Рішення № 55030714, 12.01.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 166/1190/15-ц Провадження № 22-ц/773/22/16 Головуючий у 1 інстанції: Савчук М.А. Категорія: 39 Доповідач: Федонюк С. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Федонюк С. Ю. ,

суддів - Шевчук Л.Я., Свистун О.В.,

з участю:

секретаря - Перебойчука Р.М.,

позивача - ОСОБА_2,

представника позивача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями в порядку спадкування за законом, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 12 жовтня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що після смерті її батька ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, вона прийняла спадщину на підставі ст. 529 ЦК УРСР, оскільки здійснювала догляд за будинком та присадибною ділянкою, робила ремонт у будинку. Вказувала, що після смерті батька спадщину прийняв також і її брат ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5. Після смерті її брата спадкове майно успадкувала його дружина ОСОБА_9, яка ІНФОРМАЦІЯ_6 також померла, залишивши складений нею заповіт, відповідно до якого спадкоємцями частини будинковолодіння є відповідачі у справі.

Вважає, що вона має право на спадщину після смерті її батька, так як прийняла її, хоча і не оформила належні документи, тому просить визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1

Рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 12 жовтня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано ОСОБА_2 власником 1/2 частини житлової кімнати № 2 та кухні № 3 житлового будинку, а також 1/2 частини надвірних будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Відповідно до положень ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

В судовому засіданні позивач та її представник апеляційну скаргу підтримали і просили її задовольнити. Відповідачі в судове засідання не з'явилися, будучи належно повідомленими про час та місце судового розгляду справи.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач прийняла спадщину лише на 1/2 частини житлової кімнати №2 та кухні № 3 житлового будинку після смерті ОСОБА_7 в порядку спадкування за законом, оскільки інші житлові приміщення вказаного будинку у 1968 році було добудовано братом ОСОБА_8 разом із його дружиною ОСОБА_9, тому судом ці приміщення не включено до спадкового майна .

Однак такий висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, а рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення.

В суді позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 пояснили, що дослідженими в судовому засіданні доказами, яким судом дана невірна оцінка, встановлено, що спірний будинок побудований батьком позивачки ще у 1920-ті роки, після його смерті не добудовувався, тому вона прийняла після смерті батька спадщину, що становить 1/2 частину будинку та господарських споруд, так як вони були збудовані ще за життя спадкодавця і за його участі.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 є батьком позивачки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та брата позивачки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвами про народження та одруження і витягом із Державного реєстру актів цивільного стану (а.с.9, 10).

ОСОБА_8 та ОСОБА_9 одружились 13 лютого 1960 року, що вбачається із витягу із Державного реєстру актів цивільного стану.

Із витребуваних та досліджених апеляційним судом архівних копій погосподарських книг, які велися з 1944 року по 1958 рік, коли населений пункт Заболоття стало селищем міського типу, вбачається, що у вказаний період за сім'єю, в якій головою вказано ОСОБА_7, на хуторі Протириби значиться господарство, зокрема житловий будинок і господарська будівля та земельна ділянка.

Як видно із дослідженої судом будинкової книги та довідок Заболоттівської селищної ради, а також підтверджено сторонами, у спірному будинку проживали до своєї смерті батьки позивачки, її брат ОСОБА_8, дружина брата ОСОБА_9, син позивачки ОСОБА_10, була зареєстрована і сама ОСОБА_2 та її дочка ОСОБА_11, а також зареєстровані і проживають на даний час дружина сина позивачки ОСОБА_1 з дітьми ОСОБА_12 та ОСОБА_12, які іншого житла не мають.

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_4, не оформивши належним чином правовстановлюючі документи на майно та не залишивши заповіту. Спадщину після нього, у зв'язку з тим, що проживали разом зі спадкодавцем та фактично вступили у володіння та управління спадковим майном, по 1/2 частині прийняли його дочка позивач ОСОБА_2 та син ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5. Зазначені обставини визнали сторони та підтверджено довідками Заболоттівської селищної ради, в яких зазначено, що спадкоємець ОСОБА_2 вступила у фактичне володіння та управління спадковим майном до шести місяців шляхом обробітку присадибної ділянки, проведенням поточного ремонту будинку, веденням господарства, а ОСОБА_8 був зареєстрований та проживав на час смерті зі спадкодавцем.

Після смерті ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_5 частину спадкового майна успадкувала його дружина

Судом встановлено,що спадкоємці не оформили своє право власності на спадкове майно у зв'язку з відмовою нотаріуса видати відповідні свідоцтва через відсутність правовстановлюючих документів на будинок з господарськими приміщеннями.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Разом з тим у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила ЦК Української РСР.

Згідно зі ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти, дружина і батьки померлого.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Статтею 549 ЦК УРСР визначені дії, що свідчать про прийняття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Як роз'яснено Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

Отже, виходячи із досліджених в судовому засіданні доказів, судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_7 був власником спірного майна та користувачем земельної ділянки, на якій знаходився будинок з господарськими спорудами, хоча в подальшому при житті не оформив належним чином відповідні документи.

Судом також встановлено, що ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 та за життя склала заповіт на користь відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

З матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_9, видно, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подали у встановлений шестимісячний строк відповідні заяви до нотаріуса з відмовою від своєї частки в користь ОСОБА_4, яка вчасно звернулась до нотаріуса і прийняла спадщину за заповітом.

За правилами ст. ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до вимог ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця.

Судом встановлено, що у ОСОБА_9 та ОСОБА_8 дітей не було.

Статтею 1267 ЦК України передбачено, що частки у спадщині кожного зі спадкоємців за законом є рівними.

Згідно з ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, що становить шість місяців.

У разі відсутності такої відмови та подання заяви про прийняття спадщини, спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину.

При ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції вирішив визнати позивачку власником лише 1/2 частини окремих приміщень будинку - кімнати та кухні на підставі проведеного комісією селищної ради у складі селищного голови та депутатів акту обмірювання будинку і господарської споруди (а.с. 38-40) та пояснень відповідачів і свідків про те, що решта приміщень - дощатої добудови (№1), житлової кімнати (№ 4) та веранди були добудовані у 1968 році іншим спадкоємцем ОСОБА_8 з дружиною ОСОБА_9, а тому ці приміщення не підлягають спадкуванню позивачкою ОСОБА_2

Разом з тим, матеріалами Звіту про оцінку житлового будинку з надвірними спорудами, проведеного зареєстрованим суб'єктом оціночної діяльності ПП «Довіра» № 33/15 від 17.07.2015 року, встановлено, що рік будівництва житлового дерев'яного будинку загальною площею 64,6 кв.м, житловою площею: 46,5 кв.м в АДРЕСА_1 - 1925-1927 р.р. До будинку підведено електроосвітлення, є пічне опалення, автономна вода. Вартість будинку з сараєм складає 39962 грн.

При вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, виходячи зі змісту ЦК України, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_2, вона просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування на належну їй за законом частку спадкового будинку та господарської будівлі, але не ставила вимоги про поділ в натурі будинковолодіння.

Статтею 119 ЦК УРСР було передбачено, що коли учасник спільної часткової власності на жилий будинок збільшить в ньому за свій рахунок корисну площу будинку шляхом прибудови, надбудови, проведеної за згодою решти учасників і в установленому порядку, частки учасників у спільній власності на будинок і користування приміщеннями в ньому підлягають відповідній зміні.

Відповідно до вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів ,їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Однак жодних належних та допустимих доказів про те, що будинковолодіння було поділено за життя спадкодавця, а також про те, які саме і за чий рахунок здійснювались добудови чи перебудови у спірному будинку та в який саме період, суду відповідачем не надано. Отже, висновок суду зроблено без урахування вищенаведених вимог матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення у даній справі ухвалено з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення - про задоволення позовних вимог, оскільки частки кожного із спадкоємців - ОСОБА_2 та ОСОБА_8, а в подальшому ОСОБА_9, є рівними.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 12 жовтня 2015 року в даній справі скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності на 1/2 частину житлового будинку та господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: