Ухвала суду № 55054102, 10.12.2015, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №200/19598/15-ц

Провадження №2/200/3920/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

10 грудня 2015 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді -Єлісєєвої Т.Ю.

при секретарі -Кузьминій С.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ «ВАШ АВТО» про визнання недійсним договору фінансового лізингу №000825 від 27.08.2015р., стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди.

В С Т А Н О В И В:

14 вересня 2015 року, ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровськ з позовом до ТОВ «ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ «ВАШ АВТО» про визнання недійсним договору фінансового лізингу, стягнення сплачених коштів у розмірі 24000,00 грн, комісію банку в розмірі 240 грн та відшкодування моральної шкоди в сумі 10000 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 27.08.2015 р. між ним та ТОВ «ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ «ВАШ АВТО» укладено договір фінансового лізингу №000825 з додатками (далі Договір), згідно з п.1.1 якого предметом лізингу по даному договору є: транспортний засіб Citroen C Elysee. Відповідно до предмету Договору, лізингодавець бере на себе зобовязання придбати предмет лізингу у власність (отримати право власності на предмет лізингу) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувача на строк та на умовах, передбачених цим Договором.

Перед підписанням Договору позивач сплатив авансовий платіж в сумі 24000 грн. в якості часткової оплати вартості Авто, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Товариства, після чого Авто буде передано йому у користування. Однак після перерахування авансового платежу виявилось, що сплачена сума в даному розмірі є адміністративним платежем лізингодавцю за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення Договору, яке чинним законодавством не передбачене, але сам предмет лізингу йому переданий не був.

На підставі цього позивач вважає, що представник Товариства до та підчас укладання договору ввів його в оману щодо обставин, які мають істотне значення, а тому позивач вважає оспорюваний договір недійсним.

Позивач надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Відповідно до вказаної заяви, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, тому суд вважає за можливе розглянути справу відповідно правил ст. 169, 224,225 ЦПК України - заочно.

У зв'язку з неявкою сторін, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши надані сторонами матеріали, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що 27.08.2015 р. між ним та ТОВ «ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ «ВАШ АВТО» укладено договір фінансового лізингу №000825 згідно якого відповідач зобов'язується придбати у власність предмет лізингу, а саме: транспортний засіб Citroen C Elysee та передати його у користування позивача в строк та на умовах цього Договору, а позивач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами договору.

Цього ж дня ОСОБА_1 сплатив ТОВ «ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ «ВАШ АВТО» 24000,00 гривень, що підтверджується банківською квитанцією. Призначення платежу - згідно договору №000825.

Разом з тим, в Договорі у розділі «визначення термінів» та по тексту договору цей платіж значиться як першочерговий одноразовий адміністративний платіж у розмірі 10% від вартості предмета лізингу (згідно Додатку №1) за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору. При цьому додатково зазначено, що таке призначення вказаного платежу зберігається незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату.

Відповідно до п.п. 1.3, 1.1 вище вказаного Договору фінансового лізингу, лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу (транспортний засіб Citroen C Elysee), та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувача на строк та на умовах, передбачених цим Договором.

Пунктом 1.7 та 4.1 Договору вбачається, що предмет лізингу передається у користування лізингоодержувачем протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: адміністративного платежу; авансового платежу; комісії за передачу предмета лізингу; - у разі наявності, оплатити різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п.9.4. ст.9 даного Договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п.9.6. ст.9 даного Договору.

Зі змісту оспорюваного договору вбачається, що договір лізингу та додатки до нього не містить дат виплати лізингових платежів та сам обсяг таких платежів у гривневому еквіваленті сторони не погодили, та не підписали в момент укладення Договору.

У пункті 8.2 Договору вказана погоджена сторонами вартість предмета лізингу, однак лише на момент укладання договору (10 212,77 доларів США). За умовами договору вона може бути змінена, в залежності від зміни обмінного курсу долара США до української гривні або у разі зміни відпускної ціни транспортного засобу у продавця.

Фінансовий лізинг є непрямим лізингом з точки зору цивільного права і майно, що передається лізингодавцем у користування лізингоодержувача за таким договором, лізингодавець має придбати у відповідного постачальника (продавця) відповідно до умов та специфікацій, встановлених лізингоодержувачем.

У такий спосіб законодавець захищає право споживача фінансових послуг на вільний вибір предмета лізингу, його ціни та обрання контрагента.

За договором фінансового лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - у можливості користуватися обраним ним предметом лізингу та придбати його у власність шляхом викупу з зарахуванням до купівельної ціни сплачених лізингових платежів.

Юридична природа договору фінансового лізингу та можливість викупу предмета лізингу, дає підстави для висновку, що укладаючи такий договір, споживач послуг має право знати обсяг фінансових зобов'язань та ціну транспортного засобу, який лізингодавець передає йому в користування за плату з правом викупу.

Пунктами 1.7, 9.7 оспорюваного Договору передбачено обов'язок сплати лізингоодержувачем до моменту передачі йому предмета лізингу (протягом 120 робочих днів) різниці до вже сплаченого авансового платежу.

В такий спосіб лізингоодержувач передбачає імовірне подорожчання предмета лізингу. Однак, в договорі не передбачено дій лізингодавця, зокрема повернення частини сплаченого авансового платежу лізингоодержувачу, як надмірно сплаченої суми у випадку придбання транспортного засобу за нижчою ціною, що не виключено в умовах нестабільності цінової політики.

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За правилами ч.1 ст.3 Закону України «Про фінансовий лізинг» та ст. 807 ЦК України предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про фінансовий лізинг» істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач має право: обирати предмет лізингу та продавця або встановити специфікацію предмета лізингу і доручити вибір лізингодавцю; відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не відповідає його призначенню та/або умовам договору, специфікаціям; вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках; вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу. Означені права лізингоодержувача не знайшли свого відображення у змісті оспорюваного договору.

Статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що лізингові платежі можуть включати: а) суму яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору.

З огляду на положення статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» адміністративний платіж не відноситься до витрат лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Про те, що адміністративний платіж не є лізинговим платежем свідчить і той факт, що у спірному Договорі у розділі «визначення термінів», лізинговий платіж і адміністративний платіж мають свої окремі визначення, із яких також випливає, що адміністративний платіж не підпадає під визначення лізингового платежу, наведене у ст.16 Закон України «Про фінансовий лізинг».

Вказану обставину підтверджує і той факт, що пунктом 12.1 оспорюваного Договору лізингу передбачено, що у випадку розірвання договору лізингоодержувачем комісія за організацію даного договору лізингоодержувачем не повертається.

Стаття 627 ЦК України передбачає свободу договору, яка полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживача.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в ч.2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів». Умови Договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Аналізуючи вказану норму закону, можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Судом встановлено, що в даному цивільно-правовому спорі наявні одночасно всі ознаки, які свідчать про те, що умови оспорюваного договору є несправедливими, позаяк вони порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін та завдають шкоди споживачеві.

Відповідач не обґрунтував співмірність розміру адміністративного платежу за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення Договору виконаній послузі, яка у розумінні ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг» не є лізинговим платежем, а фактично полягала у виготовленні типової форми договору.

Крім того, умови договору про неповернення адміністративного платежу, штрафні санкції у випадку розірвання договору призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, наносять шкоду споживачеві, тому суд визнає їх несправедливими умовами договору, оскільки наявність цих умов порушує принцип добросовісності.

В силу ч.6 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі коли визнання недійсним положення договору зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення також підлягають зміні або договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Відповідно до положень ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Порушення цієї норм закону знайшло вираження в тому, що відповідач при укладанні з позивачем договору фінансового лізингу завуалював призначення першого адміністративного платежу в розмірі 24 000,00 грн. під вигляд «платіж за договором», який за умовами договору не повертається в жодному випадку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про невідповідність положень договору фінансового лізингу №000825 від 27.08.2015р. принципам добросовісності, розумності, справедливості та рівності сторін у договорі. Положення оспорюваного договору порушують вимоги Закону України «Про фінансовий лізинг» та Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За правилами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З квитанції, наданої позивачем вбачається, що він на виконання Договору сплатив відповідачу грошову суму у розмірі 24000,00 гривень, відповідно ця сума підлягає стягненню з відповідача згідно вимог ч.1 ст.216 ЦК України.

Що стосується відшкодування моральної шкоди, то в цій частині суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.2 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Розглядаючи позовну вимогу щодо стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 10 000 грн., суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., що буде співмірним із розміром завданою матеріальної шкоди позивачу.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягнення судового збору у розмірі 487 грн. 20 коп.

На підставі викладеного та керуючись статтями 13,55 Конституції України, статтями 6, 184, 203, 215, 216, 509, 627, 807 ЦК України, статтями 1, 3, 6, 11, 16, 18, 19 Закону України «Про фінансовий лізинг», статтями 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», статтями ст. ст. 3,6, 10, 11, 57-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ «ВАШ АВТО» код ЄДРПОУ 39733392, про визнання недійсним договору фінансового лізингу №000825 від 27.08.2015р., стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди - задовольнити.

Договір фінансового лізингу №000825 від 27.08.2015р. укладеного між ОСОБА_1, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ «ВАШ АВТО» - визнати недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ «ВАШ АВТО» на користь ОСОБА_1, кошти у розмірі: 24 000,00 (двадцять чотири тисячі) грн. (адміністративний платіж), 240,00 (двісті сорок) грн. (банківські витрати) та 10 000,00 (десять тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього 34240 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ «ВАШ АВТО» код ЄДРПОУ 39733392, на користь держави судовий збор у розмірі 487 грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржено відповідачем шляхом подачі заяви до Бабушкінського районного суду про його перегляд, протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.

Позивачем рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровська.

Суддя Т.Ю. Єлісєєва