Ухвала суду № 55053939, 14.01.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/19508/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В.П. Провадження № 22-ц/773/106/16 Категорія: 81 Доповідач: Лівандовська-Кочура Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді - Лівандовської-Кочури Т.В.

суддів -Антонюк К.І., Овсієнка А.А.

з участю:

секретаря Кирилюка О.О.

представника заявників ОСОБА_1

державного виконавця Левчук І.О.

представника заінтересованої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на дії державних виконавців другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області, за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 листопада 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

В листопаді 2014 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися в суд із зазначеною скаргою. Вказували на ті обставини, що за заявами представника стягувача ПАТ «Західінкомбанк» на підставі поданих ним виконавчих листів, 24 вересня 2014 року державним виконавцем другого відділу ДВС Луцького МУЮ Волинської області Боярським Є.В. щодо них були відкриті виконавчі провадження.

29 вересня 2014 року та 16 жовтня 2014 року цим же державним виконавцем винесено постанови про накладення арешту на все належне ОСОБА_4, ОСОБА_3 майно.

Вважаючи такі дії суб'єктів оскарження незаконними, заявники просили визнати рішення, дії та бездіяльність означених держвиконавців протиправними та зобов'язати їх припинити вказані виконавчі провадження.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 24 листопада 2015 року у даній справі в задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, заявники ОСОБА_3, ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, в якій через неповноту з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просили скасувати ухвалу суду першої інстанції, постановити нову ухвалу, якою скаргу задовольнити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних мотивів.

Ст. 383 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, порушено їх права чи свободи.

Судом встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 листопада 2013 року, яке набрало законної сили позов ПАТ «Західінкомбанк» задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_4 в користь ПАТ «Західінкомбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 129 33, 62 доларів США, звернути стягнення на квартиру, яка належить ОСОБА_3, шляхом продажу даного житла на прилюдних торгах за початковою ціною згідно оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, незалежним експертом під час проведення виконавчих дій. Стягнути з відповідачів в користь позивача по 1720 грн. з кожного відшкодування судових витрат.

На виконання даного рішення суду 12 вересня 2014 року видано виконавчі листи, які за заявами представника стягувача ПАТ «Західінкомбанк» передано на примусове виконання до другого відділу ДВС ЛМУЮ Волинської області.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

24 вересня 2014 року державним виконавцем Боярським Є.В. було винесено постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 44820072 та ВП № 44819991, копії яких було надіслано сторонам виконавчого провадження та надано боржникам семиденний строк для добровільного виконання рішення суду, яке в добровільному порядку виконане не було.

Згідно із ст. 57 Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

29 вересня 2014 року та 16 жовтня 2014 року державним виконавцем винесено постанови про арешт майна боржників та оголошення заборони на його відчуження у межах суми боргу та суми звернення стягнення, які в день їх винесення були надіслані вищевказаним особам для відома.

На день винесення вищезгаданих постанов, за відсутністю документальних підтверджень виконання рішення суду боржниками в добровільному порядку, рішення суду виконане не було, а постанови у порядку, встановленому Законом боржниками оскаржені не були.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність документальних підтверджень добровільного виконання рішення суду боржниками, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанови про відкриття виконавчого провадження, як і постанови про накладення арешту в межах даних виконавчих проваджень винесені державним виконавцем відповідно до вимог Закону і підстави для визнання дій державних виконавців протиправними, які повністю узгоджуються із пложеннями ст. 11 Закону, згідно з якими державний виконавець зобов'язаний вживати усіх передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішення, зазначеного у виконавчому документі, у спосіб та в порядку, встановленого виконавчим документом, неупереджено, своєчасно та в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, у зазначеному випадку, відсутні.

Таким чином, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України апеляційну скаргу заявників слід відхилити з огляду на безпідставність її доводів, а оскаржувану ухвалу залишити без змін як таку, що постановлена з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 312, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 листопада 2015 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді