Рішення № 55044995, 15.01.2016, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.01.2016 Справа №607/14231/15-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючої Герчаківської О.Я.,

з участю секретаря Субчак Г.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 обласної державної адміністрації про незаконне розірвання контракту, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, грошового відшкодування моральної шкоди, компенсації за дострокове припинення контракту та вимушене лікування, -

в с т а н о в и в:

20 листопада 2015 року Тернопільським міськрайонним судом винесено рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 обласної державної адміністрації про незаконне розірвання контракту, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, грошового відшкодування моральної шкоди, компенсації за дострокове припинення контракту та вимушене лікування задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Голови ОСОБА_2 обласної державної адміністрації від 15 липня 2015 року №292-к «Про розірвання контракту та звільнення ОСОБА_1В.». Поновлено ОСОБА_1 на роботі керівника підприємства ОСОБА_2 обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі на умовах контракту, укладеного 01 вересня 2014 року між ОСОБА_2 обласною державною адміністрацією та ОСОБА_1. Стягнуто з ОСОБА_2 обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 26096 (двадцять шість тисяч девяносто шість) грн. 88 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 5000 (пять тисяч) грн. 00 коп. грошового відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Питання про розподіл судових витрат при ухваленні рішення судом першої інстанції не вирішувалося.

На виконання ухвали апеляційного суду Тернопільської області від 22 грудня 2015 року суд ухвалює додаткове рішення.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не зявився, однак подав суду заяву про розгляд питання про винесення додаткового рішення в справі без його участі, як позивача. При винесення додаткового рішення покладається на думку суду.

Представник відповідача ОСОБА_2 обласної державної адміністрації в судове засідання не зявився, подав письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, згідно чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України суд розглянув справу у відсутності сторінбез фіксації судового процесу технічними засобами.

Суд у відповідності до змісту ч.3 ст.220 ЦПК України ухвалює додаткове рішення за відсутності учасників судового розгляду.

Дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 20 листопада 2015 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 обласної державної адміністрації про незаконне розірвання контракту, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, грошового відшкодування моральної шкоди, компенсації за дострокове припинення контракту та вимушене лікування задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Голови ОСОБА_2 обласної державної адміністрації від 15 липня 2015 року №292-к «Про розірвання контракту та звільнення ОСОБА_1В.». Поновлено ОСОБА_1 на роботі керівника підприємства ОСОБА_2 обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі на умовах контракту, укладеного 01 вересня 2014 року між ОСОБА_2 обласною державною адміністрацією та ОСОБА_1. Стягнуто з ОСОБА_2 обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 26096 (двадцять шість тисяч девяносто шість) грн. 88 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 5000 (пять тисяч) грн. 00 коп. грошового відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Як вбачається із ухвали апеляційного суду Тернопільської області від 22 грудня 2015 року та слідує зі змісту рішення суду, при його ухваленні судом питання про розподіл судових витрат не вирішено.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.220 ЦК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Як вбачається зі позовної заяви, 25 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про незаконне розірвання контракту, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, грошового відшкодування моральної шкоди, компенсації за дострокове припинення контракту та вимушене лікування.

Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» (в редакції до 01 вересня 2015 року) за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для майнового та немайнового характеру.

Згідно ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції до 01 вересня 2015 року) ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду позовної заяви немайнового характеру - 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду; за подання до суду позовної заяви майнового характеру - 1% ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

На день звернення ОСОБА_1 з позовною заявою до суду, ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру встановлена у розмірі 243, 60 грн., а за подання позовної заяви майнового характеру - 1% ціни позову, але не менше 243,60 грн. та не більше 3654 грн.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції до 01 вересня 2015 року) від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Таким чином, з урахуванням положень ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції до 01 вересня 2015 року) сума недоплаченого судового збору, що підлягає до стягнення з відповідача в користь держави, повинна складати 504,57 грн. (260,97 грн. + 243,60 грн.).

За вказаних обставин, суд вважає за доцільне постановити додаткове рішення до рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20 листопада 2015 року, яким додатково стягнути з відповідача ОСОБА_2 обласної державної адміністрації в користь держави 504,57 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ч.2 ст.4, ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції до 01 вересня 2015 року), ст.ст.88, 197, 220 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Постановити додаткове рішення до рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20 листопада 2015 року, яким додатково стягнути з ОСОБА_2 обласної державної адміністрації в користь держави 504 (пятсот чотири) грн. 57 (пятдесят сім) коп. судового збору.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуюча О.Герчаківська