Ухвала суду № 55052510, 12.01.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/5994/15

Головуючий у 1-й інстанції: Ніколайчук М.С.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

12 січня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Совгири Д. І. Білоуса О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини А4009 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Військової частини А4009 про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини А4009 про зобов'язання відповідача здійснити йому виплату добових за час відрядження в розмірі 8280 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2015 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач в судове засідання не з'явився. До початку судового засідання через канцелярію Вінницького апеляційного адміністративного суду за вхідним №17074/15 подав заяву з проханням розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання. До початку судового засідання через канцелярію Вінницького апеляційного адміністративного суду за вхідним №144/16 подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на військовій службі у військовій частині А4009 і відповідно до наказу № 282 від 25.12.2014 старший лейтенант ОСОБА_2 був відряджений на 30 діб з 25.12.2014 по 23.01.2015 у розпорядження командира військової частини А4152 с.Нова Любомирка, Рівненська область для виконання заходів бойової підготовки в навчальних підрозділах.

В подальшому термін відрядження позивача постійно продовжувався та загальна тиривалість відрядження склала 276 діб.

До постійного місця проходження військової служби з відрядження позивач прибув 26.09.2015, що підтверджується витягом з наказу № 199 від 28.09.2015 (а. с. 14).

Факт перебування позивача у відрядженні з 25.12.2014 по 26.09.2015 у військовій частині А4152 підтверджується довідкою від 20.10.2015 № 697/2 (а. с. 18) та копією посвідчення про відрядження № 596 від 25.12.2014 (а.с.6), копією книги обліку тимчасово відсутнього і тимчасово прибулого до військової частини особового складу військової частини А4009 (а. с. 15-16).

Однак, по прибуттю до пункту постійної дислокації позивача повідомили, що оплату добових йому здійснювати не будуть в зв'язку з відсутністю підстав.

Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов'язати військову частину А4009 здійснити виплату добових за час відрядження в розмірі 8280 грн.

Переглядаючи оскаржуване рішення, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з ч. 6 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

П. 13 Постанови Кабінету Міністрів України "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" від 02 лютого 2011 року №98 встановлює, що особливості направлення у відрядження військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, а також інших працівників органів внутрішніх справ, осіб рядового і начальницького складу, які проходять службу в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, органах і підрозділах цивільного захисту, визначаються за погодженням з Міністерством фінансів відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, а осіб начальницького складу Державної фельд'єгерської служби - Міністерством інфраструктури, працівників дипломатичної служби України, направленим у довготермінове відрядження, - Міністерством закордонних справ.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 29 серпня 2011 року №530 (далі Інструкція № 530) службовим відрядженням вважається поїздка військовослужбовця за розпорядженням командира або начальника на певний строк в іншу місцевість для виконання службового завдання поза пунктом постійного або тимчасового розквартирування військової частини (підрозділу), у якій військовослужбовець проходить службу.

Для покриття особистих витрат під час відрядження військовослужбовцям здійснюються виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення, а також на проїзд до місця відрядження та назад.

Пунктом 1.11 Інструкції № 530 встановлено, що виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення проводяться за наявності на посвідченні про відрядження засвідчених печаткою відміток про дати прибуття військовослужбовця в пункт (пункти) відрядження та вибуття з нього (з них). Відмітки завіряються: у військових частинах - підписом командира військової частини або начальника штабу, а в установах, на підприємствах і в організаціях та інших органах виконавчої влади - підписом посадової особи, на яку покладено обов'язок відмічати посвідчення про відрядження.

При цьому, відповідно до п.1.4 Інструкції № 530 забороняється провадити виплату добових та відшкодовувати витрати на наймання житлового приміщення за посвідченнями про відрядження, виданими з порушенням порядку їх оформлення, встановленого законодавством України.

За відсутності в посвідченні про відрядження засвідчених печаткою відміток про дати прибуття військовослужбовця в пункт (пункти) відрядження та вибуття з нього (з них) добові не виплачуються (п.1.12 Інструкції № 530).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посвідчення про відрядження позивача № 596 від 25.12.2014 відповідає вимогам Інструкції № 530. Відхилень від порядку його оформлення не встановлено.

Згідно положень п.1.16 Інструкції № 530 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), направленим у відрядження одиночним порядком, крім відряджень, зазначених у пунктах 1.23 і 1.24 цієї Інструкції, за кожний день перебування у відрядженні в межах строків, передбачених пунктом 1.5 цієї Інструкції, і за час перебування в дорозі виплачуються добові в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" встановлює, що сума добових витрат на відрядження в межах України затверджена в розмірі 30 грн.

П. 1.5 Інструкції № 530 встановлює, що відрядження, у тому числі для інспектування військ, проведення ревізій та перевірок господарської та фінансової діяльності військових частин, призначається на строк не більше 30 календарних днів з урахуванням часу перебування в дорозі.

Позивач був відряджений з 25.12.2014 року по 23.01.2015 року. В подальшому строк відрядження постійно продовжувався на 30 діб, що підтверджується матеріалами справи.

Тобто, позивачу відрядження призначалось в межах строку, визначеного п.1.5 Інструкції № 530.

Колегія суддів не погоджується з позицією відповідача, викладеною в апеляційній скарзі, яка ґрунтується на положеннях п. 1.25 Інструкції № 530, що військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників), оплата добових за період в розпорядженні не проводиться, з огляду на наступне.

П. 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яке затверджено Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 визначає вичерпний перелік підстав для зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання. Частина друга даного пункту вказує на те, що військовослужбовці звільняються з посад та зараховуються в розпорядження посадових осіб наказами командирів (начальників), які мають право призначення на ці посади.

В матеріалах справи відсутні накази про звільнення з посади ОСОБА_2, а тому твердження відповідача про зарахування позивача у розпорядження командира військової частини А4152 в розумінні п. 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України є необгрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, яке прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Військової частини А4009 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий Курко О. П. Судді Совгира Д. І. Білоус О.В.