Рішення № 55058687, 11.01.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/1020/15-ц Головуючий у І інстанції Кравченко М. В.Провадження № 22-ц/780/77/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 22 11.01.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

11 січня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі головуючого судді Сержанюка А.С., членів колегії суддів Журби С.О., Суханової Є.М., із участю секретаря Говорун В.В,. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про розірвання договору оренди, стягнення коштів, виселення, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

10 березня 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом, де, із проведеними змінами та уточненнями, просив розірвати договір оренди житлового будинку, загальною площею 727,9 кв.м., що по вул. Новій, 171б в смт. Козин, Обухівського району, Київської області, укладений 18 серпня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість по орендній платі за період з 24.08.2014 року по 23.08.2015 року у розмірі 1 511 202 грн., виселити ОСОБА_3, ОСОБА_2 з належного йому житлового будинку без надання іншого житлового приміщення, зобовязати ОСОБА_3 повернути позивачеві вказаний житловий будинок у відповідності до розділу 8 договору оренди обєкту нерухомості ( будинку ), укладеного 18 серпня 2014 року.

На обґрунтування заявлених позовних посилався на неналежне виконання відповідачем умов правочину, ухилення від сплати орендної плати, відмову ОСОБА_3, ОСОБА_2 добровільно звільнити будинок.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 25 червня 2015 року позов задоволено повністю.

Розірвано договір оренди обєкту нерухомості ( будинку ) - житлового будинку, загальною площею 727,9 кв.м., що по вул.. Нова, 171-б в смт. Козин, Обухівського району, Київської області, укладений 18 серпня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 заборгованість по договору оренди обєкту нерухомості ( будинку ) від 18 серпня 2014 року у розмірі 1 511 202 грн.

Виселено ОСОБА_3, ОСОБА_2 з належного ОСОБА_4 житлового будинку по вулиці Нова, 171-б в смт. Козин, Обухівського району, Київської області, без надання іншого житлового приміщення.

Зобовязано ОСОБА_3 повернути ОСОБА_4 житловий будинок, загальною площею 727,9 кв.м., по вулиці Нова, 171-б в смт. Козин, Обухівського району, Київської області, у відповідності до розділу 8 договору оренди обєкту нерухомості (будинку), укладеного 18 серпня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі по 1948,80 грн., з кожного.

На обґрунтування ухваленого рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідач ОСОБА_3, усупереч вимогам закону не виконав свої цивільно-правові обовязки у встановлений строк та не сплатив передбачені договором кошти, тому він повинен нести обумовлену в правочині відповідальність за порушення зобовязання.

Оскільки орендарем ОСОБА_3 істотно порушуються умови договору від 18.08.2015 року, більше шести місяців поспіль не сплачуються періодичні платежі по орендній платі та не оплачуються комунальні послуги, внаслідок чого орендодавець ОСОБА_4 в повній мірі позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору, а також не може реалізувати своє право користування будинком для власних потреб, позовні вимоги в частині розірвання договору ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню.

Заборгованість ОСОБА_3 за договором оренди обєкту нерухомості ( будинку ) від 18 серпня 2014 року по орендній платі за період з 24.08.2014 року по 23.08.2015 року становить 66000 ( 11000 х 6 ) доларів США, що за курсом Національного банка України, станом на 10.03.2015 року, складає 1 511 202 ( 2289,7 х 66 000 : 100 ) грн.

Відповідно до умов договору та приписів норм законодавства з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача слід стягнути зазначену заборгованість у судовому порядку.

Оскільки відповідачі вселились як наймач ( орендар) та член його сімї, однак продовжують проживати у житловому будинку поза волею власника, договір, який став правовою підставою для користування житловим приміщенням, розірваний в судовому порядку, вони мають інше житло, в якому зареєстровані, відповідачів слід виселити із житлового будинку без надання іншого житлового приміщення.

Невиконання відповідачем ОСОБА_3 договірних зобовязань, розірвання договору в судовому порядку має наслідок виникнення у нього обовязку повернути ОСОБА_4 житловий будинок, загальною площею 727,9 кв.м., по вулиці Нова, 171-б в смт. Козин Обухівського району Київської області у відповідності до розділу 8 договору оренди від 18 серпня 2014 року.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, при цьому, заперечення відповідачів не підтверджені будь-якими доказами, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити в повному обсязі.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційні скарги, посилаючись на його незаконність та необгрунтованість, неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права при його ухваленні.

Просять рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 червня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Суд, зясувавши обставини і перевіривши їх доказами у межах доводів апеляційної скарги, вислухавши учасників процесу в судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, ОСОБА_4 на праві власності належить житловий будинок, загальною площею 727,9 кв.м., по вул. Нова, в смт. Козин, Обухівського району, Київської області ( а.с. 9, 10-12, 13, 17 т. 1 ).

18 серпня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір оренди зазначеного будинку, за умовами якого орендодавець передав ОСОБА_3, а орендар прийняв у користування з 24.08.2014 року по 23.08.2015 року житловий будинок, загальною площею 727,9 кв.м., що по вул. Нова, якому пізніше присвоєний номер 171б, в смт. Козин, Обухівського району, Київської області, та зобовязався сплачувати орендну плату еквівалент 11 000 доларів США в місяць ( а.с. 5-7, 111-117, 217-219 т. 1 ).

26 серпня 2014 року між сторонами укладено акт прийому-передачі житлового будинку по зазначеній адресі ( а.с. 105 т. 1 ).

При цьому, 19.08.2014 року позивачу сплачено за правочином 11000 доларів США і гарантійна сума 11 000 доларів США ( а.с. 8 т. 1 ).

Опісля цього, ОСОБА_3 договірних зобовязань за правочином понад шість місяців не виконував, на вимогу позивача він та ОСОБА_2 добровільно із будинку не виселились, унаслідок чого ОСОБА_4, звертався до правоохоронних органів, а 10 березня 2015 року звернувся до суду із названими вимогами, які уточнив під час розгляду справи по суті ( а.с. 2-4, 26-28, 103, 104 т. 1 ).

Ухвалюючи рішення по заявленим вимогам, суд першої інстанції, на переконання апеляційного суду, правильно встановив правовідносини між сторонами, застосував положення ст.ст. 610, 611, 612, 629, 820, 825, 826 ЦК України, які регламентують їх, дав належну правову оцінку доказам по справі у відповідності до положень ст.ст. 58-60, 212 ЦПК України і обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

За таких обставин, суд першої інстанції, обґрунтовано ухвалив рішення про задоволення заявлених позовних вимог і, з додержанням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 610, 611, 612, 629, 820, 825, 826 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58, 60, 88, 213-215 ЦПК України, ухвалив законне і обґрунтоване рішення по справі.

А тому, доводи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права при його ухваленні, зокрема, відповідно, ст.ст. 11, 202, 810 ЦК України, ст.ст. 213-215 ЦПК України, та ст.ст. 11, 202, 207, 208, 638 ЦК України, ст.ст. 61, 122, 213-214 ЦПК України, на думку апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у суді другої інстанції.

Інші доводи, викладені в апеляції ОСОБА_3, зокрема, про відсутність його підпису на правочині, неуповноваження інших осіб укладати спірний правочин, безпідставність тверджень про сплату коштів за перший місяць оренди майна, неукладення такого договору, відсутність волевиявлення на укладення договору, відсутність у нього зобовязань за правочином, непроживання у спірному будинку, перебування у шлюбі із ОСОБА_5, та твердження ОСОБА_2 у заявлених вимогах до суду другої інстанції про неподачу позивачем заяви про уточнення позовних вимог, заяви про заміну неналежного відповідача, безпідставність висновку суду про її ухилення від виконання договірних зобовязань, на переконання апеляційного суду та у силу викладеного, правового значення для правильного вирішення спору не мають і не спростовують висновки суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених позовних вимог в названій частині, а також не є підставою для задоволення апеляційних вимог.

Окрім цього, пояснення ОСОБА_3, зокрема, про безпідставність тверджень про сплату коштів за перший місяць оренди майна, неукладення такого договору, відсутність волевиявлення на укладення договору, відсутність у нього зобовязань за правочином, не відповідають дійсності, оскільки вони спростовуються зазначеним договором ( а.с. 5-7, 217-219 т. 1 ), додатком до нього ( а.с. 8 т. 1 ).

При цьому, ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі, окрім іншого, підтвердила факт укладання ОСОБА_3 із позивачем спірного правочину ( а.с. 157-160 т. 1 ).

Не є правовою підставою для задоволення його апеляційних вимог і вказівка про невідповідність адреси спірного будинку, зазначеної в договорі і в позовних вимогах, оскільки будь-яких доказів на спростування належності позивачу спірного майна із зазначеними індивідуальними ознаками матеріали справи не містять і таких не надав ОСОБА_3 суду другої інстанції, як і доказів укладення іншого договору найму.

Таким чином, як правильно встановив суд першої інстанції, договір оренди є правомірним у відповідності до положень ст. 204 ЦК України, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом і він не визнаний судом недійсним.

Посилання ОСОБА_2 у апеляції про неподачу позивачем заяви про уточнення позовних вимог, заяви про заміну неналежного відповідача, з точки зору суду другої інстанції, також спростовуються позовною заявою та уточненнями до неї ( а.с. 2-4, 26-28 т. 1 ), де вона зазначена відповідачем з викладенням позовних вимог до неї.

Відповідно, рішення суду першої інстанції щодо заявлених вимог, на переконання апеляційного суду, ухвалено у повній відповідності до положень ст.ст. 214, 215 ЦПК України та є законним та обґрунтованим за ст. 213 ЦПК України.

Судом другої інстанції враховується і та обставина, що рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 червня 2015 року в частині розірвання договору та зобовязання ОСОБА_3 повернути житловий будинок виконано ще до надходження справи до апеляційної інстанції, зокрема, 07 вересня 2015 року ( а.с. 163, 164, 166,167, 169 т. 1 ).

А тому, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, відповідно, рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 308 ЦПК України.

Окрім цього, згідно вимог ч. 3 ст. 309 ЦПК України, порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає, що проведений розподіл сплаченого позивачем судового збору судом першої інстанції проведений без врахування задоволених вимог по відношенню до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та у порушення вимог ст. 88 ЦПК України, ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Виходячи із задоволених позовних вимог, ОСОБА_3 має сплатити 3654 грн. за вимоги майнового характеру і за три вимоги немайнового характеру у розмірі 730,80 ( 1218 х 0,2 х 3 ) грн. а ОСОБА_2 за одну вимогу немайнового характеру ( 1218 х 0,2 х 1 ) грн.

Таким чином, згідно вимог ст. 88 ЦПК України, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_3 та з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4, відповідно, 3654 грн. ( а.с. 1 т. 1 ) і 243,60 грн. ( а.с. 25 т. 1 ) судового збору, а з ОСОБА_3, окрім цього, на користь держави 730,80 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про розірвання договору оренди, стягнення коштів, виселення, зобов'язання вчинити певні дії, у частині розподілу судових витрат, скасувати і ухвалити з цього приводу нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_3 та з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4, відповідно, 3654 грн. і 243,60 грн. судового збору, а з ОСОБА_3, окрім цього, на користь держави 730,80 грн.

У решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.

Головуючий: А.С. Сержанюк

Судді: С.О. Журба

ОСОБА_6