Постанова № 55052568, 13.01.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2016 року Справа № 803/3923/15

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я., суддів Валюха В.М., Ковальчука В.Д.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції у Волинській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом про визнання протиправними дій Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області (далі - УМВС України у Волинській області) щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 30 240 грн. та зобов'язання МВС України, Головне управління Національної поліції у Волинській області (далі - ГУ Національної поліції у Волинській області) здійснити перерахунок (нарахування, розрахунок) та виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку із травмою, заподіяною під час виконання службових обов'язків, що призвело до встановлення ІІ групи інвалідності у відповідності до вимог частини шостої статті 23 Закону України «Про міліцію», виходячи із 200-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами нараховано та виплачено позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 30 240 грн. відповідно до Закону України «Про міліцію» в редакції від 20 грудня 1990 року. Однак, позивач вважає, що нараховуючи йому одноразову грошову допомогу відповідачі повинні були застосувати положення Закону України «Про міліцію» в редакції від 13 лютого 2015 року, чинного на момент нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, а також встановлення йому групи інвалідності, та призначити йому одноразову грошову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності ІІ групи.

Ухвалою суду від 5 січня 2016 року залучено до участі у справі в якості відповідача Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області.

Представник відповідача - ГУ Національної поліції у Волинській області у поданому письмовому запереченні від 5 січня 2016 року № 1/01/262015 пред'явлені позовні вимоги не визнала мотивуючи тим, що нарахування та виплата одноразової грошової допомоги позивачу має відповідати вимогам частини шостої статті 23 Закону України «Про міліцію», чинній на момент встановлення інвалідності - 11 березня 2015 року, тобто в редакції від 20 грудня 1990 року. Вважає, що УМВС України у Волинській області при нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 діяло у спосіб встановлений законом, виплата одноразової грошової допомоги була проведена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року за № 707 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції», у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією, а тому не вбачає підстав для виплати одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Закону України від 13 лютого 2015 року «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію»», який набрав чинності з 12 березня 2015 року. Просила в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача - МВС України у поданому письмовому запереченні від 6 січня 2016 року № 12/6-35 пред'явлені позовні вимоги не визнала посилаючись на правомірність дій відповідача при нарахуванні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 30 240 грн. відповідно до Закону України «Про міліцію», в редакції від 20 грудня 1990 року, та постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року за № 707. Просила в задоволенні позову відмовити.

12 січня 2016 року представник позивача подала заяву про розгляд справи без участі позивача та представника позивача.

Відповідачі - ГУ Національної поліції у Волинській області та УМВС України у Волинській області в судове засідання представників не направили, проте, 12 січня 2016 року подали клопотання про розгляд справи без участі представників відповідачів.

Відповідач - МВС України в судове засідання представника не направило, хоча було належним чином повідомлене про дату, час та місце судового розгляду.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи те, що представник позивача та відповідачі - ГУ Національної поліції у Волинській області та УМВС України у Волинській області подали клопотання про розгляд справи без участі їх представників, відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та відсутні потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що у період з 13 серпня 2014 року по 3 вересня 2014 року рядовий міліції, міліціонер взводу № 2 роти патрульної служби міліції особливого призначення «Світязь» УМВС України у Волинській області ОСОБА_1 брав участь в антитерористичні операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Під час перебування підрозділу, працівником якого був ОСОБА_1, в зоні проведення антитерористичної операції біля м. Іловайськ Донецької області в період з 24 серпня 2014 року по 29 серпня 2014 року, 32 працівники роти отримали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, 1 працівник міліції загинув та 6 зникло при невстановлених обставинах.

У висновку по матеріалах службового розслідування фактів, викладених в рапорті командира роти патрульної служби міліції особливого призначення «Світязь» УМВС України у Волинській області старшого лейтенанта міліції Фацевича О.Ю. щодо загибелі, поранення та зникнення працівників вказаного підрозділу, затвердженого начальником УМВС України у Волинській області полковником міліції Шпигою П.Р. 2 жовтня 2014 року, комісією УМВС України у Волинській області встановлено, що міліціонер взводу № 2 рядовий міліції ОСОБА_1., ІНФОРМАЦІЯ_1, отримав множинні вогнепальні поранення в ділянці мілких тканин шиї, грудної клітки, перелом остистого відростку шийного відділу хребта, перебуває на стаціонарному лікуванні у гарнізонному військовому госпіталі м. Луцька з 13 вересня 2014 року по даний час.

ОСОБА_1 пояснив, що отримав кульові поранення шиї та живота 29 серпня 2014 року під час обстрілу автобуса сепаратистами, на якому він виїжджав з оточення м. Іловайськ. Коли він залишив вказаний транспортний засіб, то отримав осколкове поранення нижніх кінцівок. Після цього він відповз від автобуса в кущі, де перебував 2 доби, поки його не знайшли десантники Російської Федерації, які забрали в полон. 1 вересня 2014 року його було передано представникам Червоного Хреста та доставлено до 61 військово-польового госпіталю, який знаходився біля м. Запоріжжя, а потім в Дніпропетровську міську клінічну лікарню.

Керуючись частиною першою пункту 3.11 наказу МВС України від 27 грудня 2002 року № 1346 комісія УМВС України у Волинській області визнала, що нещасний випадок з міліціонером взводу № 2 роти патрульної служби міліції особливого призначення «Світязь» УМВС України у Волинській області рядовим міліції ОСОБА_1 стався в період проходження служби при виконанні службовий обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі із злочинністю.

27 лютого 2015 року військово-лікарняна комісія УМВС України у Волинській області, за розпорядженням начальника УКЗ УМВС України у Волинській області здійснила медичний огляд ОСОБА_1, та встановила, що отриманні порання та захворювання пов'язанні з виконанням службових обов'язків та проходженням служби в органах внутрішніх справ, про що видано свідоцтво про хворобу № 39.

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 25 березня 2015 року серії 12 ААА № 137926, довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 25 березня 2015 року АГ № 0001627, акта розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) від 6 жовтня 2014 року, ОСОБА_1 видано посвідчення інваліда ІІ групи. Інвалідність встановлено до 1 квітня 2016 року.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про міліцію» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.

Згідно із частиною шостою статті 23 Закону України «Про міліцію» (в редакції від 13 лютого 2015 року, який набрав чинності 12 березня 2015 року) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707 (далі - Порядок №707).

Пунктом 5 Порядку №707 визначено, що для виплати грошової допомоги в разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи установлення групи інвалідності працівник міліції, податкової міліції подає органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби за місцем проходження служби: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги згідно з додатком; довідку медико-соціальної експертної комісії щодо визначення ступеня втрати працездатності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) та (або) установлення групи інвалідності; довідку про грошове забезпечення; копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові, видачу документа та місце реєстрації (довідку органу реєстрації або відповідного житлово-експлуатаційного підприємства, організації чи органу місцевого самоврядування про місце реєстрації або місце перебування заявника); копію ідентифікаційного номера.

Отже, для того щоб отримати грошову допомогу, працівник міліції повинен звернутися із заявою до відповідного органу внутрішніх справ про виплату грошової допомоги та одночасно надати певний пакет документів, перелік яких встановлений пунктом 5 Порядку № 707, зокрема, довідку медико-соціальної експертної комісії щодо установлення групи інвалідності. Тобто, така довідка про встановлення інвалідності є одним із необхідних документів без яких неможливе звернення за виплатою грошової допомоги.

Таким чином, із моменту встановлення особі інвалідності в неї виникає право на звернення до відповідного органу із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, а не право на отримання одноразової грошової допомоги.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 707 орган внутрішніх справ, орган державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, подає МВС та ДПА у семиденний строк з дня реєстрації документів висновок щодо можливості проведення грошової допомоги разом з документами, зазначеними у пунктах 4 і 5 цього Порядку, копією висновку службового розслідування за фактом поранення (контузії, травми або каліцтва) такого працівника, установлення групи інвалідності чи загибелі (смерті).

МВС та ДПА у десятиденний строк приймає рішення про призначення виплати і надсилає його разом із документами, зазначеними у пунктах 4 і 5, органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, для проведення виплати.

Виплата грошової допомоги працівнику міліції, податкової міліції проводиться шляхом перерахування суми виплати на рахунок, відкритий заявником в установі банку, або через касу органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби, у разі його загибелі (смерті) членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - його батькам та утриманцям.

Грошова допомога виплачується не пізніше двох місяців з дня прийняття відповідного рішення у межах коштів, передбачених у державному бюджеті на такі цілі.

З аналізу наведеного вбачається, що грошова допомога виплачується за наслідками прийнятого МВС рішення про призначення виплати, яка виплачується не пізніше двох місяців з дня прийняття відповідного рішення.

Таким чином, право на отримання грошової допомоги виникає у особи з моменту прийняття МВС рішення за наслідками розгляду поданої особою заяви про виплату одноразової грошової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, заява про проведення виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 була подана 29 жовтня 2015 року.

3 листопада 2015 року МВС України прийнято висновок про призначення грошової допомоги працівнику міліції ОСОБА_1 в разі поранення або встановлення інвалідності згідно із Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію», відповідно до якого призначена одноразова грошова допомога складає 30 240 грн.

Отже, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право на отримання грошової допомоги з моменту прийняття висновку МВС України про призначення грошової допомоги від 3 листопада 2015 року.

ОСОБА_1 нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 30 240 грн. відповідно до Закону України «Про міліцію» в редакції від 20 грудня 1990 року, проте, відповідачем не враховано, що на момент виникнення спірних правовідносин цей Закон втратив чинність, натомість діяв Закон України «Про міліцію» в редакції від 13 лютого 2015 року, яким встановлено одноразову грошову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності ІІ групи.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надано офіційне тлумачення цього принципу. Так, Конституційний Суд України зокрема зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

12 березня 2015 року набрав чинності Закон України від 13 лютого 2015 року «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію»», а тому відповідачі повинні були застосувати чинний на момент звернення (29 жовтня 2015 року) і прийняття рішення (3 листопада 2015 року) Закон України «Про міліцію» та призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності ІІ групи.

Оскільки відповідачі належними та допустимими доказами не довели правомірності нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 30 240 грн. відповідно до Закону України «Про міліцію» в редакції від 20 грудня 1990 року, тому адміністративний позов в цій частині підлягає до задоволення.

Разом з тим, оскільки на час звернення позивача з даним позовом до суду Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області не ліквідовано суд вважає пред'явлення позивачем вимог до Головного управління Національної поліції у Волинській області передчасним, а тому позов в цій частині до задоволення не підлягає.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частин першої та третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідачі як суб'єкти владних повноважень не надали суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з наданих суду статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України повноважень, адміністративний позов підлягає до часткового задоволення шляхом прийняття постанови про визнання протиправними дій МВС України та УМВС України у Волинській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 30 240 грн. та зобов'язання МВС України та УМВС України у Волинській області здійснити нарахування (розрахунок) та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв'язку із травмою, заподіяною під час виконання ним службових обов'язків, що призвело до встановлення ІІ групи інвалідності у відповідності до вимог частини шостої статті 23 Закону України «Про міліцію», виходячи із 200-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, з урахуванням проведених виплат, а в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Керуючись статтями 128, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про міліцію», Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року за № 707, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дій Міністерства внутрішніх справ України та Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 30 240 грн.

Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України та Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області здійснити нарахування (розрахунок) та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв'язку із травмою, заподіяною під час виконання ним службових обов'язків, що призвело до встановлення ІІ групи інвалідності у відповідності до вимог частини шостої статті 23 Закону України «Про міліцію», виходячи із 200-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, з урахуванням проведених виплат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя А.Я. Ксензюк

Судді В.М. Валюх

В.Д. Ковальчук