Ухвала суду № 55051128, 12.01.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 р.Справа № 820/10090/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Чалого І.С. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О. Касян В. Ю.

розглянувши в режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чернігівської митниці Державної фіскальної служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2015р. по справі № 820/10090/15

за позовом Приватного підприємства " Технобазіс"

до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби

про скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Технобазіс" (далі - позивач, ПП "Технобазіс"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач, Чернігівська митниця), в якому просив суд: скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №102000010/2015/000151/2 від 08 вересня 2015 року; скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №102110000/2015/00204 Чернігівської митниці ДФС.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2015 р. адміністративний позов Приватного підприємства "Технобазіс" задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи.

В судовому засіданні представник відповідача повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство "Національні традиції", відповідно до умов договору № 21/04-15 від 21.04.2015 року, взяло на себе зобов'язання надати ПП "Технобазіс" послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів (а.с.100-102).

На виконання умов договору ПП "Національні традиції" 08.09.2015 року звернулось до Чернігівської митниці ДФС для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно Контракту № RK-TBS4/05/15 від 04.05.2015 року, укладеного між ZHEJIANG RONGKUN MAOYI LIMITED та ПП "Технобазіс" (далі - Контракт).

Відповідно до умов Контракту № RK-TBS4/05/15 від 04.05.2015 року поставка товару здійснюється у повній відповідності до "ІНКОТЕРМС-2010", а умови поставки для кожної партії товару визначаються та узгоджуються сторонами в рахунку - фактурі.

Згідно з інвойсом № RNA2015298 від 17.07.2015 року поставка товару за Контрактом здійснюється за базисом поставки СРК Одеса (вартість і фрахт) "Інкотермс 2010". Тобто ZHEJIANG RONGKUN MAOYI LIMITED взяло на себе зобов'язання сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення.

Як зазначено в ст. 2 Контракту, загальна кількість та асортимент товару, що підлягає поставці, складається з товарних партій, кількість яких визначається в рахунку - фактурі на кожну партію товару.

Як вбачається з інвойсу та пакувального листа до нього, партія товару, що підлягає поставці, складається з ізолону, термоусадочної плівки, бісеру, гліттеру, еластичних ниток, ременів, декоративної стрічки, ниток, ниток-муліне, плетеної мотузки, стрічки, тканин, голок, застібок-карабінів, часових механізмів, головоломок, кнопок-застібок, застібок - молній, всього на суму 47338,92 дол. США (а.с.51-54).

Згідно з додатковою угодою №4/1 від 15.07.2015 року, вантажовідправником за Контрактом № RK-TBS4/05/15 від 04.05.2015 року буде виступати MACHKE CO., LTD YUHUAN, TAIZHOU, ZHEJIANG, CHINA (а.с.41).

Товар за інвойсом № RNA2015298 від 17.07.2015 року було передано перевізнику (а.с.57, 58) та вказано, що товар прибуде у місце призначення (Одеса, Україна) контейнером ECMU9246688.

Кількість та вартість товару підтверджується також видатковою накладною № RNK 1507/9 від 15.07.2015 року (а.с.59, 60), яка визначає, що на виконання Контракту № RK-TBS4/05/15 від 04.05.2015 року контейнером ECMU9246688 буде здійснено поставку товару в зазначеному асортименті, загальною вартістю 47338,92 дол. США.

До порту призначення товар, якій поставлено за Контрактом, прибув у серпні 2015 року.

Вказаний товар у порту призначення (м. Одеса) було отримано ПП "Інтервід" відповідно до умов Договору № 07-01 від 01.07.2015 року на транспортно-експедиторське обслуговування (а.с.62-64) для доставки до Чернігівської митниці ДФС.

З метою митного оформлення вказаного товару, ПП "Національні традиції" 08.09.2015 року подано до Чернігівської митниці митну декларацію. Разом з митною декларацією подано пакет товаросупровідних та комерційних документів.

Митна вартість товару заявлена позивачем за основним методом, тобто за ціною контракту.

Після розгляду документів, поданих для митного оформлення товарів, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №102000010/2015/000151/2 від 08 вересня 2015 року, яким збільшено суму митних платежів на 224372,91 грн. ( а.с.17-21).

Також Чернігівською митницею складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №102110000/2015/00204 ( а.с.22).

Не погодившись з прийнятим рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови Митниці, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вони є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 7 Митного кодексу України (далі - МК України) митні органи визначено як спеціально уповноважений орган виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено її безпосереднє здійснення.

Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтями 51, 52 МК України визначення митної вартості під час її декларування віднесено до компетенції декларанта. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість або приймає письмове рішення про її коригування.

Частинами 4 та 5 ст. 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

В силу ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу ч. 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Матеріалами справи підтверджено, що норми ч. 1 та 2 ст. 53 МК України позивачем виконано в повному обсязі.

Так, для митного оформлення позивачем подано весь пакет товаросупровідних та комерційних документів, а саме: Контракт №RK-ТВS4/05/15 від 04 травня 2015 року; Міжнародну товарно-транспортну накладну №7664 від 27 серпня 2015 року; Коносамент №SZZY15070031 від 17 липня 2015 року; Калькуляцію №RA000298/010 від 24 липня 2015 року; Інвойс №RNA2015298 від 17 липня 2015 року; Пакувальний лист до інвойсу №RNA2015298 від 17 липня 2015 року; Видаткова накладна №RNK1507/5/9 від 15 липня 2015 року; Відвантажувальна специфікація №RNK1807/9 від 18 липня 2015 року; Звіт про оцінку майна №04-04/08/117 від 28 серпня 2015 року; Лист № 171 /31-7 від 31 липня 2015 року; Лист № 172/31-7 від 31 липня 2015 року; Лист №173/31-7 від 31 липня 2015 року; Лист №65 від 04 вересня 2015 року; Лист №RNK 1707/9/1 від 17 липня 2015 року; Лист №RA000298/006 від 29 липня 2015 року; Лист №RA000298/007 від 29 липня 2015 року; Лист №RA000000379 від 03 серпня 2015 року; Прайс-лист №RNK1107/9 від 11 липня 2015 року.

Митна вартість товарів була заявлена позивачем за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В свою чергу, матеріали справи не містять жодних доказів того, що в ході митного оформлення товару посадовою особою Чернігівської митниці витребувані документи для визначення митної вартості товару згідно з ст. 53 Митного кодексу України, що свідчить про те, що позивачем було надано митному органу достатньо документів, що підтверджували заявлену митну вартість.

Щодо посилань Чернігівської митниці на ту обставину, що ПП "Технобазіс" заявлені не повні відомості про митну вартість товару, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме непідтверджені складові митної вартості, що передбачені умовами поставки CFR, колегія суддів зауважує на таке.

Відповідно до Інкотермс - 2010 (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року), CFR (Cost and Freight) - "Вартість і фрахт" означає, що продавець зобов'язаний сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, однак ризик втрати або ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. За умовами CFR на продавця покладаються обов'язки щодо митного очищення товару для експорту.

Отже, поставка товару на умовах CFR (вартість і фрахт) зобов'язує продавця оплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення.

Як вбачається з інвойсу № RNA2015298 від 17.07.2015 року, відповідно до якого відбулася поставка товару, товар поставлявся за базисом поставки CFR Одеса (вартість і фрахт) "Інкотермс 2010".

Поставка товару на умовах CFR Одеса (вартість і фрахт) "Інкотермс 2010" передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару, а саме перевезення товару до порту призначення (фрахт). Вказана обставина підтверджується листом ZHEJIANG RONGKUN MAOYI LIMITED № RA000298/006 від 29.07.2015 року та калькуляцією № RA000298/010 від 24.07.2015 року (а.с. 47-50,71, 72).

Також, оскільки умови поставки за базисом CFR (вартість і фрахт) "Інкотермс 2010" не передбачають обов'язку страхування товару, постачальником не здійснювалося морське страхування товару від ризику загибелі або пошкодження під час перевезення, що підтверджується повідомленням позивача листом № RA000298/007 від 29.07.2015 року (а.с.73, 74).

Тобто, додаткових витрат, які б могли вплинути на митну вартість товару, ПП "Технобазіс" не понесло.

Отже, враховуючи вказані обставини, для цілей визначення митної вартості товару, поставленого відповідно до умов Контракту № RK-TBS4/05/15 від 04.05.2015 року за інвойсом № RNA2015298 від 17.07.2015 року, такі складові митної вартості товару, який було поставлено, як витрати на транспортування, навантаження/вивантаження та страхування не потребують додаткового підтвердження та коригування.

Стосовно посилання відповідача на той факт, що звіт про оцінку майна не містить інформації про ціноутворення ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, що імпортуються на митну територію України, колегія суддів зауважує на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" №2658-ІІІ від 12.07.2001 р., оцінка майна, майнових прав це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Колегія суддів зазначає, що висновок експерта по своїй суті є лише результатом практичної діяльності фахівця - оцінювача щодо визначення вартості об'єкта оцінювання, тому він не може містити інформацію про ціноутворення, адже вказані дії знаходяться поза межами професійної діяльності фахівця оцінювача.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що вказані відповідачем обставини не впливають на визначення складових митної вартості товарів. Відповідачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач в поданих документах зазначив не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або, що надані митному органу документи містили розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Крім того, колегія суддів зазначає на те, що право на витребування додаткових документів виникає у митного органу лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, підстав для якого в даному випадку не встановлено.

Також, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання всіх вимог щодо застосування митного законодавства.

Відповідачем не доведено наявності обґрунтованого сумніву щодо заявленої митної вартості товару та необхідності надання декларантом додаткових документів, а також необґрунтована неможливість застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Натомість, як вже було зазначено, при здійсненні митного оформлення товару позивачем були надані всі передбачені чинним законодавством документи, необхідні для митного оформлення товару за ціною договору, і дотримані всі умови, визначені ст. 53 Митного кодексу України.

Відповідно до ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з ч. 4 та 5 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 22 ст. 58 МК України банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару, повинні містити реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Колегія суддів зазначає, що подані при митному оформленні платіжні документи надають можливість в повній мірі ідентифікувати товар вказаний в таких документах з оцінюваним товаром, що ввозився на виконання контракту № RK-TBS4/05/15 від 04.05.2015 року.

Подані позивачем документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК.

Крім того, необхідно зауважити на те, що згідно з ст. 5 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених цим законом, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Інших переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не надано.

Щодо посилань відповідача на те, що згідно з інформацією спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України найменша митна вартість товару на ідентичний товар значно перевищує заявлену декларантом, колегія суддів зазначає, що митний орган при здійсненні митного контролю має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Митним кодексом України передбачено можливість проводити митний контроль із застосуванням єдиної з митними органами інформаційно-телекомунікаційної системи (ч. 4 ст. 319 Митного кодексу України). Але, у ЦБД ЄАІС ДМСУ МД (РКМВ) відсутня інформації про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо характеристики товарів та методів її визначення, а відповідно інформація з вказаної бази не може бути домінуючою обставиною, яка впливає на прийняття таких рішень митним органом.

Також, Митним кодексом України надано право відповідачу з метою встановити характеристики, визначальні для перевірки задекларованої митної вартості товарів у рамках процедури митного контролю та митного оформлення, проводити відповідні дослідження (аналіз, експертизи) товарів і саме на підставі таких досліджень визначити митну вартість поставленого товару. В ході розгляду справи відповідач не надавав доказів, які свідчать про використання своїх повноважень, передбачених у главі 50 Митного кодексу України "Митні експертизи".

Також митний орган не довів і неможливості застосування попередніх методів для визначення митної вартості.

Визначивши митну вартість за резервним методом без послідовного застосування попередніх, митний орган виходив з неможливості послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, основи для віднімання (додавання) вартості, не зазначаючи будь-якого обґрунтування неможливості їх застосування в рішенні про визначення митної вартості товарів.

Вказане свідчить про те, що коригування митної вартості названого товару відповідачем за резервним методом проведене з порушенням вимог Митного кодексу України, тобто, не на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Чернігівською митницею не доведено правомірності своїх рішень, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо їх скасування.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2015 року відстрочено Чернігівській митниці Державної фіскальної служби сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення Харківським апеляційним адміністративним судом рішення у даній справі.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011р. № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" розмір мінімальної заробітної плати на 01 січня 2015 року складає 1218 грн. 00 коп.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22 травня 2015 року N 484-VIII, які набули чинності з 01 вересня 2015 року, встановлено, що розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

В свою чергу, частиною 3 ст. 6 вказаного Закону передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Так, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою, встановлено судовий збір - 1 розмір мінімальної заробітної плати, тобто 1218, 00 грн., а за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою, встановлено судовий збір - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Таким чином, враховуючи дату подання апеляційної скарги, в даному випадку 110 відсотків ставки судового збору за подання апеляційної скарги по справі за позовом немайнового та майнового характерів становить 5041, 95 грн.

У зв'язку з тим, що апеляційна скарга Чернігівської митниці Державної фіскальної служби задоволенню не підлягає, судовий збір у розмірі 5041,95 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Чернігівської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2015р. по справі № 820/10090/15 залишити без змін.

Стягнути з Чернігівської митниці Державної фіскальної служби (місцезнаходження юридичної особи: проспект Перемоги, 6, м. Чернігів, 14017; код ЄДРПОУ: 39482156) несплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 5041, 95 грн. (п'ять тисяч сорок одна гривня дев'яносто п'ять коп.), який має бути направлено за реквізитами: отримувач -УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок-31210206781011, код класифікації доходів бюджету -22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя П'янова Я.В.Судді Чалий І.С. Зеленський В.В. Повний текст ухвали виготовлений 18.01.2016 р.