Рішення № 55041550, 12.01.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/29/2016(м)

263/6423/15-ц

Головуючий у 1-й інстанції Хараджа Н.В. Категорія 19

Суддя-доповідач Сорока Г.П.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Сороки Г.П.,

суддів - Гаврилової Г.Л., Принцевської В.П,

секретар - Гаркуша О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 листопада 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

02 червня 2015 року позивач Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» (далі за текстом ПАТ КБ «ПриватБанк») звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_2 та просив стягнути заборгованість за кредитним договором в розмірі 21220,44грн., а також судовий збір в розмірі 243,60грн.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 28.02.2014 року між банком та ОСОБА_2 був укладений договір б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач своїм підписом підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складають між відповідачем та банком договір. Свої зобов'язання по укладеній угоді відповідач не виконав. Станом на 11.05.2015 року утворилася заборгованість за кредитним договором в розмірі 21220,44 гривень, яка складається з 9692,08грн. заборгованості за кредитом, 9191,67грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 850,00грн. заборгованості за пенею та комісією, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 986,69 грн. - штраф (процентна складова).

24 липня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання вказаного кредитного договору б/н від 28.02.2014 року недійсним з приведенням сторін в первинне становище та повернення ПАТ КБ «ПриватБанк» наданих йому грошових коштів в сумі 9692,08 грн. Обґрунтовував свої вимоги тим, що у зв'язку з простроченням паспорту працівниками банку йому було відмовлено у наданні кредиту з випуском картки для здійснення платіжних операцій. Про надання кредитного ліміту йому ніхто не повідомляв, тому вважав, що грошові кошти, які з'явилися на картці, є нарахованою заробітною платою. Вважає, що банк порушив його права як споживача фінансових послуг, оскільки неправомірно нарахував йому кредитний ліміт та не повідомив його належним чином про нарахування кредитного ліміту, процентів і штрафів за його використання. При укладанні кредитного договору банком не були дотримані вимоги ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», йому не була надана повна та достовірна інформація щодо вартості кредиту, всіх його супутних послуг. Крім того, 15.10.2014 року набрав чинності Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким встановлено заборону нарахування пені та штрафів на основну заборгованість за кредитним договором з 14.04.2014 року українцям, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися із зони АТО, до якої відноситься м.Маріуполь, де він проживає. Тому вважає вимоги банка щодо стягнення з нього процентів за використання кредиту, пені та штрафних санкцій неправомірними, він згоден погашати лише тіло кредиту, тобто ті грошові кошти, які були йому надані в якості кредитного ліміту.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 листопада 2015 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 28.02.2014 року в розмірі 20720,44грн., яка складається із 9692,08грн. заборгованості за кредитом, 9191,67грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 850,00грн. заборгованості за пенею та комісією, 986,69грн. - штраф (процентна складова).

Також стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 207,20грн.

В задоволенні інших вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовити, зустрічний позов про визнання кредитного договору недійсним задовольнити з приведенням сторін у первісний стан та повернення ним на користь банку грошових коштів у сумі 9692,08грн.

При цьому посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права. Вказує, що суд неправильно залишив без уваги його доводи про те, що співробітники банку йому відмовили в наданні кредиту у зв'язку з відсутністю у нього юридично належного оформленого документа, який засвідчує його особу (прострочення паспорту), в результаті чого його дані з анкетою були введені в програму банку, але договір не був підписаний та кредит не був наданий, що наявні на картці кошти вважав його заробітною платою, що він поповнював картковий рахунок для проведення розрахунку в магазинах за товар. Також суд неправильно не прийняв до уваги його доводи про порушення банком його прав як споживача фінансових послуг, оскільки позивач при оформленні кредитного договору не надав йому всю необхідну інформацію про договір, загальну вартість споживчого кредиту, приховав істотні умови, при ознайомленні з якими він би не уклав вказаний договір.

Крім того вважає, що суд неправильно не застосував положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо заборони з 14.04.2014 року нараховування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними договорами, оскільки він зареєстрований та постійно проживає в м.Маріуполі, яке розташоване на території проведення антитерористичної операції, та безпідставно стягнув з нього пеню і штраф.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 повторно не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення виклику до суду рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Про причини неявки в судове засідання на 12.01.2016 року відповідач суду не повідомив, ніяких заяв до суду не подав. Тому, виходячи з положень ст.305 ЦПК України колегія суддів розглянула справу у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника ПАТ КБ «ПриватБанк» Малервейн М.С., яка просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно вимог ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання рішення не тим суддею, який розглянув справу.

У відповідності до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що 28.02.2014 року між сторонами був укладений договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, та погодився з тим, що його заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, які викладені на банківському сайті, складають кредитний договір. На підставі вказаного договору відповідач отримав кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою за користування кредитом у розмірі 30% річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Позивач зарахував на платіжну картку відповідача кредитні кошти, якими відповідач користувався. Однак, свої зобов'язання по погашенню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом відповідач не виконав.

Згідно розрахунку станом на 11.05.2015 року утворилась заборгованість у розмірі 21220,44грн., яка складається із заборгованості по кредиту у розмірі 9692,08грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 9191,67грн., заборгованості за пенею та комісією у розмірі 850,00грн., штрафу (фіксована складова) 500грн., штрафу (процентна складова) 986,69грн.

За таких обставин, виходячи з того, що відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у вказаному розмірі, та враховуючи те, що у порушення положень ч.1 ст.61 Конституції України і ч.3 ст.509 ЦК України на відповідача покладено подвійну цивільну правову відповідальність за порушення одного й того кредитного зобов'язання у виглядів штрафу фіксованого та процентної складової, суд першої інстанції дійшов до висновку, що штраф у вигляді фіксованої частини у розмірі 500грн. не підлягає стягненню. Тому позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнив частково та стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за договором у розмірі 20720,44грн.

Відмовляючи у задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсного правочину, суд першої інстанції, керуючись положеннями ч.5 ст.11, ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.215,203 ЦК України, виходив з недоведеності доводів відповідача, у зв'язку з чим дійшов до висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним оспорюваного договору.

З висновками суду першої інстанції колегія суддів ві повній мірі погодитись не може.

Так, за змістом ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.634 договором приєднання є договір, умови якого встановленні однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір укладений з недодержанням письмової форми є нікчемним.

Згідно ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст.536 ЦК України за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст.610,611,625 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання грошового зобов'язання. У разі неналежного виконання зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно ст.549 ЦК України боржник у разі порушення ним зобов'язань повинен сплатити кредитору неустойку (штраф, пеню), розмір якої згідно ст.551 ЦК України може бути встановлений договором.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 28.02.2014 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк». Своїм підписом відповідач засвідчив згоду про те, що ця заява разом із Памяткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, які викладені на банківському сайті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Також своїм підписом відповідач засвідчив, що він ознайомився з даними умовами кредитування, згоден з ними і згоден на оформлення такої послуги. За умовами договору відповідач отримав кредит у розмірі 10000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2,5% в місяць (30% річних) на суму залишку заборгованості за кредитом. Розмір щомісячних платежів становить 7% від заборгованості, але не менше 50грн. і не більше залишку заборгованості. Строк внесення щомісячних платежів до 25 числа кожного місяця. Строк дії договору 12 місяців (а.с.6,7-8,9-32).

На виконання умов договору банк надав відповідачу кредитну картку «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» зі строком дії - 01/2018р., відкрив картковий рахунок та перерахував на нього кошти в розмірі 10000грн., що підтверджується довідкою про умови кредитування з використанням кредитної картки, витягом з карткового рахунку та фотокарткою відповідача з банківською карткою (а.с.5,7-8,77-80,92).

Із довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду» вбачається, що пільговий період (нарахування процентів здійснюється за ставкою 0,01% річних) визначено до 55 днів ( пільгова ставка діє при умові погашення заборгованості до 25 числа місяця, що слідує за датою виникнення заборгованості); базова відсоткова ставка в місяць (начисляється на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів у році) 2,5%; розмір щомісячних платежів (що включають плату за використання кредитних коштів у звітному періоді) 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості; строки внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, слідуючого за звітним; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості: пеня (1) +пеня (2), де: пеня (1) = (базова процентна ставка по договору)/30 нараховується за кожний день прострочки кредиту; пеня (2) =1% від заборгованості, але не менше 10 грн. в місяць, нараховується 1 раз в місяць, при наявності прострочки по кредиту або процентам 5 і більше днів при виникненні прострочки на суму більше 50 днів; штраф при порушення строків платежів по будь якому із грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 120 днів 500 грн. +5% від суми позову.

З розрахунку заборгованості та витягу з картоковго рахунку (а.с.4,77-80) вбачається, що відповідач свої зобов'язання по погашенню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 11.05.2015 року утворилась заборгованість у розмірі 21220,44грн., яка складається із заборгованості по кредиту у розмірі 9692,08грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 9191,67грн., заборгованості за пенею та комісією у розмірі 850,00грн., штрафу (фіксована складова) 500грн., штрафу (процентна складова) 986,69грн.

При цьому сума заборгованості за пенею та комісією у розмірі 850,00грн. фактично є сумою заборгованості по пені, нарахованої за прострочення погашення кредиту та сплати відсотків відповідно до наведених вище умов договору, що в апеляційному суді підтвердив представник ПАТ КБ «ПриватБанк», а також підтверджується розрахунком заборгованості та витягом з карткового рахунку.

Згідно ст. 2 Закону України № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку де проводилась антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

На виконання цього Закону 30 жовтня 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження №1053-р, яким було затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з п. 20 ч. 1 цього Розпорядження м. Маріуполь Донецької області входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Проте, 05 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження №1079-р про зупинення дії Розпорядження від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, яке в подальшому постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 09 лютого 2015 року було визнано нечинним (справа № 826/18330/14).

Відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р, яким визнано такими, що втратили чинність розпорядження №1053-р від 30.10.2014 року та №1079-р від 05.11.2014 року, м.Маріуполь Донецької області відноситься до населеного пункту, на території якого здійснювалася антитерористична операція.

Крім того, згідно зі ст. 1 Закону України «Про боротьбу із тероризмом» район проведення антитерористичної операції - це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Згідно з наказом керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07 жовтня 2014 року №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» районами проведення АТО визначені всі населені пункти Донецької та Луганської області (без виключень).

Національний банк України своїми листами від 13 жовтня 2014 року № 47-411/58939 та від 05 листопада 2014 року № 18-112/64483 наголошував банкам України про неухильне дотримання вимог Закону України № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року щодо ненарахування пені та штрафів за договорами кредиту під час антитерористичної операції.

Як проголошено в ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи.

Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

У п.3.4. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 (Справа N 1-10/2004)) зазначено, що виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.

Як вбачається зі справи, позивач просив стягнути з відповідача пеню та штрафи, що нараховані у період з 01.06.2014 року станом на 11.05.2015 року (а.с.4), тобто в період дії ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Згідно матеріалів справи, відповідач зареєстрований та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.33,63-64).

Отже, враховуючи те, що відповідач є громадянином України, який зареєстрований та постійно проживає в населеному пункті, де проводилась антитерористична операція, на підставі ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», штрафні санкції за укладеним ним кредитним договором нараховувати заборонено, а тому позов банку в частині стягнення пені та штрафів є необґрунтованим.

Однак, вирішуючи основний позов, суд першої інстанції на наведене належної уваги не звернув та помилково дійшов до висновку про відсутність підстав для застосування стосовно відповідача положень ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені та комісії в розмірі 850грн. та штрафу в розмірі 986,69грн. підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині. Відповідно підлягає зміні рішення суду в частині загальної суми стягнення заборгованості за кредитом і з відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 18 883,75грн., яка складається з 9692,08грн. заборгованості за кредитом, 9191,67грн.заборгованості по процентам за користування кредитом.

Апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду в решті частини колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд першої інстанції неправильно неправильно залишив без уваги його доводи про те, що співробітники банку йому відмовили в наданні кредиту у зв'язку з відсутністю у нього юридично належного оформленого документа, який засвідчує його особу (прострочення паспорту), в результаті чого його дані з анкетою були введені в програму банку, але договір не був підписаний та кредит не був наданий, що наявні на картці кошти вважав його заробітною платою, що він поповнював картковий рахунок для проведення розрахунку в магазинах за товар, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони жодними доказами не підтверджені та спростовуються анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 28.02.2014 року, підписану сторонами (а.с.6) і свій особистий підпис ОСОБА_2 не оспорював. Факт отримання відповідачем кредитної картки за даним договором підтверджується фократкою (а.с.92).

Крім того, як вбачається зі справи, при укладені договору ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на підтвердження своєї особи надав представникам банку паспорт громадянина України (а.с.33), оформлений у встановленому порядку та який є дійсним, оскільки на момент укладання оспорюваного договору відповідач не досяг віку 45 років, при досягненні якого відповідно до Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 13.04.2012 року №320, вимагається вклеювання фотокартки.

Будь-яких доказів про наявність між ним та банком договірних зобов'язань щодо перерахування заробітної плати на платіжну картку, отриману ним при укладенні оспорюваного договору, відповідач суду не надав. З витягну з карткового рахунку (а.с.77-80) вбачається, що будь-яких грошових коштів по заробітній платі на даний картковий рахунок не надходило.

Посилання відповідача на те, що суд неправильно не прийняв до уваги його доводи про порушення банком його прав як споживача фінансових послуг, що позивач при оформленні кредитного договору не надав йому всю необхідну інформацію про договір, загальну вартість споживчого кредиту, приховав істотні умови, при ознайомленні з якими він би не уклав вказаний договір, колегія суддів також вважає безпідставними.

Так, згідно зі ст.ст.6,627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628, ст.629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.1054 за кредитним договором фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.634 договором приєднання є договір, умови якого встановленні однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Зі змісту анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку вбачається, що своїм особистим підписом відповідач засвідчив, що він згоден, що ця заява разом із Памяткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, що він ознайомився з даними Умовами, згоден з ними і згоден на оформлення даної послуги. Також своїм підписом відповідач підтвердив згоду на отримання екземпляра Умов та Правил надання послуг шляхом роздруківки із сайту банку та зобов'язався виконувати зобов'язання за цими Умовами, періодично на сайті банку ознайомлюватися зі змінами до них (а.с.6). В довідці про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а.с.7-8) наведено детальний розпис умов кредитування з розшифровкою зобов'язань щодо погашення кредиту та сплати процентів за користування кредитом щомісячними платежами до 25 числа кожного місяця, а також щодо відповідальності за порушення строків погашення заборгованості у вигляді пені, штрафу (фіксована складова) та штрафу (процентна складова).

В Умовах та Правилах надання банківських послуг, затверджених наказом голови правління ПАТ КБ «ПриватБанк» від 06.03.2010 року №СП-2010-256 (а.с.9-32), до яких своєю заявою в приєднався ОСОБА_2, передбачені всі істотні умови, що вимагаються за законом для договору про надання банківських послуг, кредитного ліміту на платіжну картку, зокрема, права та обов'язки банку та відповідача, відповідальність сторін, строк дії договору та інші умови. Крім того, відповідно до вимог цивільного законодавства сторони несуть відповідальність за законом на загальних підставах, якщо в договорі не передбачені інші умови.

Ні в позовній заяві, ні в суді першої інстанції та в апеляційному суді відповідач не навів ніяких обставин та не надав будь-яких доказів, які б свідчили про те, що спірний договір був укладений без вільного волевиявлення позичальника, що він був обмежений у праві вибору кредитної установи та умов кредитування та що передбаченими договором умовами виключається чи обмежується відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або наявні інші умови, явно обтяжливі для позичальника, та є несправедливими.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано у відповідності з обставинами справи, наданими сторонами доказами та вимогами матеріального права дійшов до висновку про відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним та відмовив у задоволенні зустрічного позову, оскільки порушень вимог ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», на які посилається відповідач у своєму позові, в ході розгляду справи не встановлено.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не випливають з обставин справи, ніякими належними, допустимими та переконливими доказами не підтверджені, не ґрунтуються на вимогах закону та не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного, переглядаючи справу відповідно до вимог ст.303 ЦПК України в межах заявлених в суді першої інстанції позовних вимог та в межах доводів апеляційного оскарження на підставі доказів, наданих сторонами, які відповідно до вимог ст.ст.10,60 ЦПК України, зобов'язані довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, колегія суддів дійшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.307,309,313,314 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 листопада 2015 року в частині стягнення заборгованості за пенею та комісією в сумі 850,00 гривень, і штрафу (процентна складова) в сумі 986,69 гривень скасувати та у задоволенні цих позовних вимог Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «ПриватБанк» відмовити.

Це ж рішення в частині стягнення загальної суми заборгованості за кредитним договором змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 28.02.2014 року в розмірі 18 883 гривень 75 копійок, яка складається з 9692 гривень 08 копійок заборгованості за кредитом, 9191 гривень 67 копійок заборгованості по процентам за користування кредитом.

В решті частини рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий : Сорока Г.П.

Судді : Гаврилова Г.Л.

Принцевська В.П.