Ухвала суду № 55047569, 13.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/4288/15 Головуючий у 1-й інстанції: Бакалицький А.І.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

13 січня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Лисенко І.Д., представника позивача Кареліної І.О., представника відповідача Касіч А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Білоцерківське птахопідприємство» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом заступника прокурора Білоцерківського району Київської області в інтересах держави в особі Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку до Приватного акціонерного товариства «Білоцерківське птахопідприємство» про стягнення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2015 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи та не ґрунтується на вимогах закону.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у зв'язку з порушенням відповідачем вимог пункту 3 розділу І Порядку заміни свідоцтва (свідоцтв) про реєстрацію випуску (випусків) емісійних цінних паперів у зв'язку зі зміною найменування емітента та/або забезпеченням існування іменних цінних паперів у бездокументарній формі, затвердженого рішенням НКЦПФР від 23.04.2013 №736, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.05.2013 за №802/23334 (далі - Порядок №736), позивачем прийнято розпорядження від 24.12.2014 №954-ЦД-1-Е, відповідно до якого відповідача було зобов'язано у строк до 02.03.2015 замінити свідоцтво про реєстрацію випуску акцій у зв'язку зі зміною найменування.

У зв'язку з невиконанням наведеного розпорядження, 31.03.2015 уповноваженою особою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - НКЦПФР) складений акт про правопорушення на ринку цінних паперів №176-ЦД-1-Е, в якому зафіксовано порушення відповідачем вимог законодавства про цінні папери, а саме пункту 10 статті 8 та статті 9 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні № 448/96-ВР від 30.10.1996 (далі - Закон № 448/96-ВР).

Розглянувши матеріали справи про правопорушення на ринку цінних паперів, позивачем, на підставі пункту 10 статті 8, пункту 14 статті 11 Закону № 448/96-ВР, прийнято постанову від 15.04.2015 №467-ЦД-1-Е, якою накладено на відповідача штраф у розмірі 85 000 грн. Відповідно до копії супровідного листа, постанова про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів надіслана відповідачу засобами поштового зв'язку 20.04.2015 за вих. № 03/02/1567/ПН.

У зв'язку з невиконанням наведеної відповідачем постанови, заступник прокурора Білоцерківського району Київської області в інтересах держави в особі Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Білоцерківське птахопідприємство» в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі 85 000 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що предметом спору у даній справі є саме стягнення заборгованості, а не спір щодо права, порядку та розміру застосованого штрафу, а тому, з урахуванням того, що у передбачений законом строк штраф відповідачем в дохід Державного бюджету України не сплачений, то позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з такого.

Пунктом 14 ст. 8 Закон № 448/96-ВР передбачено, що Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право накладати адміністративні стягнення, штрафні та інші санкції за порушення чинного законодавства на юридичних осіб та їх співробітників, аж до анулювання ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Відповідно до п. 8 ст. 11 Закону № 448/96-ВР Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку застосовує до юридичних осіб фінансові санкції за невиконання або несвоєчасне виконання рішень Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку або розпоряджень, постанов або рішень уповноважених осіб Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо усунення порушень законодавства на ринку цінних паперів у розмірі від тисячі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч.ч. 2, 5 ст. 12 Закону № 448/96-ВР санкції застосовуються Головою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, членом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, уповноваженими Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку посадовими особами після розгляду документів, що підтверджують факт правопорушення.

Уповноважена особа Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку приймає рішення про застосування санкції протягом 30 робочих днів після отримання документів, що підтверджують факт правопорушення. Рішення про застосування санкції оформляється постановою, що надсилається юридичній особі, до якої застосовано санкцію.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з невиконанням розпорядження від 24.12.2014 №954-ЦД-1-Е, НКЦПФР прийнято постанову від 15.04.2015 №467-ЦД-1-Е про накладення на відповідача штрафу у розмірі 85 000 грн.

Частиною 3 ст. 11 Закону № 448/96-ВР передбачено, що у разі несплати штрафу протягом 15 днів примусове стягнення штрафів здійснюється на підставі відповідного рішення суду за позовом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Враховуючи несплату вказаних санкцій та не здійснення відповідних дій НКЦПФР щодо стягнення вказаних сум до Державного бюджету, позивач на підставі та у порядку, визначеному ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача штрафу.

Колегія суддів наголошує на тому, що підстави та порядок нарахування, розмір штрафу у даній справі не розглядається. У даному випадку дослідженню підлягає виключно факт існування юридично чинного рішення суб'єкта владних повноважень про накладення штрафу та відомості щодо сплати або несплати визначених сум.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону № 448/96-ВР рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про накладення штрафу може бути оскаржено в суді.

Матеріали справи не містять доказів оскарження або скасування постанови НКЦПФР від 15.04.2015 №467-ЦД-1-Е.

Апеляційний суд відхиляє доводи відповідача щодо закриття справи про правопорушення на ринку цінних паперів постановою № 1335-ЦД-1-Е від 09.09.2015, оскільки вказана справа стосувалася невиконання іншого розпорядження (№124-ЦД-1-Е від 15.04.2015) та відносно іншого акту про правопорушення (№811-ЦД-1Е від 13.08.2015), які не слугували підставою для прийняття постанови від 15.04.2015 №467-ЦД-1-Е, що досліджується у даній справі.

Не заслуговують на увагу також і твердження відповідача про відсутність повноважень прокуратури звертатися до суду з даним позовом з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 названої статті передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Згідно з п. 1 ч. 6 ст. 23 Закону № 1697-VII під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Позивачем дотримано вимоги наведених статей, повідомлено НКЦПФР про пред'явлення позову (а.с. 18), а в позовній заяві обґрунтовано наявність підстав для представництва, що полягають у бездіяльності НКЦПФР щодо стягнення заборгованості.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, враховуючи несплату штрафу, визначеного в постанові НКЦПФР від 15.04.2015 №467-ЦД-1-Е, правомірно стягнув з відповідача на користь Державного бюджету України 85 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Білоцерківське птахопідприємство» залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2015 року - без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст рішення виготовлений 18.01.2016.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.