Ухвала суду № 55041625, 18.01.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 243/6020/15-ц Номер провадження 22-ц/775/22/2016

Єдиний унікальний номер 243/6020/15-ц

Номер провадження 22-ц/775/22/2016

Головуючий у 1 інстанції Сидоренко І.О..

Доповідач - Корчиста О.І.

УХВАЛА

Іменем України

13 січня 2016 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Дундар І.О., Тимченко О.О.

за участі секретаря Марченко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 19 жовтня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,

встановив:

В червні 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з даним позовом, в якому вказали, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1. 01 січня 2015 року її квартира була залита з вини власника квартири №16, що розташована поверхом вище. Просили стягнути на їх користь спричинену матеріальну шкоду в розмірі 30 260 гривень та моральну в розмірі 10 000 гривень.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 19 жовтня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволені частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 25 654 гривень, моральну шкоду в розмірі 3 000 гривень, вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки рішення незаконне та необґрунтоване, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду ґрунтуються на припущеннях.

В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилась, подала заяву з проханням розглянути справу без її участі, наполягала на її задоволенні.

В судовому засіданні в режимі відео конференції ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 просили апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, що не з'явились, оскільки відповідно до вимог ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, що з'явились, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, апеляційний суд приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п.2 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст.8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1, відповідач є власником квартири АДРЕСА_2. 01 січня 2015 року сталося залиття квартири позивача, про що 15 липня 2015 року

складено акт. Згідно висновку звіту про незалежну оцінку розміру збитків, складеному 27 липня 2015 року, вартість збитків складає 25 654 гривень.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що достовірно встановлений причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача і залиттям квартири позивача (завданням шкоди).

Такі висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, ч.2 особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином для покладення відповідальності на заподіювача майнової шкоди необхідна сукупність таких обов'язкових умов: а) наявність шкоди; б) протиправність дій заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою; г) вина в заподіянні шкоди, тобто деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

При цьому, у спорах про відшкодування шкоди діє презумпція завдавача шкоди, згідно з якою саме відповідач доводить відсутність своєї вини у завданні шкоди.

З матеріалів справи вбачається, що 01 січня 2015 року сталося залиття квартири позивача, про що в той же день останньою було повідомлено чергового слюсаря-сантехника та 15 липня 2015 року складено відповідний акт. (а.с. 82,83)

Отже висновки суду щодо наявності причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідача та залиттям квартири позивача відповідають обставинам справи, а доводи апеляційної скарги в цій частині безпідставні.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Виходячи з положень ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач ОСОБА_1 не надала жодних доказів щодо відсутності її вини у спричиненні матеріальної та моральної шкоди позивачам.

В іншій частині доводи апеляційної скарги стосуються оцінки доказів.

Згідно ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

За своєю формою рішення суду відповідає вимогам ст. 215 ЦПК України.

Згідно ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Виходячи з вказаної норми закону, до компетенції суду апеляційної інстанції не входять повноваження щодо переоцінки доказів, досліджених судом першої інстанції з додержанням встановленого порядку.

За таких обставин доводи відповідача про неправильну оцінку досліджених судом першої інстанції доказів є необґрунтованими. Нових доказів, які б давали підстави для відмови в задоволенні позовних вимог, у дослідженні яких судом першої інстанції було неправомірно відмовлено або їх неподання було зумовлено поважними причинами, відповідачем не надано.

Крім цього, не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги в частині невірного вирішення судом першої інстанції спору в частині відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 315 ЦПК України, Апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 19 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на неї може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді