Ухвала суду № 55046736, 15.01.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 748/2437/15-ц Провадження № 22-ц/795/157/2016 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Майборода С. М. Доповідач - Шарапова О. Л.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіШарапової О.Л.суддів:Бобрової І.О., Євстафіїва О.К.при секретарі:Нечасному О.Л.за участю:ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Пакульської територіальної громади Чернігівського району в особі Пакульської сільської ради Чернігівського району на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 01 грудня 2015 року по справі за позовом Пакульської територіальної громади Чернігівського району в особі Пакульської сільської ради Чернігівського району до ОСОБА_7, Другої Чернігівської державної нотаріальної контори про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та скасування державної реєстрації права власності,-

в с т а н о в и в:

В серпні 2015 року Пакульська територіальна громада Чернігівського району в особі Пакульської сільської ради Чернігівського району звернулась до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 5/6 часток в житловому будинку АДРЕСА_2, видане 25 червня 2014 державним нотаріусом Другої Чернігівської державної нотаріальної контори Панченко О.І. на ім»я ОСОБА_7 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_10, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення нотаріуса Панченко О.І. Другої Чернігівської державної нотаріальної контори, як спеціального суб»єкта на реєстрацію прав та їх обтяжень, на 5/6 часток житлового будинку в АДРЕСА_2 за ОСОБА_7; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_7 житловий будинок АДРЕСА_2.

Позовні вимоги мотивовані тим, що с. Завод Чернігівського району відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 224 від 17 вересня 2012 року ОСОБА_10, у зв»язку з перебуванням у черзі у списку переселенців із радіоактивно забрудненої зони та інваліду ВВВ, було виділено однокімнатну квартиру за адресою : АДРЕСА_1. 10 жовтня 2012 року відповідно до акту прийому-передачі ОСОБА_10 передав на баланс Пакульської сільської ради Чернігівського району житловий будинок з надвірними спорудами за адресою : с. Завод Чернігівського району. З часу підписання акту прийому-передачі у Пакульської сільської ради виникло право власності на цей житловий будинок. 25 грудня 2012 року рішенням Пакульської сільської ради був затверджений акт прийому-передачі даного житлового будинку та житловий будинок в АДРЕСА_2 був прийнятий на баланс сільської ради. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_10 В червні 2014 року ОСОБА_7 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 5/6 часток житлового будинку в АДРЕСА_2. Померлий ОСОБА_10 втратив право власності на спірний житловий будинок з часу підписання акту прийому-передачі, а тому домоволодіння не входить до складу спадщини. ОСОБА_7 користується вказаним житловим будинком, змінив замки, а тому спірне майно слід витребувати у відповідача.

Рішенням Чернігівського районного суду від 01 грудня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Пакульська територіальна громада Чернігівського району в особі Пакульської сільської ради Чернігівського району просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду є незаконним. Апелянт посилається на те, що ОСОБА_10 отримав ордер на однокімнатну квартиру на підставі довідки виконкому Пакульської сільської ради Чернігівського району про прийняття житлового будинку на баланс сільської ради та акту прийому -передачі житлового будинку від 10 грудня 2012 року, тобто управління квартирного обліку та приватизації Чернігівської міської ради засвідчило наявність підстав взяття нерухомого майна на баланс сільської ради. Апелянт вказує на те, що акт прийому-передачі від 10 грудня 2012 року є чинним, не є предметом даного спору, а тому посилання суду на невідповідність даного акту приписам законодавства є безпідставними та зачіпають інтереси Чернігівської міської ради, яка не входить до складу осіб, які беруть участь у справі. Апелянт зазначає, що спірний житловий будинок було прийнято на баланс сільської ради, що і стало підставою для забезпечення ОСОБА_10 житлом, тобто була дотримана процедура забезпечення житлом у разі відселення та процедура передача нерухомого майна сільській раді. Апелянт посилається на те, що суд дійшов помилкового висновку про те, що житловий будинок зараховується на баланс сільської ради після отримання переселенцем грошової компенсації, оскільки зміст п. 6 постанови КМУ № 1243 від 18 листопада 2009 року « Про затвердження Порядку виплати компенсації громадянам за втрачене нерухоме майно у разі відселення або самостійного переселення з радіоактивно забруднених територій» підтверджує правомірність передачі ОСОБА_10 нерухомого майна сільській раді. Апелянт вказує на те, що на правовідносини сторін не поширюються приписи ст. 347 ЦК України, а поширюються приписи Закону України « Про передачу об»єктів права державної та комунальної власності», які передбачають, що право власності на об»єкт передачі виникає з дати підписання акту приймання-передачі. Апелянт зазначає, що у переселенця у зв»язку з передачею нерухомого майна органу місцевого самоврядування, тобто у зв»язку з припиненням права власності на нерухоме майно, виникає право на отримання компенсації, але отримання компенсації є правом , а не обов»язком переселенця. Апелянт посилається на те, що законодавство не передбачає, що відсутність заяви про отримання грошової компенсації за втрачене нерухоме майно зберігає за переселенцем або його спадкоємцями право власності на таке майно. Апелянт вказує на те, що законодавець не визначає строку для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а тому за сільською радою зберігається право володіння та користування майном.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_10 перебував на квартирному обліку у позачерговому списку переселенців із радіоактивно забрудненої зони згідно з направленням на переселення Чернігівської обласної державної адміністрації серії ЧН № 1164 від 18 лютого 1997 та одночасно був включений до окремого списку як інвалід Великої Вітчизняної війни 1-ї групи, який потребує покращення житлових умов.

08 жовтня 2012 року між ОСОБА_7, ОСОБА_11 (Дарувальники) та ОСОБА_10 (Обдарований) був укладений договір дарування житлового будинку, згідно з яким дарувальники передали кожен по 1/2 частині житлового будинку з надвірними спорудами в АДРЕСА_2 у власність обдарованого; вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 224 від 17 вересня 2012 року вирішено виділити ОСОБА_10 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та видати ордер на вказане жиле приміщення, зі зняттям з квартирного обліку.

10 грудня 2012 року за участю ОСОБА_10 та представників Пакульської сільської ради складений акт, згідно з яким ОСОБА_10 здав на баланс сільської ради житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_2.

Рішенням Пакульської сільської ради від 25 грудня 2012 року затверджено акт прийому-передачі у комунальну власність Пакульської територіальної громади житлового будинку з надвірними спорудами в АДРЕСА_2 та прийняте вказане нерухоме майно на баланс Пакульської сільської ради.

Згідно з довідками Чернігівської районної державної адміністрації № М-328/04/01-11 від 03 вересня 2015 року та Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації № 08/6306 від 01 вересня 2015 року ОСОБА_10 для отримання компенсації за втрачене нерухоме майно, яке знаходиться за адресою : АДРЕСА_2, на обліку не перебував, компенсація ні йому, ні його спадкоємцям не виплачувалася.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_10; з заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_11 та ОСОБА_7

25 червня 2014 року державний нотаріус Другої чернігівської державної нотаріальної контори видав на ім.»я ОСОБА_7 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 5/6 часток житлового будинку НОМЕР_1 з надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_2.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_10 за життя не отримував грошову компенсацію за втрату нерухомого майна, що є обов»язковою умовою для зарахування житлового будинку на баланс органу місцевого самоврядування; акт прийому-передачі не породжує прав і обов»язків, характерних для правочину; ОСОБА_10 за життя не подавав заяви про припинення права власності на вказаний житловий будинок.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, який узгоджується з матеріалами справи та приписами законодавства.

Доводи апелянта про те, що що ОСОБА_10 отримав ордер на однокімнатну квартиру на підставі довідки виконкому Пакульської сільської ради Чернігівського району про прийняття житлового будинку на баланс сільської ради та акту прийому -передачі житлового будинку від 10 грудня 2012 року, тобто управління квартирного обліку та приватизації Чернігівської міської ради засвідчило наявність підстав взяття нерухомого майна на баланс сільської ради, апеляційний суд вважає такими, що не ґрунтуються на законі, оскільки до компетенції управління квартирного обліку та приватизації Чернігівської міської ради не належить визначення правомірності дій органу місцевого самоврядування.

Доводи апелянта про те, що акт прийому-передачі від 10 грудня 2012 року є чинним, не є предметом даного спору, а тому посилання суду на невідповідність даного акту приписам законодавства є безпідставними та зачіпають інтереси Чернігівської міської ради, яка не входить до складу осіб, які беруть участь у справі, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки суд першої інстанції здійснив оцінку доказу по справі.

Доводи апелянта про те, що спірний житловий будинок було прийнято на баланс сільської ради, що і стало підставою для забезпечення ОСОБА_10 житлом, тобто була дотримана процедура забезпечення житлом у разі відселення та процедура передача нерухомого майна сільській раді, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки згідно з постановою КМУ № 706 від 16 грудня 1992 року « Про Порядок відселення та самостійного переселення громадян з територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС» та постановою КМУ № 1243 від 18 листопада 2009 року « Про затвердження Порядку виплати компенсації громадянам за втрачене нерухоме майно у разі відселення або самостійного переселення з радіоактивно забруднених територій» у разі відселення громадян передбачені такі державні гарантії: забезпечення житлом та отримання компенсації за втрачене нерухоме майно.

Доводи апелянта про те, що суд дійшов помилкового висновку про те, що житловий будинок зараховується на баланс сільської ради після отримання переселенцем грошової компенсації, оскільки зміст п. 6 постанови КМУ № 1243 від 18 листопада 2009 року « Про затвердження Порядку виплати компенсації громадянам за втрачене нерухоме майно у разі відселення або самостійного переселення з радіоактивно забруднених територій» підтверджує правомірність передачі ОСОБА_10 нерухомого майна сільській раді, апеляційний суд до уваги не приймає, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 12 постанови КМУ № 706 від 16 грудня 1992 року « Про Порядок відселення та самостійного переселення громадян з територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС» житлові будинки, що належали громадянам, які переселилися на нове місце проживання , на праві приватної власності, після виплати їм компенсації зараховуються на баланс районних державних адміністрацій, виконкомів міських Рад народних депутатів.

Відповідно до п. 4 постанови КМУ № 1243 від 18 листопада 2009 року « Про затвердження Порядку виплати компенсації громадянам за втрачене нерухоме майно у разі відселення або самостійного переселення з радіоактивно забруднених територій» для отримання компенсації переселенець подає до райдержадміністрації за місцезнаходженням втраченого нерухомого майна заяву, копію ордеру на житлове приміщення, виданого у зв»язку з переселенням, довідку про передачу втраченого нерухомого майна органу самоврядування місця відселення.

За змістом постанов КМУ № 706 від 16 грудня 1992 року « Про Порядок відселення та самостійного переселення громадян з територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС» та № 1243 від 18 листопада 2009 року « Про затвердження Порядку виплати компенсації громадянам за втрачене нерухоме майно у разі відселення або самостійного переселення з радіоактивно забруднених територій» у разі відселення громадяни одночасно мають право як на забезпечення житлом, так і на отримання компенсації за втрачене нерухоме майно.

Крім того, постанова КМУ № 1243 від 18 листопада 2009 року « Про затвердження Порядку виплати компенсації громадянам за втрачене нерухоме майно у разі відселення або самостійного переселення з радіоактивно забруднених територій» передбачає, що особа після отримання житла у зв»язку з переселенням, має право на отримання грошової компенсації за втрачене нерухоме майно і ця компенсація перераховується на рахунок переселенця ( п.4, 5 постанови), втрачене майно передається відповідному органу місцевого самоврядування ( п. 6 постанови); переселенець, що отримав компенсацію, але продовжує користуватися втраченим нерухомим майном, несе відповідальність згідно з законом ( п. 8 постанови).

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що законодавець визначив, що саме випата грошової компенсації за втрачене нерухоме майно свідчить про втрату права переселенця на це майно.

Доводи апелянта про те, що на правовідносини сторін не поширюються приписи ст. 347 ЦК України, а поширюються приписи Закону України « Про передачу об»єктів права державної та комунальної власності», які передбачають, що право власності на об»єкт передачі виникає з дати підписання акту приймання-передачі, апеляційний суд вважає такими, що не ґрунтуються на законі, оскільки положення ст.. 347 ЦК України визначають загальні засади відмови від права власності на нерухоме майно, а за приписами ст.. 2 Закону України « Про передачу об»єктів права державної та комунальної власності», дія цього нормативного акту поширюється на випадки передачі об»єктів житлового фонду та інших об»єктів соціальної інфраструктури, які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій або не увійшли до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації, у тому числі не завершені будівництвом.

Доводи апелянта про те, що у переселенця у зв»язку з передачею нерухомого майна органу місцевого самоврядування, тобто у зв»язку з припиненням права власності на нерухоме майно, виникає право на отримання компенсації, але отримання компенсації є правом , а не обов»язком переселенця, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, оскільки саме виплата грошової компенсації за втрачене нерухоме майно свідчить про втрату переселенцем права на це майно.

Доводи апелянта про те, що законодавство не передбачає, що відсутність заяви про отримання грошової компенсації за втрачене нерухоме майно зберігає за переселенцем або його спадкоємцями право власності на таке майно, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки такі доводи є довільним тлумаченням правових норм, а законодавець визначає, що саме виплата грошової компенсації за втрачене нерухоме майно свідчить про втрату переселенцем права на це майно.

Доводи апелянта про те, що законодавець не визначає строку для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а тому за сільською радою зберігається право володіння та користування майном, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки ОСОБА_10 грошової компенсації за втрачене нерухоме майно не отримав, а тому Пакульська сільська рада не набула права на житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_2.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313. 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Пакульської територіальної громади Чернігівського району в особі Пакульської сільської ради Чернігівського району - відхилити.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 01 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: