Рішення № 55046743, 15.01.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/8437/15-ц Провадження № 22-ц/795/51/2016 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції - Карапута Л. В. Доповідач - Острянський В. І.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСТРЯНСЬКОГО В.І.,суддів:БОБРОВОЇ І.О., ВІНГАЛЬ В.М., при секретарі:ЗІНЬКОВЕЦЬ О.О.,за участю:відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, їх представників ОСОБА_6 і ОСОБА_7, представника ПАТ „Дельта Банк" Стеченка С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 06 листопада 2015 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності,

в с т а н о в и в:

У апеляційній скарзі ОСОБА_4 ставить питання про скасування рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 06 листопада 2015 року та про постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує на те, що суд першої інстанції помилково не взяв до уваги приписи закону „Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів у іноземній валюті" про те, що протягом дії цього закону не може бути примусово стягнуте (відчужено без згоди власника) нерухоме майно, яке вважається предметом іпотеки, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов"язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими в іноземній валюті за умови, що таке нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя при відсутності у його власності іншого нерухомого житлового майна.

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 06 листопада 2015 року позов задоволено і в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 1 210 739 грн. 81 коп. було звернуто стягнення на предмет іпотеки за цим договором, а саме на чотирьохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на підставі договору міни, посвідченого нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу від 14.12.2000 року, шляхом визнання права власності на зазначене майно за Публічним акціонерним товариством „Дельта Банк" за ціною визначеною на підставі оцінки майна суб"єктом оціночної діяльності вартістю 523539,00 грн. Також визнано за Публічним акціонерним товариством „Дельта Банк" право власності на квартиру АДРЕСА_1 і стягнуто з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на користь держави судові витрати по справі в розмірі по 487 грн. 20 коп. з кожного.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Постановивши оскаржуване рішення, місцевий суд виходив з того, що 09 червня 2008 року між ПАТ „Сведбанк" і ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти призначені на споживчі цілі у розмірі 50 820,58 доларів США з розрахунку 12,88% річних за користування кредитом на строк з 09.06.2008 року по 08.06.2033 року; що 25.05.2012 року між ПАТ „Сведбанк" та ПАТ „Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за яким ПАТ „Сведбанк" передав, а ПАТ „Дельта Банк" отримав право вимоги до ОСОБА_4 за своєчасне виконання зобов"язань за даним кредитним договором та забезпечувальними договорами. Що згідно з умовами іпотечного договору від 09 червня 2008 року іпотекодавці ОСОБА_4 і ОСОБА_5 передали в іпотеку Банку чотирикімнатну квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_1, загальною площею 84,0 кв.м і житловою - 55,1 кв.м, належну їм на праві власності.

Суд врахував, що відповідач належним чином не виконував умови договору, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором в сумі 1 210 739, 81 грн., про необхідність погашення якої останній неодноразово повідомлявся Банком, однак відповідач проігнорував звернення Банку і продовжував не виконувати свої зобов"язаня за договором. Що згідно з п.12 іпотечного договору за вибором іпотекодержателя застосовується один з наведених у цьому пункті способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя, зокрема, за рішенням суду (підпункт 12.1.) Суд також послався на правила ст.ст.7, 33, 35, 37 Закону „Про іпотеку" і вважав, що згідно з оцінкою ТОВ „Експертна компанія „Професіонал" станом на 28.09.2015 року вартість квартири АДРЕСА_1 складає 523 539, 00 грн.

Тому суд враховуючи дані обставини в сукупності та те, що дії позивача є належним способом захисту порушеного права, прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Однак правильно встановивши обставини справи, місцевий не врахував порядку, встановленого Законом України „Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" згідно з яким не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом іпотеки, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов"язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, якщо таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника за умови, що у нього у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі ОСОБА_4 і ОСОБА_5 зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_1 (а.с.78,79).

З інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек і Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна щодо суб"єкта, приєднаних до справи і досліджених в засіданні апеляційного суду, видно, що ОСОБА_4 і ОСОБА_5 є власниками квартири АДРЕСА_1 і іншого нерухомого житлового майна за ними не зареєстровано та що дана квартира перебуває в іпотеці і іпотекодержателем цього майна є ПАТ „Дельта Банк".

Отже, спірні правовідносини є предметом правового регулювання Закону „Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

За таких обставин рішення місцевого суду підлягає зміні, шляхом доповнення резолютивної частини судового рішення абзацем четвертим такого змісту: „Реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством „Дельта Банк" не проводити на час дії Закону України „Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", а доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що місцевий суд помилково не взяв до уваги приписи даного закону, підлягають врахуванню.

Керуючись ст.ст. 88, 303, 304, 307, 309 п.3 ч.1, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 06 листопада 2015 року змінити, доповнивши резолютивну частину абзацем четвертим такого змісту: „ Реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством „Дельта Банк" не проводити на час дії Закону України „Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:Судді: