Ухвала суду № 55038654, 14.01.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Савчук М.В.

суддів: Чупікової В.В., Яремка В.В.

секретар Окармус О.М.

за участю представника публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 04 листопада 2015 року,

встановила:

В червні 2014 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Посилалося на такі обставини.

10 жовтня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_2 було укладено договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії №1711pv21-07, відповідно до якого відповідач отримав кредитні кошти в сумі 52000 Євро з кінцевим строком повернення до 09.10.2022 року зі сплатою 13,50 відсотків річних.

На забезпечення виконання зазначеного договору банк 15.10.2007 року уклав із ОСОБА_1 договір іпотеки, предметом якого є квартира по АДРЕСА_1. В результаті неналежного виконання умов кредитного договору утворилась заборгованість станом на 9.04.2014 року у розмірі 3 728 435,79 гривень, з яких: строкова сума заборгованості за кредитом складає 32065, 90 Євро, що еквівалентно 524 639,81 грн.; прострочена сума заборгованості за кредитом складає 19 645,20 Євро, що еквівалентно 321 421,01 грн.; строкова заборгованість по сплаті відсотків складає 919,30 Євро, що еквівалентно 15 040,94 грн.; прострочена заборгованість по сплаті відсотків складає 39 925,60 Євро, що еквівалентно 653 234,72 грн.; пеня за несвоєчасну

_______________

22ц-68/2016 р. Головуючий у 1нстанції Стоцька Л.А.

Категорія доповідач Савчук М.В.

сплату за основним боргом, відсотках 2 214 099, 31 грн.

Оскільки боржник не виконує зобов'язання за кредитним договором банк просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною реалізації, встановленої на рівні, не нижчому за звичайні ринкові ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 04 листопада 2015 року позов задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1711pv21-07 від 10.10.2007 року в сумі 3 728 435 грн. 79 коп., в тому числі: 32065, 90 Євро строкова сума заборгованості за кредитом; 19645,20 Євро прострочена сума заборгованості за кредитним договором; 919,30 Євро строкова заборгованість по сплаті відсотків; 39925,60 Євро прострочена заборгованість по сплаті відсотків; 2 214 099 грн. 00 коп. - пеня за несвоєчасну сплату за основним боргом, відсотках - звернуто стягнення на предмет іпотеки: квартиру №18, що складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 66,30 кв.м., в тому числі житловою площею 43,80 кв.м., що розташована в АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1

Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження.

Встановлено початкову ціну предмета іпотеки для подальшої реалізації на підставі незалежної оцінки, проведеної в межах процедури виконавчого провадження.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» понесені судові витрати у розмірі 3654 грн. 00 коп.

На підставі Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» на час дії цього Закону виконання рішення зупинено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.

Посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального та процесуального права.

___Вважає, що беззаперечними доказами доведено, що в момент видачі довіреності, за якою був підписаний іпотечний договір, ОСОБА_1 перебувала за кордоном і фізично не могла підписати зазначену довіреність на укладення іпотечного договору. Апелянт не передавала і не мала наміру передавати своє майно в іпотеку, а тому її майнові права порушено.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін з наступних підстав.

___Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позов є обґрунтованим, оскільки наявна заборгованість за кредитним договором, укладеним між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2, заборгованість не погашена, що порушує права позивача, що є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов іпотечного договору. На час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» виконання рішення зупинено.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 10.10.2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_2 було укладено договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії №1711pv21-07, відповідно до якого відповідач отримав кредитні кошти в сумі 52000 Євро з кінцевим строком повернення до 09.10.2022 року зі сплатою 13,50 відсотків річних для споживчих цілей (а.с.4-6).

З метою забезпечення виконання зобов'язання за договором кредиту №1711pv21-07 від 10.10.2007 року між банком та ОСОБА_1, від імені якої діяв ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 30 травня 2005 року, було укладено іпотечний договір №1711pv21-07, відповідно до якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю квартиру №18, що складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 66,30 кв.м., в тому числі житловою площею 43,80 кв.м., що розташована в АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві власності. (а.с.7-8).

Відповідно до умов Договору іпотекодержатель має право у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Пред`являючи позов, ПАТ « Банк» Фінанси та Кредит» посилалось на те, що у результаті неналежного виконання умов кредитного договору утворилась заборгованість, яку боржник та його поручитель, незважаючи на вимоги, не погасили, що є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно розрахунку станом на 09.04.2014 року наявна заборгованість по кредитному договору у розмірі 3728435,79 гривень, яка складається з: 32065, 90 Євро строкова сума заборгованості за кредитом; 19645,20 Євро прострочена сума заборгованості за кредитним договором; 919,30 Євро строкова заборгованість по сплаті відсотків; 39925,60 Євро прострочена заборгованість по сплаті відсотків; 2214099 грн. 00 коп. - пеня за несвоєчасну сплату за основним боргом, відсотках (а.с.11-19).

Відповідно до ст.1054 Цивільного Кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із п. 1. ст. 1048 Цивільного Кодексу України розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок у зобов'язанні належним чином.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 1 Закону України від 5 червня 2003 року «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом ч.5 статті 3 Закону іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно ст. ст. 33, 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

Положеннями ч. 1 ст. 33, ст. 39 Закону України Про іпотеку визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.1 ст.575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Судом установлено, що на час розгляду справи судом договір іпотеки є чинним, у судовому порядку недійсним не визнавався.

Враховуючи обставини справи та зазначені вимоги закону, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про звернення стягнення на заставлене майно а саме: квартиру №18, загальною площею 66,30 кв.м., що розташована в АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1

Разом із тим, суд враховував, що 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та дійшов до вірного висновку, що дія даного Закону поширюється на правовідносини, які склались між сторонами спору.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України» не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна , яке перебуває в іпотеці , за умови ,що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.

Протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм (частина 4).

Так, судом встановлено, що спірна квартира, надана в забезпечення кредиту в іноземній валюті, використовується відповідачем як місце свого постійного проживання (а.с.29). Іншого житла вона не має. Загальна площа квартири складає 66,30 кв.м і не перевищує передбачений законом розмір.

Статтею 3 Закону України «Про мораторій» передбачено, що зазначений Закон набирає чинності з дня його опублікування та втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає в бухгалтерському та (або) податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

Поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Таким чином, мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, та не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання боржником зобов'язань, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) зазначене майно.

Рішення судів про звернення стягнення на предмет іпотеки, ухвалені до і після прийняття Закону України «Про мораторій» залишаються в силі, а їх виконання зупиняється до вдосконалення механізму, передбаченого статтею 3 Закону «Про мораторій».

Зазначена правова позиція викладена у висновку Верховного Суду України, що викладений в постанові №6-483цс від 09.09.2015 року, який відповідно до ст.360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Необґрунтованими є посилання в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_1 не надавала згоди ОСОБА_4 на укладення іпотечного договору щодо її нерухомого майна згідно довіреності, яку також не підписувала, оскільки перебувала за кордоном з посиланням на копію її закордонного паспорта, оскільки в матеріалах справи наявна копія нотаріально-посвідченої довіреності від 30.05.2005 року, якою ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_4 користуватися та розпоряджатися, в тому числі передавати в іпотеку, належною їй на праві приватної власності квартирою АДРЕСА_1. Термін дії довіреності становить п'ять років (а.с.157).

За змістом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Як вбачається з матеріалів справи довіреність від 30.05.2005 року, від імені ОСОБА_1, на підставі якої було укладено іпотечний договір, на час укладення договору іпотеки скасована не була, на час розгляду справи судом не визнана недійсною, також не визнано недійсним і договір іпотеки.

На підставі викладеного, колегія суддів, розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази та вірно застосував норми матеріального та процесуального права до даних правовідносин.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 04 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: