Ухвала суду № 55055729, 30.12.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1128/16 Справа № 202/3150/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Волошин Є. В. Доповідач - Глущенко Н.Г.

Категорія 48/50

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2015 року м. Дніпропетровськ

30 грудня 2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Глущенко Н.Г.

суддів - Осіяна О.М., Пищиди М.М.

за участю секретаря - Порубая М.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.11.2015 року та ухвалити нове про задоволення її позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права /а. с. 198-201 /.

Зазначеним рішенням суду від 18.11.2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково.

Суд стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 06 квітня 2015 року.

Суд стягнув з ОСОБА_3 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 243,60 на користь держави /а. с. 193-195/.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 знаходяться в зареєстрованому шлюбі з 25.10.1986 року від якого мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком якого є відповідач та який проживає зі своєю матір'ю, що підтвердили суду обидві сторони /а. с. 9 /.

Також, судом встановлено, що відповідач є працездатною особою і працює ТОВ «Дніпроспецремонт» на посаді фінансового директора та є співзасновником цього товариства і його дохід за період з грудня 2014 року по травень 2015 року склав 15480 грн., що підтверджується відповідними довідками ТОВ «Дніпроспецремонт» /а. с. 54, 80, 81/.

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

У відповідності зі ст. 183 СК України розмір аліментів на утримання дитини визначається судом у частці заробітку (доходу) батька.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги позивачки, в силу ст. ст. 180, 181, 182, 183, 184, 191 СК України, підлягають частковому задоволенню, тобто з відповідача підлягають стягненню на користь позивачки аліменти в розмірі ? частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 /а. с. 193-195/.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.

При вище викладених обставинах, суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що відповідач, в силу ст.ст. 180, 181, 182, 183, 184, 191 СК України, зобов'язаний сплачувати на користь позивачки аліменти в частці його заробітку (доходу), а не в твердій грошовій сумі, тобто в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 до досягнення ним повноліття.

Приведені в апеляційній скарзі доводи позивачки ОСОБА_2 про те, що в силу ст.. 184 СК України, з відповідача підлягають стягненню аліменти на утримання неповнолітнього сина в твердій грошовій сумі, а не в частці, - не можуть бути прийняті до уваги, так як вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права, оскільки відповідач є працюючим, має постійне місце роботи, де отримує заробітну плату, а тому, суд першої інстанції, в силу ст. 183 СК України, прийшов до правильного висновку визначивши розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) відповідача.

Щодо наявності у відповідача інших доходів, то згідно рішення суду аліменти стягнені з відповідача у частці від заробітку (доходу), тобто у порядку виконання судового рішення про стягнення аліментів, яке контролюється державним виконавцем, аліменти на утримання сина будуть стягуватися не тільки із заробітної плати відповідача, а і з усіх його доходів. Порядок стягнення аліментів проводиться у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Справа розглянута судом першої інстанції у відповідності з вимогами ст.ст. 10,11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог і на підставі доказів наданих суду сторонами, які беруть участь у справі.

Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими для вирішення спірного питання.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування чи зміни судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

СУДДІ: