. При цьому, як правильно зазначено судом першої інстанції, позивач звернувся до банку за поверненням коштів до введення тимчасової адміністрації у банку, тому на момент зверненням із вимогою про повернення коштів правовідносини, які виникли між сторонами, вказаним Законом не регулювалися.

Крім того рішення суду, згідно якого на користь позивача стягнуто суму вкладу з банку, не змінює порядку виплати коштів за договором банківського рахунку, визначеного Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Отже, доводи апеляційної скарги зводяться до іншого тлумачення норм матеріального права, ніж зроблене судом, висновків суду першої інстанцій не спростовують.

Оскільки судом першої інстанції оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу відповідно до ст.308 ЦПК України слід відхилити, а рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 324 ЦПК України,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК» ОСОБА_3 відхилити, заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.В. Ковальчук

Судді : В.М. Медяний

ОСОБА_4