Ухвала суду № 55040705, 14.01.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 135/514/15-к

Провадження №11-кп/772/8/2016

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Корнієнко О. М.

Доповідач : Нешик Р. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2016 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

Головуючого - судді: Нешик Р.І.

суддів: Старинця Ю.В., Федчука В.В.

при секретарі: Дяченко А.С.

обвинуваченого: ОСОБА_2

захисника: ОСОБА_3

розглянув 14 січня 2016 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження №12015010070000020 за апеляційними скаргами прокурора та обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Ладижинського міського суду Вінницької області від 14 липня 2015 року, яким

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Приволжське Ровенського р-ну Саратовської обл. РФ, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого;

засуджено за ч. 2 ст.307 КК до позбавлення волі строком на 6 років,

Вирішено питання з судовими витратами та речовими доказами.

За участю прокурора: Кузьміна С.В.

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі просить змінити вирок місцевого суду, перекваліфікувати його дії з ч.2 ст. 307 КК України на ч.2 ст.309 КК України та призначити йому покарання в межах санкції цієї статті із застосуванням ст.75 КК України.

В апеляційній скарзі прокурора ставиться питання про скасування вироку Ладижинського міського суду у зв'язку з невідповідністю висновків суду, фактичним обставинам провадження, неправильністю застосування кримінального закону внаслідок м'якості, та просили постановити новий вирок, призначивши покарання ОСОБА_2 за ч.2 ст.307 КК України у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна.

Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнаний винними та засуджений за те, що 17.01.2015 року, близько 10год. 10хв. в приміщенні кімнати для короткочасних побачень Ладижинської ВК №39, під час огляду його одягу, на яку він дав письмову згоду, в лівій кишені куртки, в яку був одягнений обвинувачений, було вилучено 7 полімерних згортків з сухою подрібненою речовиною рослинного походження, а також в одному з яких містилась біла порошкоподібна речовина. Згідно висновку судово-хімічної експертизи №95 від 16.03.2015 року, надані на експертне дослідження речовини рослинного походження є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, загальною масою 16,35г у перерахунку на висушену речовину. В наданій на експертне дослідження порошкоподібній речовині білого кольору виявлено психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, відсотковий вміст якого становить 10,92% мас. В порошкоподібній речовині масою 0,138г, маса амфетаміну становить 0,0151г.

Вищевказаний наркотичний засіб та психотропну речовину ОСОБА_2 придбав вранці 17.01.2015 року, знайшовши поряд із автобусною зупинкою, що розташована в м. Ладижин Вінницької обл. по вул. К.Маркса. Привласнивши вказані наркотичний засіб та психотропну речовину, ОСОБА_2 незаконно зберігаючи її при собі, працюючи кухарем в Ладижинській ВК (№39), намагався пронести до вказаної установи з метою незаконного збуту засудженим, однак був затриманий оперативними працівниками.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; пояснення обвинуваченого, його захисника, підтримавших доводи своєї апеляції; прокурора, заперечившого проти її задоволення та просив задовільнити їхню апеляційну скаргу, постановити новий вирок із призначенням ОСОБА_2 більш суворого покарання, не підтримавши апеляційну скаргу в частині додаткового покарання; виступи їх в судових дебатах, а ОСОБА_2 ще і в останньому слові в підтримання висловлених позицій; дослідивши доводи апеляційних скарг та перевіривши матеріали кримінального провадження судді дійшли висновку, про безпідставність поданих апеляцій, в зв'язку з чим, залишив їх без задоволення зі слідуючих підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у скоєнні злочину за ч. 2 ст. 307 КК України, при обставинах, викладених у вироку, правильні, ґрунтуються на доказах досліджених і оцінених судом у вироку.

Протоколи огляду одягу обвинуваченого при зупиненні його на пропускному пункті установи виконання покарань та виявлення наркотиків в кишені ОСОБА_2, звідки вилучені 6 згортків із розфасованою наркотичною речовиною - канабісом і одним пакетиком із амфетаміном підтверджують покази обвинуваченого в місцевому суді, що він їх положив особисто, віднайшовши на зупинці автобуса та намагався використати наркотики для власного вживання.

За експертними висновками дані речовини є особливо небезпечними наркотичними засобами, а в одному із згортків знаходилась психотропна речовина із зазначенням їх кількості.

Допитані в суді свідки, на яких міститься посилання у вироку, підтвердили законність процесуальних дій, здійснених при виявленні і вилученні наркотиків.

ОСОБА_2 не заперечував в суді першої інстанції, що зберігав наркотики при собі та забув про них, зайшовши в установу.

Проте, місцевий суд обґрунтовано критично оцінив покази обвинуваченого в частині послідуючого особистого вживання.

Як слідує із особової справи обвинуваченого, він не страждає на наркоманію, не вживав раніше і не вживає тепер наркотики, що він підтвердив і в апеляційному суді; при прийомі на роботу він попереджувався про недопустимість пронесення на робоче місце будь-яких недозволених предметів, в тому числі і наркотиків; обізнаність про можливий особистий огляд на прохідній, його поведінка при виявленні згортків із забороненою речовиною; спосіб упакування і розфасовки наркотичних і психотропної речовини та враховуючи режимний об'єкт, куди заносились згортки із наркотичною речовиною, де він мав контакт із засудженими, суд дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_2 мав умисел на їх збут в місцях позбавлення волі.

Свідчення засудженого ОСОБА_4 підтверджують попит у наркотичних засобах в місцях позбавлення волі, та що розмова на цю тему велась між ним та обвинуваченим.

А тому суд, виходячи із роз'яснень п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 26.04.2002 року обґрунтовано кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч.2 ст.307 КК України, як незаконне придбання і зберігання з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу і психотропної речовини в місцях позбавлення волі.

Хоча суд визнає зайво зазначені у мотивувальній частині вироку інші кваліфікуючі ознаки ч.2 ст.307 КК України - «збут чи передача цих речовин в місця позбавлення волі». В зв'язку з чим, їх слід виключити із вироку, що не впливає ні на кваліфікацію скоєного, ні на покарання.

Вирок місцевого суду відносно ОСОБА_2 ґрунтується на належних і допустимих доказах, а не на припущеннях, як на те необґрунтовано послався обвинувачений в своїй скарзі, не містить суперечностей та вцілому, крім вищенаведеного, відповідає вимогам, передбаченим ст.347 КПК України, а тому визнаний законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Доводи апеляції обвинуваченого щодо невідповідності його висновків фактичним обставинам справи не містить ніяких вагомих аргументів, які би давали підстави із ними згодитись. А тому така апеляція не підлягає до задоволення.

Призначаючи покарання, суд на підставі вимог ст.65 КК України врахував не лише ступінь тяжкості вчиненого, а за відсутності пом'якшуючих і обтяжуючих покарання обставин і особу винного, в тому числі його інвалідність, позитивну характеристику за місцем проживання, першу судимість та наявність похилого віку хворих батьків, а тому обґрунтовано призначив ОСОБА_2 мінімальне покарання за санкцією закону, за яким він засуджений.

Підстав для зменшення чи збільшення такого терміну суд апеляційної інстанції не вбачає.

При тому, що прокурор просив обрати ОСОБА_2 більш суворе покарання, в апеляційній скарзі він не зазначив аргументів, які слід врахувати при цьому.

Доводи апеляційної скарги в частині призначення додаткового покарання в апеляційній інстанції не підтримані прокурором.

На переконання суддів місцевий суд за недоведеності користі в діях ОСОБА_2 обґрунтовано не призначив додаткове покарання у виді конфіскації майна, законно пославшись на норми ч.2 ст.59 КК України.

За таких обставин, виходячи із роз'яснень п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року зі змінами і доповненнями «Про практику призначення суддями кримінального покарання» при прийнятті рішення про додаткове покарання посилання на ст.69 КК України не вимагається.

Зважаючи, що ОСОБА_2 засуджений до 6 років позбавлення волі, застосування норм ст.75 КК України до даного терміну є недопустимим.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 409, 413, 419 КПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу прокурора та обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Ладижинського міського суду Вінницької області від 14 липня 2015 року відносно ОСОБА_2 в порядку ст. 404 КПК України змінити.

Із мотивувальної частини вироку суду виключити кваліфікуючі ознаки злочину за ч.2 ст.307 КК України «збут чи передача особливо небезпечного наркотичного засобу, психотропної речовини в місця позбавлення волі».

В решті оскаржуваний вирок суду залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 3-х місяців із дня її проголошення.

Судді:

Р.І. Нешик Ю.В. Старинець В.В. Федчук

З оригіналом вірно: