Ухвала суду № 55053963, 12.01.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 170/865/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Сушик Н.В. Провадження № 22-ц/773/155/16 Категорія: 39 Доповідач: Овсієнко А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Овсієнка А.А.,

суддів - Антонюк К.І., Лівандовської-Кочури Т.В.,

при секретарі Черняк О.В.,

з участю: позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представників відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Світязької сільської ради Шацького району Волинської області про визнання незаконними та скасування рішення сільської ради, реєстрації права власності, визнання права власності на спадкове майно за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 та його представників ОСОБА_4 і ОСОБА_3 на рішення Шацького районного суду Волинської області від 17 червня 2015 року,

установила:

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом зазначивши, що після смерті її батьків ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, відкрилась спадщина на належне їм майно, в тому числі на житловий будинок АДРЕСА_1. Спадкоємцями першої черги за законом є вона та її брат ОСОБА_2 Зазначає, що вона прийняла спадщину, вступивши в управління та володіння спадковим майном, в нотаріальному порядку не оформляла, оскільки були відсутні правовстановлюючі документи на будинок. Зокрема, після смерті батька вона із своєю сім'єю проживала в спадковому будинку разом з відповідачем до грудня 1992 року, після чого там залишився проживати брат зі своєю сім'єю.

Восени 2012 року вона дізналася, що її брат приватизував біля спадкового будинку земельну ділянку і на підставі рішення Світязької сільської ради Шацького району №193 від 25 жовтня 2007 року отримав свідоцтво про право власності на дане будинковолодіння.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1, визнати незаконним та скасувати рішення Світязької сільської ради Шацького району №193 від 25 жовтня 2007 року про оформлення права власності та свідоцтво про право власності на вказаний будинок, видане на ім'я ОСОБА_2

Рішенням Шацького районного суду Волинської області від 17 червня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконними та скасовано рішення Світязької сільської ради Шацького району від 25.10.2007 року №193 про оформлення права приватної власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2, свідоцтво про право власності на нерухоме майно на ім'я ОСОБА_2 на цей житловий будинок, яке зареєстроване у Комунальному підприємстві «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації», електронний реєстраційний номер НОМЕР_1, вхідний №312 від 06.06.2008 року. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 3/8 частки вищевказаного житлового будинку. Вирішено питання розподілу судових витрат. В решті позову відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просив скасувати дане рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1

В ході апеляційного розгляду даної справи відповідач та його представники апеляційну скаргу підтримали із зазначених у ній підстав, тоді як позивач просила відхилити апеляційну скаргу з огляду на безпідставність наведених у них доводів та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що позивач прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року, якому належало 3/4 частини житлового будинку по АДРЕСА_1. Водночас, визнавши за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування після смерті батька на 3/8 частини спірного будинку, суд скасував рішення Світязької сільської ради №193 від 25 жовтня 2007 року і свідоцтво про право власності, видане на ім'я ОСОБА_2, як такі, що прийняті та видані з порушенням прав позивача як спадкоємця та співвласника вказаного будинковолодіння.

Зазначені висновки суду першої інстанції, з якими погоджується й колегія суддів, ґрунтуються на встановлених обставинах справи та нормах матеріального права.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця (ст.525 ЦК УРСР).

Згідно ст.529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Відповідно до ст.548 ЦК УРСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно ст.549 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, у 1982 році побудували житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 який належав їм на праві спільної сумісної власності (а.с.13-22, 62-63 т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_5 (а.с.64 т.1), а ІНФОРМАЦІЯ_2 року - ОСОБА_6 (а.с.66 т.1).

Заповіти від імені обох спадкодавців не складалися.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належне їй спадкове майно, в тому числі на 1/2 частини у спірному житловому будинку.

Спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняли шляхом проживання у спірному будинку її чоловік ОСОБА_6 та син ОСОБА_2, які, відповідно, успадкували по 1/4 частині вказаного будинку, хоча і не оформили своїх спадкових прав.

Зазначені обставини не заперечуються жодною зі сторін у справі.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6 відкрилася спадщина на належне йому майно, в тому числі на 3/4 частки у спірному житловому будинку.

Єдиними спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 являються його син ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_1

З пояснень позивача, які об'єктивно підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_7, вбачається, що ОСОБА_1 після смерті батька ОСОБА_6 вступила у володіння та управління спадковим майном шляхом догляду за спірним житловим будинком, а згодом - і шляхом проживання в ньому. Так, позивач здійснила поховання батька, влаштовувала після його смерті у будинку поминальні обряди. У неї знаходились і ключі від будинку.

При цьому відповідач ОСОБА_2 як у суді першої, так і апеляційної інстанції пояснював, що на момент смерті батька ОСОБА_6 він перебував на строковій військовій службі у лавах збройних сил і приїжджав у короткострокову відпустку вже після похорон батька. Відповідач ствердив і ту обставину, що похоронами батька та влаштуванням поминальних обрядів займалась його сестра ОСОБА_1, у якої знаходились і ключі від спадкового будинку.

При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги заяву позивача про відмову від спадщини (а.с.114 т.2), оскільки така заява була подана нотаріусу лише 07 серпня 1990 року, тобто поза межами визначеного законом шестимісячного строку і тому в розумінні ст.553 ЦК УРСР така заява не тягне за собою жодних правових наслідків.

Крім того, сам зміст даної заяви суперечить наведеним вище фактичним обставинам, встановленим судом.

Наявність виданого ОСОБА_2 07 серпня 1990 року свідоцтва про право на спадщину (грошовий вклад) після смерті ОСОБА_6 також не є перешкодою для оформлення за позивачем своїх спадкових справ щодо решти спадкового майна після смерті батька.

З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті батька ОСОБА_6 шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном і правомірно визнав за нею право власності в порядку спадкування за законом на 3/8 частини спірного житлового будинку (половину від належних спадкодавцю 3/4 частин будинку).

При цьому доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що позивач постійно не проживала у спірному будинку саме впродовж шести місяців після смерті батька ОСОБА_6 не мають вирішального правового значення, оскільки чинний на час відкриття спадщини закон (ст.549 ЦК УРСР) визначав факт прийняття спадщини шляхом, зокрема, вступу в управління або володіння спадковим майном, що являє собою сукупність дій щодо фактичного користування (в тому числі - зберігання) спадковим майном і не зводиться виключно до проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на момент смерті останнього.

Правильним є також висновок суду про визнання незаконними та скасування рішення Світязької сільської ради Шацького району від 25.10.2007 року №193 про оформлення права власності на житловий будинок та свідоцтва про право власності на дане нерухоме майно.

Так, судом встановлено, що за заявою відповідача ОСОБА_2 виконавчим комітетом Світязької сільської ради Шацького району було прийняте рішення №193 від 25.10.2007 року про оформлення права власності на спірний житловий будинок (а.с.95 т.2), на підставі якого ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право власності на дане нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1, який входить до складу спадкового майна і є предметом даного спору (а.с.70 т.2).

Відповідно до ст.560 ЦК УРСР, ст.ст.1296, 1297 ЦК України, оформлення права власності на нерухоме спадкове майно здійснюється шляхом отримання нотаріального свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ч.3 ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Згідно з ч.10 ст.59 цього ж Закону акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно п.8.1 чинного на час виникнення спірних правовідносин Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5, від 07.02.2002 року оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно органами місцевого самоврядування фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності документа, що посвідчує право на земельну ділянку, та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

За змістом наведених норм, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, прийняття органом місцевого самоврядування рішення про оформлення права власності на нерухоме майно з видачею свідоцтва про право власності було можливим виключно на новостворене нерухоме майно їх первинним власникам, а не спадкоємцям на успадковані об'єкти нерухомості.

Таким чином, вищевказане рішення органу місцевого самоврядування про оформлення за відповідачем права власності на спадковий житловий будинок, а також видане на підставі нього свідоцтво про право власності є незаконними і підлягають скасуванню.

При цьому, судом першої інстанції підставно відхилено доводи відповідача про пропущення позивачем строку позовної давності, оскільки відповідно до ч.1 ст.261 ЦПК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, тоді як відповідачем не наведено суду жодних беззаперечних та переконливих доказів того, що про існування рішення сільської ради та свідоцтва про право власності на спадковий будинок позивачеві було достеменно відомо раніше 2012 року.

Крім того, відповідно до ст.548 ЦК УРСР прийнята спадщина вважається належною спадкоємцю з моменту її відкриття.

З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, об'єктивно, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази та надавши їм відповідну правову оцінку, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1

Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до довільної інтерпретації позивачем фактичних обставин справи та норм чинного законодавства і жодним чином не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційну скаргу позивача слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 та його представників ОСОБА_4 і ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Шацького районного суду Волинської області від 17 червня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді