Ухвала суду № 55032408, 13.01.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/68/16 Справа № 201/1400/14-к Головуючий у 1 й інстанції:суддя - Мельниченко С. П. Доповідач:суддя апеляційного суду - Дрибас Л.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого: судді - Дрибаса Л.І.

суддів - Кір'яка А.В., Кленцаря В.Б.

за участю секретаря - Гичка Л.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013040000000385, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_4, на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2015 року щодо

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, народилася в м. Дніпропетровськ, громадянки України, проживає: АДРЕСА_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимої,

обвинувачуваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Кримінальне провадження розглянуто за участю: прокурора - Чепіль Р.В.

представника потерпілого, цивільного позивача - ОСОБА_5

обвинуваченої - ОСОБА_4

захисника - ОСОБА_3,

В с т а н о в и л а :

Вироком суду ОСОБА_4 визнано винною та їй призначено покарання за ч.5 ст. 191 КК України у виді позбавлення волі строком на 8 років, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із матеріальною відповідальністю та виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 2 роки та конфіскацією всього належного їй майна.

Стягнено з ОСОБА_4, на користь ПАТ «ІнтерКредитБанк», в рахунок відшкодування майнової шкоди - 2 210 000 гривень 00 копійок.

Згідно вироку суду, ОСОБА_4, у травні 2013 року, будучи на посаді завідуючої касою Відділення «Регіональне управління у м. Дніпропетровську» ПАТ «ІнтерКредитБанк» і матеріально відповідальною особою, діючи умисно, з корисливих мотивів, приблизно о 18 годині 10 хвилин 23 травня 2013 року та протягом робочого дня 24 травня 2013 року, реалізуючи свій злочинний намір на вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, використовуючи доступ до сейфу, що знаходився у кімнаті сейфосховища відділення «Регіональне управління у м. Дніпропетровську» ПАТ «ІнтерКредитБанк», розташованого по вул Баумана, 10 у м. Дніпропетровську, привласнила грошові кошти ПАТ «ІнтерКредитБанку» що знаходились у її віданні, у суммі 2 210 00 грн. 00 коп., що склало 3 853 неоподаткованих мінімума доходів громадян, тобто в особливо великих розмірах, та розпорядилася ними на власний розсуд.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3, в інтересах обвинуваченої ОСОБА_4, просить вирок суду скасувати у зв'язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального закону і ухвалити новий вирок, яким виправдати обвинувачену у зв'язку з недоведеністю її вини та відмовити у задоволенні цивільного позову.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що поза увагою суду залишились численні порушення касової дисципліни у відділенні банку, судове слідство проведено неповно та неякісно, не встановлено та не долучено до справи речовий доказ - сумку, в якій начебто ОСОБА_4 виносила гроші, не проведено слідчий єксперимент, не встановлені номера банкнот викрадених грошей, не проведено експертне дослідження відеозапису та суд допустив припущення, що на ньому зображена ОСОБА_4, не надано належної оцінки показам свідка ОСОБА_6, не вилучені грошові кошти, якими начебто заволоділа обвинувачена. Висновки суду що ОСОБА_4 близько 20 години 23.05.2013 року винесла зі сховища 2 210 000 грн. не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки встановлено, що на кінець вказаного дня у сховищі перебувало 97 833, 08 грн., що обвинувачена не єдина, хто мав доступ до коштів банку. Таким чином суд, на думку захисника, порушив ст. 62 Конституції України, чим допустив істотні порушення вимог КПК України.

В судовому засіданні обвинувачена та її захисник підтримали апеляційну скаргу та просили задовольнити її в повному обсязі, скасувати вирок суду та виправдати обвинувачену за недоведенністю її вини.

В судовому засіданні прокурор та представник потерпілого, цивільного позивача вважали апеляційну скаргу необгрунтованою, просили вирок суду залишити без зміни а апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_3 про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження в частині недоведеності вини обвинуваченої в інкримінованому їй злочині, колегія суддів, перевіривши висновки суду першої інстанції, докази, які суд поклав в основу вироку на підтвердження встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження, дослідивши звукозапис судового розгляду, приходить до таких висновків.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення і зробив обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_4 в його скоєнні. Вина обвинуваченої у вчиненні злочину, за який її засуджено, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та ретельно дослідженими судом доказами, вказаними у вироку.

Так, вина обвинуваченої частково підтверджується показаннями самої обвинува-ченої, які вона надавала під час судового розгляду в суді першої інстанції. Зокрема, обвинувачена суду пояснила, що з 20 серпня 2012 року працює на посаді завідуючої каси головного відділення ПАТ «ІнтерКредитБанк». Є матеріально відповідальною особою. Має доступ до касового вузла відділення банку та до сейфосховища. До сейфосховища доступ мали лише вона та начальник відділення банку ОСОБА_7 Кожен з них мав свій пароль для відкриття сейфосховища та свій ключ для відкриття сейфу, який можна відкрити лише двома різними ключами одночасно. В сейфі зберігались грошові кошти банку. На початку дня вона та ОСОБА_7 відкривали сейф, видавали касиру гроші для роботи а в кінці дня вона і ОСОБА_7 перевіряли залишок на відповідність даним банківського обліку, робили відповідний запис та засвідчували запис своїми підписами. Потім удвох зачиняли сейф, ставили пломбу та, як правило, вона закривала двері сейфосховища і ставила його на сигналізацію.

24 травня 2013 року, в кінці робочого дня, при підрахунку остатку, була виявлена нестача грошових коштів - 404 000 доларів та більш як 1 000 000 грн., про що було складено відповідний акт. Сейф та сейфосховище закрили та опечатали визвані начальником відділення співробітники корпорації та служби безпеки банку. Наступного понеділка 404 000 доларів знайшлися. До виявленої нестачі вона не причетна.

Пояснення обвинуваченої щодо займаної нею посади, її посадових обов'язків та відповідальність за дотримання посадових інструкцій, за збереження ввірених їй на зберігання матеріальних цінностей підтверджуються свідченнями ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_7, які, кожен окремо, в судовому засіданні пояснили, що ОСОБА_4, за посадою, зобов'язана приймати та видавати касирам грошові кошти і цінності, що зберігалися у сховищі, відповідала за збереження грошових коштів, виключно вона та начальник відділення мали доступ до сейфосховища, виключно їй були відомі паролі від нього, виключно в неї був один з ключів від сейфу, який вона, згідно з посадовою інструкцією могла відкрити тільки в присутності та разом з начальником відділення.

Згідно показань свідка ОСОБА_7 в судовому засіданні, 23 травня 2013 року ввечері він, разом з обвинуваченою звели остатки грошових коштів в сейфі у сховищі, кількість яких збіглася з банківськими документами за операційний день, вдвох, відповідно до інструкції, зачинили сейф та опечатали його. З огляду на те, що він наступного дня мав прийти на роботу пізніше, свій ключ він сховав на шафі в касовому вузлі та пішов додому. ОСОБА_4 мала зачинити сейфосховище та поставити його на сигналізацію. 24 травня він прийшов на роботу на годину пізніше, двері в сейфосховище та сейф були відчинені. Він подумав, що сейф відчинили за допомогою служби безпеки та не придав цьому значення. Забрав свій ключ зі схованки. Ввечері, 24 травня 2013 року він перерахував цінності в сейфі. ОСОБА_4 при цьому вела себе незвично. Встановивши нестачу грошових коштів, він повідомив керівництво банку. ОСОБА_4 сказала йому, що в понеділок всі гроші будуть на місці.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що 24 травня 2013 року ОСОБА_7 повідомив, що в касі відділення виявлено нестачу. Він приїхав до відділення банку, де вже були голова правління ОСОБА_9 та головний бухгалтер ОСОБА_11 Вони порахували залишок та підтвердили факт нестачі. Так як робочий день закінчився, вони закрили та опечатали сейф. В подальшому він проводив службову перевірку та з запису відеокамери , розташованої у сховищі виявив, як 23 травня, ввечері, ОСОБА_4, після того, як зачинила сейф з ОСОБА_7, повернулась до сховища, не вмикаючи світло, прикрила двері до сховища та знаходилась там близько двох хвилин. По датчикам сигналізації, які мигали на стіні йому було зрозуміло, що відчинявся та зачинявся сейф. Після цого обвинувачена вийшла зі сховища, ховаючи під одягом щось схоже на пачки грошей. 24 травня 2013 року обвинувачена сама відкрила сейф двома ключами. З інших відеозаписів він встановив, що обвинувачена протягом дня 24 травня 2013 року декілька разів виходила з банку зі своєю сумкою, в якій могла поміститься значна сума грошей.

Пояснення свідка підтверджуються переглянутим в судовому засіданні відеозаписом камери спостереження, згідно якого 23.05.2013 року ОСОБА_4 о 18 годині 10 хвилин, в присутності ОСОБА_7 закриває сейф та опечатує його, після чого ОСОБА_7 виходить з кімнати, а ОСОБА_4 гасить світло та виходить, не закриваючи двері. О 18 годині 11 хвилин ОСОБА_4 знову заходить до сейфосховища, не вмикаючи світло закриває двері. О 18.13.38 годин ОСОБА_4 виходить зі сховища, підтримуючи правою рукою якісь речі під одягом а лівою рукою закриває двері сховища. О 18.18.30 годин ОСОБА_4, з сумкою чорного кольору виходить з відділення банку. (т.1 а.с. 128, т.7 а.с. 90).

Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_9 в судовому засіданні підтвердили факт виявлення нестачі 2 210 000 грн. у сейфі відділення банку, та те, що дійсно бачили на відеозаписі, як ОСОБА_4 одна заходила до сховища та щось звідти виносила. ОСОБА_11 також пояснила суду, що чула, як ОСОБА_4 запевняла ОСОБА_7, що в понеділок гроші будуть. Свідок ОСОБА_9 також пояснив суду, що переглядав відеозапис, на якому вранці 24 травня ОСОБА_4 сама відчиняла сейф двома ключами.

Свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що 23 травня 2013 року, при закритті каси нестачі в банку не було. 24 травня 2013 року на протязі дня було 5-6 інкасацій на крупні суми, близько 4 млн. грн., які приймала обвинувачена. На протязі дня ОСОБА_4 виходила на обід та декілька разів виходила курити.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що 24 травня 2013 року ОСОБА_4 не пішла з нею на обід як завжди, а 25 та 26 травня в бесіді говорила їй, що в понеділок гроші будуть на місці.

Вина обвинуваченої у скоєнні вказаного у вироку злочину підтверджується також: кадровими та нормативними документами (т.1 а.с.63-69, 71-80, 103), які підтверджують що ОСОБА_4 займала посаду завідуючої каси відділення банку, несла повну матеріальну відповідальність за збереження ввірених їй матеріальних цінностей та коштів, мала особистий та виключний доступ по цінностей, знала відповідні коди та паролі; протоколом огляду (т.4 а.с. 150) касового вузла відділення «Регіонального управління в м. Дніпропетровську» ПАТ «ІнтерКредитБанк»; книгами обліку готівки операційної каси і інших цінностей банку, витягів з балансів, оборотно-сальдових відомостей за рахунками які підверджують надходження 24 травня 2013 року до відділення банку значних грошових коштів, мають виправлення в сумах приходу та залишку, здійснені ОСОБА_4 та, в порушення вимог п.7.5.7. положення про касові операції, не засвідчені підписами ОСОБА_7 ( т.1 а.с. 104, 120,121, т. 4 а.с. 9, т.2 а.с. 40, 83-84); Актом ревізії (т.1 а.с. 60), проведеної за наказом в.о. Голови Правління ПАТ «ІнтерКредитБанк» ОСОБА_9 (т.1 а.с.59), згідно якого при проведенні ревізії 27 травня 2013 року з 19-50 до 22-05 годин виявлено нестачу грошових коштів в сумі 2 210 000 грн. ОСОБА_4 вказаний акт підписувати відмовилась. (т.3 а.с. 133); висновком судово-економічної єкспертизи (т.1 а.с. 189) згідно висновків якої станом на 27 травня 2013 року у відділенні банку документально підтверджено нестача готівкової гривні в сумі 2 210 000 грн.

Перевіривши докази, які суд першої інстанції ретельно дослідив та поклав в основу вироку, колегія суддів приходить до висновку, що вони отримали належну юридичну оцінку з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, на підставі яких суд прийшов до обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_4 у привласненні грошових коштів, які знаходилися у її віданні, в особливо великих розмірах і її дії правильно кваліфікував за ч. 5 ст. 191 КК України.

Колегія суддів погоджується з оцінкою суду першої інстанції показань обвинуваченої ОСОБА_4 про її непричетність до привласнення чужого майна і вважає, що ці її показання є усталеною моделлю захисту від пред'явленого обвинувачення і направлені на уникнення кримінального покарання за скоєне.

Доводи сторони захисту щодо неповноти судового розгляду, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, журналу судового розгляду та його звукозапису, суд повно, всестороннє дослідив всі обставини кримінального провад-ження, вирішив, у відповідності з законом, клопотання сторін, дав належну оцінку всім доказам: як тим, що підтверджують вину обвинуваченої, так і тим, на які сторона захисту посилалась як на докази, що спростовують обвинувачення, належним чином перевірив всі доводи сторони захисту про непричетність обвинуваченої до скоєного злочину і виклав переконливі висновки в її спростування, які ґрунтуються на досліджених у провадженні доказах.

Крім того, при вирішенні питання про закінчення судового розгляду та перевірки обставин доказами, головуючий у суді першої інстанції виясняв думку учасників судового розгляду про необхідність дослідження ще якихось доказів, про можливість закінчення судового розгляду та переходу до судових дебатів. Всі учасники судового розгляду, в тому числі і сторона захисту, відповідних клопотань не заявляли та не заперечували щодо переходу в наступну стадію судового розгляду.

Належним чином суд першої інстанції виконав і вимоги кримінального процесу-ального закону, а саме п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, відповідно до якого, у разі визнання особи винуватою, у мотивувальній частині вироку зазначається: формулювання обвину-вачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Із вироку вбачається, що суд належним чином виклав у вироку обставини скоєння злочину та вказав, що злочин ОСОБА_4 вчинила в період часу з 18 години 10 хвилин 23 травня 2013 року та протягом робочого дня 24 травня 2013 року, а тому доводи захисту про те, що обвинувачена не могла привласнити 2 210 000 грн., оскільки на кінець робочого дня 23.05.2013 року в касі знаходилось лише 97 333,08 грн. є безпідставними та суперечать фактичним обставинам справи та вироку суду.

Інші доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_3 полягають у розкритті змісту статей кримінального та кримінального процесуального закону, Конституції України на які вона необґрунтовано посилається як на підставу скасування вироку суду і виправдання її підзахисної.

Що стосується призначеного ОСОБА_4 покарання, то воно відповідає вимогам ст. 50, 65 КК України і призначене з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу обвинуваченої та інших обставин, що впливають на вид і міру покарання і, на думку колегії суддів, є достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нових злочинів як самою обвинуваченою так і іншими особами.

Враховуючи наведене, а також характер вчиненого обвинуваченою злочину, його підвищену суспільну небезпечність, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що виправлення обвинуваченої можливе виключно за умови ізоляції її від суспільства, обравши для цього достатній строк покарання для досягнення мети покарання, в тому числі й кари. Таке покарання, на думку колегії суддів, слід вважати справедливим, співрозмірним, та таким, що відповідає принципам законності, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, в розумінні ст.ст. 87, 412 КПК України, які були б підставою для визнання деяких доказів недопустимими або для змінити чи скасування вироку, в ході апеляційного розгляду не встановлено.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_4 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено і на неї може бути подана касаційна скарга у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з дня вручення йому копії ухвали безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді:

____ ______ ______

Л.І. Дрибас А.В. Кіряк В.Б. Кленцарь