Рішення № 55041558, 13.01.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/6/2016(м)

222/1247/14-ц

Головуючий в 1 інстанції Подліпенець Є.О.

Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.

Категорія 30

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

13 січня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді - Мальцевої Є.Є.,

суддів - Песоцької Л.І., Ткаченко Т.Б.,

при секретарі - Брежнєві Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЭМ» та Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», третя особа: ОСОБА_3, про відшкодування моральної шкоди спричиненої злочином, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЭМ» на рішення Володарського районного суду Донецької області від 23 грудня 2014 року,

в с т а н о в и л а :

В жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди. Позов обгрунтувала тим, що 15 листопада 2012 року в 23.25 год. ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Mercedes Benz Actros», державний номер НОМЕР_1, з напівпричепом самоскидом, рухаючись по автодорозі Слов'янск - Донецьк - Маріуполь, порушив ПДР України та скоїв зіткнення з автомобілем «Mercuri Tracer», що був у статичному стані, а також наїзд на пішоходів ОСОБА_4, та ОСОБА_5 - сина позивача. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер на місці. Вироком Волноваського районного суду Донецької області від 29.11.2013 року ОСОБА_3 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Позивач посилається на те, що внаслідок загибелі сина вона зазнала значної моральної шкоди, компенсацію якої визначила в розмірі 250000 грн.. Моральна шкода виражається в тому, що ОСОБА_2 є людиною похилого віку, залишилася без допомоги близького, переносить душевні страждання внаслідок втрати сина. Після перенесеної травми - перелому шийки стегна - вона не може самостійно пересуватися, і не має допомоги, яку б їй надавав син. Оскільки власником автомобілем «Mercedes Benz Actros» є ТОВ «ДАЭМ», цивільно-правова відповідальність якого була застрахована в ПрАТ «Страхова група «ТАС», а водій ОСОБА_3 на час ДТП знаходився у трудових відносинах з підприємством ТОВ «ДАЭМ», то позивач просила у відшкодування моральної шкоди з ТОВ «ДАЭМ» стягнути на її користь 245000 грн, а з ПрАТ «Страхова група «ТАС» - 5000 грн..

Рішенням Володарського районного суду Донецької області від 23 грудня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ТОВ «ДАЭМ» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 245000 грн., з ПАТ «Страхова група «ТАС» стягнуто на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 5000 грн..Стягнуто з відповідачів на користь держави судовий збір в розмірі по 121 грн 80 коп з кожного.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ТОВ «ДАЭМ» звернувся до суду з апеляційною скаргою. Вказує, що що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а саме, помилково застосована ст.26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в той час, як норми цієї статті регулюють відшкодування моральної шкоди самому потерпілому, а не його родичам. Разом з тим, суд не застосував пункт 27.3 статті 27 даного закону, який, на думку відповідача, поширюється на спірні правовідносини. В скарзі просить рішення суду першої інстанції змінити: зменшити розмір грошової компенсації завданої моральної шкоди ОСОБА_2, визначивши та розподіливши відповідний розмір відшкодування між ПАТ «Страхова група «ТАС» та ТОВ «ДАЭМ» на користь ОСОБА_2 з урахуванням наявності у ТОВ «ДАЄМ» поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхової компанії-відповідача. Крім того, суд не прийняв до уваги ту обставину, що потерпілий ОСОБА_5 під час дорожньо-транспортної пригоди не тільки був необачливим, а й знехтував правилами дорожньої безпеки, що й призвело до тяжких наслідків.

Під час розгляду справи апеляційним судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. 16 вересня 2015 року провадження по справі було зупинено у зв'язку із смертю позивача і залученням до справи її правонаступників.

У зв'язку із отриманням копії спадкової справи після смерті ОСОБА_2 ухвалою апеляційного суду від 25 грудня 2015 року залучено у якості правонаступника позивача її дочку ОСОБА_6 та неповнолітніх онуків померлої - ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, в інтересах яких діє їх матір ОСОБА_10.

Відповідно до положень ч.2 ст.305 ЦПК України, апеляційний суд розглядає справу у відсутності представника ПАТ «Страхова група «ТАС», третьої особи ОСОБА_3, ОСОБА_10, повідомлених про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, які про причини неявки суд не повідомили, заяв про відкладення справи не надавали. ОСОБА_6 надала суду заяву про розгляд справи без її участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ТОВ «ДАЭМ» Серьожкіна М.П., який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, заперечення представника правонаступника позивача ОСОБА_6 - адвоката Дьоміна О.М., який просив скаргу відхилити, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення, згідно ст.214 ЦПК України, суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими ґрунтувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (порушення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розділити між сторонами судові витрати та інше.

Проте оскаржене рішення таким вимогам повністю не відповідає.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що позивач ОСОБА_2 була матір'ю загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 під час ДТП ОСОБА_5.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 47 років (а.с.19).

Вироком Волноваського районного суду Донецької області від 29.11.2013 року ОСОБА_3, зміненим в частині покарання винного, засуджений по ч.2 ст.286 КК за порушення вимог Правил дорожнього руху України, внаслідок яких виникла дорожньо-транспортна пригода із суспільно-небезпечними наслідками у вигляді спричинення смерті ОСОБА_5. (а.с. 5-16) Даним вироком встановлено, що 15.11.2012 року о 23-23 год, керуючи технічно справним автомобілем «Mercedes Benz Actros», державний номер НОМЕР_1, з напівпричепом самоскидом, рухаючись по автодорозі Слов'янск - Донецьк - Маріуполь, ОСОБА_3 порушив ПДР України та скоїв зіткнення з автомобілем «Mercuri Tracer», що був у статичному стані, а також наїзд на пішоходів ОСОБА_4, та ОСОБА_5. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер на місці пригоди. Даним судовим рішенням також встановлено, що автомобіль «Mercedes Benz Actros», державний номер НОМЕР_1, з напівпричепом самоскидом, належить відповідачу ТОВ «ДАЭМ», і водій ОСОБА_3 на час ДТП виконував трудові обов'язки в даному підприємстві. (а.с.5-16)

Як вбачається з Полісу № АВ/6982714 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ТОВ «ДАЭМ» застрахувало свою цивільно-правову відповідальність перед третіми особами на забезпечений транспортний засіб - автомобіль «Mercedes Benz Actros», державний номер НОМЕР_1, в ПрАТ «Страхова група «ТАС», страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю складає 100000 грн .(а.с.17).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, керуючись ст.10, 11 ЦПК України, виходив з того, що позивач обгрунтовано звернулася з вимогами про відшкодування моральної шкоди у зв'язку із смертю сина в заявленому нею розмірі, довела свої вимоги, і, посилаючись на норми ст.ст.1168,1194,1172 ЦК України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і врахувавши наявність полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, стягнув з ТОВ «ДАЭМ» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 245000 грн., а з ПАТ «Страхова група «ТАС» - 5000 грн..

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.3 ЦПК України встановлено, що кожна сторона має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч.2 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Статтею 1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоді завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї сама членів її сім'ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділові репутації фізичної або юридичної особи. Як вказує законодавець, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодуванні моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості ї| реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральні шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як роз'яснено п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України № «Про судову практику про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 р. №4, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визнаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується. Пунктом 3 вищевказаної постанови роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або без діяльністю інших осіб.

Відповідно до положень ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну

третьої особи.

Звертаючись до суду, позивач обґрунтовувала вимоги про відшкодування моральної шкоди неправомірними діями ОСОБА_3 в скоєнні ДТП, внаслідок якого загинув її син. Вимоги про компенсацію їй моральної шкоди в сумі 250000 грн суд першої інстанції задовольнив повністю, посилаючись на норми ст..1168,23 ЦК України, пункт 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5 Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Між тим, погодитися з висновком суду в частині розміру відшкодування моральної шкоди, враховуючи обставини справи, вимоги розумності та справедливості, неможливо.

Частиною 2 ст.1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ст. 1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого розмір відшкодовування зменшується, якщо інше не встановлене законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 загинув внаслідок травм від ДТП, в скоєнні якого вина ОСОБА_3 встановлена вироком суду. Разом з тим, у вироку зазначено про невідповідність дій потерпілого ОСОБА_5 під час ДТП Правилам дорожнього руху України.

У порушення вимог закону при вирішенні спору суд першої інстанції не прийняв до уваги ці обставини. Втім, колегія суддів вважає, що вину загиблого також слід враховувати при вирішенні питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди.

Крім того, судом не враховано, що вироком Волноваського районного суду Донецької області від 29.11.2013 року на користь дружини померлого ОСОБА_5 - ОСОБА_10, з урахуванням наявності трьох неповнолітніх дітей, стягнуто з ТОВ «ДАЭМ» у відшкодування моральної шкоди 200000 грн (а.с.12).

З урахуванням наведених обставин, колегія суддів вважає визначену судом суму відшкодування у 245000 грн., стягнуту з підприємства, надмірною.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, неповно з'ясував конкретні обставини завдання цій шкоди, що мають значення для справи в частині розміру відшкодування моральної шкоди, не врахував роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ч.3 ст.23 ЦК України, та визначивши розмір моральної шкоди, не в повній мірі виходив з засад розумності, виваженості і справедливості, тому рішення суду підлягає зміні з ухваленням нового рішення в частині відшкодування моральної шкоди з ТОВ «ДАЭМ» .

Відповідно до ч.3 ст.1230 ЦК України до спадкоємця переходить право на відшкодування шкоди, яка була присуджена судом спадкодавцеві за його життя.

Позивач ОСОБА_2 померла до набрання рішенням суду законної сили. Її спадкоємці - ОСОБА_6, неповнолітні ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, в інтересах яких діє ОСОБА_10, у відповідності до вимог закону звернулися до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини після померлої. ОСОБА_6 - дочка померлої - звернулася як спадкоємець першої черги, а неповнолітні ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, в інтересах яких діє ОСОБА_10 - про праву представництва після смерті їх батька ОСОБА_5 - сина померлої ОСОБА_2.

Згідно з положеннями ч.1,5 ст.1266 ЦК України внуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини, при цьому, якщо спадкування за правом представництва здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.

Статтею 1267 ЦК України встановлено, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Переглядаючи справу в межах апеляційного оскарження та заявлених позовних вимог, колегія суддів підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачає, але вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування моральної шкоди з відповідача ТОВ «ДАЭМ» до 100000 грн.: 50000 грн на користь правонаступника позивача ОСОБА_6, яка є спадкоємцем померлої ОСОБА_2, та 50000 грн на користь неповнолітніх ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 , розділивши між ними цю суму по 17000 грн кожному. Таким чином, апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити частково.

Разом з тим, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно врахував, що позивачем вимоги про відшкодування моральної шкоди у відповідності до закону заявлені як до ТОВ «ДАЭМ», де водій ОСОБА_3 на час ДТП виконував трудові обов'язки, так і до ПрАТ «Страхова група «ТАС», з яким ТОВ «ДАЭМ» уклало договір про страхування цивільно-правової відповідальності перед третіми особами на забезпечений транспортний засіб - автомобіль «Mercedes Benz Actros», яким під час ДТП керував ОСОБА_3.

Відповідно до положень статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) .

Статтею 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначена страхова сума, розмір якої за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого ( пункт 9.3 вказаної статті ).

Згідно з п.22.3 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, що діяла на час укладання полісу, потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1,2 частини другої статті 23 ЦК України. При цьому страховик відшкодовує не більше, ніж 5% ліміту, визначеного в пункті 9.3 статті цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Вирішуючи вимоги про розмір відшкодування моральної шкоди відповідачами, , суд відповідно до наведених положень закону стягнув на користь ОСОБА_2 з з ПАТ «Страхова група «ТАС» 5000 грн., розрахувавши цю суму в межах 5% ліміту, визначеного в полісі, і відповідно до положень ст.9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Пунктом 27.3 ст.27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», передбачено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю

фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та

дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового

відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного

померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному

розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового

випадку, і виплачується рівними частинами.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача ТОВ «ДАЭМ» про невірне застосування норм матеріального права при розгляді справи у зв'язку із тим, що судом не враховані положення пункту 27.3. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів, оскільки у відповідності до положень ст.303 ЦПК України колегія суддів переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Оскарженим рішенням суду повністю задоволені вимоги позивача до ПАТ «Страхова група «ТАС» про відшкодування моральної шкоди, тому законних підстав для збільшення такого відшкодування з відповідача-страховика не вбачається.

Тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом норм матеріального права в частині вирішення питання про розмір відшкодування моральної шкоди ПАТ «Страхова група «ТАС» неспроможні, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону та не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначився із застосуванням норм права, які регулюють спірні правовідносини, у відповідності до закону прийшов до висновку про задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди, і вирішив питання про стягнення моральної шкоди в сумі 5000 грн з страховика, врахувавши позовні вимоги та на законних підставах.

Таким чином, колегія суддів, переглядаючи справу в межах апеляційного оскарження та заявлених позовних вимог, вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ «ДАЭМ» задовольнити частково, і змінити рішення суду в частині розміру відшкодування моральної шкоди: стягнути з ТОВ «ДАЭМ» у відшкодування моральної шкоди на користь дочки ОСОБА_2 - ОСОБА_6 - 50000 грн (п'ятдесят тисяч грн.) та на користь неповнолітніх онуків позивача ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнути суму 50000 - по 17 000грн кожному. В іншій частині рішення підстав для його зміні не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЭМ» задовольнити частково.

Рішення Володарського районного суду Донецької області від 23 грудня 2014 року змінити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЭМ» у відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_6 50000 грн (п'ятдесят тисяч грн.) та на користь неповнолітніх ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в рахунок відшкодування моральної шкоди по 17000 грн (сімнадцять тисяч грн.) кожному.

У решті залишити рішення без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з часу проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: Є.Є. Мальцева

Л.І. Песоцька

Т.Б. Ткаченко